Постанова

від 31.05.2016 по справі 914/2331/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 914/2331/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого-судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства В«ШиваВ» , вих. 60 від 05.04.2016 (вх.№01-05/1771/16 від 07.04.2016)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2016

у справі № 914/2331/15

за позовом : Публічного акціонерного товариства «³Ес БанкВ» , м. Львів

до відповідача : Приватного підприємства В«ШиваВ» , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю В«ТехменеджментВ» , м. Київ

про стягнення 6 247 598,66 грн штрафу

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність №1410 від 14.12.2015);

відповідача: не з'явився (належно повідомлений);

третьої особи: не з'явився (належно повідомлений)

Ухвалою від 11.04.2016 у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.05.2016.

Ухвалою від 17.05.2016 розгляд справи відкладено 31.05.2016.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПП «Шива» про звернення стягнення на предмет застави - майнові прав на грошові кошти на загальну суму 31 237 993,32 грн, що випливають з договору оренди нерухомого майна від 13.05.2014 № 836, а також зі всіх інших договорів оренди, укладених або таких, що будуть укладені ПП «Шива» та ТОВ В«ТехменеджментВ» , для задоволення вимог ПАТ «ВіЕс Банк» за кредитним договором № KU 018029 від 27.07.2012, та стягнення 6 247 598,66 грн штрафу.

В подальшому позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог( т.1, а.с. 160), в якій просив стягнути з відповідача 6 247 598,66 грн штрафу (20% від вартості предмету застави).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі кредитного договору № KU 018029 від 27.07.2012, укладеного банком та позичальником - ПП «Шива», банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 2 630 000дол. США з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 26.07.2019. Для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором сторони уклали договір застави майнових прав на грошові кошти № KU 018029/S-11 від 03.06.2014, відповідно до умов якого заставодавець (відповідач) передає заставодержателю (позивачу) у заставу майнові права на отримання коштів по зобов'язаннях, що випливають з договору оренди нерухомого майна від 13.05.2014 за реєстровим № 836 та зі всіх інших договорів оренди, укладених або таких, що будуть укладені ПП «Шива» та ТОВ «Техменеджмент» (орендарем), а саме право вимоги заставодавця від орендаря грошових коштів на суму 31 237 993,32 грн, які повинні бути сплачені орендарем на поточний рахунок заставодавця №26007000011806 в національній валюті, відкритий у заставодержателя.

Пунктом 10 договору застави встановлено, що в разі отримання заставодавцем від орендарів грошових коштів, майнові права на отримання яких є предметом застави, в інший спосіб та/або формі, ніж на поточний рахунок в національній валюті №26007000011806, заставодавець зобов'язаний упродовж п'яти днів після отримання зазначених коштів перерахувати (внести) їх на вказаний поточний рахунок №26007000011806. В протилежному випадку заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, а також має право застосувати до заставодавця штраф в розмірі 20% від вартості предмету застави за цим договором.

Позивач стверджує, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення суми кредиту, сплати процентів та інших зобов'язань, його загальна сума заборгованості по кредиту та відсотках станом на 23.06.2015 становить 1 916 498,39 дол. США, що в еквіваленті курсу долара США до гривні становить 41 719 678,50 грн. При цьому відповідач отримує від орендарів грошові кошти, майнові права на отримання яких є предметом застави, не на поточний рахунок №26007000011806, відкритий у ПАТ «ВіЕс Банк» ( заставодержателя), а в інший спосіб, ніж передбачено п. 10 договору застави. Після їх отримання не перераховує на вказаний поточний рахунок для погашення тіла кредиту та відсотків за користування кредитом. Відтак просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 20% від вартості предмету застави.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.03.2016 у справі № 914/2331/15 (колегія суддів у складі головуючого судді Петрашко М.М., суддів Кидисюк Р.А., Щигельська О.І.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з ПП «Шива» на користь ПАТ «ВіЕс Банк» штраф у розмірі 6 247 598,66 грн та 73 080грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст.ст.11, 525, 549,572, 574, 576, 610, 611,612, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України.

При вирішенні спору суд першої інстанції в порядку ст. 38 ГПК України витребував у ПАТ «Діамант Банк», ПАТ «Кредобанк» та ПАТ «Укрсоцбанк» банківські виписки про рух коштів на рахунках ПП «Шива» за період з 01.03.2015 по 14.12.2015 із зазначенням призначення платежу, на підставі яких суд встановив, що відповідач порушив умови п.10 договору застави, оскільки отримував кошти від орендаря, майнові права на отримання яких є предметом застави, в інший спосіб, ніж на поточний рахунок №26007000011806, відкритий у позивача. Відтак дійшов висновку про задоволення позову та стягнення штрафу, передбаченого в п.10 договору застави, в сумі 6 247 598,66 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2016 у даній справі скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем умов п.10 договору застави та вказує, що згідно з відповіддю ПАТ «Діамант Банк» рух коштів ПП «Шива» по рахунках, відкритих у цьому банку , відсутній. Надані суду ПАТ «Кредобанк» та ПАТ «Укрсоцбанк» виписки по рахунках№2600401592652 та №26005011749998 не засвідчені належним чином, тому є неналежними та недопустимими доказами, відтак не могли братися судом до уваги.

Крім того, стверджує, що витребувані судом банківські виписки про рух коштів на рахунках відповідача містять банківську таємницю. Посилаючись на узагальнення Верховного Суду України від 21.12.2009 «Судова практика розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо фізичних та юридичних осіб», апелянт вказує, що справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб розглядаються в порядку окремого провадження. Оскільки розгляд справ окремого провадження зазначеної категорії за правилами господарської юрисдикції нормами ГПК не передбачено, то такі справи, незалежно від суб'єктного складу підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, зокрема гл. 12 розд.IV ЦПК України. Відтак вважає, що позивач повинен був звернутися із відповідною заявою про розкриття банківської таємниці в межах окремого провадження до суду загальної юрисдикції.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, вважає їх необгрунтованими та зазначає, зокрема, що на вимогу суду банками були надані не копії, а оригінали банківських виписок з відповідними банківськими штампами та підписами. Просить рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2016 у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

17.05.2016 скаржник подав клопотання про зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.12.2015 було порушено справу № 914/ 4284/15 про банкрутство ПП «Шива». Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 ухвала від 22.12.2015 була скасована, прийнято нове судове рішення про відмову в порушенні справи про банкрутство ПП « Шива». Проте постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 скасовано постанову апеляційного суду від 24.02.2016, апеляційне провадження припинено.

Ухвалою від 17.05.2016 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відхилено, підстави його відхилення викладені в названій ухвалі.

В судове засідання 31.05.2016 скаржник явку свого представника не забезпечив, 30.05.2016 на адресу суду надійшло клопотання представника ПП «Шива» ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи (вх. №01-04/3934/16 від 30.05.2016) у зв'язку з його незадовільним станом здоров'я.

Представник позивача в судовому засіданні 31.05.2016 підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав усні пояснення, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Щодо клопотання скаржника про відкладення розгляду справи заперечив.

Третя особа явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки не повідомила, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Розглянувши клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення з огляду на те, що представник скаржника ОСОБА_3 був присутнім в судовому засіданні17.05.2016, надав суду усні пояснення по суті спору та підтримав доводи апеляційної скарги.

Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» від 26.12.2011 N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Нез'явлення в судове засідання представника скаржника не перешкоджає та не унеможливлює розгляду справи. Слід також зазначити, що суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою явку представників учасників судового процесу в судові засідання.

Крім того, чинне законодавство не обмежує представництво інтересів у суді певним колом осіб, а тому неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.07.2012 ПАТ «Фольксбанк», правонаступником якого є ПАТ «Ві ОСОБА_4», та ПП «Шива» уклали кредитний договір №KU 018029 (том 1, а.с. 12-21).

Відповідно до п. 1.2 договору розмір кредиту становить 2 630 000,00 доларів США. Строк користування кредитом 84 місяці, кінцева дата повного виконання боргових зобов'язань - 26.07.2019 (п.п. 1.5, 1.6).

Розміри та періодичність погашення кредиту передбачені у графіку погашення кредиту (додаток 1 до кредитного договору).

Пунктом 12.1.2. кредитного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником боргових зобов'язань за кредитним договором банк має право списати з рахунків позичальника суму боргу на підставі свого наказу про примусову оплату боргових зобов'язань позичальника в порядку ст.49 ЗУ В«Про банки і банківську діяльність В» , або/та звернути стягнення на предмет застави або/та звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта), або застосувати інший спосіб, передбачений кредитним договором або чинним законодавством.

03.06.2014 ПАТ «Ві ОСОБА_4» (заставодержатель) та ПП «Шива» (заставодавець) уклали договір застави майнових прав на грошові кошти №KU018029/S-11 (том 1, а.с. 31-32).

Відповідно до п. 2 вказаного договору для забезпечення своєчасного та повного виконання умов договору основного зобов'язання та вимог чинного законодавства, відшкодування інших витрат та збитків відповідно до ст.19 ЗУ «Про заставу» заставодавець передає заставодержателю у заставу належні йому на момент укладення майнові права на отримання грошових коштів по зобов'язаннях, що випливають з договору оренди нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13.05.2014 за реєстровим №836, а також зі всіх інших договорів оренди, укладених або таких, що будуть укладені заставодавцем та ТОВ В«ТехменежментВ» , а саме право вимоги заставодавця від орендаря грошових коштів на загальну суму 31 237 993,32 грн, які повинні бути сплачені орендарем на поточний рахунок в національній валюті заставодавця №26007000011806, відкритий у заставодержателя.

