Ухвала

від 18.05.2016 по справі 826/23365/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2016 року м. Київ К/800/5645/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Міняйла Є.В., Вільданової О.В.,

представника відповідача - Фокіної В.О.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 826/23365/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФ Кабель" (далі - ТОВ "ТФ Кабель") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11 червня 2015 року №0003642205 та № 0003632205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку, просив скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 11 червня 2015 року відповідачем, на підставі акта перевірки № 452/26-54-22-05-10/31188527 від 21 травня 2015 року та висновків комісії за результатами розгляду заперечень № 13099/10/26-54-22-05 від 08 червня 2015 року, прийнято наступні податкові повідомлення-рішення № 0003642205, яким позивачу за порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 153.1.2, 153.1.3, 154.1.4 пункту 153.1 статті 153, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2014 рік всього в сумі 57 768 474,00 грн. та № 0003632205, яким позивачу за порушення підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, підпункту 153.1.2, 153.1.3, 154.1.4 пункту 153.1 статті 153, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток підприємств, створених за участі іноземних інвесторів" всього в сумі 11 969 235,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 9 757 388,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2 393 847,00 грн.

Вирішуючи спір по суті та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 статті 200 ПК України, встановлені вимоги до податкової накладної, передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10. статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, відповідно до статті 9 зазначеного Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судами встановлено, що 14 лютого 2013 року між позивачем (постачальник) і ТОВ "Гатіора" (покупець) укладено договір поставки № 13.1.ТФ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти партіями покупцю електротехнічну продукцію, а покупець зобов'язується приймати та здійснювати оплату цієї продукції на умовах, визначених цим Договором.

Поставка товару підтверджується належним чином завіреними копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, копіями податкових накладних.

Здійснення оплати за поставлений позивачем товар підтверджується копіями банківських виписок.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання податкового органу на акти перевірки контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про нездійснення спірних господарської операцій за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

Незначні недоліки в заповненні реквізитів первинних бухгалтерських документів, не роблять їх недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками про недоведеність відповідачем обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій.

Також, правомірним є посилання на висновки комісії за результатами розгляду заперечень № 13099/10/26-54-22-05 від 08 червня 2015 року, якими спростовані доводи акта перевірки про заниження позивачем доходів за наслідками господарських операцій з ПРАТ "АВТОП" в сумі 10 697 420,00 грн., внаслідок чого підлягає зменшенню податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік на суму 2 032 509,00 грн.

Крім того, в ході проведення перевірки ТОВ "ТФ Кабель" контролюючим органом встановлено наявність кредиторської заборгованості у позивача перед постачальником - компанією Tele-Fonika Kable Spolka Akcyjna (Польща) та вважає її безнадійною, яка має бути включена до доходу платника податків.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач надавав разом з позовною зайвою підписані акти звірки взаємних розрахунків, які підтверджують переривання строків позовної давності, після підписання яких (актів звірок) строки позовної давності починаються спочатку (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Враховуючи викладене, суму заборгованості позивача правомірно не включено до складу валового доходу.

Крім того, згідно з підпунктом 153.1.2 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Підпунктом 153.1.3 Податкового кодексу України встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Виходячи з того, що заборгованість позивача перед нерезидентом, не є безнадійною, то нарахування позивачем курсової різниці на не погашену заборгованість є цілком правомірним.

Оскільки безпідставність доводів контролюючого органу з приводу заниження позивачем доходу в сумі 57 659 306,06 грн. доведена, колегія суддів погоджується з висновками судів про правомірність формування позивачем від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 7 262 529 грн.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Згідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі № 826/23365/15 - без змін.

Cтягнути з Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судовий збір в сумі 1 255 279,00 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак