Постанова

від 08.11.2016 по справі 902/1646/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 року Справа № 902/1646/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі№ 902/1646/15 господарського суду Вінницької області за позовомПублічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" про зобов'язання визнати грошові вимоги в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Каракоця О.Р., дов. № 2781-К-Н-О від 31.07.2014

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.03.2016 у справі № 902/1646/15 (суддя Білоус В.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (у складі колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Тимошенко О.М., Коломис В.В.), у задоволенні позовну Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" про зобов'язання ліквідаційної комісії ВАТ "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" в особі голови ліквідаційної комісії Гибало В.О. визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за Договором (послуга "Кредитний ліміт") в сумі 129 941 грн 52 коп., з яких заборгованості за кредитом - 51 677 грн 41 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 31 109 грн 81 коп., комісія - 6 058 грн 31 коп., штрафні санкції (пеня) 34 095 грн 99 коп. відмовлено. Cудовий збір в сумі 1 218 грн покладено на позивача.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 634, ч.2 ст. 639 Цивільного кодексу України, ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 09.03.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 902/1646/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що враховуючи приписи ст. 634 Цивільного кодексу України, положення п. 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг, підписавши заяву про відкриття банківського рахунку від 08.09.2005 та заяву про підключення (авторизацію) користувачів електронних розрахунково-касових програм продуктів від 24.11.2006 та авторизувавшись 20.03.2013 за зазначеною заявою, відповідач приєднався до Договору банківського обслуговування в цілому та зобов'язався виконувати умови договору (Послуга "Гарантований платіж"), з урахуванням чого відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок, а отже через неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, у останнього виникла заборгованість по кредиту, процентах за користування кредитом, комісії та пені.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.111 2 Господарського процесуального кодексу України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.111 2 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 08.09.2005 між позивачем і відповідачем було укладено договір банківського рахунку № 3. Відповідачем на письмових бланках позивача було подано дві заяви про відкриття поточного рахунку та на відкриття картрахунку. Обидві заяви містять розділ "Відмітки банку". В цьому розділі в заяві про відкриття поточного рахунку вказано про відкриття поточного рахунку в національній валюті 08.09.2005 із зазначенням номера банківського рахунку №2600 і номера особового рахунку - №2055305405.

В розділі "Відмітки банку" на заяві на відкриття картрахунку вказано про відкриття в національній валюті карткового рахунку 08.09.2005, номер балансового рахунку №2605, номер особового рахунку №5055302057.

Згідно умов укладеного між сторонами договору банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) у національній та іноземній валюті (у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього договору.

Згідно договору, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Нарахування відсотків на залишки вільних коштів на рахунку клієнта, оплата (розміри, порядок оплати та строки) здійснюються згідно з тарифами банку, зазначеними у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно умов договору, у подальшому поточні рахунки клієнту відкриваються на підставі письмової заяви останнього та інших документів, передбачених нормативними актами НБУ, і обслуговуються відповідно до умов цього договору та чинного законодавства.

У разі потреби, за вимогою клієнта банк зобов'язаний надавати останньому можливість здійснення платежів зі своїх рахунків, а також отримання інших послуг, за допомогою електронних розрахунково-інформаційних програмних продуктів (ЕРІПП), що оформлюється шляхом підписання сторонами цього договору та додатків до нього, які є невід'ємною його частиною або окремих договорів, які регламентують відповідні правовідносини.

Банк зобов'язаний здійснювати зарахування коштів, що надійшли від платників, на рахунок клієнта за розрахунковими документами в електронному вигляді. У разі потреби, за заявою клієнта відкрити картковий (карткові) рахунок (рахунки) для здійснення уповноваженими особами клієнта за допомогою корпоративних платіжних карток (КПК) розрахункових операцій. Клієнт доручає банку утримувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених Клієнтом або його довіреними особами операцій згідно з правилами Міжнародних Платіжних Систем, а також вартість послуг, що визначена Тарифами Банку при настанні строку платежу.

Як вбачається з п. 2.1.25 укладеного між сторонами договору № 3, умовами останнього передбачено, що за вимогою відповідача банк зобов'язується здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача, що передбачає проведення його платіжних доручень та платежів, здійснених довіреними особами відповідачами з використанням КПК (клієнтська платіжна картка), понад залишок коштів на поточному рахунку та картковому рахунку відповідача, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів. Проте, зазначеним пунктом також передбачено, що порядок і умови надання відповідачеві овердрафту (овердрафтом, перевищенням кредиту) обумовлюються в окремому договорі про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, що укладений між клієнтом і банком та діє до повного виконання клієнтом усіх своїх зобов'язань за договором про надання овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок.

Пунктом 2.1.27 укладеного договору сторони передбачили, що усі інші відносини між позивачем та відповідачем, не врегульовані договором, мають вирішуватися шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до останнього.

Звертаючись з позовом, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що 20.06.2013 ВАТ "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" приєдналось до "Умов та Правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернетна сайті www.pravatbank.ua , https://client-bank.privatbank.ua, які разом складають Договір (послуга "Гарантований платіж"). Відповідно до вказаного договору відповідачу був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок № 2600205530540, у зв'язку з волевиявленням клієнта в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку.

Також, позивач стверджує про надання відповідачу грошових коштів банку для розрахунків відповідача з контрагентами, часткове повернення їх відповідачем, і борг відповідача перед позивачем щодо повернення цих коштів, що станом на 03.09.2015 складає 122 941,52 грн, з яких 51 677,41 грн заборгованості за кредитом, 31 109,81 грн заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 6 058,31 грн комісії, 34 095,99 грн штрафних санкцій (пені).

З наявного в матеріалах справи витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.02.2016 вбачається, що відповідач з 15.06.2011 перебуває в стані припинення за рішенням засновників. Головою ліквідаційної комісії відповідача зазначено Гибало В.О.

Як вбачається з листа позивача від 07.10.2015 № 20150401РВ0000000311, останній звернувся до відповідача із заявою про розгляд його грошових вимог, визнання грошових вимог в сумі 122 941,52 грн та включення відповідної суми до ліквідаційного балансу відповідача.

У зв'язку із ігноруванням відповідачем відповідної заяви позивача, не погашення вказаної в ній суми, ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось з позовом до господарського суду Вінницької області про зобов'язання ліквідаційної комісії відповідача визнати грошові вимоги останнього в сумі 122 941,52 грн, у тому рахунку за договором (послуга "Кредитний ліміт"). в сумі.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.ч. 1, 4 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 205, ст. 207, п. 4 ч. 1 ст. 208, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1054, ст. 1055, ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначивши, що, оскільки в укладеному між сторонами договорі № 3 від 08.09.2005 та заявах про відкриття поточного і карткового рахунків від 08.09.2005 не вказано, що банк здійснює платежі з рахунку клієнта незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунку), та що надання відповідачу овердрафтового кредиту на поточний або картковий рахунок, відповідно до п.п. 2.1.25, 2.1.27 договору № 3 від 08.09.2005, має бути оформлено окремим договором, та відхиляючи доводи позивача стосовно того, що відповідач 20.06.2013 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку, розміщених в мережі Інтернет, шляхом волевиявлення в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку, дійшов висновку, що кредитний договір від 20.06.2013 укладений з недодерженням письмової форми, а отже є нікчемним, а тому заявлені вимоги про зобов'язання ліквідаційної комісії ВАТ "Чечельницьке районне підприємство "Агромаш" в особі голови ліквідаційної комісії Гибало В.О. визнати грошові вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованості за Договором (послуга "Кредитний ліміт") в сумі 129 941,52 грн задоволенню не підлягають.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, з огляду на наступне.

За приписами ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього кодексу.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Вказане закріплено в ст. 181 Господарського кодексу України.

Статтею 180 цього кодексу передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Як викладено в ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність доказів на підтвердження того, що відповідач погодився з "Умовами та Правилами надання банківських послуг", Тарифами банку, які разом із заявою про відкриття поточного рахунку і картками із зразками підписів і відбитком печатки складають договір банківського обслуговування, а отже, позивач не довів, що відповідач приєднався та зобов'язався виконувати умови викладені в Умовах, Правилах та Тарифах. Також, суди зазначили, що договір укладений з недодерженням письмової форми, а отже, в силу ч. 2 ст. 1055 ЦК України є нікчемним.

Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки по рахунку, відповідач користувався наданими йому грошовими коштами, а також здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором від 20.06.2013, про що також стверджує позивач.

Приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій дану обставину не дослідили належним чином та не встановили на підставі чого відповідачу був встановлений кредитний ліміт на поточний рахунок та чи дійсно у відповідача було відсутнє зобов'язання з повернення кредитних коштів.

Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідачем була подана заявка на підключення (авторизацію) користувачів електронних розрахунково-касових програмних продуктів від 27.11.2006 та 20.06.2013 здійснено авторизацію з використанням електронних ключів.

Посилаючись на те, що договір укладений з недодержанням письмової форми, тому в силу вимог ч. 2 ст. 1055 ЦК України є нікчемним, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Даним обставинам суди попередніх інстанцій належної правової оцінки не дали.

В силу вимог ст.111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору вимог ст.ст. 4 3 , 4 7 , 43, 84, 105 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тобто рішення і постанова не відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та рішення господарського суду Вінницької області від 09.03.2016 у справі № 902/1646/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова