Ухвала

від 26.05.2016 по справі 522/694/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/3435/16

Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Гірняк Л.А., Калараш А.А.,

за участю секретаря - Полякової В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні виділені матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Зевс» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Зевс» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року про забезпечення позову,

встановила:

У січні 2016 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

У доданій до позову заяві про забезпечення позову ОСОБА_4 просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення офісу-магазину, загальною площею - 146,9 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1, та на нежитлове приміщення, площею - 10,6 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1.

21.01.2016 р. Приморський районний суд м. Одеси постановив ухвалу, якою задовольнив заяву позивача про забезпечення позову. Наклав арешт на нежитлове приміщення офісу-магазину, загальною площею - 146,9 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1, та на нежитлове приміщення, площею - 10,6 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зевс» (далі - ТОВ), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в апеляційній скарзі просить ухвалу суду першої інстанції скасувати. Постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_5, представник ОСОБА_4, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу вважав необхідним скаргу відхилити. Ухвалу залишити без змін. Посилався на те, що апеляційна скарга підписана неповноважною особою, оскільки рішенням господарського суду скасовано рішення про призначення ОСОБА_6 директором ТОВ. Вжиті заходи забезпечення позову не перешкоджають ТОВ у здійсненні господарської діяльності. Є співмірними з позовними вимогами, оскільки доказів протилежного не надано. Виходячи з підстав позову, є всі підстави вважати, що у ТОВ не має достатньо грошових коштів для виконання своїх зобов'язань.

У судовому засіданні ОСОБА_5 підтримав викладені в письмових запереченнях на апеляційну скаргу доводи та вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому (а. с. 48 - 48 зворотня сторона).

Колегія суддів вважає, що погодитися з висновком суду не можна, цього висновку суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта є обґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів наданих сторонами.

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або у інших осіб.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06 р. № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову є - стягнення з відповідача грошової суми у розмірі - 91 184,00 грн.(а. с. 4 - 5).

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_4 просить накласти арешт на належне ТОВ нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею - 157,50 кв. м..

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, ТОВ є власником нежитлового приміщення офісу-магазину, загальною площею - 146,9 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1, та нежитлового приміщення, площею - 10,6 кв. м., яке розташоване за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 43 - 46).

Разом з тим, виділені матеріали справи не містять доказів як загальної вартості нежитлових приміщень, загальною площею - 157,50 кв. м., так і окремо вартості нежитлового приміщення офісу-магазину, загальною площею - 146,9 кв. м., та нежитлового приміщення, площею - 10,6 кв. м., які розташовані за адресою - АДРЕСА_1, на які накладено арешт. Таким чином, питання щодо відповідності виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам судом не досліджувалося.

Відсутні докази існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Разом з тим, у судовому засіданні представник ТОВ пояснила, що останнє здійснює підприємницьку діяльність, отримує від цього доходи. Протилежного не доведено.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував вищевказаних вимог діючого процесуального законодавства, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України. Суд не з'ясував питання щодо вартості нерухомого майна, на яке позивач просить накласти арешт, наявність у відповідача іншого рухомого майна, його вартість, наявність грошей на поточному рахунку, можливість внесення товариством грошей на депозитний рахунок. Таким чином, суд дійшов передчасних та помилкових висновків про співмірність позовних вимог з видом забезпечення позову, що невжиття заходів забезпечення позову, саме шляхом накладення арешту на запропоноване позивачем нерухоме майно, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про порушення судом норм матеріального та процесуального права є обґрунтованими. Апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Доводи ОСОБА_5, представника ОСОБА_4, про підписання апеляційної скарги неповноважною особою, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців особою, яка обрана до органу управління ТОВ і уповноважена представляти інтереси ТОВ у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені ТОВ без довіреності вказано - ОСОБА_6. Апеляційна скарга підписана - директором ТОВ Фірма «Зевс» В. Ф. Мельником (а. с. 54).

На підставі вищевикладеного, колегія судів вважає, що ухвала суду першої про забезпечення позову підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно. Вказане не позбавляє можливості позивачку знову звернутися до суду із заявою про забезпечення позову, належним чином обґрунтувавши свої доводи та вимоги.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу з цього питання, якщо питання було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Зевс» - задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року про забезпечення позову - скасувати. Постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

А. А. Калараш