Постанова

від 01.06.2016 по справі 813/300/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року №813/300/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотем» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2015 року №0000662200, -

В С Т А Н О В И В :

09 лютого 2016 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотем» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.09.2015 року №0000662200.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зміст та висновки акта перевірки і прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах закону, порушують права та законні інтереси Товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 10 лютого 2016 року позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

У зв'язку із усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді від 22 лютого 2016 року було відкрито провадження в адміністративній справі №813/300/16.

На заперечення позовних вимог відповідачем було подано до суду заперечення на адміністративний позов, в якому обгрунтовується законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просили суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання, призначене на 01.06.2016 року, із невідомих суду причин не забезпечив, хоча належним чином останній був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи під розписку. Однак, у судових засіданнях, зокрема, що відбулись 20.04.2016 року, 11.05.2016 року представником відповідача уже були надані усні та додаткові письмові пояснення по суті позовних вимог, згідно яких представник проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позову відмовити та додатково наголошував на правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки, на його думку, воно прийняте у повній відповідності з чинним законодавством України.

Судом, із врахуванням положень ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, було ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Сотем» як юридична особа зареєстроване Пустомитівською районною державною адміністрацією Львівської області 10.12.2010 року. На податковий облік позивача взято 13.12.2010 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Сотем» було зареєстровано як платник ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 24.12.2010 року.

Як підтверджується матеріалами справи, в період із 12.08.2015 року по 18.08.2015 року Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Сотем» код за ЄДРПОУ 37325890 з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Тропік» (код ЄДРПОУ 20984352), ПрАТ «ОСОБА_3.» (код ЄДРПОУ 33780390), ТзОВ «ФК Імперіал» (код ЄДРПОУ 39074090), ТзОВ «Шам Юкрейн» (код ЄДРПОУ 38350734), ПП «Лібра Трейд» (код ЄДРПОУ 35932074), ПП «ПСВ Фрут» (код ЄДРПОУ 31681405), ТзОВ «Оптімус Альянс» (код ЄДРПОУ 38907999), ТзОВ «Фішкомпані» (код ЄДРПОУ 39290561) за період липень, серпень, жовтень, листопад 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №755/2200/37325890 від 26.08.2015 року, у якому було зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Сотем» у своїй діяльності:

1)п.п. 14.1.36, 14.1.231, 44.1, ст.188, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6, 193.1, 201.1, 201.2, 201.6, , 198.1-198.4, 198.6, 200.1 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 646 169,89 грн., в т.ч. липень 2014 року на суму 82 493,66 грн., серпень 2014 року на суму 39 433,34 грн., жовтень 2014 року на суму 55 828,00 грн., листопад 2014 року на суму 208 636,39 грн., січень 2015 року на суму 64 282,96 грн., лютий 2015 року на суму 49 252,00 грн., березень 2015 року на суму 146 243,54 грн.

Як випливає зі змісту акту №755/2200/37325890 від 26.08.2015 року, контролюючий орган дійшов висновку, що операції між ТзОВ «Сотем» та ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані» за період липень, серпень, жовтень, листопад 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

Так, в акті №755/2200/37325890 у частині правовідносин із ПП «Лібра Трейд» відповідач посилається на довідку №1642/2651-2205/35932074 від 23.03.2015 року, складену ДПІ у Дарницькому районі м.Києва за результатами виїзної документальної позапланової перевірки ПП «Лібра Трейд». Як вбачається зі змісту такої довідки, контролюючий орган базуючись на відсутності в ПП «Лібра Трейд» довіреностей на отримання ТМЦ і товарно-транспортних накладних прийшов до висновку про відсутність фактичного продажу товарів, зокрема, на користь ТзОВ «Сотем». Також в акті перевірки відповідач зазначає про відсутність у позивача підтверджуючих документів на транспортування придбаного товару від ПП «Лібра Трейд» до ТзОВ «Сотем».

У частині правовідносин із ТзОВ «Оптімус Альянс» відповідач посилається на дані акта ДПІ у Шевченківському районі м.Києва №1842/7/13-25-22-00 від 12.02.2015 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Оптімус Альянс» за листопад 2014 року», у якому відображено інформацію про неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТзОВ «Оптімус Альянс» та відсутність об'єктів оподаткування за наслідками цих фінансово-господарських відносин у зв'язку з відсутністю в останнього майна, виробничих і трудових ресурсів, умов, економічної мети, не наданням первинних та інших документів на підтвердження господарських операцій.

У частині правовідносин із ПП «ПСВ Фрут» та ТзОВ «Фішкомпані» відповідач указує на відсутність розумних економічних причин у здійсненні документованих операцій, їх ділової мети, а також посилається на відсутність документів, які могли би підтвердити вид товару, що постачався, фактичний шлях його транспортування, можливість реального здійснення відповідних операцій.

Відтак, відповідач дійшов висновку про те, що операції з придбання ТзОВ «Сотем» у ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані» за період липень, серпень, жовтень, листопад 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року товарів насправді не здійснювалися й операції щодо поставки в дійсності не відбувалися, що призвело до безпідставного декларування позивачем податкового кредиту в сумі 646 169,89 грн. та виклав такий висновок в акті №755/2200/37325890 від 26.08.2015 року.

У зв'язку з чим, на підставі акту №755/2200/37325890 від 26.08.2015 року, Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662200 від 09.09.2015 року, яким визначено ТзОВ «Сотем» грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 969 254,84 грн. (646 169,89 грн. за основним платежем, 323 084,95 грн. за штрафними санкціями).

Не погоджуючись із рішеннями суб'єкта владних повноважень, позивачем було заявлено означений позов, у якому ТзОВ «Сотем» стверджує про відсутність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000662200 від 09.09.2015 року та, відповідно, про його протиправність.

Вирішуючи даний спір, керуючись принципом змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд оцінює доводи й докази позивача, які ним подані на спростування висновків відповідача щодо нереальності й безтоварності господарських операцій із ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані» та на підтвердження їх фактичного здійснення сторонами.

Так, позивачем, на підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ПП «Лібра Трейд» представлено договір поставки №12-14 від 12.07.2014 року. Умовами такого договору передбачено постачання ПП «Лібра Трейд» на користь позивача окремими партіями товару - свіжих фруктів та овочів (банани, цитрусові тощо). Кількість, розгорнутий асортимент, ціна партії і одиниці товару, визначаються в накладних чи специфікаціях (п.1.1 договору). Відповідно до п.4.1 договору, товар постачається зі складу постачальника або терміналу порту. Перевезення провадиться автотранспортом за рахунок покупця (п.4.2 договору).

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено ряд видаткових накладних і товарно-транспортних накладних, а саме: видаткові накладні №13 від 25.07.2014 року; №36 від 30.08.2014 року; №39 від 10.09.2014 року; №59 від 15.09.2014 року; №87 від 30.09.2014 року; №118 від 17.10.2014 року; №199 від 04.11.2014 року; №1563 від 30.11.2014 року; №1956 від 18.03.2015 року; №2112 від 25.03.2015 року, товарно-транспортні накладні №13 від 25.07.2014 року; №36 від 30.08.2014 року; №39 від 10.09.2014 року; №59 від 15.09.2014 року; №87 від 30.09.2014 року; №118 від 17.10.2014 року; №199 від 04.11.2014 року; №1563 від 30.11.2014 року; №1956 від 18.03.2015 року; №2112 від 25.03.2015 року.

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Оптімус Альянс» позивачем представлено договір поставки №17/03-05 від 17.03.2014 року. Умовами такого договору передбачено постачання ТзОВ «Оптімус Альянс» на користь позивача товару (п.1.1 договору). Кількість, асортимент, ціна товару вказуються у видаткових накладних і товаротранспортних документах (п.2.1 договору). Відповідно до п.2.4 договору, товар передається постачальником на рампі складу покупця та цей факт підтверджується актом приймання-передачі, видатковою накладною, товаросупровідними документами.

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено видаткові накладні №716 від 28.11.2014 року, №682 від 17.11.2014 року.

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ПП «ПСВ Фрут» позивачем представлено договір поставки №37 від 02.10.2012 року. Умовами такого договору передбачено постачання ПП «ПСВ Фрут» на користь позивача товару, окремими партіями, в асортименті, кількості та за ціною, що визначаються в накладних (п.1.1 договору). Предметом договору поставки є фрукти (п.1.2 договору). Відповідно до п.3.1 договору, товар може постачатися з будь-якого власного складу постачальника або інших підприємств, що відображається у відповідних накладних.

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено видаткові накладні №РН-0000010 від 04.07.2014 року; №РН-0000011 від 04.07.2014 року; №РН-0000036 від 22.07.2014 року; №РН-0000004 від 04.08.2014 року; №РН-0000008 від 26.08.2014 року; №РН-0000073 від 27.10.2014 року; №РН-0000086 від 29.10.2014 року; №РН-0000044 від 22.11.2014 року; №РН-0000075 від 28.11.2014 року. А також надано товарно-транспортні накладні: №1011 від 04.07.2014 року; №1036 від 22.07.2014 року; №1136 від 24.07.2014 року; №1011 від 04.08.2014 року; №1568 від 26.08.2014 року; №1865 від 27.10.2014 року; №1926 від 29.10.2014 року; №2211 від 22.11.2014 року; №2811 від 28.11.2014 року.

На підтвердження підставності здійснення господарських операцій із ТзОВ «Фішкомпані» позивачем представлено договір поставки №ФІ-1/10 від 01.10.2014 року. Умовами такого договору передбачено постачання ТзОВ «Фішкомпані» на користь позивача товару (п.1.1 договору). Відповідно до п.5.1 договору, товар постачається на умовах самовивозу (силами і транспортом покупця).

Доводячи реальність операцій із постачання товарів за вказаним вище договором, позивачем представлено видаткові накладні: №РН-02/11 від 01.11.2014 року; №РН-286/11 від 10.11.2014 року; №РН-498/11 від 17.11.2014 року; №РН-720/11 від 24.11.2014 року; №РН-823/11 від 28.11.2014 року; №РН-272/01 від 10.01.2015 року; №РН-452/01 від 16.01.2015 року; №РН-770/01 від 26.01.2015 року; №РН-766/02 від 26.02.2015 року; №РН-122/03 від 05.03.2015 року; №РН-334/03 від 12.03.2015 року; №РН-672/03 від 23.03.2015 року; №РН-881/03 від 30.03.2015 року. А також надано товарно-транспортні накладні: №141101001 від 01.11.2014 року; №141110001 від 10.11.2014 року; №141117001 від 17.11.2014 року; №141124001 від 24.11.2014 року; №141128001 від 28.11.2014 року; №150110001 від 10.01.2015 року; №150116001 від 16.01.2015 року; №150126001 від 26.01.2015 року; №150226001 від 26.02.2015 року; №150305001 від 05.03.2015 року; №150312001 від 12.03.2015 року; №150323001 від 23.03.2015 року; №150330001 від 30.03.2015 року.

Розглянувши й дослідивши зазначені вище договори поставки, які були укладені ТзОВ «Сотем» із ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані», суд приходить до висновку, що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб.

Проаналізувавши ж надані позивачем первинні документи (видаткові накладні), а також товаротранспортні документи, суд відзначає, що вони відповідають домовленостям сторін (зафіксованим у договорах поставки) і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товару та, за потреби, його транспортування. Тобто такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між ТзОВ «Сотем» і ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані». При цьому, суд відзначає, що подані первинні документи також відповідають і вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які ставляться до підприємств у частині здійснення облікової політики, та містять необхідні для первинних документів дані в достатній мірі для ідентифікації господарських операцій, визначення їх змісту, вартості та інших істотних обставин їх здійснення.

Окрім того, обґрунтовуючи реальність спірних операцій із закупівлі товарів (овочів і фруктів) позивачем було надано суду ряд інших підтверджуючих документів, які засвідчують наявність реального наміру виконувати господарські зобов'язання, підтверджують наявність у нього необхідних потужностей, засобів та ресурсів для їх здійснення.

А зокрема, ТзОВ «Сотем» надано банківські виписки, що засвідчують проведення ним оплати на користь постачальників за придбаний товар, що на переконання суду вказує на дійсний намір позивача вступати в реальні господарські відносини зі своїми контрагентами.

Окрім того, позивачем надано копію договору оренди нежитлового приміщення №1 від 01.05.2014 року. За умовами такого договору оренди позивач набув у користування нежитлове приміщення площею 927,5 кв.м за адресою: м.Львів, вул.Угорська, 22, для здійснення гуртової торгівлі. Зазначене підтверджує можливість провадження діяльності з закупівлі значних обсягів фруктів і овочів та проводити їх зберігання.

Також позивач надав суду копії договорів оренди транспортних засобів (які зафіксовані у відповідних товаросупровідних документах), а саме - договір оренди автомобіля (вантажний автомобіль НОМЕР_1) №1 від 02.01.2014 року, договір найму (оренди) автомобіля (ФОТОН, ВС 0275 АС) від 09.07.2014 року. Окрім цього, позивач представив довідки про оплату праці водіїв, що здійснювали перевезення товару, посвідчення водіїв, поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Указане підтверджує реальне здійснення перевезень придбаваних позивачем товарів.

А також, позивач додатково надав суду документи, які вказують на рух придбаних товарів та їх подальшу реалізацію, такі як оборотно-сальдові відомості та видаткові накладні на користь покупців ТзОВ «Сотем», таким чином підтверджуючи доцільність придбання товарів і ділову мету таких спірних операцій.

Вирішуючи даний спір, суд також акцентує на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, саме податковий орган, відповідно до принципу офіційності, повинен доводити в суді фіктивність, нереальність та безтоварність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. У зв'язку з чим, тягар доведення існування обставин, які були підставою для позбавлення позивача податкових вигод і на яких базувалися оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень, покладено у даній справі на відповідача.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Розглянувши матеріали акта перевірки №755/2200/37325890 від 26.08.2015 року, який був підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та взявши до уваги доводи відповідача у даній справі, суд відзначає, що висновки податкового органу щодо порушення норм податкового законодавства зі сторони ТзОВ «Сотем» ґрунтуються на податковій інформації, що стосується контрагентів позивача (у частині відносин з ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс»), та на не підтверджених доказовою базою міркуваннях контролюючого органу щодо нереальності операцій позивача (у частині відносин з ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані»).

Проте, такий підхід не може бути визнаний судом обґрунтованим і достатнім для висновку щодо порушення платником податків норм чинного законодавства України та, як наслідок, позбавлення його права на певні податкові вигоди.

У першу чергу суд відзначає, що в силу ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник. Відповідно, на платника податків не може автоматично покладатися відповідальність за можливі порушення, які були вчинені його контрагентами чи їх партнерами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, визначено й у практиці Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п.71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес ОСОБА_4» проти Болгарії», п.23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

А тому, допущені порушення податкового законодавства контрагентом позивача (постачальником або покупцем товарів, робіт чи послуг) тягнуть негативні наслідки саме для такої особи. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків (позивача) з недобросовісними платниками податків (контрагентами позивача) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями таких осіб чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди і в позивача.

У зв'язку з чим, висновки податкового органу про порушення податкового законодавства контрагентами позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання такими особами вимог закону. Лише у разі, якщо буде встановлено, що платник податку (позивач) знав про такі обставини і його дії були узгодженими з недобросовісними платниками податків, посилання на них буде обґрунтованим. Така позиція узгоджується з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011 року в справі №21-47а10, постанові від 11.12.2007 року у справі №21-1376во06.

Відтак, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновків відповідача про порушення ТзОВ «Сотем» податкового законодавства, які ґрунтуються виключно на інформації щодо можливої протиправної діяльності контрагентів позивача, а не його безпосередньо.

Більш того, на переконання суду, не може слугувати достатнім і достовірним доказом порушення податкового законодавства України позивачем покликання відповідача на акти щодо неможливості проведення зустрічних звірок із контрагентами позивача, позаяк акти про неможливість проведення зустрічних звірок за своєю природою призначені виключно для засвідчення факту об'єктивної неможливості здійснення зустрічної звірки, а не фактів порушення платниками податків податкового чи іншого законодавства. При цьому, суд відзначає, що сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок вказаного контрагента не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства. Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки, тим більше, що акти, на які посилається відповідач, знову ж стосуються не безпосередньо позивача, а його контрагентів.

Також висновки акта перевірки не повинні й не можуть базуватися лише на міркуваннях контролюючого органу без дослідження фактичних обставин документованих господарських операцій та відповідних первинних документів й інших доказів, що стосуються таких операцій. Як же випливає з матеріалів перевірки, результати якої оформлені актом №755/2200/37325890 від 26.08.2015 року, відповідач не досліджував належним чином первинні документи, не здійснив їх аналізу з огляду на їх відповідність задокументованим господарським операціям, можливість їх реального здійснення тощо. Таким чином, податковий орган, не здобувши достатніх доказів на підтвердження своїх висновків, не дослідивши належним чином господарську діяльність платника податків, який перевіряється, дійшов необґрунтованих і помилкових висновків щодо порушення ним норм податкового законодавства.

Суд відзначає, що у відповідності до позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Проте, наведені Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між ТзОВ «Сотем» і ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані», які перевірялися відповідачем. При цьому, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, а отже, він не виконав свого обов'язку по доказуванню правомірності своїх висновків та рішень.

У свою чергу, факт реального здійснення ТзОВ «Сотем» задокументованих господарських операцій підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, наданими позивачем суду на реалізацію принципу змагальності при вирішенні адміністративних спорів.

У зв'язку з чим, беручи до уваги всі докази в їх сукупності, суд не знаходить достатнього та належного підтвердження того, що господарські операції між ТзОВ «Сотем» і ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані», які перевірялися відповідачем в межах позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Сотем», здійсненої 12-18.08.2015 року, були нереальними та безтоварними. Навпаки, зібрані докази по справі дозволяють дійти висновків про реальне здійснення таких господарських операцій.

Тож, з огляду на вказане вище, суд приходить до висновку, що ТзОВ «Сотем» має право розраховувати на ті податкові вигоди, визначені чинним законодавством України, які пов'язані з реальним здійсненням господарської діяльності та її належним документуванням у контексті вимог податкового законодавства.

Суд відзначає, що нормами ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 Податкового кодексу України.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що у платника податку виникає право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за умови підтвердження відповідними первинними документами здійснення господарських операцій, на підставі яких платником податків було сформовано податковий кредит, та наявності належним чином оформлених податкових накладних.

А тому, за висновком суду всі дійсні обставини справи в своїй сукупності свідчать про реальність господарських операцій позивача з ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані», їх належне документування, а зважаючи на відсутність претензій податкового органу до оформлення учасниками спірних операцій податкових накладних, це свідчить і про правомірність дій ТзОВ «Сотем» по віднесенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірними операціями. У зв'язку з чим, позбавлення за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням №0000662200 від 09.09.2015 року ТзОВ «Сотем» прав на податкові вигоди по таких операціях є протиправним.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд вважає, що суб'єкт владних повноважень прийнявши оскаржуване податкове повідомлення-рішення не вповні дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення №0000662200 від 09.09.2015 року слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 24, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області від 09.09.2015 року №0000662200.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотем» (код ЄДРПОУ 37325890) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 14 538 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 83 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 червня 2016 року.