Рішення

від 31.05.2016 по справі 913/201/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 травня 2016 року Справа № 913/201/15

Провадження № 24/913/90/16

За позовом заступника прокурора Луганської області , м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави

до 1.Марківської районної державної адміністрації , смт. Марківка Луганської області

2.Фермерського господарства "Слава-Віт" , с. Кризьке Марківського району Луганської області

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Кризька сільська рада, с. Кризьке Марківського району Луганської області

Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні І відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області , м. Сєвєродонецьк Луганської області

про визнання недійсними розпоряджень

Колегія суддів у складі: ОСОБА_1 - головуючий, ОСОБА_2, ОСОБА_3

Секретар судового засідання-помічник судді Гудей Н.Ф.

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_4 - прокурор відділу прокуратури Харківської області, посвідчення від 15.08.2014 № 028256 (з'явився після виходу суду з нарадчої кімнати);

від І відповідача - представник не прибув;

від ІІ відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - Кризької сільської ради - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув.

До господарського суду Луганської області 28.05.2015 надіслана позовна заява заступника прокурора Луганської області, який на час подання позову виконував обов'язки прокурора області, про визнання недійсними розпоряджень голови Марківської районної державної адміністрації:

- від 17.08.2011 № 368 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради";

- від 02.09.2011 № 413 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.08.2011 № 368";

- від 03.01.2012 № 18 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді";

- від 18.12.2012 № 844 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.01.2012 № 18".

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2015 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2015 у справі № 913/201/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 та рішення господарського суду Луганської області від 05.08.2015 у справі № 913/201/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Вищим господарським судом України в постанові зазначено, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що прокурором не було обґрунтовано та не було зазначено в чому саме полягає порушення інтересів держави, які підлягають захисту у суді, спричинення шкоди державі, а також не зазначено неможливість визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах.

Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 17.08.2011 № 368 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради" та визнання недійсним розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 02.09.2011 № 413 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.08.2011 № 368" не породжують ніяких правових наслідків.

З огляду на матеріали справи, розпорядженням голови Марківської районної адміністрації від 03.01.2012 № 18 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Слава-Віт" та рекомендовано укласти договір оренди земельної ділянки.

Натомість, судами попередніх інстанцій не було належним чином з'ясовано чи виконане вищевказане розпорядження сторонами, не встановлено чи укладався між сторонами договір оренди спірної земельної ділянки та не досліджено чи сплачується Фермерським господарством "Слава-Віт" орендна плата за земельну ділянку.

Крім того, ні місцевий господарський суд, ні суд апеляційної інстанції не встановили чи використовується наразі спірна земельна ділянка Фермерським господарством "Слава-Віт" та на яких правових підставах.

Колегія суддів касаційної інстанції зауважила і про те, що відповідачі неодноразово звертались до суду з вимогою про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування відсутності пропуску строку позовної давності судами попередніх інстанцій покладено той факт, що прокурору стало відомо про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави лише з 20.01.2015.

Однак, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки листу Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 12.08.2015 № 15-02-64, зі змісту якого вбачається, що на вимогу прокуратури Марківського району (листи від 02.11.2011 № 95/2055вих.11 та від 01.10.2014 № 2972вих.14) райдержадміністрація щомісячно до 5 числа надає до прокуратури району, а також до Марківського управління юстиції в електронному вигляді всі розпорядження голови прийняті протягом місяця.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було враховано і лист Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 06.07.2015 № 13-02-64, в якому зазначається, що розпорядження голови райдержадміністарції з 2012 року щомісяця надаються до прокуратури Макарівського району на підставі запитів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції зауважила, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення по даній справі недостатньо дослідили дійсні обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та не надали цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до суперечливих та передчасних висновків.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції звернула увагу, що в порушення вимог ст. 32 ГПК України, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не встановили початок перебігу строку позовної давності, а також не дослідили наявність чи відсутність поважних причин такого пропуску.

Відповідно до розподілу справ автоматизованою системою документообігу суду у відповідності до ст. 2-1 ГПК України справа передана на розгляд судді Рябцевій О.В., у зв'язку з чим ухвалою суду від 15.01.2016 справу прийнято до провадження.

У зв'язку зі складністю спору для подальшого розгляду справи згідно автоматичного визначення складу колегії суддів визначено судову колегію у складі: ОСОБА_1 - головуючий, ОСОБА_2, ОСОБА_3

В ході розгляду справи встановлено наступне.

На обґрунтування підстав звернення до суду в якості позивача прокурор вказує, що відповідно до ст. 29 ГПК України (в редакції, яка діяла на час подання позову) передбачено право прокурора звертатись до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду. В цьому разі прокурор набуває статусу позивача.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду ( контролю) в агропромисловому комплексі. Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 є Державна інспекція сільського господарства України. Разом з тим, ст.ст. 6, 9, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", якими передбачено повноваження зазначеного органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель та встановлені повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, проте не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання рішень органів виконавчої влади недійсними та скасування договорів оренди землі. Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011. Зважаючи на викладене та враховуючи відсутність повноважень у Державної інспекції сільського господарства в області щодо звернення до суду, прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави як позивач.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що спірні розпорядження прийняті з порушенням ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, за змістом якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ст. 134 цього Кодексу. В ст. 134 Земельного кодексу України зазначено, що виключення стосовно проведення земельних торгів встановлено, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Спірні розпорядження стосуються розгляду питань надання земельної ділянки в оренду не громадянину ОСОБА_5, а юридичній особі ФГ "Слава-Віт" після її реєстрації у встановленому порядку.

Спірні розпорядження прийняті без розроблення проекту землеустрою в порушення ст. 123 Земельного кодексу України і ст. 20 Закону України "Про землеустрій".

На обґрунтування доводів про відсутність на час прийняття розпорядження від 03.01.2012 № 18 проекту землеустрою прокурор надав додаткові пояснення 22.04.2016, за змістом яких, прокурор проаналізувавши обставини, пов'язані з розробленням і затвердженням проекту землеустрою, дійшов висновку про неможливість існування проекту землеустрою на 28.09.2011.

На обґрунтування порушення інтересів держави прокурор вказує, що при наданні земельної ділянки в оренду порушено порядок набуття та реалізації прав на землю юридичною особою, внаслідок чого неправомірно з користування держави вибула земельна ділянка загальною площею 62 га.

На обґрунтування додержання строку позовної давності, прокурор вказує, що оскільки прокурор не є органом, який приймає участь у наданні земельних ділянок у власність або у користування, а про обставини, які стали підставою звернення до суду, прокуратура дізналася лише з листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 24.02.2015 № 11-25/0062, то початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних розпоряджень, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт порушення вимог законодавства, допущених під час прийняття розпоряджень.

І відповідач заперечує проти позовних вимог, оскільки:

- позовна заява подана з пропуском загального строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України. Прокурор необґрунтовано посилається на те, що перебіг позовної давності слід обраховувати з моменту, коли орган прокуратури дізнався про факт порушення вимог законодавства, допущених під час прийняття розпоряджень. Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Слід зазначити, що Державна інспекція сільського господарства в Луганській області ще 30.07.2013 зверталась до голови Марківської районної державної адміністрації з клопотанням про приведення спірних розпоряджень у відповідність до діючого законодавства;

- позивач не обґрунтував, чиє право порушено: держави або фермерського господарства, в чому полягає порушення. В ст. 20 ГК України зазначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Тому не може бути предметом спору вимога, заявлена в інтересах держави, про визнання актів державної влади недійсними, оскільки це суперечить актам законодавства та Конституції України;

- голова Фермерського господарства "Слава-Віт" в 2010 році при створенні фермерського господарства звернувся з заявою про надання в оренду земельної ділянки саме для ведення фермерського господарства. Спірні розпорядження прийняті за результатами розгляду цієї заяви, а відтак не було підстав для проведення земельних торгів для передачі в оренду земельної ділянки, про яку йдеться у спірних розпорядженнях.

В поясненнях від 01.04.2016 № 3/368 Марківська районна державна адміністрація просить відмовити у задоволенні позову через його необґрунтованість, або через пропуск позовної давності.

В матеріалах справи міститься відзив ІІ відповідача від 13.07.2015 (том І, аркуш справи 117), в якому він заперечує проти позову, посилаючись на те, що:

- прокурором не заявлено вимог до ФГ "Слава-Віт";

- чинним законодавством не передбачена можливість визнання недійсними розпоряджень голови державної адміністрації;

- громадянином ОСОБА_5 05.05.2010 прийнято рішення про створення та реєстрацію Фермерського господарства "Слава-Віт" як юридичної особи, а розпорядженням голови Марківської районної державної адміністрації від 17.08.2011 № 368 голові фермерського господарства ОСОБА_5 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що узгоджується зі ст. 134 Земельного кодексу України щодо передачі земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів. Та обставина, що питання про надання земельної ділянки було вирішено не протягом місяця, як передбачено ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", а тільки 17.08.2011, після проведення державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, не може бути підставою для проведення земельних торгів і визнання зазначених розпоряджень недійсними, адже при реєстрації фермерського господарства 02.06.2010 інша земельна ділянка із земель державної чи комунальної власності для ведення фермерського господарства не надавалась;

- позовні вимоги заявлені з пропуском загального строку позовної давності (ст. 257 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України і п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор. ОСОБА_6 України "Про прокуратуру" передбачає прямий обов'язок прокурора здійснювати нагляд за законністю прийнятих Марківською районною державною адміністрацією розпоряджень, строк позовної давності повинен обчислюватись з моменту, коли прокурор мав би дізнатись про такі порушення. За наявною інформацією, з січня 2012 року копії розпоряджень голови районної державної адміністрації надаються щомісяця до прокуратури Марківського району;

- не відповідають дійсності доводи прокурора, що оспорювані розпорядження прийняті без розроблення проекту землеустрою, оскільки на підставі проекту землеустрою 28.09.2011 визначений кадастровий номер земельної ділянки та внесені відомості до автоматизованої системи 21.10.2011;

- прокурором не враховано, що фактично договірні відносини існують, держава отримує орендну плату, договір оренди дійсно не укладений, але з вини посадових осіб Марківської районної державної адміністрації. Фермерське господарство "Слава-Віт" 20.02.2015 звернулось до Головного управління Держземагентства у Луганській області з клопотанням про укладення договору оренди земельної ділянки у зв'язку зі змінами з 01.01.2013 у земельному законодавстві, але відповіді не одержано.

В поясненнях від 07.04.2016 представник Фермерського господарства "Слава-Віт" посилається на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", яким встановлено, що особа не може відповідати за помилки державних органів при виконанні ними своїх повноважень, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони при виконанні своїх повноважень припустилися помилки.

Заявою від 10.07.2015 (том І, аркуш справи 177) ІІ відповідач просить застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Із апеляційної і касаційної скарг ІІ відповідача вбачається, що оскільки прокурор вимагав до 5 місяця кожного місяця, починаючи з січня 2012 року, надавати копії розпоряджень голови районної державної адміністрації, то розпорядження від 03.01.2012 № 18 було надано до прокуратури Марківського району до 05.02.2012, а відтак початок строку позовної давності необхідно обчислювати з цієї дати.

Третьою особою - Кризькою сільською радою надано відзив, в якому зазначено про відсутність договору оренди землі на спірну земельну ділянку та сплату фермерським господарством коштів за користування земельною ділянкою до податкової служби.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні І відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Луганській області, яка залучена до участі у справі ухвалою від 23.02.2016, надано пояснення щодо суті спору. В поясненнях зазначено, що від ОСОБА_7 04.03.2015 надійшло клопотання стосовно укладення договору оренди спірної земельної ділянки з додаванням статутних документів Фермерського господарства "Слава-Віт", згідно з якими вбачається, що заявник є головою цього фермерського господарства. За результатами розгляду клопотання ОСОБА_7 Головним управлінням була надана відповідь листом від 19.03.2015 за вихідним реєстраційним індексом 27-12-0.51-1050/2-15, у якому повідомлялось про відсутність правових підстав для врегулювання порушеного заявником питання, у зв'язку з тим, що розпорядженнями Марківської райдержадміністрації від 17.08.2011 № 368, від 02.09.2011 № 413, від 03.01.2012 № 844 земельна ділянка була надана Фермерському господарству "Слава-Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, що суперечить чинному законодавству, зокрема, ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України.

Також цією третьою особою вказано, що за інформацією Відділу Держгеокадастру у Марківському районі Луганської області нормативна грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки не проведена та нормативна грошова оцінка одного гектара ріллі по Луганській області станом на 01.01.2016 складає 26519 грн. 14 коп. з урахуванням діючих коефіцієнтів.

З приводу внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що є предметом спірних розпоряджень, то третьою особою зазначено, що згідно діючого на час прийняття розпорядження земельного законодавства передбачалось визначення та присвоєння кадастрового номера земельної ділянки. Згідно відмітки на проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, 28.09.2011 зроблено позначку про визначення кадастрового номера, а після затвердження проекту землеустрою розпорядженням голови Марківської районної державної адміністрації від 03.01.2012 № 18 відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", який набув чинності з 01.01.2013, та п. 113 постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 4422585500:05:004:0010 були перенесені з автоматизованої системи земельного кадастру до Національної кадастрової системи, в автоматизованому режимі. Кадастровий реєстратор за заявою представників ФГ "Слава-Віт" від 10.02.2015 сформував ОСОБА_7 з державного земельного кадастру відповідно до тих відомостей, які були перенесені з державного реєстру земель до державного земельного кадастру, а саме, інформацію про кадастровий номер земельної ділянки, форму власності (державна), власника земельної ділянки (Марківська районна державна адміністрація), площі, місця розташування, опису суміжних землекористувачів та інше. Всі ці відомості були актуальними на момент внесення до автоматизованої системи (2011 рік).

Відповідно до ст. 65 ГПК України суд з метою дослідження додержання строку позовної давності ухвалою від 07.04.2016 витребував від Державної інспекції сільського господарства в Луганській області пояснення стосовно направлення органам прокуратури матеріалів перевірки згідно Плану перевірок інспекції на 3 квартал 2013 року про результати перевірки дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті розпоряджень з питань земельних відносин Марківською районною державною адміністрацією.

Судом одержано відповідь Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 20.04.2016 № 11-25/0254, в якій повідомлено, що відповідно до плану роботи інспекції на ІІІ квартал 2013 року спеціалістами інспекції здійснено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті розпоряджень Марківською районною державною адміністрацією та встановлено низку порушень, у тому числі при прийнятті спірних розпоряджень. За результатами перевірки вказаних розпоряджень голові Марківської районної державної адміністрації направлено клопотання від 30.07.2013 № 119 щодо приведення їх у відповідність до діючого законодавства. Від Марківської районної державної адміністрації отримано лист від 16.08.2013 № 1/1909 про розгляд клопотання від 30.07.2013 № 119, в якому відмовлено у задоволенні вимог, зазначених у клопотанні. У вересні 2013 року матеріали перевірки передані до прокуратури Луганської області для вжиття заходів прокурорського реагування. Надати копії згаданих документів у інспекції немає можливості, оскільки їх оригінали знаходяться на тимчасово непідконтрольній території у м. Луганськ.

Позивачем на вимогу суду (ухвала від 25.04.2016) надано пояснення щодо одержання матеріалів перевірки від Державної інспекції сільського господарства в Луганській області у вересні 2013 року. Зокрема, прокурором зазначено, що відповідно до реєстраційних даних вхідної кореспонденції у вересні 2013 року матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті розпоряджень Марківською районною державною адміністрацією з Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до прокуратури Луганської області не надходили. Крім того, згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 11.05.2016 № 11-25/0298 інформація, яка викладена у відповіді до суду стосовно передачі матеріалів в прокуратуру Луганської області, надана на підставі звітних даних, а також документів, що збереглися після переміщення Державної інспекції сільського господарства в Луганській області у м. Сєвєродонецьк на електронних носіях в електронному вигляді у форматі Word та Excel та не мають юридичної сили. При цьому, у Державній інспекції сільського господарства в Луганській області відсутні підтверджуючі дані щодо отримання прокуратурою Луганської області вищевказаних матеріалів перевірки.

Оцінивши доводи прокурора про наявність підстав для пред'явлення позову в якості позивача в інтересах держави, судова колегія визнає їх переконливими, такими, що відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам, а відтак позовні вимоги підлягають розгляду по суті.

Оцінивши надані докази і доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених вимог з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2010 громадянином ОСОБА_5 прийнято Рішення засновника № 1 про створення та реєстрацію Фермерського господарства "Слава-Віт" як юридичної особи (том І, аркуш справи 131).

02.06.2010 громадянин ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію новоутвореної юридичної особи.

Відповідно до п. 6 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на час звернення до державного реєстратора) передбачалось, що у разі державної реєстрації фермерського господарства крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально посвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

В матеріалах реєстраційної справи, витребуваної в порядку ст. 65 ГПК України в Реєстраційній службі Марківського районного управління юстиції, міститься копія Державного акта на право приватної власності на землю, виданого громадянину України ОСОБА_5 11.07.2000, за змістом якого ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 16,37 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Державну реєстрацію юридичної особи Фермерського господарства "Слава-Віт" проведено 02.06.2010, номер запису 1 368 102 0000 000220 (том І, аркуші справи 123, 125, 126).

07.06.2010 голова Фермерського господарства "Слава-Віт" ОСОБА_5 звернувся до голови Марківської районної державної адміністрації з заявою про надання Фермерському господарству "Слава-Віт" в оренду земельних ділянок розміром 61 га та 79,4 га, які розташовані на території Кризької та Бондарівської сільських рад (том ІІІ, аркуші справи 170, 186).

ІІ-й відповідач посилається, що вказана заява, в порушення п. 2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", не розглянута в місячний строк, зокрема, згаданою нормою визначено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

Доводи ІІ відповідача, що він звертався до Марківської районної державної адміністрації з заявою про одержання земельної ділянки відповідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" до державної реєстрації Фермерського господарства "Слава-Віт" документально не підтверджені.

31.03.2011 голова Фермерського господарства "Слава-Віт" звернувся до прокуратури Марківського району з заявою про бездіяльність Марківської районної державної адміністрації щодо розгляду його заяв від 13.10.2010 та 28.02.2011 про надання відповіді на заяву про виділення земельних ділянок для створення фермерського господарства (том ІІ, аркуш справи 117).

За результатами перевірки, здійсненої за заявою ОСОБА_5, прокурором Марківського району 15.04.2011 внесено голові Марківської районної державної адміністрації подання про усунення порушень Закону України "Про звернення громадян", а заявнику 18.04.2011 надана відповідь (том І, аркуші справи 118-120).

Марківська районна державна адміністрація також 18.04.2011 надіслала відповідь ОСОБА_5, в якій повідомлено про неможливість надання в оренду земельної ділянки на території Бондарівської сільської ради (щодо спірної земельної ділянки в листі нічого не зазначено).

12.05.2011 Марківською районною державною адміністрацією надана відповідь на подання прокурора (том ІІ, аркуш справи 121), зокрема, про надання відповіді ОСОБА_5

13.05.2011 прокурором району надіслана остаточна відповідь про результати розгляду подання (у відповіді про результати розгляду питання про надання спірної земельної ділянки не йдеться).

Вищевказане листування стосувалось дотримання строків розгляду звернень громадян.

17.08.2011 Марківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 368 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради", яким такий дозвіл надано Фермерському господарству "Слава-Віт".

02.09.2011 Марківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 413 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.08.2011 № 368", яким попереднє розпорядження доповнено словами "орієнтовно площею 61 га".

На підставі вказаних розпоряджень Фермерське господарство "Слава-Віт" звернулося до Приватного підприємства "Семіра" для виготовлення технічної документації із землеустрою. ІІ відповідачем надано суду в якості доказу розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Слава-Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка, за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді Марківського району Луганської області (том І, аркуші справи 132-159).

