Рішення

від 31.05.2016 по справі 907/1138/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.05.2016 Справа № 907/1138/13

За позовом приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ в особі представництва ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" Закарпатської області, м. Ужгород

до ОСОБА_1 сільської ради, с. Солочин Свалявський район

до товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявський район

з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача дочірнього підприємства "Санаторій "ОСОБА_2" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", с. Солочин, Свалявський район

про визнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання ОСОБА_1 сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" (перейменованому у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладеного між ОСОБА_1 сільською радою та закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменованим у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело").

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя В.В. Мокану

суддя В.І. Карпинець

суддя О.Ф. Ремецькі

представники:

Позивача - не брав участі

Відповідача ОСОБА_1 сільської ради - не брав участі

Відповідача ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело - ОСОБА_3, довіреність від 18.03.2016 (брав участь у попередніх судових засіданнях)

Третьої особи ДП "Санаторій "ОСОБА_2" - ОСОБА_4, довіреність від 20.01.2015

СУТЬ СПОРУ: приватним акціонерним товариством лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ в особі представництва ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" Закарпатської області, м. Ужгород заявлено позов до ОСОБА_1 сільської ради, с. Солочин Свалявський район та до приватного акціонерного товариства "Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявський район про визнання недійсним рішення 21 сесії 3 скликання ОСОБА_1 сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" (перейменованому у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладеного між ОСОБА_1 сільською радою та закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменованим у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело"). Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.02.2014 року здійснено заміну відповідача приватного акціонерного товариства "Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявський район на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело", с. Солочин Свалявський район. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.09.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача дочірнє підприємство "Санаторій "ОСОБА_2" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2014 року у даній справі було частково задоволено касаційну скаргу приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2014 року та рішення господарського суду Закарпатської області від 26.02.2014 року, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, справу передано на новий розгляд до господарського суду Закарпатської області.

У вказаній постанові зазначено, що легітимний інтерес позивача стосовно визнання недійсним рішення відповідача-1 та договору оренди спірної земельної ділянки, укладеного між відповідачами, є законним, не суперечить Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004. Наголошено, що для правильного вирішення спору господарським судам необхідно дослідити наявні у справі докази та встановити, на якій земельній ділянці знаходяться колодязі каналізаційного колектору очисних споруд: на земельній ділянці, переданій відповідачу - 2 в оренду згідно з оскаржуваним договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, чи на земельній ділянці, переданій ДП Санаторій "Квітка Полонини" за договором оренди земельної ділянки від 31.12.2004 року, згідно з п.1 якого санаторію "Квітка Полонини" було передано в оренду земельну ділянку для обслуговування санаторію та очисних споруд. Звернуто увагу на необхідність надання належної оцінки свідоцтву про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року, згідно з яким позивачу належать на праві колективної власності 17 будівель згідно інвентаризаційної справи, та необхідність витребування у компетентних органів вищевказаної інвентаризаційної справи з метою встановлення переліку об'єктів, на які позивач набув право власності. Зауважено також на тому, що господарські суди при розгляді справи не надали оцінки наявній в матеріалах справи копії інвентаризаційної справи №1680 на очисні споруди ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", згідно з якою до зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд санаторію "Квітка Полонини" включено колодязі.

Під час нового розгляду справи господарським судом Закарпатської області ухвалою від 01.10.2014 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України позов було залишено без розгляду. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2014 року, ухвалу господарського суду Закарпатської області від 01.10.2014 року скасовано, справу направлено для розгляду до господарського суду Закарпатської області.

У зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Якимчук Л.М., якій було розподілено справу для розгляду, та наступними самовідводами суддів, які брали участь у попередньому розгляді справи, справу розподілено для розгляду судді Мокану В.В.

Ухвалою господарського суду від 28.04.2015 року провадження у справі було зупинено в зв'язку з призначенням комплексної судової експертизи, що включатиме висновок земельно - технічної та будівельно - технічної експертизи, проведення якої було доручено Львівському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою господарського суду від 11.03.2016 року у зв'язку з поверненням Львівським НДІ судових експертиз матеріалів справи разом з висновком інженерно -технічної експертизи № 1739 від 29.02.2016 року провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2016 року за клопотанням представника товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" був призначений колегіальний розгляд справи.

Позивач явку свого представника в судові засідання під час нового розгляду справи не забезпечив. Поданою до матеріалів справи заявою від 27.04.2015 року позовні вимоги підтримав та просив розглянути справу за відсутності представника ПАТ "Укрпрофоздоровниця". Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при прийнятті рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" та укладенні оскаржуваного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 сільська рада перевищила свої повноваження щодо передачі в оренду земельної ділянки, чим фактично розпорядилась очисними спорудами, що належать на праві власності позивачу, та відповідно порушила приписи ст. ст. 19, 41 Конституції України, ст. 321 Цивільного кодексу України та ч.3 ст. 24, ч.1 ст. 74 Закону України "Про місцеве самоврядування". Наголошено, що належність очисних споруд, до складу яких, зокрема, входять і колодязі каналізаційного колектору, до цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", який належить на праві власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", підтверджується наявними у матеріалах справи доказами: свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року, паспортизацією будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983р., технічним паспортом інженерних споруд від 20.03.1969 року, актом державного приймання будівель (споруд), затвердженим рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів трудящих № 535 від 24.12.1964 року.

Відповідач ОСОБА_1 сільська рада проти позову заперечила з підстав, наведених у письмовому відзиві. Зокрема, стверджує, що оспорюване рішення ОСОБА_1 сільської ради та оспорюваний договір оренди земельної ділянки не порушує законні інтереси позивача, оскільки свідоцтво про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонина", яким оформлено право власності на 17 будівель (в тому числі очисні споруди) не містить доказів оформлення права власності на колодязі каналізаційного колектору. Заперечує твердження позивача про те, що в 17 будівель, на які видано свідоцтво, входять очисні споруди (колодязі каналізаційного колектору очисних споруд), оскільки інвентарна справа, яка була підставою та зазначала перелік будівель і була подана разом із заявою в сільську раду для вирішення питання щодо видачі свідоцтва про право власності, не містила таких об'єктів як: /пп.12 п.II/каналізація/пп.15 п.II та три мережі - радіофікація, електропостачання та телефонізація.

Представник відповідача ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" проти позову заперечив з підстав, наведених у раніше поданих суду письмових поясненнях та додаткових поясненнях від 07.04.2015 року. Зокрема, вказує на те, що позивачем не

подано доказів розміщення колодязів очисних споруд на спірній земельній ділянці, доказів оформлення його права власності на колодязі, а відтак позивачем не доведено жодним чином порушення його прав. Крім того, стверджує про те, що вказаний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки відноситься до публічно - правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Вказує на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Після повернення справи з експертної установи представник ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" заявив клопотання про відвід експерта ОСОБА_5 у проведенні судової інженерно - технічної експертизи по даній справі, яке обґрунтовано посиланням на те, що ОСОБА_6 як суб'єктом підприємницької діяльності за зверненням ДП "Санаторій "ОСОБА_2" надавався висновок № 160/02-15 з аналогічних та схожих питань, що свідчить про його заінтересованість у результатах експертизи, а відтак, висновки є упередженими та необ'єктивними. Стверджує, що товариству "Санаторій "Кришталеве джерело" лише після ознайомлення з висновком № 1739 інженерно - технічної експертизи по даній справі стало відомо, що така здійснювалася експертами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 У зв'язку з наведеним просить визнати висновок № 1739 інженерно - технічної експертизи по даній справі неналежним, таким, що наданий без додержання вимог законодавства при проведенні судової експертизи.

Представник третьої особи подав заперечення на клопотання ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" про відвід експерту, яким наголосив, що у відповідності до норм ГПК України відвід експерту може заявлятися тільки до початку проведення судової експертизи, огляд об'єкту дослідження здійснювався експертами в присутності представника ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело". На спростування тверджень представника ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" стосовно того, що ОСОБА_6 згідно картки атестованого судового експерта не є фахівцем державної спеціалізованої установи, наголошує на тому, що залучення експертними установами атестованих судових експертів на підставі цивільно - правових договорів законом не заборонено та не є підставою для відводу відповідного експерта. З посиланням на п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень заперечив твердження представника ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" про порушення строків проведення експертного дослідження.

