Постанова

від 31.05.2016 по справі 816/148/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/148/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Третяк К.П.,

представника відповідача - Леонової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2016 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року № 0000162200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що контролюючий орган безпідставно ставить йому у вину порушення податкового законодавства, які фактично не мали місця в його господарській діяльності. Наполягав на тому, що правомірність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП "Орім" упродовж охопленого перевіркою періоду підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку із цим, позивач просить визнати протиправними та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність господарських операцій з надання маркетингових послуг позивачеві у межах господарських правовідносин з ПП "Орім" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується. Подані платником податків документи не дають змоги встановити реальність виконання придбаних позивачем маркетингових досліджень та факт їх використання у господарській діяльності останнього. У звіті про маркетингові дослідження не висвітлені напрямки дослідження, які передбачені договором, звіт має загальний інформаційний характер та не містить жодних результатів та рекомендацій, які дали б змогу замовнику практично використати їх у своїй господарській діяльності для стимулювання збуту продукції, зростання обсягів реалізації та збільшення доходу підприємства. У позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг). Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей господарської діяльності платника не надано. Акти здачі-приймання виконаних робіт мають загальний характер, не конкретизують об'єму надання маркетингових послуг, не містять інформації, яка б розкривала зміст наданих послуг, характеризувала б послуги як маркетингові, калькуляцію визначення їх вартості, часові межі виконання тощо. З актів не вбачається можливим встановити осіб, які виконували зазначені послуги, пов'язаність придбаних послуг з господарською діяльністю підприємства. З урахуванням викладеного відповідач вважає, що ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Відтак, на думку відповідача, первинні документи, надані ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування", є такими, що не підтверджують фактичного отримання позивачем маркетингових послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності упродовж охопленого перевіркою періоду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (ідентифікаційний код 34865327) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Хорольській ОДПІ та є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 28 квітня 2015 року по 06 травня 2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (код 34865327) з питань перевірки інформації щодо можливості ухилення від сплати податків при здійсненні взаємовідносин з ПП "Орім" (код 39355541) за жовтень 2014 року та ТОВ "Агентство мерчандайзингу "Оптима" (код 39135540) за січень 2015 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15 травня 2015 року № 217/22/34865327 /а.с. 73-87/, у якому зафіксовано порушення пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року на 179755,00 грн.

На підставі акта перевірки Хорольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року № 0000162200, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 224693,75 грн., у тому числі: 179755,00 грн. за основним платежем та 44938,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) /а.с. 99/.

Позивач не погодився з правомірністю вищевказаного податкового повідомлення-рішення та оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами процедури адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення вищі контролюючі органи залишили скарги ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року № 0000162200 - без змін.

Вважаючи висновки викладені в акті перевірки упередженими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від 03 червня 2015 року № 0000162200, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 179755,00 грн. сформована позивачем за результатами господарських взаємовідносин з ПП "Орім" за Договором про надання маркетингових послуг від 01 вересня 2014 № 18 /а.с. 7-10/.

За змістом зазначеного Договору виконавець ПП "Орім" зобов'язується надати Замовнику (позивачу) маркетингові послуги, перелік яких наведений у Додатку 1 /а.с. 11/.

З посиланням на зазначений Договір ПП "Орім" на адресу позивача виписано податкову накладну на суму 1078530,00 грн., на підставі якої позивач відніс до складу свого податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 179755,33 грн.

Крім того, до перевірки та до суду позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт /а.с. 14/.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту визначений приписами Податкового кодексу України.

За приписами підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

У відповідності з пунктом 185.1. статті 185, пунктом 187.1. статті 187, пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами пунктів 201.1., 201.4., 201.6. статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1. статті 200 зазначеного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. У свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до пунктів 198.2, 198.3, 198.6. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, за змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ визначено як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, первинні документи, перш за все, мають розкривати зміст господарської операції, а сама господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на викладене, суд зазначає, що надані позивачем, на підтвердження факту отримання від ПП "Орім" маркетингових послуг, копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції, що не дає можливості пов'язати такі документи з конкретною господарською операцією.

Крім того, у долучених до матеріалів справи документах не визначено собівартість виконаних маркетингових послуг, що виключає будь-яку можливість визначити яким чином формувалась вартість таких послуг виконавцем. Відсутність наведених відомостей, у свою чергу, унеможливлює визначення розміру витрат, понесених ПП "Орім" у зв'язку з ймовірним наданням маркетингових послуг та підтвердження економічної обґрунтованості вартості таких послуг, виставленої до сплати позивачу.

Так само, у позивача відсутні документи, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг), а залучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) та звітів про проведені маркетингові дослідження мають загальний характер та не містять відомостей про конкретні результати наданих послуг.

Суд зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Даного висновку суд дійшов з огляду на положення підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає обов'язкова наявність наміру платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не можуть бути відображені в податковому обліку.

За твердженням позивача економічно обґрунтованими результатами придбання у ПП "Орім" маркетингових послуг було збереження ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" рівня продажів продуктів дитячого харчування, а перегляд підходу до формування цінової політики підприємства. Однак, наведені доводи, на переконання суду, є необґрунтованими, адже жодних доказів на підтвердження факту врахування позивачем відомостей, отриманих за результатами маркетингових досліджень, при формуванні ціни на свою продукцію ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" не надано, а поняття "збереження рівня продажів" виключає поняття позитивного економічного впливу на господарську діяльність підприємства. А відтак, у спірних відносинах відсутні видимі економічні причини укладення між позивачем та його контрагентом договору про надання маркетингових послуг.

Враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання маркетингових послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв'язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Орім".

На підтвердження викладеного висновку суду свідчить і аналіз господарської діяльності контрагента позивача.

Так, згідно відомостей результатів перевірки ПП "Орім" за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2015 року (а.с. 143-161) та баз даних контролюючих органів щодо вказаного суб'єкта наймані працівники та основні засоби відсутні, підприємство та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою, підприємство упродовж жовтня 2014 року виконало договірні зобов'язання перед 415 контрагентами-покупцями, що свідчить про наявність ознак фіктивної діяльності ПП "Орім".

Крім цього, численними судовими рішеннями (а.с. 162-175) підтверджено фіктивний характер господарської діяльності ПП "Орім" та встановлено неправомірність відображення в бухгалтерському обліку підприємств-контрагентів зазначеного суб'єкта господарювання операцій на підставі складених останнім первинних документів.

За таких обставин, суд вважає правомірним висновок контролюючого органа про порушення позивачем вимог податкового законодавства, наслідком чого є заниження останнім зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за охоплений перевіркою період на 179755,00 грн.

Проаналізувавши вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" належить відмовити.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 червня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко