Ухвала

від 25.05.2016 по справі 2315/2180/2012

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЛуспеника Д.Д., суддів:Журавель В.І.,Хопти С.Ф., Черненко В.А., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Смілянського міжрайонного прокурора Черкаської області в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання спадщини відумерлою, за касаційною скаргою фермерського господарства «Схід» на рішення Смілянського районного суду Черкаської області від 11 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року Смілянський міжрайонний прокурор Черкаської області в інтересах держави в особі Балаклеївської сільської ради Смілянського району Черкаської області звернувся до суду із указаною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,89 га, розташованої в межах Балаклеївської сільської ради та належної померлій на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Посилаючись на те, що спадкоємці за законом чи заповітом із заявами про прийняття спадщини у встановлений законом строк з моменту відкриття спадщини до сільської ради не звернулися, позивач просив суд визнати спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_6, відумерлою та передати її у власність територіальної громади - Балаклеївської сільської ради.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року, заяву задоволено.

Визнано відумерлою спадщину та передано у власність Балаклеївської сільської ради земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,89 га в межах Балаклеївської сільської ради вартістю 48 903 грн 90 коп., кадастровий номер НОМЕР_2, відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20 вересня 2004 року на ім'я ОСОБА_6

У касаційній скарзі фермерське господарство «Схід», посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_6

Відповідно до листа Смілянської державної нотаріальної контори від 10 травня 2012 року № 743/01-16 та інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 10 травня 2012 року № 30392496 після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори з заявами про прийняття або відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилась.

Також установлено, що ОСОБА_6 на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,89 га в межах Балаклеївської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_2, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 20 вересня 2004 року.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірна земельна ділянка належала померлій ОСОБА_6 на праві приватної власності, після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року із заявами про прийняття або відмову від спадщини ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, будь-які обмеження та обтяження на земельну ділянку відсутні, а тому відповідно до ст. 1277 ЦК України є підстави визнати спадщину відумерлою та передатиу власність Балаклеївської сільської ради спірну земельну ділянку .

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки такі висновки прийняті без належного врахування обставин справи та вимог закону.

Звертаючись до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою, позивач вказував на те, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року , на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,89 га в межах Балаклеївської сільської ради, кадастровий номер НОМЕР_2.

Позивач вказував, що указана земельна ділянка належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20 вересня 2004 року .

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак, розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій не встановили належним чином обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, не встановили фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, а саме не врахували, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року і з огляду на зазначене не з'ясували чи правомірно та на якій підставі на ім'я останньої було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20 вересня 2004 року, у зв'язку із чим не визначились з характером спірних правовідносини.

Так, рішенням господарського суду Черкаської області від 29 вересня 2015 року визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 20 вересня 2004 року, кадастровий номер НОМЕР_2.

При цьому, господарським судом було встановлено, що ОСОБА_6 померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 році і відповідно не могла у 2004 році звернутися із письмовою заявою до голови районної державної адміністрації про одержання земельної ділянку у приватну власність, а законодавство України не передбачає набуття земельних ділянок у приватну власність померлими особами.

Також, указаним рішення було встановлено, що спірна земельна ділянка, яка передана у приватну власність ОСОБА_6 є однією і тією ж земельною ділянкою, яка перебуває в оренді фермерського господарства «Схід» на підставі розпорядження Смілянської районної державної адміністрації Черкаської області від 20 липня 2011 року № 314, однак указана ділянка має різні кадастрові номери, про що зазначено в листі управління Держземагентства у Смілянському районі Черкаської області від 09 червня 2015 року за №27-28-0.4-2837/2-15.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також надання оцінки всім доводам сторін у справі, що також є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Без виконання указаних вимог законодавства ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими.

Отже, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди допустили порушення норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу фермерського господарства «Схід» задовольнити частково.

Рішення Смілянського районного суду Черкаської області від 11 травня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 08 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД.Д. Луспеник Судді:В.І. Журавель С.Ф. Хопта В.А. Черненко С.П. Штелик