Щодо суті заявлених позовних вимог, підтримав раніше висловлену позицію про обґрунтованість позову та просить його задоволити.

Ухвалою суду від 23.05.2016 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судового експерта ОСОБА_5 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право до початку проведення судової експертизи заявити відвід судовому експерту в порядку та з підстав, зазначених у частинах п'ятій і шостій статті 31 цього Кодексу.

Нормою ст. 31 ГПК України визначено, що сторони і прокурор, який бере участь в судовому процесі, мають право заявити відвід судовому експерту, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи, якщо він є родичем осіб, які беруть участь в судовому процесі, а також з мотивів його некомпетентності. Відвід повинен бути мотивованим, заявлятись у письмовій формі до початку вирішення спору. Заявляти відвід після цього можна лише у випадку, коли про підставу відводу сторона чи прокурор дізналися після початку розгляду справи по суті.

Отже, заявлення відводу судовому експерту допускається, як правило, до початку проведення судової експертизи. Про вказану обставину наголошено і у п. 13 постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Як вбачається з матеріалів справи, вказану умову заявником не дотримано, відвід судовому експерту заявлено після оформлення висновку інженерно - технічної експертизи по справі. Наведене заявником обґрунтування, яке полягає у посиланні на те, що про факт здійснення експертизи експертом ОСОБА_6 йому стало відомо лише після ознайомлення з висновком № 1739 інженерно - технічної експертизи, спростовано даними експертного висновку, в якому зазначено, що огляд об'єктів дослідження проведено в присутності представника позивача ОСОБА_8 та представника відповідача "Кришталеве джерело" ОСОБА_3

Стосовно інших наведених представником ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" обставин судом зазначено, що залучення судового експерта ОСОБА_6 до проведення судової експертизи відбулось за рішенням Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз, який забезпечує здійснення експертної діяльності як штатними експертами - фахівцями державної спеціалізованої установи, так і на договірних умовах атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах. Копії договорів на проведення експертиз та експертних досліджень, укладених між Львівським НДІ судових експертиз та ОСОБА_6, атестованим у встановленому порядку як судовий експерт з правом проведення інженерно - технічної експертизи, долучено до матеріалів справи.

Оцінюючи доводи заявника стосовно упередженості судового експерта ОСОБА_6 при здійсненні судової експертизи, оскільки ним надавався висновок за зверненням ДП "Санаторій "ОСОБА_2" з аналогічних та схожих питань, суд зазначив наступне.

Відповідно до Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5), судові експерти мають право проводити на договірних засадах експертні дослідження з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, з урахуванням обмежень, передбачених законодавством України. Таке експертне дослідження було проведено судовим експертом ОСОБА_6 за зверненням ДП "Санаторій "ОСОБА_2" від 28.01.2015 року, результати якого оформлено висновком № 160/02-15 від 10.02.2015 року. Відмінність експертного дослідження від експертизи полягає в тому, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом) - п. п. 1.3, 1.8 вказаної Інструкції.

Аналіз законодавства, яке регламентує порядок призначення та проведення судових експертиз, показує, що будь - яких обмежень стосовно участі у проведенні судової експертизи особою, якою здійснювалося експертне дослідження, не встановлено. Передбачена ст. 31 ГПК України підстава для відведення експерта пов'язує неможливість проведення експертизи судовим експертом з обставиною, якщо він особисто, прямо чи побічно заінтересований в результаті розгляду справи.

Заявником не подано будь - яких доказів на підтвердження особистої прямої чи побічної заінтересованості судового експерта ОСОБА_6 у результатах вирішення даного спору.

