Ухвала

від 31.05.2016 по справі 822/4636/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/10756/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Романюк В.М.,

від відповідача - Ткачук М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2014

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015

у справі № 822/4636/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко ХХІ Плюс"

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2014, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Крім того, відповідачем було заявлене клопотання про заміну Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на її правонаступника - Кам'янець-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Згідно зі ст. 55 КАС України, заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Агро-Еко ХХІ Плюс», за результатами якої складено Акт перевірки від 03.10.2014 №1210/22-09-22-01/37000430.

На підставі вказаного акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 21.10.2014:

- № 0005292201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму - 4 163 111,25 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3 330 489 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 832 622,25 грн.;

- № 0005302201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5 172 820,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 3 448 547 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1 724 273,50 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Веснянський елеватор», ФГ «Скутельник А.О.», ТОВ «Сварог Б.С.Д.», ТОВ «КПП «Західресурссервіс» на виконання укладених договорів поставок та купівлі-продажу товарів (сої), а також щодо транспортування вказаного товару підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема видатковими накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними, а також платіжними дорученнями.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з його контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Також, судами обох інстанцій правомірно не прийняті до уваги посилання відповідача щодо недоліків оформлення товарно-транспортних, оскільки наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів.

Крім того, судами обґрунтовано не прийняті до уваги посилання представників відповідача, що ТОВ «Веснянський елеватор» проведено документальне оформлення господарських операцій щодо придбання товарів у постачальників ТОВ «Стіомі-Холдінг», ТОВ «Кононівський елеватор» та продажу товарів на адресу покупців - ПАТ «Полтавське хлібоприймальне підприємство», ТОВ «Кононівський елеватор», ТОВ «Миргородський елеватор», ТОВ «Агро-Еко XXI Плюс», які фактично не здійснювалися в межах господарської діяльності, що підтверджується постановою Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №822/397/14, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду, оскільки преюдиційність не поширюється на осіб, які не були залучені адміністративним судом до участі у справі.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Здійснити заміну Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області на її правонаступника - Кам'янець-Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.12.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль