Рішення

від 02.06.2016 по справі 910/4323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2016Справа №910/4323/16

За позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен" До Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техпром" Провиселення з нерухомого майна та стягнення 27 307,64 грн. Суддя Усатенко І.В.

Представники:

Від позивача - Цибізова О.О. представник за довіреністю Від відповідача - Жорова Н.В. представник за довіреністю

На підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулася до суду з позовом про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техпром" з приміщення, що орендувалося ним за договором від 18.10.2011 № 240-У(Ор)-11 у зв'язку з закінченням строку оренди, зобов'язання відповідача демонтувати належні йому тимчасові огороджуючи конструкції та про стягнення орендної плати за час фактичного користування.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4323/16 від 16.03.2016, яку було призначено до розгляду на 04.04.2016

Ухвалою від 04.04.2016 розгляд справи було відкладено на 25.04.2016 у зв'язку з неявкою в засідання представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.

25.04.2016 представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Згідно з ухвалою від 25.04.2016 судом було продовжено строк вирішення спору у справі за клопотанням представника позивача, відкладено розгляд справи на 18.05.2016 та зобов'язано сторін надати документи, необхідні для з'ясування фактичних обставин справи та правильного вирішення заявленого спору.

29.04.2016 позивачем було подано до суду документи на виконання вимог ухвали від 25.04.2016.

У судове засідання, призначене на 18.05.2016, відповідач уповноваженого представника не направив, проте подав до відділу діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 18.08.2016 розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача на 30.05.2016.

У судове засідання, призначене на 30.05.2016, з'явилися представники сторін, які в ході розгляду спору по суті підтримали свої правові позиції. Так, представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити, посилаючись на закінчення строку дії договору оренди нерухомого майна - частини підземного переходу у східному вестибюлі станції метро "Святошин" та невиконання відповідачем як орендарем обов'язку з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі і демонтажу належних йому тимчасових огороджуючих конструкцій. Також, представник позивача вказував на несплату відповідачем платежів за договором оренди, обов'язок з внесення яких припиняється після підписання акту приймання-передачі майна, яким засвідчується повернення об'єкта оренди.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на те, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" є неналежним позивачем у справі та не може заявляти вимоги за договором від 18.10.2011№ 240-У(ор)-11, і так само, повідомляти орендаря про припинення дії договору оренди.

30.05.2016 в судовому засіданні було оголошено перерву для отримання від позивача ґрунтовного розрахунку суму боргу відповідача з орендної плати (її складові).

01.06.2016 позивачем було подано до відділу діловодства суду довідку про нарахування орендної плати.

У судове засідання, що відбулося 02.06.2016 з»явилися представники позивача і відповідача. Позивач підтримав позовні вимоги, відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.10.2011 Комунальне підприємство "Київський метрополітен" в якості орендодавця та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техпром" в якості орендаря уклали договір № 240-У(Ор)-11.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення Київради від 25.07.2010 року № 822/4260 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу, визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), далі - об'єкт оренди, за адресою: станція метро "Святошин" (східний вестибюль № 1), для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 1.2 договору оренди він визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування орендарем об'єктом оренди.

Об'єктом оренди є частина переходу, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря), загальною площею 55,00 кв.м., згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору (п. 2.1).

Вартість об'єкта оренди відповідно до затвердженого 20.06.2011 звіту про експертну (незалежну) оцінку станом на 28.02.2011 становить 522 840,00 грн. без ПДВ (п. 2.2).

Опис технічного стану об'єкту оренди та дату передачі його орендодавцеві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.3).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

З преамбули договору, за яким виник спір, та з п. 2.3 договору вбачається, заперечення відповідача проти позову, де він посилається на те, що орендодавцем за договором є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) є безпідставними та хибними.

Відповідно до п.2.4. договору об»єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен».

Відповідно до п. 5.2 Статуту КП "Київський метрополітен" майно Комунального підприємства "Київський метрополітен" є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплене за ним на праві господарського відання.

21.04.2015 Київською міською радою було прийнято рішення №415/1280, яким затверджено Положення, пунктом 2.1 якого уповноважено виступати орендодавцями майна Комунальні підприємства, установи та організації територіальної громади міста Києва (далі - підприємства) - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Відповідно до цього рішення Київської міської ради, втратило чинність рішення Київської міської ради №34/6250 від 22.09.2011 "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва".

Частиною першою статті 136 ГК України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим кодексом та іншими законами.

Частиною другою вказаної статті встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Позивач володіє правом щодо захисту свого права як підприємства, за яким закріплений об'єкт оренди на праві господарського відання чи оперативного управління.

Відповідно до п. 3.1 договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 27.05.2010 № 822/4260 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/9, та на дату підписання договору місячний розмір якої, згідно з розрахунком орендної плати (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору, становить 396,09 грн. за 1 кв.м. орендованої плащі, що в цілому за об'єкт оренди станом на червень 2011 року складає 21 785,00 грн. без ПДВ.

Виходячи з наявного в матеріалах справи додатку № 2 до договору орендна плата за червень 2011 року з урахуванням податку на додану вартість склала 26 142,00 грн.

Згідно з п. 3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендної платою податок на додану вартість у розмірі та в порядку, визначеними чинним законодавством України (п. 3.4).

У п. 3.5 договору сторони погодили, що оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 3.6).

У відповідності до п. 3.8. договору, вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внугрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно з п. 3.9. договору, зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 3.10. договору, орендар має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться у відповідності до Методики розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем (балансоутримувачем) та порядку використання орендної плати і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва.

Відповідно до п. 4.1 договору орендодавець зобов'язаний протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

Пунктом 4.2. договору встановлено обов'язок відповідача вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За умовами п. 4.9. договору, орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожити комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, технічне обслуговування обладнання і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж.

У місячний термін після укладення цього договору орендар повинен надати орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

Згідно з п. 6.2. договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України, з орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до п. 6.7. договору, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

У відповідності до п. 9.7. договору, на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.11.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду визначене договором майно - частину переходу станції метро "Святошин" (східний вестибюль № 1), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 55,00 кв.м. за актом приймання-передачі майна в оренду (коротка характеристика об'єкта оренди: стіни викладені плиткою, підлога викладена гранітними плитами; майно знаходиться у задовільному стані) (Акт приймання-передачі майна в оренду є в матеріалах справи).

Додатковою угодою №1 від 18.10.2011 року сторони погодили доповнити пункти договору 3.4, 8.5, 8.6. та визначили, що орендар відшкодовує витрати орендодавця на утримання об'єкту оренди за окремим договором, та встановили порядок здійснення торгівельної діяльності, а також передбачили право орендодавця ініціювати дострокове розірвання договору в разі порушення п.8.1., 8.5.3, 8.5.4. договору.

18.06.2012 сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, згідно з якою було внесено зміни до п. 3.1 договору, а саме: цифри 396,09 замінено на 142,29; слова та цифри "на червень 2011 року складає 21 785,00 грн." замінено на "травень 2012 року складає 7 826,05".

Договір та додаткові угоди погоджені з Головним управлінням комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Строк дії договору було встановлено у п. 9.1, згідно з яким договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 27.05.2010 № 822/4260 діє з 18.10.2011 до початку реконструкції станції, але не більше ніж до 17.10.2012.

Після закінчення строку дії договору його дія може бути продовжено на підставі рішення Київради (п. 9.3).

Згідно з п. 9.5 договору він припиняється у разі невиконання істотних умов або порушення; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем чи за його участю; банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Посилаючись на п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", де вказується, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, позивач вказує, що строк дії договору від 18.10.2011 припинився 17.10.2015, адже листом від 20.10.2015 № 431-НЗК Комунальне підприємство "Київський метрополітен" повідомило про цю обставину Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Техпром".

Матеріалами справи підтверджується, що 21.10.2015 позивач направив відповідачу лист від 20.10.2015 № 731-НЗК, в якому зазначив, що строк дії договору закінчився 17.10.2015 та орендодавець не має наміру продовжувати його дію. Також, у листі вказувалося, що у квітні та травні 2015 було демонтовано частину тимчасових огороджуючих конструкцій на станції метро "Святошин", загальною площею 32,05 кв.м. Посилаючись на п. 7.5 договору позивач просив звільнити об'єкт оренди від майна та особистих речей, повернути частину підземного переходу (східний вестибюль № 1) станції метро "Святошин" фактично площею 22,95 кв.м. та передати об'єкт оренди за актом приймання-передачі у стані, в якому він перебував на момент передачі його в оренду. Крім того, орендарю було нагадано про наявність станом на 19.10.2015 у нього простроченої заборгованості в сумі 14 972,23 грн., яку необхідно негайно погасити.

Вміщені у відзиві на позовну заяву заперечення відносно того, що позивач не вправі ініціювати питання про припинення дії договору оренди, судом відхиляються повністю, адже дійсним орендарем за договором, з якого виник спір та належним позивачем у справі є саме Комунальне підприємство "Київський метрополітен".

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 20.04.2015 відповідач передав, а позивач прийняв частину переходу станції метро "Святошин" загальною площею 8,73 кв.м., тобто частину орендованої площі у задовільному технічному стані.

Також, частину площі, орендованої за договором від 18.10.2011 було передано (повернуто) орендарем орендодавцеві за актом приймання-передачі від 16.05.2015, зокрема, частину переходу площею 23,32 кв.м.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду, користування відповідачем приміщенням та правомірне нарахування КП "Київський метрополітен" орендної плати за користуванням частиною.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

З наведених норм права слідує, що за наслідками припинення дії договору, предметом якого є оренда державного або комунального майна, орендар зобов'язаний повернути таке майно у встановленому договором порядку.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач своєчасно повідомив відповідача про припинення терміну дії договору, відмову від продовження його дії та необхідність повернення орендованого майна, а також сплату наявної заборгованості.

Згідно зі ст.ст. 2, 3 Закону, правовою підставою зайняття комунального майна є договір оренди.

Згідно зі ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено ; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Відповідно до п. 2 ст. 26, п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.14, 7.5 договору оренди.