Вимога заявника про визнання висновку № 1739 інженерно - технічної експертизи від 29.02.2016 року неналежним, таким, що наданий без додержання вимог законодавства при проведенні судової експертизи, судом відхилена з огляду на вказане вище, а також з врахуванням того, що судова інженерно-технічна експертиза проводилася в складі двох атестованих судових експертів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які попереджені про кримінальну відповідальність за статтею 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову

від виконання покладеного судом обов'язку. Водночас, суд наголошує, що відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

В судове засідання 31.05.2016 року представник ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, а також клопотання про призначення повторної експертизи, яке мотивує тим, що висновки експертів, викладені у висновку інженерно-технічної експертизи № 1739 від 29.02.2016 року, містять суперечності з іншими матеріалами справи; крім того, посилається на істотні порушення норм, які регламентують порядок призначення та проведення експертизи.

Дослідивши наведені у клопотанні обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42 ГПК України при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 року № 4 роз'яснено, що повторна експертиза призначається, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Посилаючись на допущені порушення при призначенні і проведенні експертизи, заявник не зазначив, які саме норми права, що регламентують ці питання, порушено.

Зауваження щодо строків проведення експертизи спростовуються наявними у справі листом Львівського НДІСЕ від 19.05.2015 року № 2587 та відповідним клопотанням експертів, що відповідає приписам п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень судовими експертами при проведенні інженерно - технічної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.01.1998 року № 53/5. Винесення судом процесуального документа про надання згоди на продовження строків проведення експертизи нормами ГПК України не передбачено. Аналіз з питання залучення до проведення експертного дослідження експерта, який не є штатним працівником державної спеціалізованої експертної установи, наведено вище.

Щодо наведеного у клопотанні посилання на суперечності висновку експерта з іншими матеріалами справи, а саме, посилання на робочий проект готелю на 500 місць Свалявського району Закарпатської області для санаторію "Квітка Полонини", дозволи на спеціальне водокористування та схеми очисних споруд ДП "Санаторій "ОСОБА_2", акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22.11.2005 року, суд вважає його необґрунтованим, оскільки визначення, в чому саме полягає суперечність експертного висновку матеріалам справи, заявником не вказано. Зауваження стосовно залишення експертами поза увагою акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію від 22.11.2005 року, згідно якого прийнято в експлуатацію реконструкцію та розширення очисних споруд V-150 куб.м, суд оцінює як не підтверджені, оскільки з матеріалів справи вбачається, що проект реконструкції очисних споруд водовідведення стосувався тільки реконструкції компактної установки з технологією "ИМТЕХ", реконструкція технологічних колодязів та зовнішнього каналізаційного колектора не передбачалась, тому відомості акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 22.11.2005 року не можуть підтверджувати або спростовувати висновки інженерно-технічної експертизи з питань, які стосуються дослідження безпосередньо колодязів.

Клопотання представника ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело" про відкладення розгляду справи, обґрунтоване необхідністю забезпечення засад рівності всіх учасників судового розгляду, залишено судом без задоволення, оскільки ухвалою від 23.05.2016 року аналогічне усне клопотання судом було задоволено, позиція сторони висловлена поданим клопотанням про призначення повторної експертизи, яке розглянуто судом, матеріали справи містять ряд документів, які відображають позицію відповідача стосовно заявленого позову. Крім того, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників учасників спору, суд встановив:

18.10.2007 року ОСОБА_1 сільською радою Свалявського району Закарпатської області прийнято рішення "Про затвердження проекту відведення земельної ділянки", згідно з яким вирішено затвердити ЗАТ "Кришталеве джерело" проект відведення земельної ділянки площею 0,2232 га, яка розташована за адресою с. Солочин, ур. "Біласовиця", для розширення бази санаторію; віднести згадану земельну ділянку площею 0,2232га до земель оздоровчого призначення; передати ЗАТ "Кришталеве джерело" в оренду земельну ділянку загальною площею 0,2232га строком на 49 років за адресою с. Солочин ур. "Біласовиця" для розширення бази санаторію; встановити орендну плату у розмірі 5% грошової оцінки; ЗАТ "Кришталеве джерело" у 10-денний термін заключити договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 сільською радою та подати його на державну реєстрацію.

На підставі вказаного рішення 24.03.2008 року між ОСОБА_1 сільською радою як орендодавцем та ЗАТ "Кришталеве джерело" як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає на підставі рішення двадцять першої сесії 3 скликання ОСОБА_1 сільської ради Закарпатської області від 18.10.2007 року в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: с. Солочин, урочище "Біласовиця" Свалявського району Закарпатської області для розширення бази санаторію.

Згідно з п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2232 га. Відповідно до п. 3.1 договору його укладено строком на 49 років. Згідно з п.3.2 договору він вступає в дію з моменту його державної реєстрації. Відповідно до п. 5.1 договору земельна ділянка передається в оренду для сінокосіння.

Договором на встановлення обмежень щодо використання земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 сільською радою та ЗАТ "Кришталеве джерело", зареєстрованим в реєстрі за № 01-9/216 від 26.03.2008 року, у зв'язку з проходженням через земельну ділянку, яку ЗАТ "Кришталеве джерело" використовує для розширення бази санаторію, каналізаційної мережі, ОСОБА_1 сільська рада встановила обмеження щодо використання земельної ділянки по довжині лінії каналізаційної мережі по праву та ліву сторони від трубопроводу згідно плану (схеми) земельної ділянки.

Позивач вважає вказані рішення та договір оренди земельної ділянки незаконними, такими, що порушують його право власності, оскільки на вказаній ділянці знаходяться очисні споруди, що належать йому на праві власності, а саме, колодязі каналізаційного колектору, що належать до цілісного майнового комплексу санаторію "Квітка Полонини", який перебуває у власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця".

Дослідивши правовідносини, які склались між сторонами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", підлягають задоволенню з наступних підстав.

Цілісний майновий комплекс санаторію "Квітка Полонини", до складу якого входять очисні споруди каналізації і прісного водопостачання, введено в експлуатацію згідно акту державного приймання будівель (споруд), затвердженого рішенням виконкому Мукачівської районної ради депутатів трудящих № 535 від 25.12.1964 року. Забудовником згідно акту була Закарпатська територіальна рада з управління курортами профспілок.

Основні характеристики очисних споруд санаторію визначені технічним паспортом інженерних споруд, затвердженим колегією ОСОБА_9 з управління курортами профспілок 20.03.1969 року. На арк. 3 технічного паспорту значиться, зокрема, конструктивний елемент "отстойники".

Паспортизацією будівель санаторію "Квітка Полонини" від 1983 року підтверджено, що до складу санаторію входять 17 будівель, в тому числі очисні споруди (пп.12 р. ІІ) та каналізація (пп.15 р. ІІ), а також 3 мережі - радіофікації, електропостачання та телефонізації.

Як вбачається з матеріалів справи ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було створено в результаті укладення 04.12.1991 року між Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) та Фондом соціального страхування України установчого договору про створення акціонерного товариства лікувально - оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та зареєстровано на підставі рішення Ленінського райвиконкому м. Києва від 23.12.1991 року № 971. При створенні позивача його засновником - Федерацією незалежних профспілок України було передано у власність майно територіальних санаторно - курортних закладів, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, лікувальних та підсобно - допоміжних об'єктів, в тому числі, цілісний майновий комплекс "Санаторій "ОСОБА_2".

Актом приймання - передачі майна Федерації незалежних профспілок України від 24.01.1992 року у власність закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" були передані санаторно-курортні заклади, в тому числі, і ті, які входили до складу Закарпатського об'єднання санаторно-курортних закладів профспілок, зокрема, комплекс санаторію "Квітка Полонини".

Свідоцтвом про право власності на будівлі санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року за позивачем було оформлено право колективної власності на 17 будівель згідно інвентаризаційної справи.

Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3698152 від 27.05.2004 року, наданим Свалявським державним виробничим підприємством технічної інвентаризації по Свалявському району, підтверджено реєстрацію за позивачем ряду будівель та споруд, в тому числі, під літерою Н, порядковий номер 11 значиться очисна споруда.

Листом № 6 від 23.01.2015 року комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації", надавши для огляду суду оригінали матеріалів інвентарної справи та копії для приєднання до матеріалів судової справи, інформувало, що частину матеріалів інвентарної справи, на основі якої ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" було видано свідоцтво про право власності на 17 будівель санаторію "Квітка Полонини" від 14.02.2001 року, було втрачено, в тому числі, по об'єкту під літерою "Н" Очисна (арк. справи 138, т.3). Вказаним листом повідомлено, що при проведенні у травні 2000 року поточної технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" згідно зведеного акту вартості будівель і споруд від 30.05.2000 року констатовано, що до комплексу санаторію "Квітка Полонини" входить 17 будівель, в т. ч. "Очисна літ.Н". Колодязі каналізаційного колектору, що зазначені у технічному паспорті інженерних споруд від 20.03.1969 року як "отстойники", на момент проведення технічної інвентаризації будівель санаторію "Квітка Полонини" та

видачі свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року входили до складу "очисних споруд"; зазначені колодязі каналізаційного колектору не є окремою (самостійною) від очисних споруд будівлею, а є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію, підземною складовою очисних споруд.

Вказаним листом повідомлено, що у грудні 2013 року комунальним унітарним підприємством "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації" було проведено нову технічну інвентаризацію очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" з виготовленням нового технічного паспорту на станцію біологічної очистки від 30.12.2013 року та інвентарної справи на очисні споруди № 1680, де також встановлено наявність таких конструктивних елементів як відстійники та колодязі. Щодо підтвердження права власності на колодязі каналізаційного колектору, наголошено, що факт оформлення права власності на споруду свідчить про виникнення у особи прав власника й на всі її конструктивні елементи, в даному випадку на колодязі каналізаційного колектору.

У зв'язку з запереченням відповідачами факту знаходження на спірній земельній ділянці колодязів каналізаційного колектору, належних позивачу, ухвалою господарського суду від 28.04.2015 року у справі було призначено комплексну судову експертизу, що включатиме висновок земельно - технічної експертизи та висновок будівельно - технічної експертизи, проведення якої було доручено Львівському НДІ судових експертиз. На вирішення судової експертизи поставлені питання: 1) чи розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменованому у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002, колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини"; 2) чи існували зазначені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд у зазначеному місці на момент прийняття рішення 21 сесії 3 скликання ОСОБА_1 сільської ради від 18.10.2007 року та укладення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002; 3) чи входять у склад нерухомого майна очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року, вищевказані колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменоване у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002.

Висновком № 1739 інженерно - технічної експертизи по господарській справі № 907/1138/13, складеним 29.02.2016 року судовими експертами Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено:

1. Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини" розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменованому у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002.

2. Зазначені колодязі каналізаційного колектору очисних споруд існували у зазначеному місці на момент прийняття рішення 21 сесії 3 скликання ОСОБА_1

сільської ради від 18.10.2007 року та укладення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002.

3. Колодязі каналізаційного колектору очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які розташовані на земельній ділянці (площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району), яка передана в оренду ЗАТ "Кришталеве джерело" (перейменоване у ТОВ "Санаторій "Кришталеве джерело") згідно з договором оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, що зареєстрований 03.07.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2124085601-0408070700002, входять у склад нерухомого майна очисних споруд санаторію "Квітка Полонини", які належать ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на праві власності згідно свідоцтва про право власності від 14.02.2001 року.

З врахуванням всіх наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку про доведеність факту розташування на спірній земельній ділянці належних позивачу колодязів каналізаційного колектору.

Таким чином, ОСОБА_1 сільська рада, приймаючи рішення від 18.10.2007 року про передачу в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району та укладаючи договір оренди вказаної земельної ділянки від 24.03.2008 року з метою розширення бази санаторію, розпорядилася належними приватному акціонерному товариству лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" колодязями каналізаційного колектору, які є складовим елементом механізму очисних споруд санаторію (їх підземною частиною), за відсутності наданих їй на це повноважень.

Конституцією України встановлені гарантії захисту права власності, яке є непорушним (ст. 41). Частиною 4 вказаної статті визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування діяти тільки на підставах, у межах повноважень і способів, які передбачені Конституцією і законами України.

Згідно частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого врядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Рішення від 18.10.2007 року про передачу в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району прийнято ОСОБА_1 сільською радою з перевищенням визначених Конституцією і законами України повноважень, порушує охоронювані законом права і інтереси позивача, що є підставою для визнання цього рішення незаконним.

Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) на момент вчинення правочину вимог, встановлених статтею 203 Цивільного кодексу України.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 сільська рада не мала достатніх повноважень при прийнятті рішення від 18.10.2007 року про передачу в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" земельної ділянки площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району, рішення прийнято з порушенням закону, договір оренди земельної ділянки також не відповідає закону і підлягає визнанню недійсним.

Щодо заяви представника ТОВ "Кришталеве джерело" про пропуск позивачем строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За інформацією позивача, не спростованою відповідачами, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" про порушення свого права дізналася у листопаді 2013 року з листа ТОВ "Сузір'я" № 197 від 06.11.2013 року, копію якого долучено до матеріалів справи.

За таких обставин, строк позовної давності позивачем не пропущено.

Водночас, за вимогою про визнання недійсним рішення сільської ради слід зазначити, що Законом України від 20.12.2011 року № 4176-УІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" виключено п. 4 ст. 268 ЦК України, яким зазначалося, що до вимог про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, не поширюється строк позовної давності, та встановлено до таких вимог загальну позовну давність тривалістю три роки. Пунктом 5 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено її право власності або інше речове право. Отже, звернення до суду з такими вимогами у період до 15.01.2015 року вважається здійсненим з дотриманням строку позовної давності.

Щодо підвідомчості даного спору, суд керується ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", відповідно до якої місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських відносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності; ст. ст. 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України, які регламентують розгляд справ в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер; постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (з наступними змінами); постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (з наступними змінами).

Відповідно до п. 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі - продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір в сумі 2294 грн. належить віднести на відповідачів порівну. Витрати, понесені дочірнім підприємством "Санаторій "ОСОБА_2" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на оплату за проведення судової експертизи в сумі 9240 грн. також слід віднести на відповідачів порівну.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення 21 сесії 3 скликання ОСОБА_1 сільської ради від 18.10.2007 року, яким вирішено передати в оренду закритому акціонерному товариству "Кришталеве джерело" (перейменованому у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело") земельну ділянку площею 0,2232 га в ур. Біласовиця с. Солочин Свалявського району.

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.03.2008 року, зареєстрований в реєстрі 03.07.2008 року за № 2124085601-040807070002, укладений між ОСОБА_1 сільською радою та закритим акціонерним товариством "Кришталеве джерело" (перейменованим у приватне акціонерне товариство "Кришталеве джерело").

4. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (89321 Закарпатська обл., Свалявський район, с. Солочин, 213 "а", код ЄДРПОУ 25445006) на користь приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) суму 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" (89321 Закарпатська обл., Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ 31509620) на користь приватного акціонерного товариства лікувально - оздоровчих

закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (01019 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, код ЄДРПОУ 02583780) суму 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_1 сільської ради (89321 Закарпатська обл., Свалявський район, с. Солочин, 213 "а", код ЄДРПОУ 25445006) на користь дочірнього підприємства "Санаторій "ОСОБА_2" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (с. Солочин Свалявського району, код ЄДРПОУ 02649791) суму 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн. витрат на оплату вартості експертизи.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Кришталеве джерело" (89321 Закарпатська обл., Свалявський район, с. Солочин, код ЄДРПОУ 31509620) на користь дочірнього підприємства "Санаторій "ОСОБА_2" ЗАТ лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (с. Солочин Свалявського району, код ЄДРПОУ 02649791) суму 4620 (чотири тисячі шістсот двадцять) грн. витрат на оплату вартості експертизи.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.06.2016 року.

Головуючий суддя В.В.Мокану

Суддя В.І.Карпинець

Суддя О.Ф.Ремецькі