Ухвала

від 20.07.2016 по справі 816/148/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 р.Справа № 816/148/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 816/148/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування""

до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

11 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дитяче і спеціальне харчування» (далі по тексту - ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування», позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Хорольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі по тексту - Хорольська ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року № НОМЕР_1.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 р. по справі № 816/148/16 в задоволенні адміністративного позову ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 р. по справі № 816/148/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що відповідно до договору № 180 від 01.09.2014 року ПП «Орім» у жовтні 2014 року було надано позивачеві маркетингові послуги, направлені на популяризацію на ринку України продукції ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування». Зазначив, що фактичне виконання умов цього договору повністю підтверджується первинними документами, зокрема, належним чином оформленою податковою накладною, яка у відповідності до п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України є належною підставою для формування податкового кредиту. Всупереч твердженню податківців, отримані від ПП «Орім» послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, оскільки за період з жовтня 2014 року по березень 2015 року мало місце суттєве збільшення рівня обсягів реалізації продукції позивача - дитячого харчування. Враховуючи викладене, вважає, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ з вартості отриманих маркетингових послуг в розмірі 179755,00 грн., а відтак, податкове повідомлення-рішення відповідача про донарахування ТОВ «ТД «Дитяче і спеціальне харчування» грошового зобов'язання з ПДВ винесене безпідставно та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 р. по справі № 816/148/16 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позову.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Вказав, що позивачем не надано до перевірки первинних даних маркетингових послуг, наданих ПП «Орім» (результатів опитувань та досліджень), а пред'явлено лише висновки, зроблені невстановленими особами, та не підтверджені підписами уповноважених на те осіб. Стверджує, що послуги, нібито надані ПП «Орім», не спричинили економічних та господарських наслідків та жодним чином не вплинули на збільшення обсягів реалізації товарів ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування». Під час перевірки не було надано документів чи обґрунтованих пояснень щодо впливу вказаних послуг на господарську діяльність позивача, зокрема, на розширення ринку збуту та збільшення реалізації товарів. Під час розгляду справи судом позивачем також не було надано жодних підтверджень своїх доводів щодо отриманих позитивних результатів від проведених маркетингових досліджень. Натомість, з акту перевірки та додатків до позову вбачається факт зниження обсягів продажу товарів ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» після маркетингових досліджень. Так, в листопаді 2014 року обсяг реалізації становив 8981066 грн., що на 1548471 грн. менше, ніж за жовтень 2014 року. Крім того, з посиланням на податкову інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 18.03.2015 року № 170/10-13-2205/39355541 зазначив про відсутність контрагента позивача ПП «Орім» за юридичною адресою, відсутність у нього станом на вересень 2014 року - січень 2015 року трудових та матеріальних ресурсів, виробничих потужностей, транспортних засобів, що ставить під сумнів факт здійснення господарської діяльності вказаним суб'єктом. У цій податковій інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області зроблено висновок про неможливість підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПП «Орім» з контрагентами-постачальниками та покупцями. З огляду на викладене, з урахуванням відсутності належного документального підтвердження конкретних результатів проведених ПП «Орім» маркетингових досліджень та всіх виявлених обставин щодо цього контрагента, відповідачем зроблено висновок про відсутність у ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» підстав для віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 179755,00 грн. з вартості маркетингових послуг, отриманих від ПП «Орім».

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (ідентифікаційний код 34865327) зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку в Хорольській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області та є платником податку на додану вартість.

В період з 28 квітня 2015 року по 06 травня 2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" (код 34865327) з питань перевірки інформації щодо можливості ухилення від сплати податків при здійсненні взаємовідносин з ПП "Орім" (код 39355541) за жовтень 2014 року та ТОВ "Агентство мерчандайзингу "Оптима" (код 39135540) за січень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 15 травня 2015 року № 217/22/34865327 (т.1, а.с. 73-87), у якому зафіксовано порушення пунктів 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2014 року на 179755,00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки Хорольською ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 224693,75 грн., у тому числі 179755,00 грн. за основним платежем та 44938,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 99).

Позивач не погодився з правомірністю вищевказаного податкового повідомлення-рішення та оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами процедури адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення Головне управління ДФС у Полтавській області та Державна фіскальна служба України залишили скарги ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 03 червня 2015 року № НОМЕР_1 - без змін.

Скориставшись правом, закріпленим п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду з даним позовом про скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Орім", з огляду на недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання маркетингових послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність зв'язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України слугувало твердження відповідача про безтоварність господарських операцій щодо отримання позивачем маркетингових послуг від ПП «Орім» та відсутність зв'язку цих господарських операцій з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача вірними, з наступних підстав.

За визначенням підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

У відповідності до п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, розраховану згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулося, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

При цьому, за змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 179755,00 грн. сформована позивачем за результатами господарських взаємовідносин з ПП "Орім" за Договором про надання маркетингових послуг від 01 вересня 2014 № 18 (т.1, а.с. 7-10).

За змістом зазначеного Договору виконавець ПП "Орім" зобов'язується надати Замовнику (позивачу) маркетингові послуги, перелік та види яких наведений у Додатку 1 (т.1, а.с. 11).

Вартість послуг вказується у Додатках до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Звітним періодом за цим Договором є 1 календарний місяць. (п.3.1 Договору). Сума оплати за Договором встановлюється виходячи з розрахунку вартості послуг, вказаної у Додатку № 1, який є невід'ємною частиною Договору (п.3.3 Договору). Після закінчення звітного періоду Сторони підписують Акт здачі-прийому наданих послуг у відповідності до п.4.1 даного Договору. Для отримання акту здачі-прийому наданих послуг Замовник зобов'язаний у строк до 15-го числа місяця, наступного за звітним, з'явитися за місцем знаходження Виконавця (п.3.4 Договору).

З посиланням на зазначений Договір ПП "Орім" на адресу позивача виписано податкову накладну на суму 1078530,00 грн., на підставі якої позивач відніс до складу свого податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 179755,33 грн.

Крім того, до перевірки та до матеріалів справи позивачем надано акт здачі-приймання виконаних робіт (т.1, а.с. 14).

Колегія суддів зазначає, що чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких має оформлюватись господарська операція, та не визначає ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі. Разом з тим, умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

Як вбачається з матеріалів справи, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), копію якого надано позивачем на підтвердження факту отримання від ПП "Орім" маркетингових послуг, вказують на факт надання послуги, види діяльності Виконавця, вартість послуги та відсутність будь-яких взаємних претензій сторін з приводу надання цих послуг.

Разом з тим, опис видів діяльності Виконавця має загальний характер (проведення фокус-груп, проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні, визначення об'єму продажу товарів у торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні), їх формулювання нічим не відрізняється від загального переліку можливих видів діяльності Виконавця в рамках договору, наведеного у Додатку № 1 до Договору.

Таким чином, вказаний акт має знеособлений характер, не містить конкретно визначених змісту та обсягу господарської операції, відомостей про результати наданих послуг, що не дає можливості пов'язати такий документ зі спірною господарською операцією.

Колегія суддів зазначає, що конкретні результати проведених досліджень у цифровому виразі, зроблені на підставі них висновки та надані позивачеві рекомендації могли б бути викладені у звітах про проведені роботи (надані послуги), яких, однак, до перевірки та до матеріалів справи не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що наданий позивачем акт здачі-прийому наданих послуг в даному випадку не є належним документальним оформленням господарської операції з надання маркетингових послуг.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

У відповідності до положень підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з положеннями абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає обов'язкова наявність наміру платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, їх наслідки не можуть бути відображені в податковому обліку.

За твердженням позивача, економічно обґрунтованими результатами придбання у ПП "Орім" маркетингових послуг було збереження ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" рівня продажів продуктів дитячого харчування, та перегляд підходу до формування цінової політики підприємства.

Обґрунтовуючи потребу замовлення маркетингових послуг у ПП «Орім» необхідністю збереження існуючого рівня продажу товарів, позивач не надав жодних фактичних доказів падіння обсягів продажу, яке зумовило потребу в цих послугах, та доказів підвищення обсягів продажу після впровадження результатів досліджень.

Крім того, ані до перевірки, ані до суду першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано первинних даних опитувань та досліджень, які повинні були проводитись в ході надання маркетингових послуг, а лише надано загальні висновки, зроблені невстановленими особами, та не підтверджені підписами осіб, які б мали на це повноваження у відповідності до умов Договору від 01.09.2014 р. № 180.

При цьому, слід відмітити, що ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» не зазначило, які саме рекомендації було надано йому ПП «Орім» за результатами проведення маркетингових досліджень, та які саме заходи були вжиті позивачем для виконання цих рекомендацій та підвищення (збереження) обсягів реалізації продукції.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» не надано жодних доказів на підтвердження факту врахування позивачем відомостей, отриманих за результатами маркетингових досліджень, при формуванні ціни на свою продукцію ТОВ "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування".

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що позивач, стверджуючи про позитивний економічний вплив отриманих від ПП «Орім» результатів маркетингових досліджень, не навів жодних цифрових даних, які б свідчили про збільшення обсягів реалізації товарів виробництва ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування», розширення ринків збуту в результаті заходів, які були вжиті позивачем за результатами цих досліджень.

Натомість, як зафіксовано актом перевірки та не спростовано позивачем по справі, у листопаді 2014 року обсяг реалізації продукції ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» становив 8981066 грн., що на 1548471 грн. менше, ніж у жовтні 2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, згідно зі ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст.72 КАС України).

При цьому, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.72 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не спростовуючи наявності у відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, вказує на те, що позивач не звільнений від доказування обставин, які покладено ним в основу позовних вимог.

В даному випадку такими обставинами є саме реальність господарських операцій між ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» та ПП «Орім», яка в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України, ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинна бути підтверджена виключно належним чином оформленими первинними документами, у тому числі й тими, що підтверджують зв'язок вчинених господарських операцій із господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ані до суду першої інстанції, ані на вимогу суду апеляційної інстанції не було надано документів на підтвердження наявності розумних економічних причин для укладення між ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування» та його контрагентом - ПП «Орім» договору про надання маркетингових послуг.

Отже, враховуючи недоведеність фактичного вчинення на користь позивача спірних операцій з надання маркетингових послуг, відсутність видимих розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання договору про надання таких послуг, а також відсутність чинників, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, - відсутність зв'язку витрат позивача за вказаним договором з його господарською діяльністю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Орім".

На підтвердження викладеного висновку суду свідчить і аналіз господарської діяльності контрагента позивача.

Так, згідно відомостей результатів перевірки ПП "Орім" за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2015 року (т.1, а.с. 143-161) та баз даних контролюючих органів щодо вказаного суб'єкта наймані працівники та основні засоби відсутні, підприємство та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою, підприємство лише упродовж жовтня 2014 року виконало договірні зобов'язання перед 415 контрагентами-покупцями, що свідчить про наявність ознак фіктивної діяльності ПП "Орім".

Колегія суддів відмічає, що позивачем не надано доказів наявності у ПП «Орім», постійного кадрового складу або залучених трудових ресурсів, які б могли забезпечити фактичне виконання взятих на себе договірних зобов'язань щодо проведення необхідного обсягу маркетингових досліджень.

З приводу доводів позивача про те, що судовими рішеннями (постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05.10.2015 р., постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.03.2016 р., ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 р. та від 21.01.2016 р.) встановлено безпідставність висновків, викладених у податковій інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 р. № 1116/7/10-13-22-05, на яку послався відповідач в акті перевірки, колегія суддів зазначає, що вказані судові рішення не стосуються господарських відносин між ПП «Орім» та ТОВ «ТД «Дитяче та спеціальне харчування», оскільки ухвалені за позовами інших підприємств-замовників послуг ПП «Орім».

При цьому, слід відмітити, що в даному випадку судом апеляційної інстанції надається оцінка реальності господарських операцій виключно між ПП «Орім» та позивачем по справі й виключно за жовтень 2015 року, виходячи з наданих первинних документів.

Враховуючи, що підставою для висновку Хорольської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту суми в розмірі 179755 грн. за результатами відносин із ПП «Орім» слугували не лише дані податкової інформації ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.05.2015 р. № 1116/7/10-13-22-05, а в першу чергу неналежне документальне оформлення спірної господарської операції та непідтвердження її зв'язку з господарською діяльністю позивача, колегія суддів вважає, що надання вказаних вище судових рішень не спростовує висновків відповідача про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок Хорольської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій, наслідком чого є заниження останнім зобов'язання зі сплати податку на додану вартість за охоплений перевіркою період на 179755,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.06.2015 р. № НОМЕР_1 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 224693,75 грн., у тому числі: за основним платежем - в розмірі 179755,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 44938,75 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дитяче та спеціальне харчування" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2016р. по справі № 816/148/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 25.07.2016 р.