Постанова

від 25.05.2016 по справі 826/2783/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 травня 2016 року 13:40 № 826/2783/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченка Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Донця Ю.Б.,

представника відповідача - Ісаєва С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-СК» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Пегас-СК» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

від 30.09.2015 №0006102201, форма «Р», повністю;

від 30.09.2015 №0006092201, форма «Р», у частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2159421,82 гривня та штрафу на суму 1079710,91 гривень;

від 30.09.2015 №0006122201, форма «В1», у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 325480,00 гривень та штрафу на суму 162740,00 гривень;

від 21.12.2015 №0007702201, форма «В1», у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 325480,00 гривень та штрафу на суму 81370,00 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Пегас-СК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, результати якої оформлено Актом від 04.09.2015р. №804/26-54-22-01-07/33592087, ДПІ не було встановлено вини ТОВ «Пегас-СК» в можливих порушеннях вимог податкового та іншого законодавства, сукупність наданих до перевірки первинних документів доводить реальність та фактичність здійснення господарських операцій за відповідними договорами, а також факт зв'язку понесених витрат з веденням фінансово-господарської діяльності, висновки ДПІ щодо виявлених порушень, викладені у акті перевірки від 04.09.2015р. №804/26-54-22-01-07/33592087, є у більшій частині хибними та безпідставним, ТОВ «Пегас-СК» не порушувало норм Податкового кодексу України, що зазначені у акті перевірки та податкових повідомленнях-рішеннях, тому видані на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення є протиправними у певній частині і підлягають повному та частковому скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях на адміністративний позов, в яких зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думки представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, на підставі плану-графіка проведення планових виїзних перевірок, а також ст.ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Пегас-СК» (код ЄДРПОУ 33592087) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Пегас-СК»:

1) п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3740924 грн., а саме по періодах: за 2013 рік в сумі 2436945 грн., за 2014 рік в сумі 1303979 грн.

2) п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2263765 грн., в т.ч. по періодах: за березень 2013 в сумі 1868585 грн., за липень 2013 в сумі 6878 грн., березень 2014 в сумі 104343 грн., за липень 2014 в сумі 283959 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ в розмірі 356623 грн. в т.ч. по періодам:

за червень 2013 року на суму ПДВ 14285 грн.;

за червень 2014 року на суму ПДВ 6567 грн.;

за вересень 2014 року на суму ПДВ 325480 грн.;

за листопад 2014 року на суму ПДВ 10291 грн.;

- на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ 7915 грн. задекларованої в декларації з ПДВ за травень 2013 року.

На підставі виявлених порушень податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 30.09.2015 №0006102201, форма «Р», яким ТОВ «Пегас-СК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3740924,00 грн. за основним платежем та 1870462,00 грн. за штрафними санкціями; від 30.09.2015 №0006092201, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2263765,00 грн. за основним платежем та 1131882,50 грн. за штрафними санкціями; від 30.09.2015 №0006122201, форма «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 356623,00 грн. по сумі завищення бюджетного відшкодування та 178311,50 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 №0006122201, форма «В1» було скасоване рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинних скарг від 07.12.2015, вих.№ 18560/10/26-15-10-05-35 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 178311,50 грн., інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

28 грудня 2015 року ТОВ «Пегас-СК» отримало податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №0007702201, форма «В1», відповідно до якого воно неправомірно зменшило суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 356623,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 89155,75 грн. - штрафні санкції. Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі акту перевірки від 04.09.2015р. №804/26-54-22-01-07/33592087 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинних скарг від 07.12.2015, вих.№ 18560/10/26-15-10-05-35.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №0007702201, форма «В1» було залишене без змін.

Повна та часткова незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення його до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

У відповідності до норм п. 200.1, п. 200.2 і п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 10.10.2012 року за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань». Зазначена позиція відображена і у більш пізній постанові Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року в справі № К/9991/77465/11.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, як зазначає Вищий адміністратвиний суд України у своєму листі від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Такої позиції дотримується і Верховний суд України у постанові від 22.09.2015 року в справі №2а-2717/11/2670

Оцінка господарських операціях повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому формальні помилки в первинних документах не повинні бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій (постанова Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 року в справі № К/800/1217/13).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договорів або він був позбавлений податкової чи іншої правосуб'єктності.

Крім того, згідно положень статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, при розгляді справи, застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішенні цього ж суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їхніх постачальників є порушенням статті 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків , що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 К/9991/72258/12, від 21.10.2014 № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 № К/800/6501/14, «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах , а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що порушення, виявлені податковим органом під час проведення перевірки, які оспорюються ТОВ «Пегас-СК», стосуються взаємовідносин цього товариства з ТОВ «ІПС Груп» (код ЄДРПОУ 37312923, ТОВ «АДАМАНТ-10» (код за ЄДРПОУ 38968356), ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» (код ЄДРПОУ 37540184) та від ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35250394). Зокрема, ТОВ «ІПС Груп» та ТОВ «АДАМАНТ-10» були покупцями ТОВ «Пегас-СК», а ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» - його постачальниками.

Між ТОВ «АДАМАНТ-10» та ТОВ «Пегас-СК» було укладено договір №ПК-125 від 01.05.2014, згідно з яким ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність, а ТОВ «АДАМАНТ-10» приймати та оплачувати поставлений товар у порядку та на умовах передбачених договором. Відповідно до наданих у якості доказів копій договору, товарно-транспортних та видаткових накладних товар був належним чином поставлений та оплачений, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, виходячи із системного аналізу положень акту перевірки, податковий орган виявив наступні порушення у взаємовідносинах ТОВ «Пегас-СК» з ТОВ «АДАМАНТ-10»:

- непідтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «АДАМАНТ-10» та його покупцями виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, що у свою чергу порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання, а також враховуючи подальше постачання ними товару, відмінного від придбаного у ТОВ «АДАМАНТ-10»;

- зазначення у товарно-транспортних накладних невірної адреси місця розвантаження товару;

- невідповідність довіреностей, отриманих ТОВ «Пегас-СК» від ТОВ «АДАМАНТ-10», Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, що була чинною на момент існування правовідносин, а саме, в договорі поставки від 01.05.2014 №ПК-125 не вказано, що доставка здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями та не додано жодного графіку перевезень;

- виписані видаткові накладні не відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», оскільки у них залишено незаповненим поле в якому необхідно вказати дату та номер довіреності, прізвище відповідальної особи та засвідчити отримання товару штампом (печаткою).

Між ТОВ «ІПС груп» та ТОВ «Пегас-СК» було укладено договір поставки від 12.04.2012 №1204/12-1/ПК-26, згідно з яким ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність, а ТОВ «ІПС груп» приймати та оплачувати поставлений товар у порядку та на умовах передбачених договором. Відповідно до наданих у якості доказів копій договору, товарно-транспортних та видаткових накладних товар був належним чином поставлений та оплачений, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, виходячи із системного аналізу положень акту перевірки, податковий орган виявив наступні порушення у взаємовідносинах ТОВ «Пегас-СК» з ТОВ «ІПС груп»:

- непідтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «ІПС груп» та його покупцями враховуючи подальше постачання ними товару, відмінного від придбаного у ТОВ «ІПС груп»;

- зазначення у товарно-транспортних накладних невірної адреси місця розвантаження товару;

- невідповідність довіреностей, отриманих ТТОВ «Пегас-СК» від ТОВ «ІПС груп», Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, що була чинною на момент існування правовідносин, а саме, в договорі поставки від 12.04.2012 №1204/12-1/ПК-26 не вказано, що доставка здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями та не додано жодного графіку перевезень;

- виписані видаткові накладні не відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», оскільки у них залишено незаповненим поле в якому необхідно вказати дату та номер довіреності, прізвище відповідальної особи та засвідчити отримання товару штампом (печаткою), а якщо вказано прізвище відповідальної особи, стоїть штамп інтернет магазину «SKIDKA».

Між ТОВ «Пегас-СК» та ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір від 16.06.2014 №16/06/14,згідно з яким ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність ТОВ «Пегас-СК» товари народного споживання, а саме електропобутові товари, а ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося приймати та оплачувати цей товар на умовах передбачених договором. Відповідно до наданих у якості доказів копій договору, товарно-транспортних та видаткових накладних товар був належним чином поставлений та оплачений, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, виходячи із системного аналізу положень акту перевірки, податковий орган виявив наступні порушення у взаємовідносинах ТОВ «Пегас-СК» з ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ»:

- контрагенти-постачальники ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» в період з липня по серпень 2014 року постачали товар відмінний від придбаного ТОВ «Пегас-СК» у ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ», а також ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» не придбавало тої кількості товарів, а саме побутової техніки Scarlett, яка зазначена у первинних документах та податкових накладних, виписаних для ТОВ «Пегас-СК»;

- зазначення у товарно-траспортних накладних невірної адреси місця розвантаження товару;

- відсутність довіреностей для отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, що була чинною на момент існування правовідносин;

- виписані видаткові накладні не відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», оскільки у них залишено незаповненим поле в якому необхідно вказати дату та номер довіреності, прізвище відповідальної особи за отримання товару, також не зазначені документи на підставі яких виписувалася видаткова накладна.

