Постанова

від 31.05.2016 по справі 921/735/15-г/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 921/735/15-г/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії :

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«Галкон ПлюсВ» ,б/н від 15.03.2016(вх.№01-05/1734/16 від 05.04.2016)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2016

у справі № 921/735/15-г/17

за позовом: Публічного акціонерного товариства В«КредобанкВ» , м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Галкон ПлюсВ» , м. Тернопіль

про: стягнення 159 441, 26 грн заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог №470/2014-2015/7 від 22.09.2015)

Представники сторін в судове засідання не з'явилися.

Апеляційну скаргу прийнято до провадження ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.04.2016, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.05.2016.

Ухвалою від 17.05.2016 розгляд справи відкладено на 31.05.2016.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року ПАТ «Кредобанк» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Галкон Плюс» про стягнення 164 784,50 грн заборгованості, в т.ч.: 146 445,04 грн заборгованості по кредиту, 4 698, 45 грн заборгованості за простроченими процентами, 4,07 грн комісії, 13 636,94 грн пені.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору овердрафту №44МБ від 12.11.2013, укладеного банком та позичальником - ТОВ «Галкон Плюс», банк надав позичальнику овердрафт з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 150 000,00грн, з кінцевою датою повернення овердрафту 11.11.2014. Відповідно до п.п. 2.8, 2.9 кредитного договору підставою надання позивачем овердрафту є подання відповідачем в банк розрахункових документів на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку. Датою надання овердрафту вважається дата виникнення на поточному рахунку відповідача дебетованого сальдо (проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку). Позивач надав відповідачу 146 445,04 грн кредитних коштів, однак позичальник порушив умови кредитного договору щодо повернення кредиту, сплати процентів та інших зобов'язань, його заборгованість станом на 26.02.2015 становить 164 784,50 грн грн. Посилаючись на ст.ст.525,526,530,611,612,629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив задоволити позов.

В заяві про уточнення позовних вимог, поданій суду 22.09.2015 ( т.1, а.с. 135-138), позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 31.08.2015 в сумі 159 441,26 грн, в т.ч.: 146 445,04 грн заборгованість по кредиту, 4 698, 45 грн заборгованість за простроченими процентами, 8 039,83 грн пені за прострочення повернення кредиту, 257,94 грн пені за за несвоєчасне повернення процентів.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2016 у справі №921/735/15-г/17 (суддя Андрусик Н.О.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Галкон Плюс» на користь ПАТ «Кредобанк» 146 445, 04 грн заборгованості за кредитом, 1 310, 35 грн відсотків за користування кредитом, 8 111,77 грн пені та 3 118,83 грн судового збору. Присуджено до стягнення з ПАТ «Кредобанк» на користь ТОВ «Галкон Плюс» 96,41 грн вартості проведення експертизи. Повернено ПАТ «Кредобанк» з Державного бюджету України 106, 86 грн судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 12092956 від 30.03.2015. В задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення мотивоване нормами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 626 , 629, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1069 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 202, 230, 231, 232 ГК України, Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України №481 від 27.12.2007 №481.

При частковому задоволенні позову суд виходив з того, що банківською випискою по рахунку відповідача №2600201433474 за період з 12.11.2013 по 20.07.2015 підтверджено надання банком овердрафту та невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 13.11.2014 його заборгованість за кредитом становила 146 445,04 грн та була віднесена банком з 13.11.2014 на прострочення і обліковувалася по рахунку №2067105433474 як неповернена (від'ємне сальдо по рахунку овердрафту).

Для встановлення фактичної суми заборгованості відповідача за договором суд першої інстанції призначив судову фінансово-кредитну (економічну) експертизу, результати якої оформлені висновком судово-економічної експертизи № 507/15-22 від 11.02.2016. Вказаним висновком підтверджено нарахування позивачем відсотків за користування кредитом за період з 16.11.2013 по 11.11.2014 на суму 35 060, 15грн, а не 38 446,26 грн, як вказував позивач в обгрунтуванні своїх позовних вимог. Враховуючи часткову сплату відповідачем відсотків в сумі 33 749,80 грн, суд погодився з висновком судового експерта, що заборгованість відповідача по процентах становить 1 310,35 грн. При цьому, суд першої інстанції вказав, що при розрахунку суми відсотків позивач необгрунтовано застосував п.2.2.2 кредитного договору щодо підвищення базової відсоткової ставки на 2%, оскільки таке підвищення можливе у випадку невиконання позичальником свого обов'язку про підтримання щомісячних надходжень коштів на поточний рахунок на рівні не менше 150 000,00грн(п. 2.5 договору), однак з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено невиконання відповідачем вказаного пункту кредитного договору.

Щодо пені, заявленої до стягнення, суд вказав, що висновком експертизи підтверджено розмір пені в сумі 8039,83грн за невиконання зобов'язання по поверненню овердрафту, нарахованої за період з 01.03.2015 по 30.08.2015. Щодо пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом, суд встановив, виходячи із суми заборгованості по відсотках (1310,35грн), що її розмір становить 71, 94 грн.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Скаржник вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову за недоведеністю.

Скаржник стверджує, зокрема, що він не отримував ухвали суду від 17.02.2016 про поновлення провадження у справі після його зупинення у зв'язку з призначення судово-економічної експертизи і йому нічого не було відомо про судове засідання 26.02.2016, в результаті чого був позбавлений можливості брати участь у розгляді справи, ознайомитися з висновком судової експертизи, подати свої пояснення. Також скаржник стверджує, що в порушення ст.ст. 5, 6,7,п. 6 ч. 2 ст. 54 ГПК України, п. 9.2 кредитного договору позивач не дотримався процедури досудового врегулювання господарського спору, зокрема, відповідач не отримував вимоги-претензії позивача, про розмір заборгованості та її існування скаржник не знав.

Скаржник вважає, що висновки суду та висновки експерта не відповідають матеріалам справи, що розмір заборгованості по кредиту є спірним та недоведеним належним чином. Вказує, що при визначенні пені судовий експерт у своїх розрахунках виходив із розміру пені 13 636,94 грн, заявленої до стягнення у позовній заяві, без урахування заяви позивача про уточнення позовних вимог від 22.09.2015, відповідно до якої позивач просив стягнути пеню у меншому розмірі, а саме 8 039,83 грн. При цьому стверджує, що 12.11.2013 він сплатив зазначені суми.

Зазначає, що у висновку експертизи залишено поза увагою норми ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Вказує, що за умовами договору строк дії зобов'язання встановлений до 11.11.2014, однак банк нараховував пеню з 01.03.2015, що суперечить ст. 232 ГК України.

В судові засідання 17.05.2016 та 31.05.2016 сторони явку своїх представників не забезпечили, причини неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

12.11.2013 ПАТ «Кредобанк»( банк) та ТОВ «Галкон Плюс» ( позичальник) уклали договір №44/МБ про надання овердрафту (том 1, а.с. 79- 81), за умовами якого банк зобов'язався надати у власність позичальника грошові кошти у національній валюті для оплати наданих ним розрахункових документів в разі недостатності коштів на його поточному рахунку (рахунок № 2600201433474) в межах встановленого максимального ліміту заборгованості (овердрафт) в розмірі 150 000,00 грн на умовах, обумовлених договором, а позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти у строк до 11.11.2014 та сплатити проценти та комісію за користування коштами.

Проценти за користування овердрафтом встановлені в таких розмірах: за користування овердрафтом від 1 до 3 днів -18,5% річних; від 4 до 7 днів - 22%; від 8 до 15 днів - 23,5%; від 16 до 30 днів - 24%; від 31 до 45 днів - 24,5%; від 46 до 60 днів - 25% та починаючи від 61 дня - 25,5%( п.2.2 договору).

Проценти за користування овердрафтом нараховуються щоденно на суму заборгованості по овердрафту за методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році) за ставкою, встановленою у п.2.2 цього договору, з урахуванням строку користування овердрафтом з моменту надання овердрафту та до 11.11.2014, або до дати звернення банку із заявою до суду із вимогою про дострокове повернення овердрафту та процентів ( п.3.2).

Підставою надання овердрафту є подання позичальником в банк платіжних документів на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку (п.2.8 договору).

Згідно з п.2.9 договору датою надання овердрафту вважається дата на поточному рахунку позичальника дебетового сальдо ( проведення платежів понад залишок коштів на поточному рахунку).

Пунктом 2.5.2 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний забезпечувати щомісячні надходження коштів на поточний рахунок, на якому встановлено ліміт заборгованості по овердрафту, на рівні не менше 150 000грн.

У разі невиконання вимог, передбачених у п.2.5.2 цього договору, процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється на 2% вище діючої, починаючи з першого числа наступного місяця, в якому не було дотримано умов щодо забезпечення щомісячних надходжень коштів на поточний рахунок. Починаючи з першого числа наступного місяця після місяця, в якому позичальником буде виконано дану умову договору, процента ставка встановлюється на попередньому рівні. Така зміна розміру процентної ставки додаткового погодження сторонами не потребує (п.2.2.2 договору).

Згідно з п.3.3 договору позичальник сплачує проценти/комісії при поступленні коштів на його поточний рахунок, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який вони нараховані.

Пунктом 4.1. встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути банку овердрафт у повному обсязі в порядку та терміни, передбачені цим договором та/або додатком до нього.

Повернення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, які надходять на поточний рахунок позичальника (п.4.2).

Відповідно до п. 4.5 договору позичальник уповноважує та безвідклично доручає банку здійснювати договірне списання банком з усіх його поточних рахунків, відкритих у банку (його відділеннях), грошових коштів і спрямувати їх на погашення заборгованості за овердрафтом, нарахованими процентами, комісіями, а також можливої неустойки (штрафу, пені) за цим договором.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, сплата процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню у розмірі 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки (п.п. 2.6, 6.1 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступній черговості:

1) сума перевищення діючого ліміту заборгованості по овердрафту;

2) прострочені платежі по сплаті комісії за користування овердрафтом;

3) прострочені платежі по сплаті процентів за користування овердрафтом;

4) строкові платежі по сплаті нарахованих комісій за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці;

5) строкові платежі по сплаті нарахованих процентів за користування овердрафтом, термін сплати яких наступив в момент надходження коштів;

6) проценти за користування овердрафтом, термін сплати яких наступає в поточному місяці;

7) пеня, штрафи та інші неустойки по овердрафту;

8) строкові платежі по поверненню овердрафту.

Згідно з п.10.1 договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Як вбачається з банківських виписок за період з 12.11.2013 по 20.07.2015 по рахунку відповідача №2600201433474 (т.1, а.с.44-52), банк оплачував платіжні документи відповідача понад залишок коштів на його поточному рахунку, тобто надав позивачу овердрафт. На момент закінчення договору на рахунку відповідача кошти для повернення овердрафту були відсутні, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 146 445,04 грн, яка згідно з меморіальним ордером №37329012 від 13.11.2014 та випискою банку перенесена з рахунку №2067206433474 ТОВ «Галкон плюс» на рахунок № 2067105433474 як прострочений кредит за договором №44/МБ (том 1, а.с. 19,49).

Відповідно до відомостей нарахування процентів по типу договорів «овердрафт+» по рахунку №2067105433474, банком нараховано за період з 15.11.2013 по 11.11.2014 проценти за користування овердрафтом в сумі 38 446,26грн (том 1,а.с. 84).

13.11.2014 проценти за договором №44/МБ в сумі 4 698,45грн віднесено до прострочених платежів, що підтверджено банківською випискою по рахунку №2069507433474 за період з 13.11.2014 по 20.07.2015 (том 1, а.с. 51).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.09.2015 у даній справі призначено фінансово-кредитну (економічну) експертизу, проведення якої доручено Тернопільському відділенню Київського НДІСЕ. На вирішення питання експерта поставлено наступні питання:1)чи відповідає заборгованість в сумі 146445,04грн неповернутого овердрафту станом на 26.02.2015, 4698,45грн прострочених відсотків за період з 13.11.2014 по 31.08.2015 за договором №44/МБ від 12.11.2013 про надання овердрафту фактичній сумі заборгованості по сумі неповернутого овердрафту, відсотків за користування овердрафтом станом на 31.08.2015 ТОВ "Галкон Плюс" перед ПАТ "Кредобанк" та чи підтверджена така сума первинними документами обліку, поданим розрахунком суми заборгованості? Якщо ні, то яка сума заборгованості з неповернутого овердрафту та прострочених відсотків за його користування є правомірною та якими документами така заборгованість підтверджується з урахуванням умов договору №44/МБ від 12.11.2013 про надання овердрафту станом на 31.08.2015;

2) чи відповідає умовам договору №44/МБ від 12.11.2013 про надання овердрафту сума пені 8039,83грн, нарахована за період з 01.03.2015 по 30.08.2015 за несвоєчасне повернення овердрафту та 257,94грн пені, нарахованої за період з 01.03.2015 по 30.08.2015 за несвоєчасну сплату відсотків? Якщо ні, то яка сума пені є вірною, виходячи із заявлених позивачем періоду та встановлених вихідних даних (суми боргу по овердрафту, відсотках та часткового погашення заборгованості)?

Згідно з висновком експерта за результатами судово-економічної експертизи №507/15-22 від 11.02.2016 (т.2, а.с. 28-34) по першому питанню сума неповернутого овердрафту станом на 26.02.2015 становить 146 445,04 грн, що відповідає даним банку. Також експертом встановлено, що за період з 16.11.2013 по 11.11.2014 сума нарахованих відсотків становить 35 060,15 грн, а сума сплати відсотків становить 33 749,80 грн, заборгованість по відсотках складає 1 310,35 грн.

Розрахунок суми заборгованості за договором №44/МБ від 12.11.2013 проведено відповідно до роздруківок з особового рахунку ТОВ «Галкон Плюс», наданого банком.

По другому питанню експерт вказав, що сума пені 8 039,83 грн за несвоєчасне повернення овердрафту, нарахована за період з 01.03.2015 по 30.08.2015, відповідає умовам договору №44/МБ від 12.11.2013, сума пені за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 257,94 грн не підтверджується, а підтверджується у розмірі 71,94 грн, загальна сума пені становить 8 111,77грн .

На висновок експерта сторонами у встановлений процесуальним законом строк зауважень чи заперечень не подано.

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором.

12.11.2013 банком та відповідачем був укладений договір про надання овердрафту.

Овердрафт - форма короткострокового кредиту в межах встановленого банком ліміту, що дозволяє здійснювати розрахунки, коли у клієнта на поточному рахунку недостатньо коштів. За умов овердрафту кредитування банком розрахункового рахунку клієнта здійснюється для оплати розрахункових документів при нестачі або відсутності на розрахунковому рахунку клієнта-позичальника коштів.

За умовами договору банк мав оплачувати надані відповідачем розрахункові документи у разі недостатності коштів на його поточному рахунку (рахунок № 2600201433474) в межах встановленого максимального ліміту заборгованості (овердрафт) у розмірі 150 000,00 грн, а відповідач мав повернути надані грошові кошти у строк до 11.11.2014 та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, кошти за овердрафтом надавалися під змінювану процентну ставку (від 18,5% до 25,5% річних), розмір якої залежить від періоду користування кредитними коштами, та може збільшуватися на 2%, починаючи з першого числа наступного місяця після місяця, в якому позичальник не забезпечив надходження грошових коштів на свій рахунок в розмірі не менше 150000грн, та з першого числа наступного місяця після місяця, в якому позичальником забезпечено надходження коштів на вказану суму, розмір відсоткової ставки за користування сумою овердрафту повертається до розміру базової відсоткової ставки відповідного періоду користування.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору банк оплачував платіжні документи відповідача понад залишок коштів на його поточному рахунку, тобто надав позивачу овердрафт, проте у встановлений договором строк овердрафт не був повернений, оскільки на момент закінчення договору на рахунку відповідача кошти для повернення овердрафту були відсутні, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 146 445,04 грн.

За твердженнями позивача, за користування овердрафтом підлягали сплаті проценти в сумі 38 446,26грн, як погашені частково, заборгованість становить 4698,45грн

Проте, згідно з висновком судово-економічної експертизи № 507/15-22 від 11.02.2016 за користування кредитом підлягали сплаті відсотки в сумі 35 060, 15грн, а не 38 446,26 грн, як вказував позивач в обгрунтуванні своїх позовних вимог. Враховуючи часткову сплату відповідачем відсотків в сумі 33 749,80 грн, заборгованість відповідача по процентах становить 1 310,35 грн. Суд першої інстанції погодився з висновком експерта виходячи з того, що з матеріалів справи не вбачається, а позивачем не доведено невиконання відповідачем п.2.5.2 договору щодо забезпечення щомісячного надходження грошових коштів на свій рахунок в розмірі не менше 150000грн. Відтак суд дійшов висновку, що при нарахуванні відсотків за користування кредитом позивач необгрунтовано застосував п.2.2.2 кредитного договору щодо підвищення базової відсоткової ставки на 2%.

Дослідивши умови договору, виписки банку, висновок експерта, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо заборгованості відповідача по процентах в сумі 1 310,35 грн та вважає такий висновок суду обґрунтованим.

Відповідач не навів в апеляційній скарзі та не подав суду жодних доказів на спростування його заборгованості по кредиту в сумі 146 445,04 грн та по процентах в сумі 1310,35грн, які присуджені до стягнення судом першої інстанції на користь позивача.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язання, його невиконання чи неналежне виконання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) (ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Розмір пені визначається умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.п.2.6, 6.1 договору від 12.11.2013 за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення овердрафту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі 0,03% за кожен день прострочення від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Тобто, умовами договору період нарахування пені не обмежений 6-місячним строком ( ч.6 ст. 232 ГК України), а встановлено, що пеня нараховується за весь час прострочення.

Отже, позивач вправі був нараховувати пеню, починаючи з 11.11.2014 і за весь час прострочення. З огляду на те, що станом на 30.08.2015 заборгованість по овердрафту і по процентах не погашена, та виходячи із розміру заборгованості по овердрафту в сумі 146 445,04 грн та по процентах в сумі 1 310,35 грн, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що пеня, яка нарахована за період з 01.03.2015 по 30.08.2015 в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, підлягає до стягнення в сумі 8111,77грн, з якої: 8039,83грн - пеня за прострочення повернення овердрафту та 71,94 грн пеня за прострочення сплати процентів.

Таким чином, апеляційний суд вважає необгрунтованими посилання скаржника на порушення норм ч.6 ст. 232 ГК України, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про недотримання процедури досудового врегулювання спору, зокрема, що він не отримував вимоги-претензії позивача про розмір заборгованості, оскільки 02.09.2014 управління заборгованістю ТДВ « Інтер-Ріск Україна», яке діє в інтересах банку на підставі договору доручення від 06.04.2012, надіслало відповідачу повідомлення-вимогу №44/МБ/1 від 27.08.2014 про його заборгованість за договором № 44/МБ та вимагало її погасити упродовж 30 банківських днів з моменту отримання цього повідомлення. Відповідач отримав вказане повідомлення 04.09.2014 (т.1, а.с. 22,23), однак, заборгованості не погасив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 17.02.2016 про поновлення провадження у справі у зв'язку з наданням експертного висновку та призначення справи до розгляду на 26.02.2016 була внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень та надіслана сторонам 18.02.2016(т.2, а.с.35-36,58). Крім того, 17.02.2016 відповідачу була надіслана телефонограма про поновлення провадження у справі № 921/735/15 -г/17 у зв'язку з наданням експертного висновку та про призначення справи до розгляду на 26.02.2016, яку отримав представник відповідача ОСОБА_2М.( т.2, а.с.59,60). Відтак колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що йому не було відомо про поновлення провадження у справі після його зупинення у зв'язку з призначення судово-економічної експертизи та не було відомо про судове засідання 26.02.2016.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підстав викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір, сплачений скаржником за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст. 99, 101,103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.02.2016 у справі № 921/735/15-г/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 06.06.2016

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко