Ухвала від 02.06.2016 по справі 761/14637/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві кримінальне провадження №42014100020000046 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_5 на ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 березня 2016 року відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борзна Чернігівської області, громадянина України, не одруженого, на момент вчинення злочину старшого інспектора ДПС 4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ, підпорядкованого ГУМВС України в с. Києві старшого лейтенанта міліції, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, 340 КК України, за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 30 березня2016року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014100020000046 відносно ОСОБА_6 повернуто прокурору Київської місцевої прокуратури № 6 в м. Києва для усунення недоліків.

Повертаючи даний обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції вмотивував постановлене рішення тим, що під час підготовчого судового засідання було виявлено його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України, оскільки неконкретно зазначена правова кваліфікація дій обвинуваченого за ст. 366 КК України, так як ст. 366 КК України змінювалась та викладалась в редакціях згідно із

Законами: № 1508-VI від 11.06.2009; № 2808-VІ від 21.12.2010; № 3207-VІ від 07.04.2011; № 222-VІІ від 114.2013, № 1261-VІІ від 13.05.2014, також не викладені фактичні

Справа №11-кп/796/1029/2016

Категорія: ст.404 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_8

Доповідач ОСОБА_1

обставини провадження та не сформульовано обвинувачення у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст. 340 КК України, зміст формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_6 зводиться до обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 КК України, проте не містить обвинувачення за ст. 340 КК України, об`єктивна сторона якого в направленому на адресу суду обвинувальному акті не розкрита. Також в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або ж не вказано щодо її відсутності; відсутні анкетні відомості кожного потерпілого, зокрема, дата та місце народження, громадянство; не зазначені дані про ім`я та по - батькові слідчого та прокурора.

Не погодившись з ухвалою суду, прокурор прокуратури м. Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду про повернення обвинувального акта прокурору скасувати, повернути матеріали кримінального провадження № 42014100000001509 щодо Щерби за ч. 1 ст. 366, ст. 340 КК України до суду першої інстанції для проведення нового судового розгляду зі стадії підготовчого провадження.

Як зазначає апелянт, досудовим розслідуванням встановлені всі обставини вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення передбаченого ст. 340 КК України, які в обвинувальному акті викладені в повному обсязі з зазначенням дій та посиланням на фактичні обставини їх вчинення. Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 340 КК України має ідеальну сукупність з кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 366 КК України, оскільки своєю однією дією ОСОБА_6 вчинив злочини, які слід кваліфікувати та розділяти за різними статтями КК України. Крім того, в разі наявності суперечностей щодо кваліфікації дій обвинуваченого, це не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору у зв`язку з тим, що певні обставини вчинення кримінального правопорушення можуть стати відомі під час судового розгляду та, відповідно до ст. 338 КПК України, прокурор не позбавлений права змінити обвинувачення у суді, що також робить передчасним висновок суду про те, що в обвинуваченні за ст. 366 КК України не зазначена редакція статті, яка діяла на час вчинення злочину. Зазначає, що в обвинувальному акті вказано про те, що під час Революції Гідності відбувалась мирна акція протесту «Автомайдан», а саме автопробіг до резиденції колишнього Президента України ОСОБА_9 , та на виконання злочинних вказівок влади, яка була на той час, зокрема, ОСОБА_6 склав завідомо неправдиві рапорти про нібито порушення водіями транспортних засобів правил дорожнього руху, з метою подальшого позбавлення їх прав керування транспортними засобами, внаслідок чого останні не змогли б приймати участь у подібних мирних акціях протесту.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п.3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як встановив суд першої інстанції, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 правова кваліфікація дій обвинуваченого за ч.1 ст.366 КК України не містить відомостей про редакцію вказаної норми закону України про кримінальну відповідальність, яка змінювалася Законами № 1508-VI від 11.06.2009, № 2808-VI від 21.12.2010, № 3207-VI від 07.04.2011, № 222-VII від 18.04.2013, № 1261-VII від 13.05.2014.

Крім того, формулювання висунутого ОСОБА_6 обвинувачення за ст. 340 КК України зазначено без розкриття об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Згідно з п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в ухвалі суду першої інстанції про те, що вказаним вимогам закону обвинувальний акт не відповідає, оскільки ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень 27 травня 2015 року і з того часу редакція ст. 366 КК України зазнавала змін.

Крім того, згідно з п.1 ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Згідно з п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, є обвинувальний акт. І саме в межах висунутого обвинувачення,відповідно до вимог ст. 337 КПК України, суд першої інстанції здійснює судовий розгляд.

Формулювання пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК України і його зміст зводиться до того, що ОСОБА_6 , який працював старшим інспектором ДПС 4 взводу роти з обслуговування стаціонарних постів полку ДПС ДАІ ГУМВС України в місті Києві склав завідомо неправдиві рапорти, що спричинили наслідки правого характеру та були використані як документи - докази у правозастосовній діяльності, тобто вчинив службове підроблення, складання службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

Проте в обвинувальному акті не викладені фактичні обставини провадження, не сформульовано обвинувачення, не розкрита об`єктивна сторона вчинення ОСОБА_6 злочину, передбаченого ст. 340 КК України, а саме : незаконного перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, вчинене службовою особою, із встановленням часу, місця вчинення злочину.

Водночас, як вірно вказав в ухвалі суд першої інстанції, в обвинувальному акті не зазначено, яким чином, де, коли і в який спосіб обвинувачений вчинив незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, не відображено, хто з перелічених осіб, де і коли організовував або проводив збори, мітинги, вуличний захід чи демонстрацію і які конкретно дії, направлені на перешкоджання організації чи проведення вказаних заходів, вчинив ОСОБА_6 по відношенню до кожної особи.

Крім того, в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або ж не вказано щодо відсутності шкоди та відсутні анкетні відомості кожного потерпілого, зокрема, дата та місце народження, громадянство.

Так як зазначив Європейський суд з прав людини у справі Абрамян проти Росії (рішення від 09.10.2008), у тексті підпункту а п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19.12.1989 у справі Камасінскі проти Австрії, № 9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту а п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. : рішення від 25.03.1999 у справі Пелісьє та Сассі проти Франції, № 25444/94, п.52; рішення від 25.07.2000 у справі Матточіа проти Італії, № 23969/94, п.58; рішення від 20.04.2006 у справі І.Н. та інші проти Австрії, № 42780/98, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 01.03.2001 у справі Даллос проти Угорщини, № 29082/95, п.47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом b п.3 ст.6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі Пелісьє та Сассі проти Франції, п.54, а також Даллос проти Угорщини, п.47).

Також, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити анкетні відомості кожного потерпілого, зокрема дату, місце народження, громадянство, а відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України повинен містити конкретне місце складання обвинувального акту, з зазначенням ім`я по-батькові слідчого та прокурора.

Цих вимог кримінального процесуального закону при складанні обвинувального акту в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 не дотримано, на що правильно звернув увагу суд першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції навів в ухвалі ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 01 березня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014100000001509 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, 340 КК України, повернуто прокурору прокуратури м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3