Ухвала

від 18.04.2016 по справі 695/4909/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/54/16Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 Матвієнко М. В. Доповідач в апеляційній інстанції Захарова А. Ф.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЗахарової А. Ф. суддівКачана О. В., Фетісової Т. Л. при секретаріДемченко Н. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Золотоніської районної державної адміністрація , Головного управління Держгеокадастру , 3-я особа -СТОВ "Пальміра", про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника ОСОБА_6, який підтримав доводи апеляційної скарги, та представників Головного управління Держгеокадастру, Черкаської обласної прокуратури, які підтримали доводи апеляційної скарги, також представника СТОВ "Пальміра", який на них заперечував, судова палата, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до Золотоніської районної державної адміністрація , Головного управління Держземагенства Черкаської області про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Позивач посилався на те, що 31 жовтня 2013 року Золотоніська райдержадміністрація надала позивачу письмову відповідь на його заяву, якою безпідставно відмовила в наданні в оренду земельних ділянок, та вказала, що повноваженнями щодо надання земель сільськогосподарського призначення у користування наділене Головне управління Держземагенства у Черкаській області.

19 грудня 2013 року позивач знову звернувся до Золотоніської райдержадміністрації з письмовою заявою про надання в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, в якій просив дати згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок загальною площею 623,4158 гектарів (з них ріллі - 623,4158 га.), в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту в оренду з метою ведення фермерського господарства і також до цієї заяви позивач додав пакет необхідних документів.

20 грудня 2013 року Золотоніська райдержадміністрація надала позивачу письмову відповідь (вих. № 01-01-15/58), якою також безпідставно відмовила в наданні в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства.

Позивач вважає, що Золотоніська РДА безпідставно відмовила йому в наданні вказаних земельних ділянок, посилаючись на те, що вказані земельні ділянки перебувають в оренді СТОВ «Пальміра», з яким вона уклала відповідні договори оренди земельних ділянок.

Державна реєстрація вказаних договорів оренди була проведена у свій час з порушенням порядку реєстрації, встановленому законом, фактично, на думку позивача, така реєстрація не відбулася, а тому ці договори оренди є неукладеними, а земельні ділянки не перебувають ні під якими обтяженнями, а отже є вільними з юридичної точки зору, а тому повинні бути надані позивачу в оренду.

ОСОБА_6 вважає такі дії незаконними, тому на підставі наведеного, ст. ст. 1,5,7 Закону України «Про фермерське господарство», позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд зобов'язати Золотоніську РДА Черкаської області та Головне управління Держземагенства в Черкаській області надати йому, ОСОБА_6, згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства загальною площею 888,8556 га, з яких 265,4398 га. ріллі в адміністративних межах Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту та загальною площею 623,4158 га. ріллі в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту та надати ці земельні ділянки позивачу у довгострокову оренду строком на 49 років для створення фермерського господарства та ведення товарного сільськогосподарського виробництва (виробництва сільськогосподарської продукції).

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 09.02.2014 року за заявою СТОВ «Пальміра» дане товариство було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 01.09.2015 року Головне управління Держземагенства в Черкаській області за клопотанням прокурора замінено на належного відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, до якого згідно постанов КМУ перейшли функції і повноваження Головного управління Держземагенства в Черкаській області.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_6 до Золотоніської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа СТОВ «Пальміра» про надання в оренду земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що дане рішення незаконне, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення , яким повністю задоволити його позов .

Обговоривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

По справі встановлено, що 04 лютого2009 р. між Золотоніською районною державною адміністрацією та Сільськогосподарським підприємством з обмеженою відповідальністю «Пальміра» с Вознесенське, Золотоніського р-ну, Черкаської області був укладений договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Синьооківської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 265,4398 га ріллі із земель державної власності терміном на 5 років, з 01.01.2009 р. по 31.12.2013 рік (копія на ар. 14-17, 90-97 т.1).

01.02.2010 р. між Золотоніською РДА та ТОВ «Кропивна» с. Кропивна Золотоніського р-ну, Черкаської обл. був укладений договір оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 623,4158 га рілля із земель державної власності, терміном на 5 років, з 01.01.2010 р. по 31.12.2014 р. (копія на ар. 26-28; 97-103 т.1).

Правонаступником ТОВ «Кропивна» є СТОВ «Пальміра» відповідно до п. 1.5.14 Статуту СТОВ «Пальміра», затвердженого протоколом загальних зборів учасників 28.01.2013 р. ( ар. 107-109 т.1 ).

Договір оренди землі від 04.02.2009 р. зареєстровано у Золотоніському райвідділі Черкаської районної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» 30.03.2009 р. за № 04978400001, а договір оренди землі від 01.02.2010 р. зареєстрований 23.12.2010р. за № 041078400756.

Встановлено, що 06.12.2013 р. Головним Управлінням Держземагенства в Черкаській області видано 60 наказів «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» площами 265,4398 га та 623,4158 га, а саме ті земельні ділянки, які перебували в оренді СТОВ «Пальміра» відповідно до раніше укладених договорів оренди від 04.02.2009 р. та від 01.02.2010 р. (лист Держземагенства на ар. 60 т.4)

Наказами Головного Управління Держземагенства в Черкаській області від 25.07.2014р. позивачу ОСОБА_6 було надано дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 265,4398 га в адміністративних межах Синьооківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області та загальною площею 623,4158 га в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради Золотоніського району Черкаської області для ведення фермерського господарства відповідно до рішення Золотоніського міськрайонного суду від 03.03.2014 р. про задоволення позовних вимог ( ар. Спр.264-266 т.3). Останнє скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014 р. (ар. Спр. 149-151 т.2).

Вищезазначені земельні ділянки в адмінмежах Синьооківської сільської ради та Кропивнянської сільської ради Золотоніського р-ну, Черкаської обл. на даний час перебувають у користуванні СТОВ «Пальміра».

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 01.09.2015р. Головне управління Держземагенства в Черкаській області за клопотанням прокурора замінено на належного відповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, до якого згідно постанов КМУ перейшли функції і повноваження Головного управління Держземагенства в Черкаській області.

Позивач ОСОБА_6 у грудні 2013р. звернувся до суду із позовом до Золотоніської РДА та Головного управління Держземагенства в Черкаській області про надання в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду від 09.02.2014р. за заявою СТОВ «Пальміра», дане товариство було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_6 стверджував, що Золотоніська РДА безпідставно відмовила йому у наданні в оренду зазначених ним земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства, посилаючись на те, що такі земельні ділянки, загальною площею 265,4398 га в адміністративних межах Синьооківської сільської ради та загальною площею 623,4158 га в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради знаходяться в оренді СТОВ «Пальміра», з яким укладені договори оренди земельних ділянок.

Посилаючись на те, що згідно з п.4 Положення про Держкомітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України № 970/2000 від 14.08.2000р. Держкомзем, а потім, у відповідності з Указом Президента від 17.02.2003 р. Держкомітет у складі Державного земельного кадастру здійснював реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок, вів Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно, а потім Указом Президента від 08.04.2011 р. втратила чинність ч. 2 статті 2 Указу Президента України від 17.02.2003 року № 134 «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», а Указом Президента від 05.10.2011 року «Про внесення змін до Положення про Державне агентство земельних ресурсів України», який набрав чинності з 01.01.2013 року, були внесені зміни до пункту 4 Положення по Державне агентство земельних ресурсів, згідно з якими Держземагенство як центральний орган виконавчої влади відповідно до покладених завдань має здійснювати державну реєстрацію земельних ділянок, договорів оренди земельних ділянок позивач вважає, що договори оренди землі від 04.02.2009 року, укладений між Золотоніською РДА та СТОВ «Пальміра» та від 01.02.2010 року, укладений між Золотоніською РДА та ТОВ «Кропивна», які були зареєстровані відповідно 30.03.2009 року та 23.12.2010 року саме Золотоніським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України» слід визнати такими, що не пройшли державну реєстрацію у порядку, встановленому законом.

Крім того, позивач зазначає, що з 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, нормами ст.. 182 якого передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід, припинення підлягають державній реєстрації (ч.1), порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4). І таким Законом, на переконання позивача, є закон України від 21.05.1997 року № 208/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні». Статтею 33 цього закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

До того ж Верховний Суд України в постанові від 31.10.2012 року, яка є обов'язковою для всіх органів, переглядаючи ухвалу ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.06.2011 р.), зокрема, зазначив: «Не можна погодитися з тим, що державна реєстрація договорів оренди землі повинна була проводитись за Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174 (далі - наказ № 174), у силу того, що він є підзаконним нормативним актом (рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року № 35 дію цього акту зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен установлюватись законом)».

Вказав позивач і на скасування Вищим адміністративним судом України 20.04.2010 року ряду пунктів Інструкції про прядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, в тому числі п. 3.2, яким було встановлено, що державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі здійснються структурними підрозділами Центру Державного земельного кадастру при Держкомземі України, наголошуючи таким чином, що даний факт разом з усім вищенаведеним ним беззаперечно підтверджують, що вищезазначені укладені Золотоніською РДА договори оренди землі від 04.02.2009 року та від 01.02.2010 року, не пройшли у встановленому законом порядку державну реєстрацію, в зв'язку з чим не є чинними, та не є вчиненими. Отже, вказані земельні ділянки могли бути надані позивачу в оренду з метою ведення ним фермерського господарства. Тому просив суд зобов'язати Золотоніську РДА Черкаської області та Головне управління Держземагенства у Черкаській області надати позивачу згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення визначених земельних ділянок в оренду, загальною площею 888,8556 га та надати йому зазначені землі сільськогосподарського призначення в довгострокову оренду строком на 49 років для створення фермерського господарства для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (ар. спр.17-22 т.4).

Як зазначає суд, у відповідності з ч.1 ст. 15, ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особливого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.. 20 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-ХІУ «Про оренду землі» укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до Закону , що регулює державну реєстрацію речових право на нерухоме майно та їх обтяжень.

У період дії цього Закону, а саме з 01 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, статтею 182 якого передбачено, що право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

Встановлено, що 03 серпня 2004 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІУ, у ч. 1 ст. 3 якого (в редакції, чинній на момент набрання чинності законом та проведення державної реєстрації спірних договорів) вказано, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 даного Закону у вказаній редакції в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації), систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (Центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень вказаного Закону до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно п.4 Прикінцевих положень вказаного Закону, Кабінет Міністрів України було зобов'язано привести свої нормативно-правові акти у відповідність із Законом, тобто прийняти нові, або скасувати чи переглянути ті, які суперечать цьому Закону.

Встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року за № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», що прийнята раніше зазначеного Закону, установлено, що ДП «Центр державного земельного кадастру» при Державному Комітеті по земельних ресурсах проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних Державного реєстру прав на землю (і комунальні підприємства - бюро технічно інвентаризації - вносять дані про об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках, та права на них до бази даних Державного реєстру прав власності на нерухоме майно), тобто являється адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно, здійснює його формування, ведення, збереження. Постановою КМУ було доручено Державному комітету по земельних ресурсах і забезпечити функціонування Центру державного земельного кадастру.

Наведене підтверджується листом-роз'ясненням директора Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 20.03.2014 року ( № 04-007/171) на адресу директора СТОВ «Пальміра» (ар. спр.16-17 т.3).

Все вищевикладене беззаперечно свідчить про те, що з дня набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто з 03 серпня 2004 року діяльність Центру ДЗК стосовно державної реєстрації була приведена у відповідність до Закону.

Встановлено, що 02.07.2003 року Державним комітетом України по земельних ресурсах було видано Наказ № 174 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, яким було затверджено порядок ведення державного реєстру земель, форму книг записів реєстрації, порядок ведення книг записів. 25.07.2003 року Наказ № 174 було зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 641/7962.

Вищевказана Постанова Кабінету Міністрів України № 1088 від 17.07.2003 року втратила чинність 17.10.2012 року, а Наказ № 174 - втратив чинність 07.07.2012 року, і таким чином, як зазначається у згаданому вище листі-роз'ясненні директора Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» від 20.03. 2014 року на ім'я директора СТОВ «Пальміра», з 2004 по 2010 включно рік Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» в особі регіональних та міських філій по всій території України здійснювали реєстрацію права приватної власності на землю, право тимчасового користування землею та права оренди (ар. спр. 16-17 т.3).

При цьому слід визнати, що, враховуючи, що Постанова КМУ № 1088 від 17.07.2003 року і Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 174 від 02.07.2013 року в частині визначення органів, уповноважених здійснювати державну реєстрацію, не суперечать положенням ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент проведення державної реєстрації), діяльність місцевих підрозділів «Центру ДЗК» у період реєстрації спірних договорів оренди (30.03.2009 р. та 23.12.2010 р.) була правомірною.

Необхідно додати, що, дійсно, як зазначено в Постанові ВСУ від 31.10.2012 року, на яку посилається позивач, рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва № 35 від 18.04.2007 року «Про необхідність усунення порушень Державним комітетом України по земельних ресурсах принципів державної регуляторної політики» щодо скасування Наказу № 174 зупинена дія Наказу № 174. Це рішення було оскаржено Центром ДЗК у Господарському суді м. Києва, де зупинено його дію і розгляд цієї справи тривав ще у 2011 році, як вказано у вище згаданому листі-роз'ясненні від 20.03.2014 року директора Черкаської регіональної філії ДП «Центру ДЗК». Отже, для уникнення кризи земельних відносин на території всієї України та недопущення зупинення системи реєстрації прав на землю, реєстрація прав на землю філіями Центру ДЗК не зупинялась, так як не зупинялась і дія Наказу № 174 (ар. спр. 16-17 т.3).

Отже, наведене спростовує доводи позивача про те, що оскільки спірні договори оренди землі від 04.02.2010 року, укладений між Золотоніською РДА та СТОВ «Пальміра» та від 01.02.2010 року, укладений між Золотоніською РДА та ТОВ «Кропивна», були зареєстровані відповідно 30.03.2009 року та 23.12.2010 року саме Золотоніським райвідділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», то вони є такими, що не пройшли державну реєстрацію у порядку, встановленому законом.

Не можна визнати обгрунтованими доводи позивача про те, що Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній встановлюються Законом України від 21.05.1997 року № 208/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно ст.. 33 якого до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю, реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

На підтвердження цього позивач послався на постанову Верховного Суду України від 31.10.2012 року, в якій вказано, що не можна погодитися з тим, що державна реєстрація договорів оренди землі повинна була проводитись за Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174 у силу того, що він є підзаконним нормативним актом.

Слід зауважити, що зі змісту ст.. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що зазначені в ній повноваження є делегованими, а не власними повноваженнями виконавчого органу міської ради, тобто йдеться про передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого об'єкту права повернути їх до власного виконання.

До того, згідно ст.. 1 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються місцевим державним адміністраціям за рішенням обласних, районних рад.

На момент державної реєстрації спірних договорів оренди землі жодного нормативно-правового акту, який би на законодавчому рівні делегував відповідним радам спірні повноваження, не встановлено.

Як вище зазначалось, з 03 серпня 2004 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІУ, у ч. 1 ст. 3 якого ( в редакції, чинній на момент набрання чинності законом) вказано, що речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом. І відповідно до ч.2 ст. 3 цього Закону в Україні формується та діє єдиний Державний реєстр прав, який базується на державному обліку земельних ділянок усіх форм власності та розташованого на них іншого нерухомого майна, реєстрації речових прав на об'єкти нерухомого майна, їх обмежень та правочинів щодо нерухомого майна. Тобто саме даний Закон є спеціальним, яким встановлено порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній.

Крім того, оскільки з 01.01.2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, ст.. 182 якого передбачає реєстрацію речових прав на нерухомість, а Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України не передбачено відстрочення її дії до прийняття відповідного закону (Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», набрав чинності з 03.08.2004 року, то така реєстрація, як вказує в своїх запереченнях на позов представник СТОВ «Пальміра», повинна була проводитись за Законом України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Враховуючи наведене, не зовсім аргументованим є посилання представника позивача в обгрунтування свого висновку на правові позиції, викладені в Постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року № 6-105цс12.

В постанові йдеться про правовідносини , які виникли при укладенні договору оренди землі 05 січня 2004 року (договір зареєстровано Терезинською селищною радою Білоцерківського району Київської області 05 лютого 2004 року), тобто до моменту набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Верховний Суд України прийшов до висновку, що процедуру державної реєстрації договорів оренди на той час могли здійснювати лише органи місцевого самоврядування відповідно до ст.. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

А в даній справі, що розглядається, договори оренди землі було укладено 04 лютого 2009 року та 01 лютого 2010 року, зареєстровані відповідно 30.03.2009 року та 23.12.2010 року, тобто правовідносини виникли після набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який уповноважував здійснити державну реєстрацію договорів оренди землі інші органи, які на той момент і здійснили цю реєстрацію.

Необхідно зазначити також, що Постановою Вищого адміністративного Суду України від 20.04.2010 року № К-ВО25/09, дійсно, як вказує позивач, було скасовано деякі пункти Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 р. № 43, зокрема, п.3.2.

Однак, попри скасування вказаних пунктів, залишався чинним пункт 3.3 Інструкції, в якому зазначено, що порядок ведення книги записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється Наказом Держкомзему України (Наказ №174).

Згідно п. 1.2. Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174 Оператори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу.

Аналіз всього вищевикладеного приводить до висновку про те, що державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок здійснювалась на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року № 174, та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.5.1999 року № 43.

Отже, скасування Вищим адміністративним судом України норми п. 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 р. № 43, практично не породжує жодних правових наслідків. Тому посилання позивача на даний факт в обгрунтування позовних вимог не заслуговують на увагу.

Таким чином, оцінюючи наведені матеріали справи, слід визнати, що спірні договори оренди земельних ділянок від 04.02.2009 року, укладений між Золотоніською РДА та СТОВ «Пальміра», та від 01.02.2010 року, укладений між Золотоніською РДА та ТОВ «Кропивна», пройшли належну процедуру державної реєстрації, - у відповідності з діючим на той час законодавством і, будучи зареєстрованими відповідно 30.03.2009 року та 23.12.2010 року у Золотоніському відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», є вчиненими, є чинними і підстав вважати їх неукладеними, - не вбачається.

За таких обставин, суд, достовірно встановивши в судовому засіданні, що на момент звернення позивача ОСОБА_6 до Золотоніської РДА із заявою про надання йому в оренду вищевказаних земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства в жовтні 2013 року договори оренди на ці ж земельні ділянки були укладені між Золотоніською РДА та СТОВ «Пальміра» в письмовій формі та пройшли державну реєстрацію відповідно до процедури, чинної на момент їх укладення, а саме були зареєстровані у Золотоніському райвідділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України», та перебували в оренді (користуванні) СТОВ «Пальміра», при йшов до цілком правомірного висновку про непереконливість та необґрунтованість доводів позивача та його представника щодо нечинності (неукладеності) означених договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч.3 ст. 122 ЗК України (в редакції станом на 01.01.2013 року) районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) ведення водного господарства;

б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;

в) індивідуального дачного будівництва.

Виходячи з наведеної норми, суд правильно визначився, що на час звернення ОСОБА_6 до Золотоніської РДА із заявами про надання в оренду земельних ділянок районні державні адміністрації не мали повноважень передавати у власність або користування землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населеного пункту.

Згідно ч.4 ст. 122 ЗК України (в редакції від 06.09.2012 р.) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Отже, повноваження щодо надання земель сільськогосподарського призначення у користування відповідно до викладеної норми відносяться до компетенції територіальних органів Держземагенства України, яким у даному випадку є Головне управління Держземагенства України в Черкаській області.

Встановлено по справі, що листами за № 01-01-15/51 від 31.10.2013р. та за № 01-01-15/58 від 20.12.2013р. (т.1 а.с. 8, 25) Золотоніською РДА було надано позивачу роз'яснення про те, що Законом України від 06.09.2012 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» були внесені зміни до Земельного кодексу України та змінені розпорядники земель сільськогосподарського призначення, в зв'язку з чим Золотоніська РДА не може виконати вимоги ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство», оскільки не має відповідних повноважень

При цьому повідомили, що згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України повноваження щодо надання земель сільськогосподарського призначення у користування відносяться до компетенції територіальних органів Держземагенства України , в даному випадку це Головне управління Держземагенства у Черкаській області ( ар. Спр. 8; 25 т.1).

Враховуючи наведені обставини, а саме, що земельні ділянки в адміністративних межах Синьооківської та Кропивнянської сільських рад Золотоніського району, на які претендував ОСОБА_6, перебувають в оренді СТОВ «Пальміра» відповідно до укладених договорів оренди землі, які зареєстровані в установленому порядку, та що повноваження щодо надання у користування земель сільськогосподарського призначення відносяться до територіальних органів Держземагенства, враховуючи також, що позивач не оспорював відмову Золотоніської РДА в наданні йому земельних ділянок в оренду у відповідності до вимог ч. 2 ст. 152 ЗК України, суд правильно визнав, що відповідачем по справі Золотоніською РДА не були порушені права позивача, вимоги якого до вказаного відповідача слід визнати безпідставними і тому відмовив в позові.

Із матеріалів справи вбачається, що до звернення позивача ОСОБА_6 до суду із вищевказаним позовом, а саме до грудня 2013р., він не звертався до Головного управління Держземагенства у Черкаській області в порядку передбаченому ст. 123 ЗК України із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 888,8556 га в адмінмежах Синьооківської та Кропивнянської сільських рад. А тому відповідачем Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області, як вказав суд, будь-яким чином не могло бути порушено право позивача ОСОБА_6 щодо вирішення питання про надання в оренду земельних ділянок з метою ведення фермерського господарства та цим органом не приймалося рішення, в тім числі і про відмову, яке в разі незгоди позивач міг оскаржити до суду відповідно до ч.З ст. 152 ЗК України.

Вбачається, що Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області 25.07.2014 року видано за заявами ОСОБА_6 41 наказ про надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок в оренду в адміністративних межах Синьооківської та Кропивнянської сільських рад, які були видані на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду від 03 березня 2014 року, (що скасовано ухвалою ВССУ від 19.11.2014 року - ар. спр. 149-151 т.2), і які на даний час не скасовані ( ар. спр. 264-266 т.3).

В судовому засіданні представник позивача надав суду ряд заяв-звернень ОСОБА_6 від 30.01.2015 року на адресу Головного управління Держземагенства у Черкаській області про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Синьооківської та Кропивнянської сільських рад Золотоніського району (ар. Спр. 23-41 т.4).

Проте, не надано доказів і будь-яких даних про те, що такі заяви були, дійсно, подані адресату і останнім розглянуті.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. № 973-ІУ для отримання (придбання) у власність або в оренду земель державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Визначеного порядку надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства слід дотримуватися з урахуванням останніх змін в чинному законодавстві.

Вирішуючи даний спір, суд правомірно виходив з ч.2 ст. 152 ЗК України, згідно якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Врахував суд і роз'яснення в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року з останніми змінами «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно яких захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою ст.. 152 ЗК України шляхом : визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя 386 ЦК).

При розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань, віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд за наявності підстав для задоволення позову визнає рішення такого органу недійсним і зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені його компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 899-ІУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-ІУ «Про фермерське господарство» питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі, тощо.

Оцінивши обставини справи, вимоги позивача з підстав наведених матеріальних норм і положень судової практики, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що до його компетенції не належить вирішення спору щодо зобов'язання Золотоніської РДА та Головного управління Держземагенства у Черкаській області надати ОСОБА_6 згоду на підготовку землевпорядною організацією відведення земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства, загальною площею 888,8556 га, як і зобов'язання надати ОСОБА_6 ці земельні ділянки в довгострокову оренду, скільки це є повноваженнями органів державної виконавчої влади.

Тобто позивачем, як зазначає суд, обраний неналежний спосіб захисту своїх прав.

На користь такого висновку свідчить роз'яснення в п.2.14 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», згідно яких за наслідками розгляду справ, за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування щодо оскарження (визнання незаконними) прийнятих ними актів з питань, пов'язаних з наданням земельних ділянок у власність чи в користування суб'єктам господарської діяльності (про відмову у передачі земельної ділянки у власність чи в користування, у продажу земельної ділянки, у наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо) господарський суд залежно від характеру спору може зобов'язати названі органи виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства, зокрема розглянути в установленому для даного органу порядку питання, яке стосується предмету спору.

Водночас суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність або в користування, укладення договорів купівлі-продажу або оренди земельних ділянок а також зазначати , яке конкретно рішення повинно бути прийнято.

Отже, враховуючи вищевикладене, виходячи із всіх досліджених матеріалів справи у сукупності, суд, на думку колегії, прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 в повному обсязі, а саме відмовити у зобов'язанні Золотоніської РДА Черкаської області та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (замість Держземгенства в зв'язку із змінами і реорганізацією) у наданні ОСОБА_6 згоди на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельних ділянок в оренду з метою ведення фермерського господарства, загальною площею 888,8556 гектарів, з них : - 265,4398 га ріллі, в адміністративних межах Синьооківської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту - кадастрові номери НОМЕР_1;

НОМЕР_2;НОМЕР_3;НОМЕР_4;

НОМЕР_5:НОМЕР_6;

- 623,4158 га ріллі в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради

Золотоніського району за межами населеного пункту - кадастрові НОМЕР_7;

НОМЕР_8;НОМЕР_9;НОМЕР_10;

НОМЕР_11;

НОМЕР_12 НОМЕР_13 НОМЕР_14 НОМЕР_15 НОМЕР_16 НОМЕР_17 НОМЕР_18 НОМЕР_19 НОМЕР_20 НОМЕР_21 НОМЕР_22

НОМЕР_23 НОМЕР_24 НОМЕР_25 НОМЕР_26 НОМЕР_27 НОМЕР_28 НОМЕР_29 НОМЕР_30 НОМЕР_31 НОМЕР_32 НОМЕР_33.

НОМЕР_34

НОМЕР_35

НОМЕР_36

НОМЕР_37

НОМЕР_38

НОМЕР_39

НОМЕР_40

НОМЕР_41

НОМЕР_42

НОМЕР_43

НОМЕР_44

Також відмовити ОСОБА_6 у наданні в довгострокову оренду строком на 49 років для створення фермерського господарства землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (виробництва сільськогосподарської продукції) - земельних ділянок загальною площею 888,8556 гектарів, з них:

- 265,4398га ріллі в адміністративних межах Синьооківської сільської ради Золотоніського району за межами населеного пункту - кадастрові НОМЕР_1;НОМЕР_2;НОМЕР_3;

НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6.

- 623,4158 га ріллі в адміністративних межах Кропивнянської сільської ради

Золотоніського району за межами населеного пункту - кадастрові НОМЕР_7;

НОМЕР_8;НОМЕР_9;НОМЕР_10;

НОМЕР_11;

НОМЕР_12 НОМЕР_13 НОМЕР_14 НОМЕР_15 НОМЕР_16 НОМЕР_17 НОМЕР_18 НОМЕР_19 НОМЕР_20 НОМЕР_21 НОМЕР_22

НОМЕР_23 НОМЕР_24 НОМЕР_25 НОМЕР_26 НОМЕР_27 НОМЕР_28 НОМЕР_29 НОМЕР_30 НОМЕР_31 НОМЕР_32 НОМЕР_33.

НОМЕР_34

НОМЕР_35

НОМЕР_36

НОМЕР_37

НОМЕР_38

НОМЕР_39

НОМЕР_40

НОМЕР_41

НОМЕР_42

НОМЕР_43

НОМЕР_44

Правильно скасовані судом і заходи забезпечення позову, накладені ухвалами Золотоніського міськрайоного суду Черкаської області від 18.12.2013 року, від 23.12.2013 року, від31.01.2014 року та від 06.02.2014 року, - з моменту набрання рішенням законної сили.

Таке рішення суду відповідає матеріалам справи, вимогам закону і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги з наведених в ній мотивів, - не вбачається.

Доводи останньої є аналогічними доводам позивача та його представника, які ними заявлялись в ході розгляду справи, перевірені належним чином судом, і їм надана відповідна оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_6, - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 317, 218 ЦПК України, судова палата, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 07 жовтня 2015 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :