Постанова

від 01.06.2016 по справі 10/163-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2016 р. Справа№ 10/163-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Краснов І.В.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко»

на ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2016р.

по справі № 10/163-11 (суддя - Антонова В.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко»

до Озерської сільської ради Бородянського району Київської області

про стягнення 262 125,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.04.2016р. відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Топоренко» у задоволені заяви про видачу судового наказу від 23.12.2011р. у справі №10/163-11.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю «Топоренко» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2016р. по справі №10/163-11 та прийняти нове рішення, яким заяву про видачу дублікату наказу задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2016р. відновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Топоренко» строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження.

Від Озерської сільської ради Бородянського району Київської області надійшла заява про приєднання до матеріалів справи нотраільно засвідченої заяви ОСОБА_3 про відмову від претензій фінансового, майнового та морального характеру до Озерської сільської ради щодо наказу №10/163-11 від 23.12.2011р., виданого господарським судом Київської області.

Відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи обмежений процесуальний строк розгляду даної апеляційної скарги, за відсутності клопотання про продовження строку розгляду, справа розглядається у визначений ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строк, за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно частини 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Київської області від 06.12.2011р. позов задоволено частково. Стягнуто з Озерської сільської ради Бородянського району Київської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко» кошти в сумі 185 926,00грн., сплачені за недійсним правочином, 1 859,26 грн. витрат по сплаті державного мита та 167,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

23.12.2011р. на виконання вищевказаного рішення господарського суду Київської області був виданий наказ про примусове виконання рішення у справі №10/163-11.

Наказ №10/163-11 дійсний для пред'явлення до 23.12.2012р.

07.04.2016р. товариство з обмеженою відповідальністю «Топоренко» звернулось до господарського суду Київської області із заявою про видачу дублікату наказу на примусове виконання рішення господарського суду Київської області по справі №10/163-11.

Обґрунтовуючи заяву про видачу дублікату наказу, заявник посилається на втрату судового наказу державною виконавчою службою та переривання строку для пред'явлення.

Відповідно до ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

За статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята 27.05.2013р. Таким чином, датою повернення виконавчого документа є дата прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, тобто 27.05.2013р., а твердження апелянта про фактичне отримання виконавчого документа є хибним, та таким, що не узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Посилання апелянта на відсутність можливості ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження на протязі майже чотирьох років, суд оцінює критично, оскільки відповідно до п. 7 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

При цьому, Закон не позбавляє позивача права на поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Проте матеріали справи не містять доказів звернення позивача на поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.

Дослідивши матеріали справи Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом Київської області правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду Київської області від 21.04.2016р. у справі №10/163-11.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Київської області від 21.04.2016р. у справі № 10/163-11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 10/163-11 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Кропивна