Рішення

від 31.05.2016 по справі 904/3699/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.16р. Справа № 904/3699/16

За позовом Приватного акціонерного товариствоа "Електроград", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оберег Плюс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в сумі 145 619, 49 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 15-99 від 09.12.15 р., представник;

Від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 7 від 01.04.15 р., представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Електроград» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 135 989, 18 грн., що складають суму інфляції грошових коштів, у зв'язку з неналежним виконання Договору поставки № 11С від 21.02.2013 р., 9 630, 31 грн. - річних.

Відповідач заперечує в задоволенні вимог позивача, посилаючись на те, що зобов'язальні правовідносини не виникають з рішенням суду, а виникають з актів цивільного законодавства та поширюються лише на прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим останній вважає вимоги позивача щодо стягнення інфляції та річних безпідставними.

31.05.16 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.03.14 р. господарським судом Дніпропетровської області розглянуто спір за позовом Приватного акціонерного товариства «Електроград» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберег плюс» про стягнення 327 678, 40 грн., що складають суму заборгованості за Договором поставки № 11С від 21.02.2013 р., 23 655, 97 грн. - пені, 7 788, 92 грн. - річних та 2 116, 07 грн. - інфляції, за результатами розгляду якого господарським судом прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, присуджено до стягнення з відповідача 327 678, 40 грн. основного боргу, 7 788, 92 грн. - річних за період з 12.05.2013 р. по 17.02.2014 р. та 2 116, 07 грн. - інфляції за період з травня 2013 р. по січень 2014 р., в частині вимог щодо стягнення пені відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 р. зазначене вище рішення залишено без змін, у зв'язку з чим останнє набрало законної сили та 01.04.14 р. господарським судом видано наказ.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду від 17.03.14 р. встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товар за Договором № 11С від 21.02.2013 р. в сумі 327 678, 40 грн., у зв'язку з чим позивачем нараховані річні з 12.05.2013 р. по 17.02.2014 р. в сумі 7 788, 92 грн. та 2 116, 07 грн. - інфляції за період з травня 2013 р. по січень 2014 р.

Постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського управління юстиції від 25.07.2014 р. відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання зазначеного вище рішення та встановлено строк для добровільного виконання, проте, відповідач добровільно рішення суду від 17.03.14 р. не виконав, у зв'язку з чим державним виконавцем в примусовому порядку було стягнуто заборгованість у період з 29.08.14 р. по 30.04.15 р., про що свідчать банківські виписки (а.с. 16-23).

У зв'язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 9 630, 31 грн. річних за період з 18.02.2014 р. по 30.04.2015 р. та 135 989, 18 грн. інфляції за період з лютого 2014 р. по квітень 2015 р.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриття виконавчого провадження по його примусовому виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на те, що відповідач заборгованість за зазначеним вище рішенням сплатив лише у період з 29.08.14 р. по 30.04.15 р., вимоги позивача щодо стягнення 9 630, 31 грн. річних за період з 18.02.2014 р. по 30.04.2015 р. та 135 989, 18 грн. інфляції за період з лютого 2014 р. по квітень 2015 р., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки, суми інфляції та річних позивачем нараховані не за невиконання рішення суду, а за неналежне виконання зобов'язання, яке передбачено умовами спірного договору.

Зважаючи на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає нарахування інфляції та річних за весь час прострочення, позивачем правомірно пред'явлено їх до стягнення за період з 18.04.2014 р. по 30.04.2015 р., тобто, до моменту погашення заборгованості.

Керуючись ст.ст. 509, 599 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оберег Плюс» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 20, код ЄДРПОУ 34775443) на користь Приватного акціонерного товариства «Електроград» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19, літера А, код ЄДРПОУ 30734728) 135 989 (сто тридцять п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень) 18 коп. інфляції, 9 630 (дев'ять тисяч шістсот тридцять гривень) 31 коп. річних, 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири гривні) 29 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено: 06.06.16 р.

Суддя ОСОБА_3