Ухвала

від 17.08.2016 по справі 826/2783/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 826/2783/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 серпня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Шелест С.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕГАС-СК» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі плану-графіка проведення планових виїзних перевірок, відповідно до ст.ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК) Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Пегас-СК» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 04.09.2015 № 804/26-54-22-01-07/33592087, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення:

- п. 137.10 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3 740 924 грн, а саме по періодах: за 2013 рік в сумі 2 436 945 грн, за 2014 рік в сумі 1 303 979 грн;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 263 765 грн., в т.ч. по періодах: за березень 2013 в сумі 1 868 585 грн, за липень 2013 в сумі 6878 грн, березень 2014 в сумі 104 343 грн, за липень 2014 в сумі 283 959 грн;

- завищено суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ в розмірі 356 623 грн. в т.ч. по періодам: за червень 2013 року на суму ПДВ 14 285 грн; за червень 2014 року на суму ПДВ 6 567 грн; за вересень 2014 року на суму ПДВ 32 5480 грн; за листопад 2014 року на суму ПДВ 10 291 грн;

- на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємство не має права на отримання бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ 7 915 грн. задекларованої в декларації з ПДВ за травень 2013 року.

На підставі виявлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- від 30.09.2015 №0006102201, форма «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 740 924,00 грн. за основним платежем та 1 870 462,00 грн. за штрафними санкціями;

- від 30.09.2015 №0006092201, форма «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 263 765,00 грн. за основним платежем та 1 131 882,50 грн. за штрафними санкціями;

- від 30.09.2015 №0006122201, форма «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 356 623,00 грн. по сумі завищення бюджетного відшкодування та 178 311,50 грн. за штрафними санкціями;

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 №0006122201, форма «В1» було скасоване рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинних скарг від 07.12.2015, вих.№ 18560/10/26-15-10-05-35 у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 178 311,50 грн., інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

28 грудня 2015 року ТОВ «Пегас-СК» отримало податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №0007702201, форма «В1», відповідно до якого воно неправомірно зменшило суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 356 623,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 89 155,75 грн. - штрафні санкції.

Крім того, на підставі акту перевірки від 04.09.2015р. №804/26-54-22-01-07/33592087 та рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинних скарг від 07.12.2015, вих.№ 18560/10/26-15-10-05-35 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №0007702201, форма «В1», яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 356 623,00 грн. - сума завищення бюджетного відшкодування, 89 155,75 грн. - штрафні санкції

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 №0007702201, форма «В1» було залишене без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 30.09.2015 №0006102201 повністю, з податковими повідомленнями-рішеннями від 30.09.2015 №0006092201 в частині нарахування ПДВ у розмірі 2 159 421,82 грн та штрафних санкцій у розмірі 1 079 710,91 грн, від 30.09.2015 №0006122201 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 325 480 грн та штрафних санкцій у розмірі 162 740 грн, від 21.12.2015 №0007702201 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 325 480 грн та штрафних санкцій у розмірі 81 370 грн, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено дотримання ним законодавчих вимог при здійсненні господарських операцій за договорами ТОВ «Пегас-СК» з ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА». Сукупність первинних документів доводить реальність та фактичність здійснення вказаних господарських операцій, а також факт зв'язку понесених витрат з веденням фінансово-господарської діяльності, висновки ДПІ щодо виявлених порушень, викладені у акті перевірки від 04.09.2015 №804/26-54-22-01-07/33592087, а також у податкових повідомленнях-рішеннях, у оспорюваній ТОВ «Пегас-СК» частині є хибними, безпідставними та недоведеними

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

За змістом пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Витрати для цілей визначення податкового кредиту та валових витрат мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту та формування від'ємного значення з податку на додану вартість вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, від'ємного значення з ПДВ та валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Відповідно до п. 200.1, п. 200.2 і п. 200.3 ст. 200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Податковим органом під час проведення перевірки була встановлена відсутність реального характеру господарських операцій позивача з ТОВ «ІПС Груп», ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА».

Так, встановлено, що між ТОВ «АДАМАНТ-10» та ТОВ «Пегас-СК» було укладено договір №ПК-125 від 01.05.2014, згідно з яким ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність, а ТОВ «АДАМАНТ-10» приймати та оплачувати поставлений товар (побутову техніку) у порядку та на умовах передбачених договором (т. 3 а.с. 283-284).

Проте, виконання умов вказаного договору підтверджується, зокрема, товарно-транспортними та видатковими накладними (т. 3 а.с. 122-282), з яких вбачається, що товар був належним чином поставлений та оплачений.

Також встановлено, що між ТОВ «ІПС груп» та ТОВ «Пегас-СК» було укладено договір поставки від 12.04.2012 №1204/12-1/ПК-26, згідно з яким ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність, а ТОВ «ІПС груп» приймати та оплачувати поставлений товар (побутова техніка) у порядку та на умовах передбачених договором (т. 3 а.с. 108-109).

Проте, виконання умов вказаного договору підтверджується, зокрема, товарно-транспортними та видатковими накладними, подорожніми листами (т. 2, т. 3 а.с. 1-107), з яких вбачається, що товар був належним чином поставлений та оплачений.

Також встановлено, що між ТОВ «Пегас-СК» та ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» було укладено договір від 16.06.2014 №16/06/14, згідно з яким ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність ТОВ «Пегас-СК» електропобутові товари, а ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося приймати та оплачувати цей товар на умовах передбачених договором (т. 1 а.с. 213-219).

Проте, виконання умов вказаного договору підтверджується, зокрема, товарно-транспортними та видатковими накладними, подорожніми листами (т. 1, а.с. 207-212), з яких вбачається, що товар був належним чином поставлений та оплачений.

Також встановлено, що між ТОВ «Пегас-СК» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» було укладено договір від 20.04.06.2011 №20/04-2011, згідно з яким ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» зобов'язувалося поставляти і передавати у власність ТОВ «Пегас-СК» електропобутові товари, а ТОВ «Пегас-СК» зобов'язувалося приймати та оплачувати цей товар на умовах передбачених договором (т. 1 а.с. 261-268).

Виконання умов вказаного договору підтверджується, зокрема, транспортними, товарними та видатковими накладними (т. 1, а.с. 223-260), з яких вбачається, що товар був належним чином поставлений та оплачений.

Дослідивши реальність господарських операцій за наведеними договорами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що поданих до суду та до перевірки документів достатньо для висновку їх реальність та фактичне виконання.

Всі необхідні первинні документи, які є підставою для формування сум податкового обліку складені відповідно до вимог Закону № 996-XIV, а підстави для висновку про недостовірність вказаних у них даних відсутні.

Крім того, на підтвердження реальності спірних господарських операцій, відповідачем надано до суду договори та первинні документи щодо надання послуг з перевезення товару, а також письмові підтвердження суб'єктів господарювання, які ці послуги надавали (т. 4 а.с. 6-25).

Позивач також долучив до суду договори оренди нежилих приміщень у м. Буча по вул. М. Залізняка (Проектна - 3) та в м. Києві по вул. Сирецька, 9, що у свою чергу підтверджує можливість здійснення позивачем спірних господарських операцій та зберігання відповідного товару (побутової техніки).

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ «ІПС Груп», ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» підтвердили також і допитані у суді першої інстанції у якості свідків: ОСОБА_2 (завідувач складом ТОВ «Пегас-СК» на вул. Сирецька, 9 у м. Києві, який відпускав товар зі складу ТОВ «Пегас-СК» до ТОВ «АДАМАНТ-10» та ТОВ «ІПС Груп» по товарно-транспортних накладних); ОСОБА_3 (завідувач складом ТОВ «Пегас-СК» на вул. Максима Залізняка, 5 (Проектна 3) у м. Буча Київської області, який відпускав товар зі складу ТОВ «Пегас-СК» до ТОВ «АДАМАНТ-10» та ТОВ «ІПС Груп»), ОСОБА_4 (менеджер з питань регіонального розвитку ТОВ «Пегас-СК», яка підписувала видаткові накладні з ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС Груп»), ОСОБА_5 (заступник начальника відділу збуту ТОВ «Пегас-СК», яка підписувала видаткові накладні з ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС Груп»), ОСОБА_6 (менеджер зі збуту ТОВ «Пегас-СК», який підписував видаткові накладні з ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС Груп»), ОСОБА_7 (менеджер зі збуту ТОВ «Пегас-СК», яка підписувала видаткові накладні з ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС Груп»), ОСОБА_8 (менеджер з постачання ТОВ «Пегас-СК», яка підписувала видаткові накладні з ТОВ «Зелмер Україна», ТОВ «Альпарі-інвестмент»), ОСОБА_9 (директор ТОВ «Пегас-СК», який підписував договори поставки) ОСОБА_10 (водій ТОВ «Пегас-СК», який здійснював перевезення товару з ТОВ «Пегас-СК» до ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС Груп», ОСОБА_11 (керівник відділу логістики ТОВ «Зелмер Україна»).

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції, який зазначив, що:

- поставка спірного товару здійснювалася ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» із залученням сторонніх автоперевізників власними трудовими ресурсами з реальною можливістю здійснення операцій виходячи з часу, місця знаходження та місця доставки товару;

- у ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» та позивача були наявні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, оскільки вони володіли відповідними трудовими ресурсами та приміщеннями, необхідними для здійснення такого виду діяльності;

- у ТОВ «Пегас-СК», ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» були платниками податку на додану вартість та податку на прибуток на час здійснення ними діяльності, тобто володіли податковою правосуб'єктністю;

- у позивача, ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» при виконанні з обох сторін умов договорів поставки була присутня ділова мета, позивач бажав отримати господарську вигоду та прибуток, отримавши відповідні грошові кошти за поставлений товар, а ТОВ «АДАМАНТ-10» та ТОВ «ІПС груп» також бажали досягти цієї мети шляхом подальшої реалізації придбаного товару відповідним контрагентам за вигідною для себе ціною. У свою чергу ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» бажали отримати господарську вигоду та прибуток, отримавши відповідні грошові кошти за поставлений товар, а позивач також бажав досягти цієї мети шляхом подальшої реалізації придбаного товару відповідним контрагентам за вигідною для себе ціною;

- у позивача, ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «ІПС груп», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» після здійснення господарських операцій вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємств у зв'язку з їх господарською діяльністю.

Відповідачем не надано суду належних документальних доказів відсутності у позивача та його контрагентів ділової мети, умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання відповідних договорів, зокрема, того, що ці підприємства не було зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, або ж діяльність підприємств була припинена.

Доводи податкового органу, які стосуються того, що контрагенти позивача (зокрема ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ» та ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА») у спірний період не придбавати товар, який було реалізовано позивачу, апеляційний суд відхиляє, так як у цих підприємств міг залишитись певний об'єм такого товару, який було придбано раніше періоду, який досліджується у даній справі. Протилежного відповідачем не доведено.

Посилання на те, що контрагенти ТОВ «ІПС груп» та ТОВ «АДАМАНТ-10» не реалізовували товар, придбаний у ТОВ «ІПС груп» колегія суддів також відхиляє, так як дії суб'єктів господарювання, з якими ТОВ «ІПС груп» мало господарські відносини, щодо подальших дій з придбаним товаром, не стосуються спірних правовідносин.

Апеляційний суд також наголошує на тому, що наявність певних порушень по ланцюгу постачання контрагентів платника податку не може бути підставою для притягнення такого платника до відповідальності, про що неодноразово зазначали Вищий адміністративний суд України та Верховний Суд України у своїх рішеннях.

Як стверджує позивач та що не заперечується відповідачем, доставка спірних товарів здійснювалась за допомогою централізовано-кільцевих перевезень.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачена необхідність посилання на здійснення централізовано-кільцевих перевезень, у випадку їх використання, у господарському договорі.

Відповідно до абз. 3 п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Так, матеріали справи містять копії відповідних довіреностей, наданих позивачу ТОВ «ІПС груп» та ТОВ «АДАМАНТ-10», за договорами в яких позивач виступав постачальником (т. 3 а.с. 117-121, 301-302). Як вбачається з видаткових та товаро-транстпортних накладних, спірний товар отримували саме ці особи, зазначені у вказаних довіреностях. З огляду на це, твердження відповідача на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей є необґрунтованим.

Окрім того, апеляційний суд також вважає за необхідне додатково зазначити, що окремі недоліки та помилки у первинних та інших господарських документах не можна вважати підставою для визнання господарської операції такою, що не відбулася та оформлена лише документально, якщо з інших доказів вбачається її реальність. На цьому неодноразово наголошували як Вищий адміністративний суд України так і Верховний Суд України.

Колегія суддів критично оцінює посилання в апеляційній скарзі на досудове розслідування відносно посадових осіб ТОВ «Горизонт-Трейдінг», яке у даній справі не фігурує, а також на не дослідження судом першої інстанції взаємовідносин між ТОВ «Альянс» та ТОВ «Каса народної допомоги», які також не є учасниками спірних відносин.

Апеляційний суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, що полягає у тому, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності (п. 71 рішення по справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03)).

У п. 38 рішення по справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02) Європейський суд з прав людини наголосив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Таким чином, підсумовуючи викладені обставини у своїй сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що господарські операції позивача з ТОВ «ІПС Груп», ТОВ «АДАМАНТ-10», ТОВ «АЛЬПАРІ-ІНВЕСТМЕНТ», ТОВ «ЗЕЛМЕР УКРАЇНА» за спірними договорами підтверджені всіма необхідними первинними та іншими документами, мали на меті настання реальних правових наслідків, а отже висновок податкового органу про їх безтоварність є необґрунтованим.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про помилковість визначення позивачу грошового зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, які, з огляду на їх протиправність, безумовно підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Щодо стягнення з відповідача судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимоги майнового характеру про скасування податкових повідомлень-рішень на загальну суму бюджетного відшкодування та податкових зобов'язань - 9 745 588,73 грн , то відповідно до ч. 1, пп.пп. 1, 2 п. 3 ч. 2 ст. 4, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2016 року - 1 378 грн, відповідач мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 160 802,21 грн.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За клопотанням відповідача ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року до прийняття Київським апеляційним адміністративним судом рішення за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.

За правилами частини першої статті 98 КАС суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2016 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 160 802 (сто шістдесят тисяч вісімсот дві) грн 21 коп до спеціального фонду Державного бюджету України, реквізити: отримувач коштів УДКСУ у Печерському р-ні, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУДКCУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя С.Б. Шелест

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Шелест С.Б.