Відповідно до п.5 договору заставлені майнові права як предмет застави за цим договором оцінюються сторонами у 31 237 993,32 грн.

Пунктом 10 договору застави передбачено зобов'язання заставодавця, зокрема, забезпечити надходження коштів від орендаря виключно через поточний рахунок заставодавця в національній валюті №26007000011806, відкритий у заставодержателя.

В разі отримання заставодавцем від орендарів грошових коштів, майнові права на отримання яких є предметом застави, в інший спосіб та/або формі, ніж на поточних рахунок заставодавця №26007000011806, відкритий у заставодержателя, заставодавець зобов'язаний упродовж п'яти днів після отримання зазначених грошових коштів перерахувати (внести) їх на поточний рахунок в національній валюті заставодавця №26007000011806, відкритий у заставодержателя. В протилежному випадку заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, а також має право застосувати до заставодавця штраф у розмірі 20 відсотків від вартості предмету застави за цим договором.

За договором оренди нерухомого майна від 13.05.2014, укладеним ПП «Шива» (орендодавець) та ТОВ «Техменеджмент» (орендар), який посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 13.05.2014, зареєстрований в реєстрі за №836 (том 1, а.с. 33-39), ПП "Шива" передало в оренду ТОВ "Техменеджмент" частину нежитлового приміщення загальною площею 1 670 кв. м, що знаходиться на першому поверсі 2-поверхової будівлі спортивно-оздоровчого комплексу з вбудованим підприємством торгівлі за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38. Орендна плата за 1 кв. м.- з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду до 31.12.2014 - 120грн з ПДВ, з 01.01.2015 і до закінчення строку договору сума у гривнях, еквівалентна 12 дол. США згідно з курсом НБУ на дату виставлення орендодавцем рахунку( п. 4.3). Строк оренди - 84 календарних місяці ( п.9.1).

З банківських виписок за січень- квітень 2015 року по рахунку ПП «Шива» №26007000011806, відкритого у ПАТ «Ві ОСОБА_4», (том 1,а.с. 189-208) вбачається, що 14.01.2015 та 30.01.2015 ТОВ «Техменеджмент» сплатило 200 400,00 грн та 57 815,40грн орендної плати за січень 2015 року та 17.02.2015- 258 215,40 грн за лютий 2015 року за договором оренди 13.05.2014.

На виконання ухвали суду від 14.12.2015 ПАТ «Кредобанк» надав виписки по рахунку №2600401592652 ( 980) ПП «Шива» за період з 01.03.2015 по 14.12.2015 (том 2,а.с.39-87), якими підтверджено, що ТОВ «Техменеджмент» сплачувало на цей рахунок ПП «Шива» орендну плату за договором оренди від 13.05.2014:

- 04.03.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за березень 2015 року;

- 08.04.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за квітень 2015 року;

- 12.05.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за травень 2015 року;

- 08.06.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за червень 2015 року;

- 13.07.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за липень 2015 року;

- 11.08.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за серпень 2015 року;

- 03.09.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за вересень 2015 року;

- 05.10.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за жовтень 2015 року;

- 04.11.2015 - 258 215,40 грн орендна плата за листопад 2015 року;

Наданою ПАТ «Укрсоцбанк» випискою по рахунку ПП «Шива» №26005011749998 за період з 01.03.2015 по 14.12.2015 (том 2,а.с. 164-167) підтверджено, що 07.12.2015 ТОВ «Техменеджмент» сплатило на рахунок ПП «Шива» 258 215,40 грн з призначенням платежу «орендна плата за грудень 2015року за договором оренди 13.05.2014».

З наданих ПАТ «Діамант Банк» виписок по рахунках ПП «Шива» за період з 01.03.2015 по 14.12.2015 та довідки від 12.01.2016 не вбачається здійснення розрахунків між ТОВ «Техменеджмент» та ПП «Шива» за договором оренди від 13.05.2014 (том 2,а.с. 157-162).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору банк надіслав йому повідомлення - вимогу №09-4/6873 від 02.04.2015 (том 1, а.с. 40), в якому вимагав достроково повністю повернути кредит, а саме: 1 848 120,00 доларів США - основного боргу, 8 659,49 дол. США- простроченого боргу та 11 759,75 дол. США простроченої заборгованості по процентах. У випадку непогашення заборгованості упродовж 30 днів з дня отримання вимоги, банк ініціюватиме звернення стягнення на майно, передане в заставу, а саме майнові права на отримання грошових коштів по зобов'язаннях, що випливають з договору оренди нерухомого майна від 13.05.2014 за реєстровим №836.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги банку.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)( ст. 572 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 576 ЦК України, ст. 4 ЗУ «Про заставу» предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про заставу» у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

Заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав. Строкове право вимоги, яке належить заставодавцю-кредитору може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії. У договорі застави прав, які не мають грошової оцінки, вартість предмета застави визначається угодою сторін (стаття 49 вказаного Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що для забезпечення виконання відповідачем (позичальником) своїх зобов'язань за кредитним договором №KU018029 від 27.07.2012, сторони уклали договір застави №KU 018029/S-11 від 03.06.2014 майнових прав на грошові кошти, за яким відповідач передав в заставу банку свої майнові права на отримання грошових коштів на загальну суму 31 237 993,32 грн за договором оренди від 13.05.2014 за реєстровим №836, укладеним відповідачем з ТОВ В«Техменеджмент В» . За умовами договору застави орендар мав сплачувати орендну плату на поточний рахунок відповідача №26007000011806, відкритий у заставодержателя ( позивача).

За умовами договору застави ( п.10) у разі отримання заставодавцем від орендарів грошових коштів, майнові права на отримання яких є предметом застави, в інший спосіб та/або формі, ніж на поточних рахунок заставодавця №26007000011806, відкритий у заставодержателя, заставодавець зобов'язаний упродовж п'яти днів після отримання зазначених грошових коштів перерахувати (внести) їх на поточний рахунок №26007000011806, відкритий у заставодержателя. В протилежному випадку заставодержатель має право вимагати дострокового виконання забезпеченого заставою зобов'язання, а також має право застосувати до заставодавця штраф у розмірі 20 відсотків від вартості предмету застави за цим договором.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що в порушення умов договору застави відповідач отримав від орендаря орендну плату за березень-грудень 2015 року за договором оренди від 13.05.2014 не на свій поточний рахунок №26007000011806, відкритий у заставодержателя (позивача), а на інші рахунки, відкриті в ПАТ «Кредобанк» та ПАТ « Укрсоцбанк». При цьому, жодних доказів на підтвердження виконання свого зобов'язання щодо перерахування (внесення) отриманих від орендаря коштів упродовж п'яти днів після їх отримання на поточний рахунок №26007000011806, відкритий у заставодержателя, суду не подав, хоча з матеріалів справи вбачається, що відповідач мав заборгованість перед банком (заставодержателем) за кредитним договором, виконання за яким було забезпечене названою заставою.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем умов п.10 договору застави та вважає рішення суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, передбаченого договором застави, законним та обґрунтованим

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про непідвідомчість даного спору господарським судам у зв'язку з тим, що витребувані у банків судом першої інстанції відомості містять банківську таємницю з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

В постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» роз' яснено, що згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів.

Верховний Суд України в узагальненні «Судова практика розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» від 21.12.2009, роз'яснив, що розкриття банківської таємниці може здійснюватися, зокрема, судом при розгляді справи у господарському, адміністративному, кримінальному та цивільному судочинстві шляхом витребування доказів, про що судом постановляються процесуальні ухвали.

Отже, суд першої інстанції правомірно на підставі ст. 38 ГПК України витребував банківські виписки з рахунків відповідача та розглянув спір про стягнення штрафу, який підвідомчий йому в силу ст. 12 ГПК України.

Виписки по рахунку №2600401592652 ( 980) ПП «Шива» за період з 01.03.2015 по 14.12.2015, надані ПАТ «Кредобанк» разом із супровідним листом від 17.12.2015 № 52-44947/15, виписки пронумеровані, прошнуровані, прошиті , підписані посадовою особою банку та скріплені печаткою банку.

ПАТ « Укрсоцбанк» надав разом із супровідним листом , вих. №10.208-186/85-268 від 25.01.2016 виписку, кожен аркуш якої засвідчений підписом виконавця та штампом банку із зазначенням дати засвідчення (25.01.2016).

Статтею 36 ГПК встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Положенням про організацію операційної діяльності в банках України, затв. постановою Правління НБУ № 254 від 18.06.2003, передбачено, що особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції;код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком;код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа;суму операції (відповідно за дебетом або кредитом);суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку ;суму вихідного залишку.

Надані банками виписки відповідають вказаним вимогам Положення. Крім того, як вірно зазначив позивач, банками надані на вимогу суду не копії, а оригінали виписок.

Відтак апеляційний суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що надані банками виписки є неналежними та недопустимими доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення на рішення Господарського суду Львівської області від 24.03.2016 у справі № 914/2331/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 02.06.2016

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко