Ухвала

від 18.10.2016 по справі 813/300/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року № 876/4913/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судового засідання: Бадівської О.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотем» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

09 лютого 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.09.2015 №0000662200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки, викладені в акті перевірки спростовуються наявними первинними бухгалтерськими документами та іншими доказами, які підтверджують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані». Прийняте податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах закону, порушує права та законні інтереси Товариства, а тому останнє підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги того, що у позивача на підтвердження господарських операцій з контрагентами відсутні сертифікати якості, заявки на товар, які передбачені договорами, довіреності на водіїв, які отримували товар і прізвища яких зазначено у товарно-транспортних накладних, акт приймання-передачі щодо поставки фруктів від ТзОВ «Оптімус Альянс», а також не має документальних підтверджень по договорах оренди автомобілів та нежитлового приміщення. Крім того, у товарно-транспортних накладних від 17.10.2014, 04.11.2014, 30.11.2014, 25.03.2015 міститься неправдива інформація про пункт навантаження фруктів. За таких обставин, реальність господарських операцій позивача з його контрагентами не підтверджується.

Представник апелянта у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Сотем» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ПП «Тропік», ПрАТ «ОСОБА_3.», ТзОВ «ФК Імперіал», ТзОВ «Шам Юкрейн», ПП «Лібра Трейд», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Оптімус Альянс», ТзОВ «Фішкомпані» за період липень, серпень, жовтень, листопад 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року, яка оформлена актом № 755/2200/37325890 від 26.08.2015.

Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Сотем» вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 646 169,89 грн, в т.ч. липень 2014 року на суму 82 493,66 грн, серпень 2014 року на суму 39 433,34 грн, жовтень 2014 року на суму 55 828,00 грн, листопад 2014 року на суму 208 636,39 грн, січень 2015 року на суму 64 282,96 грн, лютий 2015 року на суму 49 252,00 грн, березень 2015 року на суму 146 243,54 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що операції між ТзОВ «Сотем» та ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані» за період липень, серпень, жовтень, листопад 2014 року, січень, лютий, березень 2015 року не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.09.2015, яким визначено ТзОВ «Сотем» грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 969 254,84 грн, а саме 646 169,89 грн за основним платежем та 323 084,95 грн за штрафними санкціями.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані» підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу під час перевірки. Разом з тим, суд першої інстанції вказав на протиправність збільшення позивачу податкового зобов'язання з огляду на недотримання податкової дисципліни його контрагентами, оскільки відповідач не може нести відповідальність за правопорушення вчинені іншими суб'єктами господарювання.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - ПК України).

В підпункті 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 цієї статті, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарських операцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем (Замовник) укладено з ПП «Лібра Трейд» договір поставки товару (фруктів) № 12-14 від 12.07.2014 (а.с. 89 т. 1).

Аналогічного змісту договори поставки товару (фруктів) позивачем укладено із ТзОВ «Оптімус Альянс» за № 17/03-05 від 17.03.2014; із ПП «ПСВ Фрут» за № 37 від 02.10.2012; із ТзОВ «Фішкомпані» за № ФІ-1/10 від 01.10.2014 (а.с. 110-113, 116-119, 139-140 т.1).

На підтвердження реальності вказаних господарських операцій, позивачем до матеріалів справи долучено видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки з банківських рахунків, щодо оплати за поставлений товар та під час розгляду справи в апеляційному суді долучено податкові накладні (т. 1 а.с. 90-109, 114-115, 120-138, 141-166; т. 2 а.с. 16-98; том 3).

Наявність зазначених вище первинних документів під час проведення податковим органом перевірки, сторонами не заперечуються.

Окрім того, позивачем надано копію договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.05.2014, копії договорів оренди № 1 від 02.01.2014 вантажного автомобіля MAN (державний номер НОМЕР_2) та б/н від 09.07.2014 автомобіля марки ФОТОН (державний номер НОМЕР_3) (а.с. 167-173 т.1), оплата за цими договорами підтверджується виписками з банківських рахунків, які долучені в суді апеляційної інстанції (том 3).

Також, позивач надав до матеріалів справи довідки про оплату праці водіїв, що здійснювали перевезення товару, посвідчення водіїв, поліси обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Указане підтверджує реальне здійснення перевезень придбаних позивачем товарів (т. 2 а.с. 1, 12-15, 99-102).

Покликання відповідача на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, судом до уваги не береться, оскільки за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Однак, такі довіреності на водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_5 були надані позивачем у суді апеляційної інстанції (том 3).

Крім того, позивач надав суду документи, які вказують на рух придбаних товарів та їх подальшу реалізацію, такі як оборотно-сальдові відомості та видаткові накладні на користь покупців ТзОВ «Сотем», таким чином підтверджуючи доцільність придбання товарів і ділову мету таких спірних операцій (т. 2 а.с. 103-134; 137-250; том 3 а.с. 1-76).

Зазначене вище спростовує доводи апеляційної скарги, а покликання апелянта на відсутність сертифікатів якості та заявок на товар у позивача не спростовують реальності господарських операцій ТзОВ «Сотем» з його контрагентами.

Дослідивши зазначені вище договори поставки укладені ТзОВ «Сотем» із ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс», ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані», суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі правочини є належним доказом досягнення їх учасниками домовленостей щодо здійснення, у відповідності до погоджених умов, певних господарських операцій, спрямованих на задоволення їх інтересів та на реалізацію господарської компетенції таких юридичних осіб. А первинні документи, які виписані на підставі цих договорів, відповідають домовленостям сторін і за своїм змістом засвідчують факти передачі від постачальника до покупця товару та, за потреби, його транспортування. Тобто такі докази свідчать про здійснення конкретних господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами.

Висновки податкового органу щодо порушення норм податкового законодавства зі сторони ТзОВ «Сотем» ґрунтуються на податковій інформації, що стосується контрагентів позивача (у частині відносин з ПП «Лібра Трейд», ТзОВ «Оптімус Альянс»), та на не підтверджених доказовою базою міркуваннях податкового органу щодо нереальності операцій позивача (у частині відносин з ПП «ПСВ Фрут», ТзОВ «Фішкомпані»).

Проте, такий підхід не може бути визнаний судом обґрунтованим і достатнім для висновку щодо порушення платником податків норм чинного законодавства України та, як наслідок, позбавлення його права на певні податкові вигоди.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст. 70 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.»

У той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що позивач у спірних правовідносинах не допускав порушень податкового законодавства, оскільки господарські операції мають реальний характер та підтверджені усіма належним чином оформленими первинними документами. Висновки податкового органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

ухвалив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 813/300/16 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_6

Ухвала у повному обсязі складена та підписана 21.10.2016.