Ухвала

від 01.06.2016 по справі 826/590/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/39920/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАР»

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 року

у справі № 826/590/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАР» (далі - позивач, ТОВ «ЕТАР»)

до Державної податкової інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ЕТАР» звернулось у січні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0003642205.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у період з 23.10.2014 року по 05.11.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕТАР» з питань правильності нарахування, повноти сплати та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України» за липень 2014 року, результати якої оформлено актом від 05.11.2014 року № 3012/26-53-22-04-21/34544778, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на 475 581,00 гривню.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0003642205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 475 581,00 гривня та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 237 791,00 гривня.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, наведені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що згідно бази даних АІС «Податковий блок» у липні 2014 року ТОВ «ЕТАР» включено до складу податкового кредиту 475 581,00 гривню за результатами господарських взаємовідносин з ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України», однак надати будь-які первинні документи на підтвердження реальності укладеної з контрагентом угоди позивач відмовився, що засвідчено актом від 28.10.2014 року № 539. Разом з тим, відповідно до довідки ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.09.2014 року № 4247/26-58-22-04-17/31245726 ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України» відсутнє за місцезнаходженням, підтвердити об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів товариством неможливо.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За змістом пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як встановлено у ході розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, в перевіряємий період позивач (довіритель) мав господарські правовідносини з ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України» (повірений) за договором доручення № арм07/2014 від 01.07.2014 року, за умовами якого повірений від імені та за рахунок довірителя забезпечує здійснення перевезення вантажів довірителя автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському і міжнародному сполученні.

На підтвердження реальності та товарності спірних господарських операцій, обумовлених вказаним правочином, позивачем долучено до матеріалів справи копії договору, рахунків на оплату, актів надання послуг та податкових накладних.

Однак, судами вірно зауважено, що надані позивачем документи є необхідними, проте недостатніми для висновку про правомірність формування ТОВ «ЕТАР» податкового кредиту, оскільки статтею 3 названого договору передбачено, що організація перевезень здійснюється на підставі заявок на перевезення поданих ТОВ «ЕТАР», яких позивачем не було надано.

Разом з тим, судами вірно зазначено, що укладений між позивачем та ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України» договір від 01.07.2014 року за своїм змістом є договором транспортного експедирування у розумінні ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року № 1955-IV.

За приписами ч. 13 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 року № 1955-IV факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Водночас, транспортних документів, які б засвідчували факт надання послуг ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України» позивачем не надано, в той час як надані останнім копії товарно-транспортних накладних обґрунтовано не взято судами до уваги, оскільки перевізником в них зазначено ТОВ «ЕТАР», відповідно до яких можна зробити припущення, що виконавець (ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України») на виконання умов договору знайшов в якості перевізника самого ж замовника (ТОВ «ЕТАР»), розробив для нього маршрут та організував відправлення вантажу, що буде суперечити здоровому розсуду.

За змістом ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що складені акти виконаних робіт та видані ТОВ «Інформаційна транспортна агенція України» податкові накладні не можна вважати документами, які посвідчують факт придбання позивачем послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАР» - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 16.06.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2015 року у справі № 826/590/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді:підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник суддіпідпис (підпис) І.В. Приходько