Ухвала

від 31.05.2016 по справі 915/727/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

31 травня 2016 року Справа № 915/727/15

м. Миколаїв

За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю В«АДМ Трейдінг УкраїнаВ» , 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-А

До органу ДВС, дії якого оскаржують: Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України /01001, м. Київ, вул. Городецького. 13/

Стягувач (позивач): Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЄвгройлВ» , 54025, м. Миколаїв, пр.. ОСОБА_1, 117

Боржник (відповідач): Товариство з обмеженою відповідальністю В«АДМ Трейдінг УкраїнаВ» , 04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 16-А

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю В«Агропромислова компанія В«ЄвгройлВ» , 54025, м. Миколаїв, проспект Героїв Сталінграду, 117-А

2) Публічного акціонерного товариства В«Дочірній банк Сбербанк РосіїВ» , 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46

про: визнання незаконною та скасування постанови від 26.02.2016 р. про поновлення виконавчого провадження ВП № 49746047, визнання незаконною та скасування вимоги № 790/20.1/10 від 26.02.2016р. про виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 24.09.2015 р. № 915/727/15р.

Суддя Л.І. Васильєва

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від стягувача: ОСОБА_2, довіреність №1 від 12.05.2015 року

Від боржника: ОСОБА_3, довіреність №9/Б від 29.01.2016 року

Від органу ДВС: ОСОБА_4 довіреність №20.22/595 від 30.12.2015 року

Від третіх осіб: представники не з’явились

Боржник (відповідач) звернувся до суду із скаргою на дії ДВС, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову від 26.02.2016 р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС МЮ України ОСОБА_5 про поновлення виконавчого провадження ВП № 49746047; визнати незаконною та скасувати вимогу № 790/20.1/10 від 26.02.2016р. головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень ДВС МЮ України ОСОБА_5 про виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 24.09.2015 р. № 915/727/15р.

Підставою для скасування постанови та вимоги вказує на те, що державний виконавець порушив вимоги абз.3 ч.2 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження: поновив виконавче провадження до розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду, вимога направлена до спливу строку для самостійного виконання рішення суду, що суперечить ч.1 ст. 27, ч.2 ст.29 вказаного закону.

Державна виконавча служба вважає скаргу необґрунтованою на підставі того, що рішення, яке набрало законної сили підлягає обов’язковому виконанню. Виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду, виданого 24.09.2015р. у справі 915/727/15 про стягнення з боржника 12 000 000,00 грн. та 73080,00 грн. судових витрат було відкрито 30.12.2015р.

Постановою ДВС від 05.01.2016р. виконавче провадження зупинено у зв’язку зі звернення до господарського суду з заявою про відстрочку виконання наказу господарського суду, виданого 24.09.2015р. у справі 915/727/15.

Оскільки, у строки, встановлені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, заява про відстрочку не була розглянута, державний виконавець 26.02.2016р. виконавче провадження поновив, про що виніс відповідну постанову від 26.02.2016р.

Вимога від 26.02.2016р. направлена у відповідності до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» та не є діями державного виконавця по примусовому виконанню наказу суду.

Стягувач в своїх запереченнях підтримав позицію державної виконавчої служби та також зазначив, що рішення господарського суду від 15.06.2015р., на підставі якого видано наказ господарського суду від 24.09.2015р. у справі 915/727/15 про стягнення з боржника 12 000 000,00 грн. боргу та 73080,00 грн. судових витрат, виконано боржником добровільно, що підтверджує законність дій ДВС.

Від третіх осіб у даній справі пояснень не надходило.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представників боржника, стягувача, державної виконавчої служби, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги боржника з огляду на наступне:

30.12.2015р. державною виконавчою службою була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу господарського суду, виданого 24.09.2015р. у справі №915/727/15 по стягненню з боржника 12 000 000,00 грн. боргу та 73080,00 грн. судових витрат.

05.01.2016р. державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження в зв’язку з подачею до господарського суду заяви про відстрочку виконання вказаного вище рішення.

Пунктом 1 частини 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку виконання рішення.

Стаття 39 вказаного вище закону встановлює порядок та строки зупинення виконавчого провадження, в тому числі пунктом 1 частини першої статті 38 цього Закону визначено, що виконавче провадження у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку виконання рішення зупиняється до розгляду питання по суті.

Разом з тим, заява державного виконавця на час винесення оспорюваної постанови від 26.02.2016р. не була прийнята господарським судом до розгляду, про що свідчить ухвала господарського суду від 11.01.2016р.(т.23 а.с.133), оскільки матеріали справи були направлені до Одеського апеляційного господарського суду.

По суті заява про відстрочку була розглянута 31.05.2016р.

Формально, оспорювана постанова від 26.02.2016р. та вимога від цієї ж дати винесена з порушенням строку, встановленого пунктом 1 частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, вона не порушує будь-якого права боржника в процесі виконавчого провадження, оскільки:

- з заявою про відстрочку виконання рішення суду звернувся державний виконавець, а не боржник;

- зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» є правом державного виконавця, а не його обов’язком ;

- судове рішення від 15.06.2015р. в силу припису ст. 124 Конституції України та є обов’язковим для виконання боржником;

- боржник добровільно його виконав, про що свідчить постанова Державної виконавчої служби від 04.03.2016р.(т.3 а.с.144): наказ господарського суду від 24.09.2015р. про стягнення з боржника 12000000,00грн. боргу та 73080,00 грн. судових витрат виконаний фактично та повністю, а виконавче провадження закінчено.

- боржник не надав будь-яких пояснень чи доказів про порушення його права оспорюваними актами, зазначив лише в судовому засіданні про необхідність притягнення державного виконавця до відповідальності за порушення процесуальних норм Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на вищевказане, в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 77, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, - суд

УХВАЛИВ:

1 . В задоволенні скарги щодо визнання незаконною та скасування постанови від 26.02.2016 р. про поновлення виконавчого провадження ВП № 49746047, визнання незаконною та скасування вимоги № 790/20.1/10 від 26.02.2016р. про виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 24.09.2015 р. № 915/727/15р. відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст. ст. 91-95 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.І. Васильєва