Рішення

від 01.06.2016 по справі 915/394/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 915/394/16

Господарський суд Миколаївської області у складі

судді Корицької В.О.,

при секретарі судового засідання Чирковій А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 20.11.2015 року,

від відповідача представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» ,

54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 89,

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» ,

54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159,

про стягнення інфляційних витрат в сумі 633 603,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Зоря - СервісВ» (далі - позивач, ТОВ В«Зоря - СервісВ» ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (далі - відповідач, ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» ) інфляційних витрат за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року в сумі 633 603,14 грн.

Ухвалою суду від 06.04.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.04.2016 року.

19.04.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 10.05.2016 року.

Ухвалою суду від 10.05.2016 року розгляд справи відкладено на 12.05.2016 року.

12.05.2016 року у судовому засіданні оголошено перерву до 01.06.2016 року.

01.06.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить підпис повноважного представника на повідомленні про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необгрунтованість та пропущення строку позовної давності, про що зазначив у відзиві (а.с. 131-133), письмових поясненнях (а.с. 145-148) та подав відповідну заяву (а.с. 127-129).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 року у справі № 8/167 у задоволенні позовних вимог ТОВ В«Зоря-СервісВ» до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (яке в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» ) про стягнення заборгованості в сумі 8 587 435,83 грн. - відмовлено. (а.с. 7-8)

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2004 року, рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 року у справі № 8/167 скасовано, позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (яке в подальшому змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» ) на користь ТОВ В«Зоря-СервісВ» борг у сумі 7 512 118,08 грн. та збитки від інфляції у сумі 1 075 317,75 грн. (а.с. 9-14)

На виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 16.12.2003 року у справі № 8/167 судом першої інстанції виданий наказ від 26.12.2003 року (а.с. 16), який був пред'явлений до виконання.

Відділом Державної виконавчої служби (далі - ДВС) Ленінського управління юстиції у м. Миколаєві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2004 року. (а.с.17)

На стадії виконання судового рішення позивач та відповідач уклали мирову угоду від 28.07.2004 року (а.с. 18), яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2004 року у справі № 8/167 (а.с.19), у зв'язку з чим державним виконавцем винесена постанова від 29.11.2004 року про закінчення виконавчого провадження (а.с. 20).

У подальшому сторонами укладались додаткові угоди до мирової угоди від 28.07.2004 року, а саме:

01.08.2006 року - додаткова угода № 1, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.08.2006 року (а.с. 21, 22);

03.01.2007 року - додаткова угода № 2, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.02.2007 року (а.с. 23, 24);

30.03.2007 року - додаткова угода № 3, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 18.04.2007 року (а.с. 25, 26);

05.07.2007 року - додаткова угода № 4, яка затверджена ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року (а.с. 27, 28).

Зазначені додаткові угоди є невід'ємними частинами мирової угоди від 28.07.2004 року.

Згідно умов мирової угоди від 28.07.2004 року в редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року, останнім терміном погашення заборгованості відповідача перед ТОВ В«Зоря-СервісВ» є грудень 2011 року.

У зв'язку з порушенням відповідачем виконання графіку погашення боргу, встановленого додатковою угодою № 4 від 05.07.2007 року до мирової угоди від 28.07.2004 року, позивач 05.03.2008 року звернувся до Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 29).

Постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 11.03.2008 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року у справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року до мирової угоди від 28.07.2004 року (а.с. 30).

Постановою Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції від 25.03.2008 року зупинено виконавче провадження, оскільки ВАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» було внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть учать у процедурі погашення заборгованості, відповідно до Закону України В«Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексуВ» (а.с. 31).

У подальшому вказане виконавче провадження було передано з Ленінського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції до Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області (а.с. 33) .

01.03.2013 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області виніс три постанови:

- про поновлення виконавчого провадження з виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року у справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року до мирової угоди від 28.07.2004 року (а.с. 34);

- про зміну назви сторони виконавчого провадження (а.с. 35);

- про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із порушенням відносно боржника справи про банкрутство (а.с. 36).

31.03.2014 року державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області поновив виконавче провадження з виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року у справі № 8/167, про що виніс постанову (а.с. 37).

ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просило визнати неправомірною постанову від 31.03.2014 року про поновлення виконавчого провадження з виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року у справі № 8/167.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.07.2014 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 року, у справі № 8/167 скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» задоволено (а.с. 38-44). Визнано неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області з поновлення виконавчого провадження ВП№10706927 з примусового виконання ухвали господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року № 8/167; визнано недійсною постанову про поновлення виконавчого провадження ВП№10706927 від 31.03.2014 року з примусового виконання ухвали № 8/167 від 19.07.2007 року, видану Відділом примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року у справі № 8/167 про затвердження додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року до мирової угоди від 28.07.2004 року на стадії виконання не відповідає вимогам ст. 18 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , оскільки в ній не зазначено строку пред'явлення її до виконання, а тому вона не могла бути підставою для відкриття виконавчого провадження.

У подальшому начальником Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області прийнято постанову від 22.10.2014 року, згідно якої скасовані всі постанови державних виконавців, винесені у даному виконавчому провадженні, включаючи і постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2008 року. (а.с. 45-47)

24.10.2014 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управляння ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області, на підставі п.2 ч.1 ст.26 Закону України В«Про виконавче провадженняВ» , було відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року у справі № 8/167 та повернуто позивачу оригінал ухвали від 10.08.2004 року у справі № 8/167 і оригінал ухвали від 19.07.2007 року, згідно супровідного листа № 02.1-24/6210 від 24.10.2014 року (а.с. 48-49).

Вказану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження позивач отримав 27.10.2014 року (а.с. 50).

Саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду із позовом про спонукання до виконання умов мирової угоди від 28.07.2004 року, затвердженої ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10 серпня 2004 року у справі № 8/167, з урахуванням додаткових угод до неї №1 від 01.08.2006 року, № 2 від 03.01.2007 року, № 3 від 30.03.2007 року, №4 від 05.07.2007 року та стягнення заборгованості, встановленої рішенням суду від 16.12.2003 року у справі №8/167.

Вказане право Товариство з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» реалізувало частково та в результаті рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.02.2015 року у справі № 915/2140/14 позовні вимоги ТОВ В«Зоря-СервісВ» задоволено та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь позивача 100 000,00 грн. заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004 року; рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05.10.2015 року у справі № 915/1395/15 позовні вимоги ТОВ В«Зоря-СервісВ» задоволено та стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь позивача 700 000,00 грн. заборгованості за мировою угодою від 28.07.2004 року.

Вказані судові рішення набрали законної сили.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2015 року у справі № 915/1510/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» про стягнення 12 172,19 грн. - 3% річних та 4 950,02 грн. збитків від інфляції (а.с. 76-78).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 року, скасовано рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.11.2015 року, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» 3% річних за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в сумі 12 172,19 грн. та збитки від інфляції за період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в сумі 4 950,02 грн. (а.с. 79-85)

Вищевказаними рішеннями встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 01.01.2012 року складала 4 950 024,53 грн.

Вказана заборгованість існувала і в період з жовтня 2013 року по червень 2014 року, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року в сумі 633 603,14 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми інфляційних витрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок інфляційних витрат наявний в матеріалах справи (а. с. 96).

Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності щодо стягнення інфляційних витрат відхиляються судом, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 Цивільного кодексу України передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами укладеної між сторонами мирової угоди від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року) оплата заборгованості відповідачем мала здійснюватись розстроченими платежами в період з серпня 2004 року по грудень 2011року. Остаточним терміном погашення заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» перед ТОВ В«Зоря-СервісВ» - є грудень 2011 року.

Предметом даного судового спору є стягнення з відповідача сум інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов'язань за укладеною між сторонами мировою угодою від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди № 4 від 05.07.2007 року), затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року.

Заявою від 19.04.2016 року відповідач звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, відповідно до п. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

При цьому, суд враховує ту обставину, що при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

З матеріалів справи вбачається доведений факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання в строки обумовлені зобов'язанням, відповідно з чим, позивач правомірно обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України та звернувся до суду.

Згідно із ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведеної норми матеріального права дає підстави для висновку, що невиконання рішення суду про стягнення суми основного боргу є триваючим правопорушенням, а право на позов про стягнення цього виду відповідальності, завданої таким правопорушенням, виникає кожен день з моменту початку нарахування до моменту фактичного виконання рішення суду .

Відповідно до абз. 1, 2 п. 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» № 10 від 29 травня 2013 року, вимоги про сплату нарахувань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, хоча і мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є частиною основного зобов'язання, однак, пов'язані безпосередньо з існуванням основного зобов'язання до повного його погашення у випадку встановлення факту наявності основного грошового зобов'язання рішенням суду.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є мірою відповідальності, яка має тривалий характер, що безпосередньо пов'язана з виконанням рішення суду про стягнення суми основного боргу.

В даному випадку, стосовно наявності суми основного боргу, то вона була визначена рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.10.2003 року у справі № 8/167, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання та в процесі його примусового виконання за мировою угодою від 28.07.2004 року (у редакції додаткової угоди №4 від 05.07.2007року), затвердженою ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року. Строки та порядок виконання відповідачем рішення суду були узгоджені сторонами в мировій угоді, укладеній на стадії виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України В«Про виконавче провадженняВ» .

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України В«Про судоустрій та статус суддівВ» , судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. в справі В«Півень проти УкраїниВ» суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Нарахування цього виду виключної законної відповідальності за прострочку виконання рішення суду, яким було стягнуто суму основного боргу, на яку позивач нарахував інфляційні втрати за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року триває протягом всього періоду невиконання рішення суду до моменту його фактичного виконання, оскільки невиконання зобов'язання, визнаного судом, є триваючим у часі, на яке можуть нараховуватися інфляційні втрати.

У випадку триваючого у часі невиконання рішення суду про стягнення заборгованості, застосування відповідальності, передбаченою статтею 625 Цивільного кодексу України, загальний 3-річний строк позовної давності застосовується судом по відношенню до попереднього періоду нарахування і захист порушеного права позивача можливий до моменту фактичного виконання рішення відповідачем тільки в період останніх 3-х років.

Заборгованість станом на 01.01.2012 року складала 4 950 024, 53 грн. та погашена не була, а тому позивач правомірно просить стягнути нараховані на неї інфляційні втрати за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року в сумі 633 603,14 грн. Вказаний період входить до загального трирічного строку позовної давності, який передує моменту зверненню до суду.

Визначення періоду нарахування інфляційних втрат є суб'єктивним правом позивача.

Посилання відповідача на те, що мирова угода від 28.07.2004 року є розірваною за згодою сторін відповідно до п. 6., а тому у позивача відсутні підстави вимагати сплати інфляційних втрат за невиконання умов мирової угоди відхиляються судом, оскільки наявність заборгованості за невиконання умов мирової угоди від 28.07.2004 року в сумі 4 950 024,53 грн. встановлена рішеннями судів, які набрали законної сили, про що зазначено вище.

Крім того, зміст п.6 мирової угоди від 28.07.2004 року, згідно з яким у випадку невиконання боржником зобов'язань за мировою угодою вона вважається розірваною за згодою сторін і стягнення заборгованості провадиться згідно наказу № 8/167 від 26.12.2003 року, суперечить загальним засадам права; мирова угода є новацією і з її укладанням припинилися правовідносини між сторонами виконавчого провадження, відкритого органом ДВС на підставі наказу № 8/167 від 26.12.2003 року.

Також судом відхиляються твердження представника відповідача про застосування строку позовної давності до кожної окремої частини боргу (щомісячного платежу) за мировою угодою, оскільки такий строк позовної давності стосується вимог про спонукання до виконання мирової угоди шляхом стягнення боргу. Графік оплати боргу, встановлений у мировій угоді, є лише порядком та способом виконання судового рішення, за яким борг вже визнаний судом, а такий спосіб захисту як спонукання до виконання мирової угоди є можливістю сторони реалізувати право на отримання боргу вже встановленого судом, а не встановлює існування боргу.

Враховуючи, що борг в сумі 4 950 024,53 грн. існував у період, за який позивач просить стягнути інфляційні втрати і цей період (з жовтня 2013 року по червень 2014 року) охоплює загальний трирічний строк звернення до суду, то суд вважає, що позивачем не пропущений строк позовної давності, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір в сумі 9504,05 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації В«МиколаївгазВ» (54003, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 159, ідентифікаційний код 05410263) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Зоря-СервісВ» (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 89, ідентифікаційний код 32143487) інфляційні витрати за період з 01.10.2013 року по 30.06.2014 року в сумі 633 603,14 грн. (шістсот тридцять три тисячі шістсот три грн. 14 коп.) та судовий збір в сумі 9 504,05 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот чотири грн. 05 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги до канцелярії господарського суду Миколаївської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення судом вступної та резолютивної частин рішення - з дня підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.06.2016 року.

Суддя В.О. Корицька