Рішення

від 27.05.2016 по справі 910/5258/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2016Справа №910/5258/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Концертний» Простягнення 92 988,61 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Шевченко О.М. - дов. № 20 від 12.04.2016;

від відповідача: Сенчило В.В. - дов. № б/н від 14.04.2016

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Столичний» про стягнення заборгованості за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 44 125,26 грн, 37 4716,61 грн інфляційних нарахувань, 2 621,69 грн трьох відсотків річних та 8 825,05 грн штрафу.

Ухвалою суду від 28.03.2016 було порушено провадження у справі № 910/5258/16 та призначено справу до розгляду на 15.04.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. на лікарняному, судове засідання призначене на 15.04.2016 не відбулося, у зв'язку з чим розгляд справи було призначено на 11.05.2016.

28.04.2016 через канцелярію суду від позивача надійшла довідка про залишкову суму боргу ЖБК «Концертний».

У судовому засіданні 11.05.2016 судом на підставі статті 77 ГПК України оголошено перерву до 23.05.2016.

17.05.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представником позивача через канцелярію суду 20.05.2016 були подані письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 23.05.2016 представником позивача були надані усні пояснення по суті спору, відповідно до яких останній позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.2016 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позовних вимог заперечив.

Крім того, представниками сторін подано спільне письмове клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 23.05.2016 судом на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 27.05.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2016 надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив частково.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 27.05.2016на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.1998 між Державним комунальним об'єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Публічне акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (надалі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Концерний» (надалі - абонент) було укладено договір № 5427/4-05 на послуги водопостачання та водовідведення (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався забезпечити абоненту постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, визначених цим Договором, та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (далі - Правила користування), які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з набуттям чинності Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190 (надалі Правила № 190).

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору постачальник зобов'язаний:

- забезпечувати постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82;

- приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин;

- здійснювати заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Пунктом 2.2 договору сторони узгодили, що абонент зобов'язаний:

- сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до цього Договору;

- оформитися як абонент у підприємстві «водозбут» у порядку визначеному Правилами, без чого водокористування та користування каналізацією вважаються самовільними;

- відповідати за збереження водолічильників, водомірних вузлів, санітарний стан водомірного вузла і т.д.;

- мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих абонент зобов'язаний придбати новий водолічильник в строки встановлені постачальником;

- при зміні своїх реквізитів повідомляти про це постачальника у 7-ми денний строк.

Відповідно до пункту 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Умовами п. 3.4 договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаються за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапили у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

У відповідності до положень пункту 3.6. договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у триденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки даних та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом (п. 3.7. договору).

У відповідності до п. 3.8 договору, претензії у зв'язку з невірними розрахунками за послуги водопостачання та водовідведення розглядаються у строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. При обґрунтованості претензій надлишки сум, одержаних постачальником, можуть бути зараховані на погашення наступних рахунків.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що цей договір укладається строком з 29.05.1998-29.05.1999 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно з п. 5.2 договору, зазначений договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.

Позивач зазначає, що за договором № 5427/4-05 відповідачу було надано послуг з водопостачання та водовідведення у період з 01.04.2013 по 31.12.2015 на суму 242 047,93 грн з яких сплачено 197 117,15 грн, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 44 125,26 грн

З доданого до позовної заяви розгорнутого розрахунку позовних вимог вбачається, що станом на 31.12.2015 спірна заборгованість за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.04.2013 по 31.12.2015 у розмірі 22 800,00 грн обліковується позивачем за кодом 9-587 (холодна питна вода + стоки) та у розмірі 21 324,84 грн обліковується позивачем за кодом 2-50587 (питна вода на підігрів + стоки).

При цьому, позивач зазначає про те, що на виконання умов договору він надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у спірний період на загальну суму 242 047,93 грн, а саме:

за кодом 2-703 у період з 01.04.2013 по 31.12.2015 на суму 199 416,23 грн, з яких сплачено 176 615,81 грн, а розмір заборгованості становить 22 800,42 грн;

за кодом 9-50587 у період з 01.04.2013 по 31.12.2015 на суму 42 631,70 грн, з яких сплачено 20 501,34 грн (перерахунки -805,52 грн), а розмір заборгованості становить 21 324,84 грн

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставку питної, води на підігрів та приймання стічних вод через приєднані мережі в розмірі 44 125,26 грн, 37 4716,61 грн інфляційних нарахувань, 2 621,69 грн трьох відсотків річних та 8 825,05 грн штрафу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров'я людини питною водою.

В статті 1 цього Закону визначено, що централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Тобто стаття 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачає надання послуг з питного водопостачання на підставі договору з підприємством питного водопостачання.

Згідно з пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила), розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» є підприємством питного водопостачання, яке надає послуги з централізованого питного водопостачання (згідно із Законом - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води) та водовідведення (згідно із Законом - це господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом). При цьому, вода питна - вода, яка за органолептичними властивостями, хімічним і мікробіологічним складом та радіологічними показниками відповідає державним стандартам та санітарному законодавству. На сьогоднішній день в Україні вимоги до якості питної води встановлені Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010 № 400.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 вказаних ДСанПіН 2.2.4-171-10, вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), - вода, склад якої за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу - водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.

Таким чином, відповідач є споживачем послуг з постачання питної води, якість якої відповідає зазначеним ДСанПіН 2.2.4-171-10, та водовідведення (згідно із Законом - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до пункту 3.1 Правил встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Згідно з п.3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопо стачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мініс терства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р., суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, змістом наведеного пункту Правил №190, визначено, що розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву. Згідно довідки наданої ПАТ «Київенерго», підігрів холодної води для будинків, що знаходяться за адресою м. Київ. вул. Островського, 9 здійснюється від ЦТП, за адресою вул. Островського, 15, та перебуває на балансі ПАТ «Київенерго». Нове змонтоване обладнання перебуває в управлінні ТОВ «Столиця» і на баланс ПАТ «Київенерго» не передано.

Умовами договору № 5427/4-05 не регулюється питання постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води і вказаний договір не передбачає обов'язку відповідача сплачувати за послуги з постачання холодної води, що використовується для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за кодом № 9-50587.

Докази укладення між сторонами додаткової угоди про постачання питної води, що йде на підігрів, суду також не надано.

Пунктом 12.17 правил передбачалось, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Відповідно до підпункту «б» пункту 12.3 цих Правил, житлово-експлуатаційні організації та ЖЕК зобов'язані були один раз на місяць здійснювати розрахунки з водоканалом, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Таким чином, з системного аналізу наведених норм вбачається, що розрахунки за спожиту гарячу воду повинні проводитися безпосередньо з підприємством, яке здійснює споживання зазначеної води.

Разом з тим, позивачем матеріалів справи не містять первинних доказів споживання (копії маршрутних листів, актів про зняття показань з водолічильників) відповідачем гарячої води.

Також матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів (бойлерів), на які постачалась питна вода для підігріву.

Крім того, в пункті 3.1. договору зазначено, що кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Проте матеріали справи № 910/5258/16 не містять доказів в підтвердження реєстрації ПАТ «АК «Київодоканал» водолічильників Житлово-будівельного кооперативу «Концертний» для споживання відповідачем питної води для підігріву.

Враховуючи те що позивачем не доведено споживання відповідачем питної води для підігріву (код 9-50587), то підстави для стягнення з останнього 3 229,63 грн відсутні.

Стосовно стягнення з відповідача суми у розмірі 18 095,21 грн за послуги з водовідведення гарячої води, то судом зазначається наступне.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст.34 вказаного нормативно-правового акту зазначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Водночас, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження надання послуг по водовідведенню гарячої води, так само як і не роз'яснено суду яким чином визначалися обсяги наданих послуг. З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази надання послуг з водовідведення гарячої води, то і підстави для задоволення позовних вимог в даній частині також відсутні.

Що стосується заборгованості відповідача, яка обліковується за кодом 9-587 на суму 22 800,42 грн(надання послуг з холодного водопостачання та водовідведення), то суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахункового листа вбачається, що станом на 31.12.2015 заборгованість відповідача по холодному водопостачанню та прийманню стічних вод становила 22 800,00 грн

Після зазначеного періоду від відповідача на користь позивача надійшли кошти у розмірі 26 704,31 грн, зокрема, 15.01.2016 - 5 000,00 грн, 15.02.2016 - 3 000,00 грн, 16.02.2016 - 2 000,00 грн, 09.03.2016 - 6 000,00 грн, 28.03.2016 - 10 000,00 грн

При цьому судом встановлено, що сума у розмірі 16 704,31 грн за прострочену заборгованість по холодному водопостачанню та прийманню стічних вод була погашена до моменту подачі позовної заяви до суду, у зв'язку з чим суд відмовляє в позовних вимогах в даній частині суми.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом встановлено, що заборгованість у розмірі 6 096,11 (по коду 9-587) була погашена вже після порушення провадження у справі, у зв'язку з чим господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 6 096,11 грн за холодне водопостачання підлягають припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно заперечень відповідача про те, що перераховані ним кошти у розмірі 8 644,87 грн були неправомірно зараховані відповідачем в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди (по холодному водопостачанню та водовідведенню), то суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до приписів п. 3.8. Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21.01.2004 № 22, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Згідно з частиною 5 статті 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», платіжні інструменти (платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення) мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар, має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів -згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої (заборгованості), що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

З огляду на наведене у випадку відсутності в договорі порядку зарахування коштів, за позивачем закріплене право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

У даному випадку умови договору № 5427/4-05 від 29.05.1998 не встановлюють черговість та порядок зарахування коштів, а відповідач в платіжних документах не зазначав конкретний період (в призначенні платежу зазначено про сплату боргу за послуги з водопостачання та водовідведення згідно договору № 054227/4-05 ), за який вноситься плата, у зв'язку з чим позивач міг здійснити зарахування цих платежів в рахунок погашення заборгованості за минулий період, що не визначений позивачем у даній справі як спірний.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.02.2011 № 26/46-10-1432 та постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2005 № 11/274 (12/5).

Позивач за прострочення строків оплати наданих послуг, керуючись пунктом 4.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 8 825,05 грн штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що за повну або часткову неоплату послуг водопостачання та водовідведення, абонент сплачує штраф у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми.

З огляду на те, що станом на 31.12.2015 у відповідача був наявний борг у розмірі 22 800,42 грн, то саме виходячи з зазначеної суми судом було здійснено перерахунок штрафу, у відповідності до якого вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню частково у розмірі 4 560,08 грн

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати за надані послуги за договором, позивач просить стягнути з відповідача 37 416,61 грн інфляційних нарахувань та 2 691,69 грн 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням умов договору та строків направлення дебетово-інформаційних повідомлень, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме інфляційні втрати у сумі 26 791,35 грн та 3% річних у сумі 1 975,55 грн

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Концертний» заборгованості в сумі 6 096,11 грн на підставі п.1-1. ч.1 ст. 80 ГПК України.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Концертний» (місцезнаходження : 03035, м. Київ, вул. Миколи Островського, 9, код ЄДРПОУ 22906095) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження : 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 26 791 (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто одну) грн 35 коп. інфляційних нарахувань, 1 975 (одну тисячу сімсот дев'яносто п'ять) грн 55 коп. 3% річних, 4 560 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят) грн 08 коп штрафу та 591 (п'ятсот дев'яносто одну) грн 27 коп. судового збору.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.06.2015 р.

Суддя Спичак О.М.