Постанова

від 04.11.2011 по справі 2а-13102/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 листопада 2011 року 10:13 № 2а-13102/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 (керівник, який діє на підставі статуту)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.08.2011 р. № 3572-10-009)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 30.08.2011 № 0001202306/0, № 0001212306/0 та № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинним податкових повідомлень -рішень від 30.08.2011 року:

- № 0001202306/0, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 240 135 грн. та за штрафними санкціями на 60034 грн.;

- № 0001212306/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 192 108 грн. та за штрафними санкціями на 48 027 грн.;

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за земельним податком з юридичних осіб за основним платежем на суму 277 894,36 грн. та за штрафними санкціями на суму 81 147,30 грн.

Позивач зазначає, що два перших оскаржуваних рішення (щодо нарахування податку на прибуток і ПДВ) прийняті відповідачем за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Консалтингова група «Онікс»про надання позивачу послуг з юридичного обслуговування. Позивач вважає помилковими висновки ДПІ щодо не підтвердження фактичного виконання спірних операцій та відсутності у зв'язку з цим підстав для формування валових витрат та ПДВ, оскільки надання послуг підтверджується актами виконаних робіт, сплатою держмита за розгляд справ у суді, податковими накладними та платіжними документами, копіями документів претензійного характеру, а також копіями ухвал господарського суду про відкриття провадження у справі та процесуальними документами виконавчої служби. Відтак, позивач зазначає, що послуги фактично надані, ці послуги є такими, що пов'язані з його господарською діяльністю та підтверджені актами виконаних робіт.

Крім того, позивач зазначає, що ДПІ дійшло неправильного висновку щодо визначення позивачу грошового зобов'язання із земельного податку оскільки, як вважає позивач, пільги, надані йому із сплати земельного податку згідно рішення Київради від 124/1179 від 06.03.2009 року (відповідно до змін, внесених рішенням Київради від 9 липня 2009 року № 758/1814) у розмірі 90%, повинні застосовуватись з початку бюджетного року, а не з 01.08.2009 року, як вважає податковий орган.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у запереченнях, які відображають позицію податкового органу в акті перевірки та просить відмовити у задоволенні позову, зазначаючи, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову повністю виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією проведено документальну планову перевірку ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»(код з ЄДР 4012922) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 15.08.2011 року № 389/1-23-60-4012922 (далі -Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки, позивача взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 10.06.1997 року за № 04012922. Підприємство є платником ПДВ, про що останньому видано свідоцтво № 37052423 від 11.02.2003 року.

Перевіркою встановлено порушення п/п. 1.32, п. 5.1., п/п. 5.3.9., Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає оподаткуванню на суму 240 135 грн., у т.ч. за 3 кв. 2009 року на суму 20 833, 4 кв. 2009 р. на 179 821 грн., 1 кв. 2010 року -на 39 481 грн.

Крім того, встановлено порушення абз. 2 п/п. 7.4.1., п/п. 7.5.1., Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено податковий кредит на суму 192 108 грн., у т.ч. за вересень 2009 року на суму 16667 грн., жовтень 2009 року на 25 719 грн., листопад 2009 р. на суму 74 484 грн., за грудень 2009 року на суму 43 653 грн., січень 2010 року на суму 31 585 грн.

Також перевіркою встановлено порушення ст. 2, ст. 12, ст. 14, ст. 17 Закону України «Про плату за землю», п. 284.3., п. 286.6 ПК України щодо нарахування земельного податку за земельну ділянку у Голосіївському районі м. Києва в результаті чого донарахована сума земельного податку склала 277 894,36 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту з ПДВ ґрунтуються на наступному.

Так, перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2009 року по 31.03.2011 року встановлено їх завищення на суму 960 537,50 грн., у т.ч. за 3 квартал 2009 р. на суму 83333,33 грн., 4 кв. 2009 р. на суму 719 280,17 грн., 1 квартал 2010 року на суму 157 924 грн.

ДПІ в Акті перевірки зазначає, що позивачем було укладено договір з ТОВ «Консалтингова група «Онікс»від 15.09.2009 р. № 150909-01 щодо юридичного обслуговування позивача. ДПІ зазначає, що виходячи з наданих позивачем актів, позивачу надавались послуги з претензійної роботи з боржниками, робота по стягненню дебіторської заборгованості, підготовка актів звірки між боржниками та замовниками.

Проте, до перевірки не було надано документів, які б давали можливість встановити зв'язок витрат з господарською діяльністю позивача. Не надано інших документів, які б підтверджували фактичне надання послуг. З огляду на положення п/п. 1.32., п. 5.1., п/п. 5.3.9. Закону про прибуток та те, що позивачем під час перевірки не було доведено фактичне надання послуг, податковий орган прийшов до висновку про завищення валових витрат.

З тих же підстав ДПІ прийшла до висновку про порушення позивачем абз. 2 п/п. 7.4.1., 7.5.1. Закону про ПДВ та неправомірного включення до складу податкового кредиту вищенаведених сум ПДВ за тими ж операціями з тим же контрагентом.

У взаємозв'язку з вищенаведеним під час розгляду справи щодо перших двох податкових повідомлень-рішень (з ПДВ та податку на прибуток) судом встановлено, що 15.09.2009 року між ТОВ «Консалтингова Група «Онікс»(Виконавець; код з ЄДР 34808342; далі -«консалтингова група») та ВАТ «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління»(ОСОБА_3) укладено договір № 150909-01, предметом якого є надання замовнику юридичного обслуговування в обсязі та на умовах, передбачених договором. Пунктом 2.1. договору визначено функції та обов'язки виконавця.

Договором не визначено вартість окремих послуг або формули/алгоритму формування їх вартості.

Під час розгляду справи на підставі Спеціального витягу з ЄДР встановлено, що на час розгляду справи назву та адресу ТОВ «Консалтингова Група «Онікс»(м. Київ, вул. Січневого Повстання, 3 літ. «Б», офіс 197) змінено відповідно на ТОВ «ЯР-АНТ», м. Запоріжжя, вул. Глісерна, будинок 24-а.

Згідно з актом наданих послуг (умовно акт № 1) від 30.09.2009 року виконавцем виконано наступні роботи: ( 1 ) претензійна робота з боржниками ОСОБА_3; ( 2 ) робота по стягненню дебіторської заборгованості; ( 3 ) підготовка актів звірок між боржником та замовником.

Вартість цих послуг склала 100 000 грн. з ПДВ. Під час розгляду справи позивач не зміг пояснити виходячи з яких чинників визначено таку вартість послуг та структуру цієї суми з розподілом на кожен з трьох видів послуг.

При цьому, Акт наданих послуг не розкриває зміст дій виконавця, не містить конкретизації того, щодо яких контрагентів позивача вживалися виконавцем заходи правового характеру та які документи були складені у зв'язку з виконанням доручення виконавця. Під час розгляду справи позивач також не міг пояснити які конкретно фахівці контрагента виконували ці послуги та які конкретно послуги виконувались кожним окремим фахівцем.

Під час розгляду справи позивачем не надано жодних документів датованих в період до 30.09.2009 року (претензій, позовів, ухвал господарського суду, довіреностей на представництво інтересів замовника у суді, копій судових рішень де б в якості представників позивача виступали працівники виконавця, журналу реєстрації довіреностей або іншої документальної інформації щодо видачі довіреності та ознайомлення з довіреністю повіреного), які б вказували на те, що виконавцем (його фахівцями) замовнику надавались хоча б якісь послуги правового характеру згідно наведеного вище акту наданих послуг.

При цьому, під час розгляду справи позивачем не наведено будь-яких розумних економічних причин визначення такої значної вартості послуг, а отже і не доведено зв'язку витрат за цим актом з господарською діяльністю позивача.

Згідно з наступним актом (умовно акт № 2) від 30.10.2009 року виконавцем замовнику надано наступні послуги: підготовка документів до подання до господарського суду по стягненню дебіторської заборгованості з ( 1 ) ТОВ «КМБ-1»та ( 2 ) ВАТ «Трест Міськбуд-4».

Вартість послуг склала 154 212,80 грн. з ПДВ.

Проте, позивачем не надано датованих в період до 30.10. 2009 року позовних заяв або позовної заяви з відміткою канцелярії господарського суду про реєстрацію позовної заяви у суді, чи навіть претензії з цього приводу, або ж будь-яких інших доказів фактичного надання позивачу зазначеним контрагентом послуг.

Щодо зазначених в акті контрагентів позивача, до матеріалів позову надано документи, складені після 30.10.2009 р., тобто такі, що не мають відношення до визначених в акті послуг, а саме: копію позову № 76 від 23.03. 2010 року до ТОВ «БП-1 КМБ-1», зареєстрованого у суді 02.08.2010 року, з ціною позову у розмірі 249355,20 грн. (даний позов продубльовано за № 76 від 01.09.2010 р. із вхідною датою суду від 04.10.2010 р.). Крім того, до матеріалів справи надано копію позову № 75 від 23.03.2010 р. до ТОВ «БП-1 КМБ-1», зареєстрованого у суді 08.09.2010 р., з ціною позову 26792,91 грн. До справи також надано копії заяви від 10.06. 2010 року, зареєстрованої у суді 11.06. 2010 р., про визнання позивача кредитором відносно ВАТ «Трест «Міськбуд-4»на суму 471689,14 грн.

Проте , як вбачається з дати позову та дати реєстрації у суді, ці документи складені вже поза межами періоду спірних операцій (вересень 2009 -січень 2010 р.) та, як зазначено вище, були відсутні станом на 30.10.2009 року, що вказує на те, що послуги за актом від 30.10.2009 року фактично не надавалися позивачу консалтинговою групою (його фахівцями).

При цьому, жоден з наведених документів не містить інформації щодо участі у їх підготовці або ж їх підписанні від імені позивача (за правилами ГПК України) працівниками (фахівцями) ТОВ «Консалтингова група «Онікс»та позивачем не надано копій довіреності або іншої документальної інформації щодо уповноваження працівників ТОВ «Консалтингова Група «Онікс»на вчинення дій від імені позивача.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, всі документи, пов'язані з претензійно-позовною роботою, підписані особисто керівником позивача.

Окрім того, між сторонами вищезгаданого договору підписано акт наданих послуг (умовно акт № 3) від 30.11.2009 року відповідно до якого позивачу, як зазначено в акті, надано послуги по підготовці документів до подання до господарського суду по стягненню заборгованості з контрагентів позивача, а саме: з ВАТ «КПШБ-2», ТОВ «Системабуд Столиця», ВАТ «Схід», ДП-1 «Укрреставрація», ПП «ДВД - Транс», ТОВ «ЗБК-1 СМУ-1».

Вартість послуг за цим актом склала 446 906,40 грн. з ПДВ.

Проте, позивачем не надано датованих в період до 30.11.2009 року позовних заяв або позовних заяв з відміткою канцелярії господарського суду про реєстрацію позовних заяв у суді, чи навіть претензій з цього приводу, тобто будь-яких доказів фактичного виконання наведених послуг на користь позивача безпосередньо консалтинговою групою (її фахівцями).

Щодо зазначених юридичних осіб, вказаних в акті виконаних послуг, до матеріалів справи надано лише копію позовної заяви від 27.07.2009 року до ДП АТ «Укрреставрація»на суму 14376,45 грн., тобто документ складений взагалі поза межами спірного періоду діяльності позивача, а отже зазначена копія позовної заяви, яка до того ж не містить відмітки про реєстрацію у суді, не є доказом виконання робіт за вищезгаданим актом.

При цьому, під час розгляду справи позивачем не наведено будь-яких розумних економічних причин визначення такої значної вартості послуг, а отже і не доведено зв'язку витрат за цим актом з господарською діяльністю позивача.

Крім того, 31.12.2009 р. сторонами складено наступний акт (умовно акт № 4) , відповідно до якого виконавець надав замовнику наступні послуги -підготовка документів до подання до господарського суду по стягненню дебіторської заборгованості з контрагентами замовника, а саме -з ВАТ «ДБК-4», ВАТ «ДБК-3», ТОВ «Нове місто».

Вартість послуг за цим актом склала 261 917,00 грн. з ПДВ.

Проте, позивачем не надано датованих станом на 31.12.2009 року проектів позовних заяв або позовних заяв до зазначених осіб з відміткою канцелярії господарського суду про реєстрацію позовних заяв у суді, чи навіть претензій з цього приводу, тобто будь-яких доказів фактичного виконання послуг.

При цьому, як і у попередніх випадках, під час розгляду справи позивачем не наведено будь-яких розумних економічних причин визначення такої значної вартості послуг, як і не наведено, а отже і не доведено обставин зв'язку витрат за цим актом з господарською діяльністю позивача.

Станом на 29.01.2010 року сторонами складено останній акт наданих послуг (умовно № 5) , відповідно до якого замовнику надано послуги -підготовка документів до подання до господарського суду по стягненню дебіторської заборгованості з контрагентами замовника -ВАТ «КМБ 3».

Вартість послуг за цим актом склала 189 508,80 грн. з ПДВ.

Проте, позивачем не надано датованих станом на 29.01.2010 року проектів позовних заяв або позовних заяв до ВАТ «КМБ 3»з відміткою канцелярії господарського суду про реєстрацію позовних заяв у суді, чи навіть претензій з цього приводу (з інформацією про їх підготовку або підписання від імені позивача працівниками ТОВ «Консалтингова Група «Онікс»), тобто будь-яких доказів фактичного виконання послуг.

На підставі зазначених актів за правилом «першої події»позивачу видано податкові накладні № 3009-35 від 30.09.2009 р., №3010-26 від 30.10.2009 р., №3011-40 від 30.11.2009 р., № 3112-11 від 31.12.2009 р., №290130 від 29.01.2010 р. Під час розгляду справи позивачем також надано банківську виписку за 18.11.2009 р. про перерахування за вищезгаданим договором консалтинговій групі 65 000 грн. з ПДВ.

Вирішуючи виходячи із встановлених судом обставин спір по суті (в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Консалтингова Група «Онікс»), суд виходить з наступного.

В період формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися відповідними положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі також -Закон про прибуток) та Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), в редакції цих актів на час вчинення спірних операцій та відображення їх у податковому обліку.

Відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формування податкового кредиту з ПДВ, суд зазначає наступне.

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

За змістом п/п. 7.4.1 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається, зокрема, із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід додати, що Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні .

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 3 названого Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій та супроводжують здійснення цих операцій і податкову звітність платника податків.

Таким чином , аналізуючи наведене в сукупності, суд, в контексті спірних відносин, приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ виникають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності (наявність безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю покупця робіт/послуг); (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального (фактичного) здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру робі/послуг); (6) наявності у покупця податкової накладної (щодо формування податкового кредиту з ПДВ).

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими законодавство пов'язує можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, виключає можливість формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (роботи/послуги) з ПДВ.

В даному випадку суд приходить до висновку про недоведеність виконання консалтинговою групою на користь позивача послуг, визначених у вищезгаданих актах про надання послуг (про невиконання цих послуг консалтинговою групою).

Суд приходить до висновку, що послуги за вищезгаданими актами фактично не надавалися, а відбувалось лише складання актів приймання-передачі послуг без фактичного надання цих послуг та складання податкових накладних з метою надання зовнішньої правомірності формуванню валових витрат та податкового кредиту за безтоварними операціями та отримання необґрунтованої податкової вигоди, що виключає можливість правомірного формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту. Складені у зв'язку з цим (за операціями, які фактично не виконувались) первинні та податкові документи не мають юридичної значимості та не створюють правових наслідків у вигляді виникнення у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначено вище, позивачем взагалі не надано будь-яких прямих чи навіть опосередкованих доказів фактичного надання вищезгаданих послуг позивачу виконавцем, які б окремо або разом в сукупності обґрунтовано підтверджували виконання спірних операцій.

В цьому контексті, як зазначено вище, виходячи з характеру послуг за договором (з підготовки позовів), за жодним актом наданих послуг позивачем не надано копій позовних заяв/позовних заяв зареєстрованих у суді, які б за датою були підписані (подані до суду) в період до дати підписання кожного конкретного акту та які б (позови) за складом осіб, відповідали складу осіб, визначених у наявних актах наданих послуг на кожну окрему дату.

Надані до справи копії інших претензій, позовів, виходячи з дат їх підписання та складу осіб, або не стосуються конкретного періоду (місяця) спірних відносин, визначеного в кожному конкретному акті, тобто складені поза межами спірного періоду чи в інший період спірних відносин, або не стосуються осіб , про яких йдеться в актах за цей же період.

При цьому, навіть ті позови та претензії, які по складу осіб та за датою підписання (реєстрації у суді) не знайшли свого відображення в актах наданих послуг, підписані особисто керівником позивача, без участі консалтингової групи (її фахівців) та без будь-якого згадування у тексті позову/претензії щодо їх підписання представником, як то передбачається за правилами ГПК України.

При цьому, перший акт від 30.09.2009 р., як зазначено вище, взагалі не розкриває зміст дій виконавця, не містить конкретизації того, щодо яких контрагентів позивача вживалися виконавцем заходи правового характеру та які документи були складені у зв'язку з виконанням доручення виконавця.

Під час розгляду справи позивачем не надано жодних довіреностей на ім'я працівників консалтингової групи для мети представництва інтересів позивача.

Під час розгляду справи позивач не зміг навести ідентифікаційних даних конкретних фізичних осіб - працівників (фахівців) консалтингової групи, які представляли інтереси позивача у суді, готували позовні заяви/претензії та належності їх до фахівців у галузі права.

Під час розгляду справи позивачем не наданого жодного судового рішення за участю позивача де б його інтереси представляли працівники консалтингової групи.

Надана позивачем довіреність від 10.06.2010 року на ім'я ОСОБА_4 на представництво інтересів позивача, за датою її видачі знаходиться явно поза межами спірного періоду. Позивачем не надано будь-якого документального підтвердження зв'язку цієї особи з консалтинговою групою.

При цьому, суд приходить до висновку про вочевидь неспіврозмірну з розумними межами вартість послуг щодо підготовки позовів (загальна вартість послуг склала 1.152.545,00 грн. з ПДВ), про відсутність розумних економічних та організаційно-адміністративних причин для укладання вищезгаданої угоди з консалтинговою групою та визначення такої вартості послуг, а отже і про відсутність зв'язку задекларованих позивачем витрат за згаданими вище актами з господарською діяльністю позивача.

В сукупності наведене свідчить про відсутність обставин і підстав, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування валових витрат та податкового кредиту у спірних відносинах. Виходячи з цього, суд приходить до висновку по законність та обґрунтованість висновків в акті перевірки, що стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ «КГ «Онікс», а отже і висновку про законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 30.08.2011 р. № 0001202306/0 та № 0001212306/0.

Щодо визначення грошових зобов'язань із земельного податку по земельній ділянці у Голосіївському районі м. Києва за податковим повідомлення рішенням № НОМЕР_1, суд зазначає наступне.

Сторонами визнається, що відповідно до ст.2, ст.13 Закону України «Про плату за землю»(на час виникнення спірних відносин) та ст. 269 розділу XIII Податкового кодексу України позивач є платником земельного податку за місцем знаходження земельної ділянки у Голосіївському районі м. Києва.

Зокрема, згідно технічного звіту по встановленню зовнішніх меж користування, зареєстрованого в головному управлінні земельних ресурсів 13.11.2007 р., за позивачем зареєстрована земельна ділянка загальною площею 17525,95 кв.м., яка знаходиться за адресою м. Київ, Голосіївський район, вул. Будіндустрії, 2, що визнається та не заперечується сторонами.

Сторонами також визнаються та не заперечуються загальні вихідні дані, які використовувались позивачем та відповідачем при розрахунку податку, а саме: щодо розміру земельної ділянки (17525,95 кв.м.; кадастровий номер 90:114:003), базової вартості 1 кв.м. (756,17 грн./кВ.м.), коефіцієнт за функціональне використання землі (1,20), узагальнюючий локальний коефіцієнт (1,73 (>1,50), нормативна грошова оцінка 23854675,70 грн. (без врахування коефіцієнтів індексації грошової оцінки 1,028; 1,152; 1,059 та без врахування орендарів).

Як зазначено вище, спір в цій частині фактично зводиться до того , що позивач вважає помилковими висновки ДПІ щодо збільшення позивачу грошового зобов'язання із земельного податку, оскільки, як вважає позивач, рішенням Київради від 124/1179 від 06.03.2009 року (відповідно до змін, внесених рішенням Київради від 9 липня 2009 року № 758/1814) йому було надано 90% пільгу по платі із земельного податку протягом 2009 року, а не з 01.08.2009 року, як вважає податковий орган.

ДПІ у свою чергу в Акті перевірки (стор. 42) зазначає, що в порушення ст. 2, ст. 12, ст. 14, ст. 17 Закону України «Про плату за землю», п. 284.3., п. 286.6. ПК України, підприємством ( 1 ) неправомірно застосовано пільгу із сплати земельного податку за період з січня 2009 року по липень 2009 року та ( 2 ) земельний податок за частину земельної ділянки, яка припадає на орендовані будівлі і споруди розраховувався з урахуванням пільги, а не на загальних підставах, у зв'язку з чим невірно розраховані суми земельного податку за період, що перевірявся.

У взаємозв'язку з наведеним та в контексті, зокрема, розрахунків, пов'язаних з орендою приміщень, ДПІ зазначає, що площі приміщень, будівель і споруд, які надавалися в оренду становлять (стор. 40 Акту перевірки з визначенням орендарів приміщень) з 01.01.2009 по 31.01.2009 - 94,70 кв.м., з 01.02.2009 по 19.02.2009 - 125,73 кв.м., з 20.02.2009 по 09.05.2009 - 102,63 кв.м., з 10.05.2009 по 10.05.2010- 164,63 кв.м., з 11.05.2010 по 31.01.2011 - 102,63 кв.м., з 01.02.2011 по 31.03.2011 - 152,63 кв.м. Відповідно площа земельної ділянки, яка припадає на орендовані приміщення становить з 01.01.2009 по 31.01.2009 - 273,96 кв.м., з 01.02.2009 по 19.02.2009 - 363,72 кв.м., з 20.02.2009 по 09.05.2009 - 296,90 кв.м., з 10.05.2009 по 10.05.2010 - 476,26 кв.м., з 11.05.2010 по 31.01.2011 - 296,90 кв.м., з 01.02.2011 по 31.03.2011-441,54 кв.м. Наведені відомості та розрахунки не спростовані позивачем під час розгляду справи. Виходячи з наведеного, ДПІ вважає, що за ці площі земельної ділянки у наведені вище періоди, земельний податок нараховується на загальних підставах.

З урахуванням наведеного, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що за період з 01.01.2009 по 31.03.2011 позивачем задекларовано земельний податок у сумі 135130,46 грн. Перевіркою повноти визначення земельного податку встановлено його заниження всього у сумі: 24 589,20 грн., у тому числі за січень 2009 в сумі 21 291,67 грн., за лютий 2009 в сумі 21 322,36 грн., за березень 2009 в сумі 21284,70 грн., за квітень 2009 в сумі 63822,13 грн., за травень 2009 в сумі 64055,74 грн., за червень 2009 в сумі 64283,03 грн., за липень 2009 в сумі 64283,03 грн., (щодо орендних відносин) - за липень 2010 в сумі 377,04 грн., за серпень 2010 в сумі 377,04 грн., за вересень 2010 в сумі 377,04 грн., за жовтень 2010 в сумі 377,04 грн., за листопад 2010 в сумі 377,04 грн., за грудень 2010 в сумі 377,04 грн., за січень 2011 в сумі 377,04 грн., за лютий 2011 в сумі 803,63 грн., за березень 2011 в сумі 803,63 грн. та встановлено його завищення всього у сумі 46694,84 грн. у тому числі з серпня 2009 по грудень 2009 в сумі 23991,20 грн. та з січня 2010 р. по червень 2010 р. в сумі 22703,64 грн.

Зокрема, зведені дані щодо задекларованих, на підставі наданих до позову податкових розрахунків, та встановлених ДПІ у ході перевірки суми земельного податку, визначені наступним чином:

№Звітний періодОсновний (уточнюючий розрахунок)Дата і номерСума податкового зобов'язанняВідхилення За даними платникаЗа даними ДПІ 1 01.01.2009-31.07.2009Уточнений 15.09.2009 №224536 41 417,87 361 760,53 320 342,66 2 01.08.2009 -31.12.2009Уточнений 15.09.2009 №224536 42 106,10 18 114,90 - 23 991,20 3 01.01.2010-30.06.2010Уточнений 27.07.2010 №193912 44875,21 22 171,57 - 22 703,64 4 01.07.2010 -31.12.2010Уточнений 27.07.2010 №193912 4 487,52 6 749,76 2 262,24 5 01.01.2011-31.03.2011Звітний 27.01.2011 №2097 2 243,76 4 228,06 1 984,30 Всього: 277 894,36 Виходячи з наведеного в сукупності, ДПІ і ухвалено оскаржуване рішення.

Вирішуючи спір по суті в даній частині, суд виходить з наступного.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 9 липня 2009 року № 758/1814 внесено зміни до рішення Київради від 06.03.2009 № 124/1179 «Про бюджет міста Києва на 2009 рік»та викладено у новій редакції додаток № 14. Згідно з новою редакцією додатку № 14 позивача включено до Переліку підприємств і організацій, яким надаються пільги по сплаті земельного податку на 2009 рік у розмірі 90%, зокрема, щодо вищезгаданої земельної ділянки по вул. Будіндустрії, 2.

Пунктом 43 рішення 43 Київради від 06.03.2009 року № 124/1179 визначено, що пільги надаються з метою оздоровлення фінансового стану комунальних підприємств та підприємств, які виконують роботи із життєзабезпечення міста Києва. Відповідно до цього рішення надано пільги по сплаті земельного податку в 2009 році, за винятком площ будівель та споруд, що здаються в оренду іншим організаціям . Дію зазначених положень продовжено на 2010 рік рішенням Київради від 24.12.2009 р. № 894/2963; у 2010 році пільгу надано відповідно до п. 38 рішення Київради від 14.05.2010 р. № 793/4231 (99,0%); на 2011 рік пільгу надано відповідно до п. 39 рішення Київради від 30.12.2010 р. № 573/5385 (99,0%), які опубліковані в комунальних засобах масової інформації.

У взаємозв'язку з наведеним, суд, щодо законодавчого регулювання відносин щодо пільг із сплати земельного податку, зазначає, що відповідно до статті 12 Закону України «Про плату за землю»зокрема міські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про плату за землю»встановлено, що якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, наступного за місяцем , в якому виникло це право.

Таким чином, право на застосування пільги, визначеної Рішенням Київради від 9 липня 2009 року № 758/1814, виникло з 01.08.2009 року, чим правомірно і керувався податковий орган у своїх висновках в Акті перевірки, поскладених в основу оскаржуваного рішення.

Окрім того, частиною 6 статті 12 цього ж Закону встановлено, що якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду ) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини , податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах .

Таким чином, щодо відносин, пов'язаних з орендою у позивача сторонніми організаціями (не комунальної та не державної форми власності), розташованих у будівлі, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 2, податковий орган правомірно виходив з того, що у даному випадку податок повинен сплачуватись на загальних підставах (без права на пільги відносно орендованих площ) з урахуванням положень ч. 4 ст. 14 згаданого Закону та п. 2.3. Порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок у місті Києві, затвердженого рішенням Київради від 26 липня 2007 року № 43/1877 (щодо застосування в даному випадку коефіцієнта на функціональне використання земельної ділянки (її частини) Кф = 2,50 (землі комерційного використання) незалежно від виробничо-економічної діяльності орендаря будівель або їх частин).

Аналогічні положення з питань застосування пільги із земельного податку у 2011 році визначені пунктами 284.3., 286.6., 287.7. Податкового кодексу України.

Таким чином, в сукупності наведене свідчить, що висновки ДПІ в Акті перевірки з питань нарахування та сплати земельного податку відносно земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 2 є законними та обґрунтованими, а отже прийняте на підставі цих висновків оскаржуване рішення є правомірним і підстав для його скасування не має.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки в частині, що стосуються оскаржуваних рішень, та, відповідно, про законність та обґрунтованість всіх трьох оскаржуваних рішень та про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на наведене, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Спеціалізоване будівельно-монтажне управління» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень від 30.08.2011 № 0001202306/0, № 0001212306/0 та № НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 08 листопада 2011 р.