У п. 4.14 договору зазначено, що орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцеві. При цьому, оплата по договору нараховується орендодавцем та сплачується орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Пунктом 7.5 договору визначено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно з п.п. 8.5.6 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 18.10.2011 у разі припинення дії договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Святошин" в термін, визначений п. 4.14 договору від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов, орендодавець, самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками).

Таким чином, виходячи з наведених вище умов договору приписів діючого законодавства, відповідач був зобов'язаний повернути позивачеві об'єкт оренди за актом приймання-передачі та демонтувати власні огороджуючи конструкції кіоски) у термін до 25.11.2015 року включно (враховуючи строк на поштовий перебіг для листа від 20.10.2015 № 431-НЗК.

Однак, доказів належного виконання відповідачем зобов'язань матеріали справи не містять.

У ході розгляду спору по суті представник відповідача жодним чином не заперечив посилань позивача на порушення орендарем умов договору оренди в частині своєчасності та повноти внесення орендної плати, повернення майна. Фактичних даних на спростування позовних вимог відповідачем не подано.

Судом встановлено, що на час звернення позивача з позовом до суду договір оренди від 18.10.2011 № 240-9(Ор)-11припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку. Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт припинення договірних відносин між сторонами за договором оренди. Відповідачем також не надано суду доказів внесення змін до договору у порядку передбаченому ст. 188 Господарського кодексу України.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку звільнення орендованого майна, вимога позивача про виселення орендаря із займаного приміщення підлягає задоволенню.

Як наслідок, задоволенню підлягає вимога позивача про демонтаж тимчасових огороджуючих конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Святошин" загальною площею 22,95 кв.м. Судом встановлено, що відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача (звільнити орендоване майно, в тому числі і демонтувати відповідні конструкції), однак від виконання свого обов'язку відповідач ухилився. Тому вимога позивача демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції фактично є вимогою про примусове виконання обов'язку в натурі, відтак, демонтувати відповідні конструкції зобов'язаний саме відповідач, який є боржником у відповідному зобов'язанні.

У ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 726 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 Цивільного кодексу України).

Згідно з договором сторін до основних обов'язків орендаря віднесено обов'язок своєчасного внесення орендних платежів у повному обсязі (п. 4.2).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За твердженнями позивача, відповідач прострочив оплату за договором за період з грудня 2014 року по грудень 2015 і, з урахуванням часткових оплат, факт яких підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, борг Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техпром" становить 17 180,39 грн.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Також відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач, який своєчасно та належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи не подав суду фактичних даних на спростування позовних вимог або ж доказів належного виконання обов'язку з передачі позивачеві орендованого майна площею 22,95 кв.м., демонтажу огороджуючих конструкцій в установлений договором строк, так само і платіжних документів на підтвердження своєчасної та повної оплати за орендоване майно та відсутності заборгованості в сумі 17 180,39 грн.

На підставі викладеного, позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Крім суми основного боргу, позивач також просив стягнути з відповідача 9 390,66 грн. пені та 736,59 грн. 3 % річних з простроченої суми, нараховані з 11.03.2015 по 20.01.2016.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 Господарського кодексу України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність у вигляді пені сторони погодили у п. 6.2 договору оренди (за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,6 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Зважаючи на доведеність факту прострочення відповідача у правовідносинах з позивачем за договором оренди, з огляду на умови даного договору та враховуючи дію наведених приписів законодавства, заявлені вимоги видаються правомірними і обґрунтованими.

Відповідно до уточненого розрахунку суду, розмір пені за час прострочення відповідача з урахуванням законодавчого обмеження періоду її нарахування за ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (пів року) та з огляду на часткові оплати, що здійснювалися відповідачем, становить 10 893,66 грн., 3 % річних - 775,26 грн.

Зважаючи на відсутність у суду повноважень виходу за межі позовних вимог, позовні вимоги в цій частині позову задовольняються за розрахунком позивача, який є меншим, ніж розрахунок суду.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 32-38 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Техпром" (03146, м. Київ, бульв. Ромена Ролана, 6-а, кв. 28, ідентифікаційний код 21634269) з нерухомого майна (частини переходу Східний вестибюль № 1), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Техпром" згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування МАФ, що знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Святошин", загальною площею 22,95 кв.м.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму "Техпром" (03146, м. Київ, бульв. Ромена Ролана, 6-а, кв. 28, ідентифікаційний код 21634269) демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції (кіоски), що належать Товариству з обмеженою відповідальністю фірми "Техпром" та знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Святошин", загальною площею 22,95 кв.м. у тридцяти денний строк з дати набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірму "Техпром" (03146, м. Київ, бульв. Р. Ролана, 6-а, кв. 28, ідентифікаційний код 21634269) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03055, м. Київ, просп. Перемоги, 35, ідентифікаційний код 03328913) 17 180 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 39 коп. бору, 9 390 (дев'ять тисяч триста дев'яносто) грн. 66 коп. пені, 736 (сімсот тридцять шість) грн. 59 коп. 3 % річних, 4 134 (чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили, видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 06.06.2016

Суддя І.В. Усатенко