Ухвала

від 07.06.2016 по справі 461/6076/15-к

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/6076/15-к

Провадження № 1-кп/461/108/16

УХВАЛА

07.06.2016 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представник потерпілого ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові кримінальне провадження про обвинувачення відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_5 ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення відносно ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_5 ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185,ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, ОСОБА_4 за ч.3 ст.185 КК України.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявив усне клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 .

Обвинувачений та його захисник просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід. Захисник стверджував, що прокурор не довів ризиків, які існують на даний момент.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, виходячи з наступного.

Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимогст.2 КПК Україниосновним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч.3 ст.176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Тобто, обов`язок доведення існування зазначених обставин КПК України покладає на прокурора, який звертається із відповідним клопотанням.

У судовому засіданні прокурором не надано жодного доказу на підтвердження продовження існування ризиків. Не доведено також ухилення обвинуваченого від слідства (документи, підтверджуючі факти його проживання за різними адресами відсутні).

Згідно з положенням ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Під час розгляду клопотання у судовому засіданні прокурором не було в повній мірі доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченимст.177 КПК Українита не може бути застосовано до обвинуваченого ОСОБА_6 . Достатніх підстав вважати, що останній може здійснити дії, передбачені ч.1ст.177 КПК України, а саме буде переховуватися чи іншим чином впливати на кримінальне провадження, не встановлено.

Нормами частини 3 статті 115 передбачено, що при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.

Відповідно до ст.184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Під час розгляду клопотання судом було враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 , має постійне місце проживання, не має наміру переховуватися від суду і вказане не спростоване прокурором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що у клопотанні прокурора необхідно відмовити, а до обвинуваченого ОСОБА_6 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Таке рішення на думку суду узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, оскільки небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може слугувати виправданням утримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 28 січня 1993 року у справі W. проти Швейцарії).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 відмовити.

Змінити ОСОБА_6 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

-не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово;

-утримуватися від спілкування із свідками та потерпілим у кримінальному провадженні;

-носити електронний засіб контролю (браслет);

-здати на зберігання до відповідного органу державної влади (у разі наявності) свій паспорт для виїзду за кордон;

-повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ст.181 КПК України, працівники національної поліції мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває з метою контролю за його поведінкою.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 , що вищезазначені зобов`язання застосовуються до нього на строк до 07 серпня 2016 року включно.

Копію ухвали направити для виконання до Львівського слідчого ізолятора УДПтС України у Львівській області та Галицького відділу поліції у Львівській області для негайного звільнення з-під варти та доставлення ОСОБА_6 до місця проживання в порядку ст.202 КПК України.

Строк дії ухвали 2 місяці.

Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1