Ухвала

від 19.06.2017 по справі 826/23365/15

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 червня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Волкова О.Ф.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТФ Кабель до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 22 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 травня 2016 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 239-2 КАС ухвалою судді Верховного Суду України від 3 травня 2017 року заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків до 30 травня 2017 року.

31 травня 2017 року до Верховного Суду України надійшли необхідні документи на усунення вказаних в ухвалі від 3 травня 2017 року недоліків.

У заяві ДПІ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень підпунктів 14.1.11, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, пункту 140.2 статті 140, підпунктів 153.1.2, 153.1.3, 154.1.4 пункту 153.1 статті 153, пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 23 лютого та 18 квітня 2017 року (справи №№ К/800/25505/16, К/800/23093/16 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте аналіз оскаржуваного судового рішення та рішень Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

В оскаржуваному рішенні Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року (справа № К/800/5645/16) цей суд дійшов висновку про недоведеність податковим органом обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, оскільки поставка товару підтверджена наявністю укладеного між позивачем (постачальником) та покупцем договору поставки, належним чином завіреними копіями видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, копіями податкових накладних. Здійснення оплати за поставлений товар підтверджується копіями банківських виписок, первинними бухгалтерськими документами які, не зважаючи на незначні недоліки в заповненні їх реквізитів, є дійсними, належними та допустимими, оскільки містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст господарської операції, вартісний вираз, її учасників тощо.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 23 лютого 2017 року (справа № К/800/25505/16), наданому для порівняння, суд касаційної інстанції вказав на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, оскільки реальність виконання взятих позивачем зобов'язань за укладеним договором не підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які б у повній мірі відображали зміст господарської операції та її вартісні показники, а тому у позивача були відсутні підстави відображення наслідків цих господарських операцій в податковому обліку.

У рішенні Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2017 року (справа К/800/23093/16) вказано на те, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджується необхідними первинними документами. Крім того, судом встановлено, що директор контрагента позивача, допитаний як свідок, від імені якого підписано договори та первинні документи, заперечує своє відношення до діяльності підприємства та підписання договорів і первинних документів зазначив, що підприємство створив за грошову винагороду, без мети ведення підприємницької діяльності. Досудовим розслідуванням встановлено, що підприємство контрагента позивача створено з метою прикриття незаконної діяльності та надання податкової вигоди реально діючому сектору економіки.

Зазначені обставини в розумінні положень пункту 1 частини першої статті 237, пункту 3 частини другої статті 239 КАС дають підстави вважати заяву необґрунтованою і такою, що унеможливлює допуск справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів , статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ТФ Кабель до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Ф. Волков

Судді: М.І. Гриців

О.В. Кривенда