Рішення

від 14.04.2016 по справі 910/22659/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2016Справа №910/22659/15

За позовом Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України

До відповідача державного підприємства «Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України»

Про стягнення 379658,79 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Бондар К.А. (за дов.)

від відповідача Демянюк В.П. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України до державного підприємства «Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України» про стягнення 416460,78 грн. за договором № ДВ-01 про компенсацію податку за земельну ділянку від 22.12.2009.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення своїх зобов'язань за вказаним вище договором, не компенсував податок за земельну ділянку, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з вересня по грудень 2010 року включно у сумі 4555,88 грн., січень, лютий, травень-грудень 2011 року включно у сумі 99658,45 грн., за 2012 рік - 68823,94 грн., за 2013 рік -110075,51 грн., за 2014 рік - 133347,00 грн..

Первісно відповідач позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними доказами існування боргу. Вимоги про стягнення боргу за період з 20.11.2010 по 01.05.2011 були предметом судового розгляду у справі № 910/5851/14, у якій у позові також було відмовлено у зв'язку з недоведеністю існування боргу.

В подальшому відповідач подав заяву про визнання позову частково у сумі 295504,49 грн.. Зокрема, відповідач визнав борг за період з серпня 2012 року по грудень 2014 року. На думку відповідача, позовні вимоги про стягнення боргу за період до серпня 2012 року знаходяться поза межами позовної давності, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

07.04.2016 відповідач подав заяву, якою змінив розмір вимог, що ним визнаються, зменшивши їх до 246253,7 грн.. На його думку, платежі за договором не оподатковуються податком на додану вартість, а тому розмір заборгованості за період з серпня 2012 року по грудень 2014 року становить саме 246253,7 грн.. Обґрунтовуючи свої доводи відповідач посилається на абз.6 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача щодо спливу позовної давності, вважає, що підписавши з відповідачем 01.06.2013 акт звірки розрахунків, відбулось переривання перебігу позовної давності, а тому на момент звернення до суду вона не сплила.

Відповідач не визнав акт звірки розрахунків від 01.06.2013 як документ, який складений в рамках договору № ДВ-01 про компенсацію податку за земельну ділянку від 22.12.2009, оскільки він не містить посилання на даний договір.

Під час розгляду справи суд витребував у:

- позивача - розрахунок всіх сум компенсації податку на землю за кожен місяць спірного періоду, зазначивши порядок їх визначення; копію позовної заяви, за якою 04.08.2014 Господарським судом міста Києва постановлено рішення у справі № 910/5851/14 та докази щодо дати її подачі до суду; дані, на підставі яких визначено площу будівель і споруд за кожен місяць спірного період, що здавалось відповідачем в оренду та використовувалось самостійно; розгорнутий розрахунок нарахованих відповідачу сум відшкодування податку на землю за кожен місяць спірного періоду, зазначивши формули, які були застосовані у кожному місяці при визначенні суми відшкодування;

- відповідача - пояснення щодо господарських операцій, в рамках яких було складено акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2013, надавши докази, що підтверджують наведені обставини; розрахунок компенсації податку за землю з вересня 2010 по серпень 2012 року, листи про повідомлення позивача про зміну площі приміщень, що надавались в оренду у спірний період.

Відповідач заявив ряд клопотань про:

- витребування у позивача оригіналів платіжних доручень по сплаті земельного податку і актів приймання-передачі робіт, копії яких надані позивачем суду;

- про призначення у справі судово-економічної експертизи. На вирішення експертів поставити такі питання: чи відповідає вимогам чинного законодавства розрахунок позивача від 22.12.2009 про визначення розміру земельної ділянки площею 10857,85 кв.м. для обслуговування будинку, який перебуває на балансі відповідача, якщо це окремо збудований будинок, а не частина будинку в спільному користуванні; яка частина земельної ділянки, що перебуває в постійному користуванні позивача повинна бути визначена для обслуговування окремо збудованого будинку, який перебуває на балансі відповідача; чи відповідають вимогам чинного законодавства акти приймання-передачі послуг за 2010-2014 роки, чи правильно визначено вказані в цих актах суми сплати земельного податку за земельні ділянки, якими користується відповідач та його орендарі;

- про припинення провадження у справі в частині позовних вимог за період з 20.11.2010 по 01.05.2011, оскільки спір в цій частині розглянуто Господарським судом міста Києва у справі № 910/5851/14.

Суд відмовив в задоволенні клопотань про призначення експертизи та про припинення провадження у справі з підстав, наведених нижче.

Також відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності до вимог про відшкодування витрат оплати податку за земельну ділянку за період з 20.11.2010 по 31.08.2012, оскільки позов подано до суду 31.08.2015.

До прийняття рішення по справі позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог до 379658,79 грн. Таким чином предметом розгляду у справі є вимоги про стягнення з відповідача 379658,79 грн. за період з вересня 2010 року по грудень 2014 року включно. Вимоги про стягнення з відповідача 36801,99 грн. суд не розглядає.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.12.2009 Інститут хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (далі - Інститут) та державне підприємство «Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук» (далі - Дослідне виробництво) уклали договір № ДВ-01 про компенсацію податку за земельну ділянку (далі - Договір), із строком дії до 31.12.2014.

За умовами п. 1.1 Договору, Дослідне виробництво перераховує компенсацію податку на землю, на якій розміщені будівлі та споруди Дослідного виробництва, Інституту до 20 числа поточного місяця.

Згідно з п. 1.4 Договору розрахунок компенсації податку за землю за базовий місяць є додатком додаток № 2 до Договору.

Так, згідно з додатком № 2 до Договору, площа будівель і споруд Дослідного виробництва складає 4565,00 кв.м., коефіцієнт (співвідношення) загальної площі будівель і споруд на 1 кв.м. земельної ділянки становить 2,3785, площа земельної ділянки, за яку Дослідницькому виробництву потрібно платити компенсацію податку на землю, складає 10857,85 кв.м. (4565,00х2,3785); загальна площа будівель і споруд, яка здається в оренду Дослідним виробництвом - 720,96 кв.м., площа земельної ділянки за яку платять компенсацію податку на землю орендарі Дослідного виробництва складає 1714,80 кв.м. (720,96х2,3785); компенсація податку за землю, на якій розташовані будівлі і споруди Дослідного виробництва, за грудень 2009 року становить 7749,99 грн. (2177,40 (орендарі)+5572,59 (Дослідне виробництво).

Додатковою угодою від 29.07.2010 сторони погодили змінити слово «компенсація» на слово «відшкодування» у відповідних відмінках.

В подальшому загальна площа будівель і споруд, яка здається в оренду Дослідним виробництвом, змінювалась, про що Дослідне виробництво повідомляло Інститут такими листами: № 193/02 від 11.01.2011 (474,30 кв.м.), № 193/59 від 21.07.2011 (1265,13 кв.м.), № 193/74 від 04.11.2011 (1053,03 кв.м.), № 193/10 від 06.02.2012 (1023,03 кв.м.), 193/45 від 31.10.2012 (1136,76 кв.м.), в період з квітня 2013 по грудень 2013 року 1193,56 кв.м, № 193/38 від 10.12.2013 (1360,14 кв.м.), № 193/09 від 07.01.2014 (1360,14 кв.м.), № 193/42 від 30.10.2014 (1080,46 кв.м.).

Оскільки Договором було передбачено різні ставки для відшкодування податку на землю для Дослідного виробництва (1,2 грн.) та для орендарів Дослідного виробництва (2,5 грн.), зміна розміру площ приміщень, що надавались Дослідним виробництвом в оренду, є підставою для зміни суми відшкодування податку на землю для Дослідного виробництва та його орендарів. Визначення суми відшкодування здійснюється за формулою, вказаною у додатку № 2 до Договору, із застосування відповідних величин площі земельної ділянки, за яку відшкодовується податок на землю, вирахуваних з урахуванням фактичного розміру площ, наданих у оренду.

При цьому, доводи відповідача про те, що платежі за договором не оподатковуються податком на додану вартість в силу абз.6 п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України є не обґрунтованими з огляду на таке.

Статтею 188 Податкового кодексу України врегульовано порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг.

Відповідно до абзацу 6 пункту 188.1 даної статті до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Платежі за Договором не є сумою відшкодування витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії, а тому включають до бази оподаткування податком на додану вартість. Податок на землю не є витратами на утримання землі.

За період з серпня 2012 року по грудень 2014 року включно вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 295504,49 грн., які відповідачем не сплачені. Дані обставини не є спірними, сторонами визнаються, а тому, в силу ч. 1 ст. 35 ГПК України, не підлягають доказуванню.

За період з вересня 2010 року по лютий 2011 року та з травня 2011 року по липень 2012 року вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 203174,6 грн..

Зокрема, з вересня 2010 року по грудень 2010 року площа будівель та споруд, які Дослідним виробництвом здавались в оренду, відповідала тим даним, що зазначені у додатку № 2 до Договору, а тому сума відшкодування у вказаний період складає 7749,98 грн. (без ПДВ) за місяць, а з ПДВ - 9299,97 грн., а за чотири місяці - 37199,88 грн..

У січні 2011 року площа приміщень, що були передані відповідачем у оренду, змінилась, про що останній повідомив позивача листом № 193/02 від 11.01.2011. Відповідно до встановленого додатком № 2 до Договору порядку визначення суми відшкодування податку на землю, з січня 2011 року остання становить 8835,13 грн. (з урахуванням ПДВ) за місяць. Чергова зміна орендованих площ змінилась у липні 2011 року (лист відповідача від 21.07.2011 № 193/59). Отже, за січень, лютий, травень та червень 2011 року сума відшкодування становить 35340,52 грн..

З липня 2011 року сума відшкодування, відповідно до встановленого додатком № 2 до Договору порядком визначення суми відшкодування податку на землю, становить 10325,5 грн. за місяць (з ПДВ). Зміна площ приміщень, які Дослідне виробництво надавало в оренду, відбулась у листопаді 2011 року, про що свідчить лист відповідача від 04.11.2011. З огляду на це сума відшкодування за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року становить 41302 грн..

З листопада 2011 року по липень 2012 року сума відшкодування податку на землю, становить 9925,8 грн. за місяць (з ПДВ), а всього за цей період - 89332,2 грн..

Отже, за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року та з травня 2011 року по грудень 2014 року вартість відшкодування податку за землю (з урахуванням податку на додатну вартість) складає 498679,09 грн..

Як зазначено вище, за умовами п. 1.1 Договору Дослідне виробництво зобов'язалось перераховувати відшкодування податку на землю, на якій розміщені будівлі та споруди Дослідного виробництва, Інституту до 20 числа поточного місяця.

За твердженням позивача, борг складає 379658,79 грн.. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів зворотного суду не надав.

Відповідно до наданих позивачем платіжних документів, ним сплачено податок на землю у спірний період. Таким чином, позивачем доведено належними засобами доказування існування у відповідача боргу у розмірі 379658,79 грн..

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт порушення відповідачем зобов'язання на суму 379658,79 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Вирішуючи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з вересня 2010 року по серпень 2012 року суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

При цьому правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2013, згідно з яким сальдо на 01.06.2013 становить 339106,20 грн. на користь Інституту.

З метою з'ясування обставин складання даного акту судом було витребувано у відповідача пояснення щодо господарських операцій, в рамках яких він був складений, надавши відповідні докази. Жодних даних відповідачем суду не було подано.

Водночас, позивачем надано довідку, у якій останній стверджує, що крім відносин за Договором між сторонами відсутні інші договірні відносини та заборгованість, і дані, наведені у акті, стосуються саме взаємовідносин за Договором.

Відповідач наведені позивачем обставини не спростував. З огляду на викладене, суд, за правилами оцінки доказів (ст. 43 ГПК України), оцінює акт від 01.06.2013 як документ, що складений сторонами саме в рамках здійснення правовідносин за Договором, тобто це є документ, який засвідчує визнання відповідачем станом на 01.06.2013 боргу перед позивачем за Договором у розмірі 339106,2 грн..

При цьому, оцінка даного акту у справі № 910/5851/14 не є обставиною в розумінні ч. 3 ст. 35 ГПК України, яка звільнена від доказування, а тому даний акт підлягає оцінці судом на загальних підставах.

З огляду на викладене, підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків та часткова сплата відповідачем боргу свідчить про переривання перебігу позовної давності. Отже, станом на дату подачі позову до суду (31.08.2015) позовна давність за даними боргом, яка становить три роки (ст. 257 ЦК України), не сплила.

Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про призначення експертизи суд виходить з відсутності питань, роз'яснення яких потребує спеціальних знань.

Відмова в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі ґрунтується на тому, що підставою для прийняття рішення у справі № 910/5851/14 з вимог, які розглядаються у дані справі, є недоведеність існування боргу. Обґрунтовуючи позов у даній справі позивач посилається на інші фактичні обставини, які є підставою позову, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача з вимог про стягнення 379658,79 грн.. Частиною першою статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог. За таких обставин, 736,04 грн. судового збору підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Дослідне виробництво інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України» (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код 05417686) на користь Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код 05417041) 379658,79 грн. боргу, 7593,18 грн. судового збору.

Повернути Інституту хімії високомолекулярних сполук Національної академії наук України (Харківське шосе, 48, м. Київ, 02160, код 05417041) з Держаного бюджету України 736,04 грн. судового збору.

Рішення підписано 03.06.2016

Суддя С. А. Ковтун