Між ТОВ «Пегас-СК» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» було укладено договір від 20.04.06.2011 №20/04-2011, згідно з яким ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність ТОВ «Пегас-СК» товари народного споживання, а саме електропобутові товари, а ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося приймати та оплачувати цей товар на умовах передбачених договором. Відповідно до наданих у якості доказів копій договору, товарно-транспортних та видаткових накладних товар був належним чином поставлений та оплачений, що не заперечується відповідачем.

Разом з тим, виходячи із системного аналізу положень акту перевірки, податковий орган виявив наступні порушення у взаємовідносинах ТОВ «Пегас-СК» з ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА»:

- ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» не придбавало тієї кількості товарів, а саме побутової техніки Scarlett, для подальшої реалізації ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА», яка зазначена у первинних документах та податкових накладних, виписаних ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» для ТОВ «Пегас-СК»;

- зазначення у товарно-траспортних накладних невірної адреси місця розвантаження товару;

- відсутність довіреностей для отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, що була чинною на момент існування правовідносин;

- виписані видаткові накладні не відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», оскільки у них залишено незаповненим поле в якому необхідно вказати дату та номер довіреності, прізвище відповідальної особи за отримання товару

За результатами дослідження первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Крім того, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання відповідних договорів, зокрема, того, що ці підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку про безпідставність та необгрунтованість висновків податкового органу щодо неможливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Пегас-СК» з ТОВ «ІПС Груп», ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА».

Отже, з наявних у справі доказів, суд приходить до наступних висновків:

- поставка здійснювалася ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» із залученням сторонніх автоперевізників власними трудовими ресурсами з реальною можливістю здійснення операцій виходячи з часу, місця знаходження та місця доставки товару

- у ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» та Позивача наявні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, оскільки вони володіли відповідними трудовими ресурсами та приміщеннями, необхідними для здійснення такого виду діяльності;

- у ТОВ «Пегас-СК», ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» були платниками податку на додану вартість та податку на прибуток на час здійснення ними діяльності, тобто володіли податковою правосуб'єктністю;

- у позивача, ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» при виконанні з обох сторін умов договорів поставки була присутня ділова мета, Позивач бажав отримати господарську вигоду та прибуток, отримавши відповідні грошові кошти за поставлений товар, а ТОВ «АДАМАНТ-10» та ТОВ «ІПС груп» також бажали досягти цієї мети шляхом подальшої реалізації придбаного товару відповідним контрагентам за вигідною для себе ціною. У свою чергу ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» бажали отримати господарську вигоду та прибуток, отримавши відповідні грошові кошти за поставлений товар, а Позивач також бажав досягти цієї мети шляхом подальшої реалізації придбаного товару відповідним контрагентам за вигідною для себе ціною;

- у позивача, ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» після здійснення господарських операцій вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств у зв'язку з їх господарською діяльністю.

Окрім наявних у справі письмових доказів, факти здійснення реальних господарських операцій між ТОВ «Пегас-СК» та ТОВ «ІПС Груп», ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» підтвердили у судовому засіданні і допитані свідки, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведення позивачем дотримання ним законодавчих вимог при здійсненні господарських операцій за договорами ТОВ «Пегас-СК» з ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА», сукупність первинних докментів доводить реальність та фактичність здійснення вказаних господарських операцій, а також факт зв'язку понесених витрат з веденням фінансово-господарської діяльності, висновки ДПІ щодо виявлених порушень, викладені у акті перевірки від 04.09.2015р. №804/26-54-22-01-07/33592087, а також у податкових повідомленнях-рішеннях, у оспорюваній ТОВ «Пегас-СК» частині є хибними, безпідставними та недоведеними.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Пегас-СК» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-СК задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 №0006102201, форма «Р», прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення 30.09.2015 №0006092201, форма «Р», прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 2159421,82 гривня та штрафу на суму 1079710,91 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 №0006122201, форма «В1», прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 325480,00 гривень та штрафу на суму 162740,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №0007702201, форма «В1», прийняте Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 325480,00 гривень та штрафу на суму 81370,00 гривень.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пегас-СК» (код ЄДРПОУ 33592087) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 5512,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений 01.06.2016 року.

Суддя Є.В. Аблов