Ухвала

від 11.10.2016 по справі 522/694/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/7179/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми Зевс про стягнення грошових коштів,

встановила:

До Приморського районного суду м. Одеси 20.01.2016 року звернулась позивач із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що з 01.01.2005 року по 31.07.2014 року вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ фірма Зевс та певний час після звільнення з посади за власні кошти сплачувала рахунки за телефонію та електроенергію ТОВ фірми Зевс , за період з 28.08.2014 року по 16.12.2015 року, загальною вартістю в розмірі 91 184,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач дані грошові кошти позивачу не повернув, позивач просила стягнути їх у судовому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_4 за довіреністю від 03.03.2016 року проти задоволення позову заперечувала, зазначаючи, що у вказаний позивачем період ТОВ фірма Зевс не володіла приміщеннями за адресою, за якою сплачувались кошти за електроенергію та телефонію, а тому будь-які правові підстави для повернення позивачу зазначених коштів відсутні.

Посилалась на те, що 01.02.2006 року між відповідачем та ТОВ Інфозв'язок було укладено договір про надання послуг електрозв'язку, за яким підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в Додатку1, і безоплатні послуги, перераховані в додатку №2, що є невід'ємною частиною договору. Зі змісту договору встановлено, що відповідачу надавались лише безоплатні послуги, у зв'язку з чим будь-які підстави для здійснення позивачем оплати послуг телефонії також відсутні.

Так, дійсно 03.11.2008 року між відповідачем та ВАТ ЕК Одесаобленерго було укладено договір про постачання електроенергії за адресою: вул. Чорноморська, буд. 12.

Однак, 18.08.2014 року загальними зборами учасників ТОВ фірма Зевс було прийнято рішення про зміну місцезнаходження відповідача та визначено нову адресу: 65026, м. Одеса, провулок Чайковського, буд. 18, що підтверджується протоколом №15/1 загальних зборів учасників ТОВ фірма Зевс .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даного рішення із ухваленням нового - про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2006 року між відповідачем ТОВ фірма Зевс та ТОВ Інфозв'язок було укладено договір про надання послуг електрозв'язку № 7291005-34, згідно якого відповідачу надавались лише безоплатні послуги, а тому відсутні будь-які підстави для здійснення позивачем оплати послуг телефонії (а.с.118-121).

03.11.2008 року між відповідачем ТОВ фірма Зевс та ВАТ ЕК Одесаобленерго було укладено договір про постачання електроенергії № 4919 Ц за адресою: вул. Чорноморська, буд. 12 (а.с.32-37).

Як вбачається з матеріалів справи, загальними зборами учасників ТОВ фірма Зевс від 18.08.2014 року було прийнято рішення про зміну місцезнаходження відповідача та визначено нову адресу: 65026, м. Одеса, провулок Чайковського, буд. 18, що підтверджується протоколом №15/1 (а.с.145).

У відповідності до п. 2.5 Договору про постачання електроенергії у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації, відчуження у будь-який спосіб займаного приміщення споживач зобов'язаний повідомити постачальника електроенергії за 20 діб до дня зміни власник приміщення і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором до дня зміни власника приміщення включно, а постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення.

На виконання зазначеної умови договору, 31.07.2014 року директором ТОВ фірми Зевс до ВАТ ЕК Одесаобленерго було подано заяву про розірвання договору №4919 від 03.11.2008 року про постачання електроенергії за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 12.

З цих підстав, від імені відповідача ТОВ фірма Зевс останній платіж за користування електроенергією на підставі договору №4919 від 03.11.2008 року, був здійснений 08.08.2014 року.

Всі подальші платежі здійснювались від імені відповідача як оплата послуг за невідомим договором № 4919/1 від 21.08.2014 року, що свідчить про укладення іншого договору третьою стороною.

Зазначені обставини підтверджуються копіями банківських виписок платежів відповідача ТОВ фірма Зевс за спожиту електричну енергію за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року, які були надані суду начальником Центрального РЕМ ПАТ ЕК Одесаобленерго (а.са.169-224).

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано встановив, що відповідач ТОВ фірма Зевс , починаючи з серпня 2014 року, вже не знаходився за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, буд. 12, а переїхав в інше місце знаходження, а саме: м. Одеса, вул. Чайковського, буд. 18 (а.с.127), а тому не міг споживати електроенергію, отримувати послуги з електрозв'язку та телефонії за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, буд. 12.

Крім того, судом першої інстанції було обгрунтовано встановлено, що позивач ОСОБА_3 перебувала на посаді головного бухгалтера ТОВ фірма Зевс з 01.01.2005 року та звільнилась 31.07.2014 року, тобто в подальшому в ТОВ фірма Зевс не працювала і не могла виконувати будь-які дії від імені відповідача.

При цьому суд правильно вказав, що організаційно-правова форма у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю передбачає, що будь-які господарські операції здійснюються їх посадовими особами за рахунок підприємства, тож зазначення в квитанції назви відповідача в будь-якому разі підтверджує факт здійснення платежів за рахунок підприємства, а не за власні кошти позивача.

Більш того, відповідачем були надані докази, які підтверджують, що за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 12 знаходиться ТОВ Шанті Україна (код за ЄДРПОУ 39388140), відомості про яке до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено 10.09.2014 року, та керівником якого є саме позивач ОСОБА_3 (.а.с.71-73).

Дані про набуття ТОВ Шанті Україна прав власності на приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 12 підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №42486687 від 19.08.2015 року, згідно якої ТОВ Шанті Україна належать зазначені приміщення згідно свідоцтва про право власності, виданого 30.07.2015 року.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов правильного і обрунованого висновку про те, що відсутні будь-які належні докази, які б підтвердили факт сплати позивачем ОСОБА_3 рахунків за електроенергію і телефонію ТОВ фірма Зевс за власні кошти.

Більш того, матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що оплата здійснювалась за приміщення, що не належали відповідачу ТОВ фірма Зевс у вказаний позивачем період.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів порушення цивільного права позивача, який сплачував грошові кошти на виконання обов'язку, що виник внаслідок договірних відносин власника приміщення ТОВ Шанті Україна за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 12 та постачальниками послуг електрозв'язку та електроенергії, то суд дійшов обгрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог та необхідності відмови у їх задоволенні.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_5

ОСОБА_2