Прокурор позовні вимоги обґрунтовує, зокрема, відсутністю проекту землеустрою, посилаючись на лист Відділу Держземагентства у Марківському районі від 20.01.2015 № 10-28-04-32/2-15, в якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Слава-Віт" у територіальному органі Держземагентства відсутній (пояснення прокурора том ІІІ, аркуш справи 121, лист Держземагентства том І, аркуш справи 21).

В той же час в цьому листі органа Держземагентства зазначено, що на підставі п. 10 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 № 749 "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці", яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, кадастровий номер земельної ділянки визначався за результатами складення документації із землеустрою до її погодження та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) в установленому порядку. Вимоги п.п. 10-14 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці були виконані в повному обсязі. Надалі, територіальний орган Держземагентства повернув всі примірники документації із землеустрою замовнику (ФГ "Слава-Віт"). Таким чином, всі примірники проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Кризької сільської ради знаходяться у замовника землевпорядної документації, тобто ФГ "Слава-Віт".

Відповідна позначка від 28.09.2011 про визначення кадастрового номера земельної ділянки та внесення відомостей до автоматизованої системи 21.10.2011 міститься на проекті землеустрою, наданого ІІ відповідачем.

Таким чином, доводи прокурора про відсутність проекту землеустрою на час прийняття наступного розпорядження про його затвердження не обґрунтовано нормативно, не підтверджено документально, а будується на припущеннях щодо невідповідності дат і подій, які мали місце на стадії підготовки проекту землеустрою.

03.01.2012 Марківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 18 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді".

Цим розпорядженням:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді;

- рекомендовано ОСОБА_5, керівнику ФГ "Слава-Віт", укласти договір оренди земельної ділянки та зареєструвати його у встановленому законодавством порядку;

- витрати, пов'язані з оформленням договору оренди земельної ділянки, віднесено за рахунок ОСОБА_5

18.12.2012 Марківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 844 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.01.2012 № 18", яким внесено зміни до розпорядження голови районної державної адміністрації від 03.01.2012 № 18 і доповнено розпорядження пунктом наступного змісту: "Надати ФГ "Слава-Віт" в оренду земельну ділянку загальною площею 62,0000 га, в тому числі: сіножаті - 62,0000 га із земель державної власності для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді терміном на 17 років".

Згідно пояснень ІІ відповідача - Фермерського господарства "Слава-Віт", договір оренди земельної ділянки ним не було укладено, оскільки з 01.01.2013 повноваження на укладення договорів оренди земельних ділянок державної власності перейшло до органів Держземагентства (том І, аркуші справи 119-120). Фермерське господарство звернулось 20.02.2015 до Головного управління Держземагентства в Луганській області стосовно укладання договору оренди земельної ділянки (том ІІІ, аркуш справи 2), однак цим органом було відмовлено в укладенні договору через порушення законодавчо встановленої процедури набуття права оренди (том ІІІ, аркуш справи 14).

Доказів врегулювання спірної ситуації в судовому порядку ІІ відповідачем не надано.

В той же час, за повідомленням Фермерського господарства "Слава-Віт" і інформації, отриманої від податкового органу, вбачається, що Фермерське господарство "Слава-Віт" надавало податкову звітність і сплачувало орендні платежі за спірну земельну ділянку у 2012-2016 роках (том ІІІ, аркуші справи 57-67).

Крім того, в результаті позапланової перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області 09.10.2015, встановлено, що Фермерське господарство "Слава-Віт" користується спірною земельною ділянкою, на якій вирощуються сільськогосподарські культури (том ІІ, аркуші справи 126-131).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що не оформивши правовстановлюючі документи на земельну ділянку, ІІ відповідач фактично користується земельною ділянкою.

Обставини спору свідчать, що причиною його виникнення є порушення І відповідачем порядку виділення земельної ділянки в оренду, а саме порушено вимоги ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування. Зокрема, цією нормою, в редакції, чинній на день прийняття спірних розпоряджень, було визначено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у тому числі, у разі надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою.

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проекту він повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються:

- затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності);

- надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до норм ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття розпорядження від 17.08.2011 № 368) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Зокрема, згідно ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства , ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

При цьому, перелік випадків надання земельних ділянок державної чи комунальної власності в оренду, що визначено ч. 2 ст. 134 Земельного Кодексу України не містить випадку передачі юридичним особам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Положення ч. 1, ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України в частині надання саме громадянину, а не юридичній особі права отримання земельної ділянки для фермерського господарства кореспондується з ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

З приписів наведених норм вбачається, що без конкурентних засад (земельних торгів) земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства лише громадянам.

Як вбачається з реєстраційної справи, при реєстрації Фермерського господарства "Слава-Віт" як юридичної особи відповідно до п. 6 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" засновником фермерського господарства надавалась копія Державного акта на право приватної власності на землю, виданого громадянину України ОСОБА_5 11.07.2000, а отже державна реєстрація здійснена у відповідності до названої норми. Подавши заяву від 07.06.2010 про виділ двох земельних ділянок, голова фермерського господарства виступав від імені юридичної особи.

В постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 у справі № 3-157гс14 при розгляді подібних правовідносин зазначено, що відповідно до вимог ст.ст. 89, 91, 92 ЦК України та ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація юридичних осіб - це засвідчення факту створення юридичної особи, після чого виникає цивільна правоздатність юридичної особи.

Статтею 31 Земельного кодексу України передбачено, що землі фермерського господарства можуть складатися, у тому числі, із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі.

Таким чином, аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин із метою створення фермерського господарства.

В даному випадку, оспорювані розпорядження від 17.08.2011 № 368 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Слава-Віт" для ведення фермерського господарства; від 02.09.2011 № 413 про внесення зміни до попереднього розпорядження; від 03.01.2012 № 18 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Фермерському господарству "Слава-Віт" та від 18.12.2012 № 844, І відповідачем прийняті з порушенням порядку передання земельних ділянок в оренду фермерським господарствам, а саме: надано в оренду земельну ділянку загальною площею 62 га Фермерському господарству "Слава-Віт" без проведення аукціону, всупереч положенням ст. 124 Земельного кодексу України, з урахуванням ч. 2 ст. 134 цього Кодексу, та з урахуванням наведених положень ст.ст. 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А тому, діяльність зазначених органів та їх посадових осіб повинна здійснюватися на основі правових актів, у їх межах і за процедурою, встановленою цими актами. Порядок проведення земельних торгів визначено ст.ст. 135-137 Земельного кодексу України, однак цей порядок не застосовано І відповідачем.

Статтею 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи викладене, спірні розпорядження порушують права територіальної громади, суперечать діючому законодавству, тому позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню, а розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації Луганської області від 17.08.2011 № 368 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради"; від 02.09.2011 № 413 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.08.2011 № 368"; від 03.01.2012 № 18 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді"; від 18.12.2012 № 844 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.01.2012 № 18" слід визнати недійсними.

З приводу посилань на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 № 44277/98 "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" суд враховує, що за обставинами справи "Стретч проти Сполученого Королівства", на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у якій послався ІІ відповідач, заявник в 1969 році уклав договір оренди земельної ділянки строком на 22 роки. Відповідно до умов цього договору він за власні кошти побудував на цій земельній ділянці кілька будівель для легкої промисловості, які здав в суборенду. Договір оренди також надавав йому право в подальшому продовжити оренду ще на 21 рік. У 1990 році заявник повідомив місцеву владу про намір продовжити договір оренди, в процесі переговорів він погодився на збільшення орендної плати. Однак, орган місцевої влади повідомив заявника, що продовження договору оренди відбутися не може, оскільки, погодившись з умовою договору про можливість його пролонгації орган місцевої влади перевищив свої повноваження.

Застосовуючи положення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції до обставин цієї справи Європейський суд з праві людини вказав на таке. Заявник погодився з умовами договору оренди з огляду на те, що надалі він зможе продовжити термін його дії, і жодна із сторін не знала, що існувала якась юридична перешкода цій умові. У ситуації, яка склалася, заявник мав право, принаймні, очікувати на законних підставах, що він зможе продовжити термін дії договору, і таке очікування можна вважати - в цілях застосування положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції - складовою частиною його права власності, наданого йому за договором оренди.

Дії місцевої влади Європейський суд з прав людини розцінив як порушення права заявника на законне очікування виконання певних умов і, таким чином, вони утворювали акт втручання у реалізацію його права власності.

Вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. ОСОБА_6 сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов'язання, взяті ним на себе у зв'язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

За таких обставин цієї справи Європейський суд з прав людини виніс рішення на користь заявника.

Однак у справі, яка переглядається, обставини справи є істотно відмінними.

Після прийняття спірних розпоряджень договір оренди земельної ділянки не був укладений, у ІІ відповідача не виникло законного права користування земельною ділянкою. Відповідну плату за земельну ділянку він вносив на власний розсуд і ризик. Отже, обставини справ "Стретч проти Сполученого Королівства" та справи, яка розглядається, істотно різняться, а тому висновки щодо справедливої рівноваги між інтересами суспільства і особи в кожній з цих справ не можуть бути тотожними, а висновок Європейського суду з прав людини про порушення прав заявника у справі "Стретч проти Сполученого Королівства" не може бути безумовним прецедентом при розгляді справи, яка переглядається.

Щодо вказівок Вищого господарського суду України звернути увагу на правомірність вимог прокурора про визнання недійсними розпоряджень від 17.08.2011 № 368 та від 02.09.2011 № 413, оскільки вони не породжують ніяких правових наслідків, судова колегія вважає, що вимоги прокурора щодо матеріально-правового способу захисту порушеного права відповідають ст. 21 ЦК України. Зазначені розпорядження мали наслідком розробку проекту землеустрою і внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, зокрема, щодо визначення кадастрового номеру земельної ділянки, а отже внесена інформація потребує відповідного корегування (доповнення).

Щодо дотримання строку позовної давності, то судом з'ясовано наступне.

В позовній заяві прокурора зазначено, що про порушення чинного законодавства при прийнятті розпоряджень йому стало відомо із листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 24.02.2015 № 11-25/0062 (том І, аркуші справи 10, 21).

В рішенні господарського суду Луганської області від 05.08.2015 і постанові Донецького апеляційного господарського суду від 23.09.2015 зазначено про обізнаність прокурора про порушення 20.01.2015 (не зазначено, чому саме з цієї дати).

Відповідачі вважають, що строк позовної давності слід обраховувати з 05.02.2012, оскільки прокурор мав довідатись про спірні розпорядження саме з цієї дати, тому що за його вказівкою Марківська районна державна адміністрація щомісячно до 5 числа надавала до прокуратури Марківського району та Марківського управління юстиції прийняті протягом місяця розпорядження.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності з п. 4.1 постанови Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

І відповідач вважає, що Законом України "Про прокуратуру" встановлений прямий обов'язок органів прокуратури по здійсненню нагляду за законністю прийнятих розпоряджень голів держадміністрацій. Підтвердженням цього є листи прокуратури Марківського району від 02.11.2011 № 95/2055 та від 01.10.2014 № 2972 про необхідність надання до 5 числа кожного місяця всіх розпоряджень, починаючи з січня 2012 року. Отже, прокуратурою Марківського району були перевірені оспорювані розпорядження відразу після їх прийняття, однак на той час прокуратура не вважала їх невідповідними закону (том ІІ, аркуш справи 140). В поясненнях від 01.04.2016 І відповідач посилається також на лист від 20.07.2012 з аналогічними вимогами (том ІІІ, аркуші справи 97, 99).

Крім того, І відповідач зазначає про обізнаність Державної інспекції сільського господарства в Луганській області про прийняті розпорядження ще 30.07.2013 (том ІІІ, аркуш справи 32).

Слід зазначити, що вимога про визнання недійсними розпоряджень від 17.08.2011 № 368, від 02.09.2011 № 413 та від 03.01.2012 № 18 заявлена після спливу трирічного строку після їх прийняття (позовна заява направлена 28.05.2015), однак вимога про визнання недійсним розпорядження від 18.12.2012 № 844 заявлена в межах трирічного строку після їх прийняття.

Суд вважає, що строк позовної давності слід обчислювати по кожному розпорядженню окремо. При цьому, за змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності пов'язується від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення права, а не від дня порушення права (прийняття розпоряджень).

Суд неодноразово вимагав у І відповідача докази направлення спірних розпоряджень прокурору.

В поясненнях І відповідача від 12.05.2016 (том ІІІ, аркуш справи 183) вказано, що розпорядження надавались до прокуратури з 2011 року на усну вимогу працівників прокуратури, але документальне підтвердження цим запитам є тільки з 1 травня 2012 року.

Таким чином І відповідачем не доведено, що він направляв прокурору спірні розпорядження, а відтак прокурор мав довідатись про прийняття спірних розпоряджень 05.02.2012.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до плану роботи Державної інспекції сільського господарства в Луганській області на ІІІ квартал 2013 року спеціалістами інспекції здійснено планову перевірку дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті розпоряджень Марківською районною державною адміністрацією та встановлено низку порушень, у тому числі при прийнятті спірних розпоряджень. За результатами перевірки вказаних розпоряджень голові Марківської районної державної адміністрації направлено клопотання від 30.07.2013 № 119 (том І, аркуші справи 47-48) щодо приведення їх у відповідність до діючого законодавства. Від Марківської районної державної адміністрації отримано лист від 16.08.2013 № 1/1909 про розгляд клопотання від 30.07.2013 № 119, в якому відмовлено у задоволенні вимог, зазначених у клопотанні (том І, аркуші справи 45-46).

На підставі листа прокуратури Луганської області від 17.02.2015 № 05/1-60вих-15 Державною інспекцією сільського господарства в Луганській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог земельного законодавства Марківською районною державною адміністрацією при прийнятті розпоряджень, в результаті якої встановлено, що спірні розпорядження прийняті з порушенням ст. 134 Земельного кодексу України (том І, аркуш справи 21).

В листі інспекції, надісланому на виконання ухвали суду від 07.04.2016, повідомлено, що у вересні 2013 року матеріали перевірки передані до прокуратури Луганської області для вжиття заходів прокурорського реагування. Надати копії згаданих документів у інспекції немає можливості, оскільки їх оригінали знаходяться на тимчасово непідконтрольній державній владі території у м. Луганськ.

Позивачем на вимогу суду (ухвала від 25.04.2016) надано пояснення щодо одержання матеріалів перевірки від Державної інспекції сільського господарства в Луганській області у вересні 2013 року. Зокрема, прокурором зазначено, що відповідно до реєстраційних даних вхідної кореспонденції у вересні 2013 року матеріали перевірки дотримання вимог земельного законодавства при прийнятті розпоряджень Марківською районною державною адміністрацією з Державної інспекції сільського господарства в Луганській області до прокуратури Луганської області не надходили. Крім того, згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Луганській області від 11.05.2016 № 11-25/0298 інформація, яка викладена у відповіді до суду стосовно передачі матеріалів в прокуратуру Луганської області, надана на підставі звітних даних, а також документів, що збереглися після переміщення Державної інспекції сільського господарства в Луганській області у м. Сєвєродонецьк на електронних носіях в електронному вигляді у форматі Word та Excel та не мають юридичної сили. При цьому, у Державній інспекції сільського господарства в Луганській області відсутні підтверджуючі дані щодо отримання прокуратурою Луганської області вищевказаних матеріалів перевірки.

Також в листі інспекції від 30.05.2016, адресованому суду на підставі ухвали від 16.05.2016, інспекція повідомила про неможливість підтвердити належними засобами доказування направлення матеріалів перевірки до прокуратури Луганської області в 2013 році.

Суд погоджується з доводами позивача, що про порушення І відповідачем вимог земельного законодавства йому стало відомо 24.02.2015, а відтак строк позовної давності не є пропущеним.

Таким чином, позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі стосовно І відповідача - Марківської районної державної адміністрації.

До ІІ відповідача - Фермерського господарства "Слава-Віт" ніяких вимог не заявлено, тому позовна заява стосовно нього є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 49 ГПК України та п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2014 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", яким визначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 122 ГПК України якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою. Видача наказу про повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості провадиться господарським судом за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Поворот виконання рішення, постанови - це процесуальна дія, яка полягає в повному або частковому відновленні первісного становища відповідача в разі зміни або скасування рішення з прийняттям нового рішення про повну або часткову відмову в позові. Мета повороту виконання рішення - приведення відносин, що склалися між сторонами, у відповідність з новим судовим рішенням шляхом усунення наслідків скасованого повністю або частково рішення.

ІІ відповідачем подано клопотання про стягнення понесених судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, за рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2015 з Фермерського господарства "Слава-Віт" присуджено до стягнення судовий збір в сумі 2 436 грн. 00 коп. На виконання рішення видано наказ від 06.10.2015.

02.11.2015 Відділом державної виконавчої служби Марківського районного управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 06.10.2015 № 913/201/15 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з фактичним виконанням Фермерським господарством "Слава-Віт" судового рішення шляхом сплати судового збору в сумі 2 436 грн. 00 коп. згідно з квитанцією від 30.10.2015 № 112/130 (том ІІ, аркуш справи 104).

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2015 постанову суду апеляційної інстанції від 23.09.2015 та рішення місцевого суду від 05.08.2015 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

ОСОБА_6 рішення суду від 05.08.2015, на підставі якого видано наказ та стягнуто судовий збір, скасовано і по даній справі прийнято нове рішення, суд вважає за необхідне видати ІІ відповідачу - Фермерському господарству "Слава-Віт" наказ про поворот виконання рішення, а саме: про повернення стягнутої суми судового збору в розмірі 2 436 грн. 00 коп., а також покласти на І відповідача - Марківську районну державну адміністрацію витрати по сплаті ІІ відповідачем судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 436 грн. 00 коп. (квитанція від 12.08.2015 № 11/12 (том І, аркуш справи 235)) та касаційної скарги в сумі 5 846 грн. 40 коп. (квитанція від 12.10.2015 № ПН245054 (том ІІ, аркуш справи 76)). Всього 10 718 грн. 40 коп.

Крім того, на І відповідача - Марківську районну державну адміністрацію покладаються в повному обсязі витрати по сплаті судового збору за позовом прокурора, у тому числі: 2 436 грн. 00 коп. - за раніше виданим наказом суду від 06.10.2015, а також додатково судовий збір в сумі 2 436 грн. 00 коп.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги прокурора Луганської області стосовно І відповідача - Марківської районної державної адміністрації задоволити в повному обсязі.

2.Визнати недійсними розпорядження голови Марківської районної державної адміністрації:

- від 17.08.2011 № 368 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства, розташованої на території Кризької сільської ради";

- від 02.09.2011 № 413 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 17.08.2011 № 368";

- від 03.01.2012 № 18 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ФГ "Слава-Віт" в оренду для ведення фермерського господарства, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді";

- від 18.12.2012 № 844 "Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 03.01.2012 № 18".

3.У задоволенні позову прокурора Луганської області стосовно ІІ відповідача - Фермерського господарства "Слава-Віт" відмовити.

4.Стягнути з Марківської районної державної адміністрації, Луганська область, смт. Марківка, вул. Леніна, 18, ідентифікаційний код 04051556 в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 2 436 грн. 00 коп., видати наказ Старобільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Луганській області після набрання рішенням законної сили.

5.Повернути з Державного бюджету України Фермерському господарству "Слава-Віт", Луганська область, Марківський район, с. Кризьке, вул. Радянська, 45, ідентифікаційний код 36872865 судовий збір в сумі 2 436 грн. 00 коп.

6.Стягнути з Марківської районної державної адміністрації, Луганська область, смт. Марківка, вул. Леніна, 18, ідентифікаційний код 04051556 на користь Фермерського господарства "Слава-Віт", Луганська область, Марківський район, с. Кризьке, вул. Радянська, 45, ідентифікаційний код 36872865 судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 2 436 грн. 00 коп., судовий збір за подачу касаційної скарги в сумі 5 846 грн. 40 коп., видати наказ ІІ відповідачу після набрання рішенням законної сили.

7.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

8.Повне рішення складено і підписано - 06.06.2016 .

Головуючий суддя О.В. Рябцева

Суддя В.В. Корнієнко

Суддя С.В. Смола