Постанова

від 02.06.2016 по справі 914/1664/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа № 914/1664/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Приватного підприємства «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» від 27.04.2016 р. (вх. № 01-05/2098/16 від 28.04.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року

у справі № 914/1664/15 (суддя Король М.Р.),

порушеній за позовом:

Позивача: Приватного підприємства «ТІМ», місто Львів,

До відповідача: Приватного підприємства «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР», місто Львів,

Про визнання недійсним договору про надання послуг консультування від 15.01.2014 р., укладеного між Приватним підприємством «ТІМ» та Приватним підприємством «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР», стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 - п/к за довіреністю б/н від 30.05.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_3 - п/к за довіреністю б/н від 20.11.2015 р., ОСОБА_4 - п/к за довіреністю б/н від 20.11.2015 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам роз'яснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2016 року, справу № 914/1664/15 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Кузь В.Л. (том V, а.с. 157).

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2016 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» від 27.04.2016 р. (вх. № 01-05/2098/16 від 28.04.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 01.06.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою: апелянт/відповідач 13.05.2016 р. за № 7902405757078 (том V, а.с. 160), позивач - 11.05.2016 р. за № 7902606312228 (том V, а.с. 159)(докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату суду № 241 від 31.05.2016 р., протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.05.2016 р. замість судді Кузя В.Л. (перебування у відпустці) введено суддю Орищин Г.В. (том V, а.с. 178, 179). Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення»).

01.06.2016 р. для ознайомлення представника апелянта з відзивом на апеляційну скаргу в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін оголошено перерву до 02.06.2016 р. на 10 год. 45 хв., про що представники сторін були повідомлені під розписку (том V, а.с. 185).

В судове засідання, яке відбулось 02.06.2016 р. представник апелянта/відповідача прибув, надав усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримав повністю, заперечив проти викладеного у відзиві на апеляційну скаргу, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2016 р. по справі № 914/1664/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та судові витрати покласти на позивача.

Представники позивача в судове засідання прибули, позивач, 26.05.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-04/3842/16 подав відзив на апеляційну скаргу, представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, надали пояснення по суті апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення господарського суду Львівської області від 11.04.2016 р. по справі № 914/1664/15 залишити без змін.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, представники сторін прибули у судове засідання, подали документи, які вимагалися ухвалою суду від 04.05.2016 р., надали пояснення, свої доводи та міркування по суті апеляційної скарги, додаткових пояснень, доказів подавати не бажають, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року у справі № 914/1664/15 (суддя Король М.Р.) позовні вимоги задоволено повністю (пункт 1-й резолютивної частини рішення ). Визнано недійсним договір про надання послуг консультування від 15 січня 2014 року, укладений між Приватним підприємством «ТІМ» (79012, м. Львів, вул. Ак.Сахарова, 45, код ЄДРПОУ 30275723) та Приватним підприємством «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» (79024, м. Львів, вул. Промислова, 25, код ЄДРПОУ 34668036) та стягнуто з Приватного підприємства «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» на користь Приватного підприємства «ТІМ» 1218,00 грн. судового збору (пункт 2-й та 3-й резолютивної частини рішення ) (том V, а.с. 139, 140-151).

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області апелянт/відповідач (Приватне підприємство «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР») подав апеляційну скаргу від 27.04.2016 р. (вх. № 01-05/2098/16 від 28.04.2016 р.) до Львівського апеляційного господарського суду, просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 р. у справі № 914/1664/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (том V, а. с. 161-163).

Апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення місцевого господарського прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, при цьому суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд не вірно застосував норми як матеріального так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

Порушенням норм процесуального права апелянт/відповідач вважає є та обставина, що відповідач був неналежним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, яке відбулося 04.04.2016 р. та 11.04.2016 р., що позбавило скаржника бути присутнім в судовому засіданні та реалізувати своє право на судовий захист, подання заперечень та пояснень, що, на думку апелянта, є порушенням приписів ст. 22 ГПК України.

В частині, що стосується порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, апелянт, зокрема, покликається на те, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про те, що встановлені у постанові КМУ № 423 критерії щодо визначення ціни не було дотримано сторонами договору б/н про надання послуг консультування від 15.01.2014 р., оскільки за умовами цього договору (п. 1.1.) виконавець приймав на себе обов'язок по дослідженню стану мінерально-сировинної бази Західної України (Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської та Волинської областей) та складанню систематизованого збірника нормативно-правових актів з регулювання геологічних відносин, а замовник зобов'язувався прийняти надані послуги та здійснити їх оплату у розмірі визначеному у п. 2.1. Договору, а так як оскаржуваним договором надавалися послуги по консультуванню і жодних робіт з геологічного вивчення надр, експлуатації родовищ корисних копалин або використання надр з іншою метою не проводилось, тому до правовідносин за даним договором не можна було застосовувати положення постанови КМ України № 423 від 13.06.1995 р. «Про затвердження Положення про порядок розпорядження геологічною інформацією», а оскільки місцевий суд помилково застосував до правовідносин, що виникли між сторонами за вказаним договором постанову КМ України від 13.06.1995 р. № 423, як наслідок, на думку заявника, постановив неправосудне рішення, яке належить скасувати.

Апелянт вважає безпідставними висновки місцевого суду про те, що директор позивача діяв не відповідно до визначених статутом цілей, предмету діяльності та мети підприємства, якою є одержання прибутку, оскільки згідно статуту позивача (п. 3.2.), предмет діяльності підприємства не містить пункту про розробку надр та добування корисних копалин, оскільки, на думку апелянта, в п. 3.2. статуту зазначено, що підприємство може займатися будь-якою діяльністю, що не заборонена чинним законодавством України.

Як стверджує скаржник, між сторонами, на підставі договору б/н про надання послуг консультування від 15.01.2014 р., було складено та 14.03.2014 р. підписано ОСОБА_3 здачі-приймання наданих послуг без застережень, що підтверджує виконання виконавцем умов договору у повному обсязі, відтак останній зобов'язаний був, відповідно до п. 2.2. та 2.3. Договору, протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання ОСОБА_3 здачі-приймання наданих послуг оплатити виконавцю за надані послуги 800000,00 грн.

Скаржник зазначає, що оспорюваний договір в повному обсязі відповідає приписам чинного законодавства України, ст. 203 ЦК України, так як укладений сторонами у письмовій формі, за наявності вільного волевиявлення, при наявності у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а висновок місцевого суду про невідповідність оскаржуваного договору постанові КМ України від 13.06.1995 р. № 423 є помилковим, тому, на думку апелянта, відсутні підстави для визнання зазначеного договору недійсним (ст. 215 ЦК України). Вважає твердження позивача про наявність у колишнього директора умислу на штучне створення в підприємства значного боргу та виникнення негативних наслідків у вигляді неплатоспроможності - недоведеними.

В першу чергу слід зазначити, що твердження апелянта/відповідача про безумовне скасування судового рішення з підстав порушення норм процесуального права, зокрема, неповідомлення належним чином відповідача про місце засідання суду, є безпідставним, виходячи з наступного.

Наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р. затверджено Інструкцію з діловодства в господарських судах України (далі за текстом - Інструкція). Відповідно до приписів вказаної Інструкції, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата (п. 2.6.15). Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам або іншим учасникам судового процесу. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення (п. 2.6.16.). Повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи (п. 2.6.17. Інструкції).

Як вбачається з матеріалів даної справи, позов заявлено Приватним підприємством В«ТІМВ» (м. Львів) до Приватного підприємства В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» (м. Львів) про визнання недійсним Договору про надання послуг консультування від 15.01.2014 р., укладеного між Приватним підприємством «ТІМ» (м. Львів, вул. А.Сахарова, 45, код ЄДРПОУ 30275723) та Приватним підприємством «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» (м. Львів, вул. Промислова,25, код ЄДРПОУ 34668036)(том І, а.с. 6-8).

Позовна заява була подана позивачем до Господарського суду Львівської області 22.05.2015 р. /наручно/ за вхідним № 1719 (том І, а.с. 6). Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 травня 2015 р. справі присвоєно єдиний унікальний номер 914/1664/15 та розподілено судді Король М.Р. (том І, а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2015 р. у справі № 914/1664/15, позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.06.2015 р. о 10 год. 45 хв.(том І. а.с. 2-3), про що сторони (Позивач та Відповідач) були належним чином повідомлені рекомендованою поштою, під розписку: позивач - 29.05.2015 р. рекомендованим листом за № 7901409817931 (том І, а.с. 4), відповідач/апелянт - 28.05.2015 р. ркомендованою поштою за № 7901409817940 (том І, а.с. 5)(докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи № 914/1664/15 вбачається, що місцевим господарським судом на адресу сторін, в т.ч. Відповідача у даній справі, було направлено ухвалу місцевого суду про порушення провадження у даній справі рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення (том І, а.с. 5), тобто відповідно до приписів Інструкції з діловодства в господарських судах України, що підтверджується матеріалами справи, відтак Відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду Господарським судом Львівської області справи за № 914/1664/15, за позовом Приватним підприємством В«ТІМВ» до Приватного підприємства В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» про визнання недійсним Договору про надання послуг консультування.

З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 11.06.2015 р., за участю представників позивача та відповідача (інтереси відповідача представляли: ОСОБА_5, ОСОБА_2 - п/ки за довіреністю від 10.06.15 р.) розгляд даної справи відкладено на 25.06.2015 р. (том І, а.с. 69-70). У судовому засіданні 25.06.2015 р., яке відбулося за участю представників позивача та відповідача (інтереси відповідача представляли: ОСОБА_5, ОСОБА_2 - п/ки за довіреністю від 10.06.15 р.) оголошено перерву до 02.07.2015 р. на 11 год. 45 хв., про що представники сторін, зокрема, Відповідача, були повідомлені особисто, під розписку (том ІІІ, а.с. 240). У судовому засіданні 02.07.2015 р., яке відбулося за участю представників позивача та відповідача (інтереси відповідача представляли: ОСОБА_5, ОСОБА_2 - за довіреністю від 10.06.15 р.) оголошено перерву до 09.07.2015 р. до 12 год. 15 хв., про що представники сторін, в т.ч. відповідача, були повідомлені особисто, під розписку (том V, а.с. 27). 09.07.2015 р. у судове засідання представники відповідача - не з'явилися , не зважаючи на те, що були повідомлений особисто, під розписку, про місце, день, час, розгляду даної справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.07.2015 р. у справі № 914/1664/15 призначено судову експертизу з питань визначених в ухвалі (п.п. 1 - 3 резолютивної частини ухвали) та, одночасно, зупинено провадження у справі (п. 7 резолютивної частини ухвали )(том V, а.с. 34-39), про що сторони були належним чином повідомлені: представник позивача - у судовому засіданні, відповідач - по-пошті, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том V, а.с. 39/зворот). З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 10.08.2015 р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.08.2015 р. (том V, а.с. 46-47), про що сторони були повідомлені відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (том V, а.с. 47/зворот). У судове засідання, яке відбулося 14.08.2015 р. представник позивача - прибув, представник відповідача - не з'явився .

З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 14.08.2015 р. у справі № 914/1664/15 провадження зупинено до отримання висновку експерта (том V, а.с. 57-58), про що сторони (представник позивача - у судовому засіданні), відповідач - по-пошті, були належним чином повідомлені, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том V, а.с. 58/зворот).

Ухвалою місцевого господарського суду від 16.11.2015 р. поновлено провадження у справі та розгляд справи призначено на 24.11.2015 р. (том V, а.с. 63-64), про що сторони повідомлені відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (том V, а.с. 64/зворот). У судове засідання, яке відбулося 24.11.2015 р. представник позивача прибув, представник відповідача - не з'явився . З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 24.11.08.2015 р. у справі № 914/1664/15 провадження зупинено до отримання висновку експерта (том V, а.с. 70-75), про що сторони (представник позивача - у судовому засіданні), відповідач - по-пошті, були повідомлені належним чином, що підтверджується штампом суду з відміткою про відправку документа (том V, а.с. 75/зворот).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2016 р. місцевим судом поновлено провадження у даній справі та розгляд справи призначено на 12.02.2016 р. (том V, а.с. 80-81), про що сторони були повідомлені відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (том V, а.с. 81/зворот).

У судове засідання, яке відбулося 12.02.2016 р. прибув представник позивача та відповідача (інтереси відповідача представляв ОСОБА_2 - п/к за довіреністю від 23.03.2015 р.). З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 12.02.2016 р. у справі № 914/1664/15, за участю та клопотанням представників позивача та відповідача (том V, а.с. 93), продовжено строк розгляду спору на 15 днів та розгляд справи відкладено на 19.02.2016 р. (том V, а.с. 98-99). У судовому засіданні 19.02.2016 р. за участю представників позивача та відповідача (інтереси відповідача представляв ОСОБА_2 - п/к за довіреністю від 23.03.2015 р.) провадження у даній справі зупинено до отримання висновку експерта, про що представники сторін були повідомлені у судовому засіданні.

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.03.2016 р. поновлено провадження у справі № 914/1664/15 та розгляд справи призначено на 04.04.2016 р. на 12 год. 00 хв. (том V, а.с. 125), про що сторони були повідомлені відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (том V, а.с. 125/зворот), рекомендованою поштою з повідомленням про вручення : позивач - 31.03.2016 р. № 7901410393681 (том V, а.с. 126), відповідач - 01.04.2016 р. рекомендованою поштою № 790141039690 (том V, а.с. 127).

У судове засідання, яке відбулося 04.04.2016 р. представники позивача прибули, представник відповідача - не з'явився , не зважаючи на те, що був 01.04.2016 р. рекомендованою поштою № 790141039690, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду справи № 914/1664/15 (том V, а.с. 127 ).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 04.04.2016 р. місцевим судом розгляд справи відкладено на 11.04.2016 р. (том V, а.с. 136-137), про що сторони були повідомлені відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України (том V, а.с. 137/зворот). У судове засідання яке відбулося 11.04.2016 р. представник позивача прибув, представник відповідача - не з'явився .

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта/відповідача про те, що він був неналежним чином місцевим судом повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, зокрема, про судові засідання, які відбулися 04.04.2016 р. та 11.04.2016 р. є безпідставними та спростовуються матеріалами даної справи.

Разом з тим, не заслуговують на увагу суду покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що він був позбавлений можливості реалізувати своє право на судовий захист, подання заперечень та пояснень, відповідно до ст. 22 ГПК України, так як вказані обставини теж спростовуються матеріалами справи.

Так, за заявою ПП «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» від 09.06.2015 р. (вх. № 23549/1), останній, 09.06.2015 р. ознайомився з матеріалами справи № 914/1664/15, що підтверджується написом представника апелянта на заяві (том І, а.с. 57); 11.06.2015 р. відповідач подав місцевому суду: письмові Заперечення на позовну заяву (вх. № 24127/10 від 11.06.2015 р.) (том І, а.с. 59-61); клопотання про долучення документів (вх. № 26068/15 від 25.06.15 р.)(том ІІ, а.с. 1-236, том ІІІ, а.с. 1-238); клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 26727/15 від 30.06.15 р.)(том ІІІ, а.с. 242), з матеріалами справи ознайомився 01.07.2015 р., що підтверджується написом представника відповідача на цій заяві (том ІІІ, а.с. 242); клопотання про продовження строку розгляду спору (том V, а.с. 93); клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. № 6147/16 від 15.02.16 р.)(том V, а.с. 100), з матеріалами справи ознайомився 15.02.2016 р., що підтверджується написом представника відповідача на цій заяві; подав Заперечення на клопотання про витребування доказів від 19.02.2016 р. (вх. № 6874/16 від 19.02.2016 р.)(том V, а.с. 110-111).

Отже, відповідач/апелянт відповідно до приписів ст. 22 ГПК України не був ні обмежений, ні позбавлений місцевим господарським судом права на подання, за його волевиявленням, заяв, клопотань, заперечень та пояснень, тощо у справі № 914/1664/15.

Відповідно до статей зазначених у ОСОБА_1 17 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.ч. 1, 3 ст. 237 ЦК України). Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи (ч. 2 ст. 244 ЦК України), Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі (ч. 3 ст. 244 ЦК України). Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї особи (ч. 1 ст. 246 ЦК України). Строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії (ч, 1 ст. 247 ЦК України). Статтею 248 ЦК України передбачено підстави та порядок припинення представництва за довіреністю, а ст. 249 ЦК України - скасування довіреності.

У судових засіданнях місцевого господарського суду інтереси відповідача, як юридичної особи, представляли: ОСОБА_6 - п/к за довіреністю виданою ПП «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» 04.06.2015 р. строком на 1 (один) рік без права передоручення повноважень (том І, а.с. 58), ОСОБА_2 - п/к за довіреністю виданою ПП «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» 10.06.2015 р. строком на 1 (один) рік без права передоручення повноважень (том І, а.с. 66) та за довіреністю від 23.03.2015 р. строком на 1 (один) рік без права передоручення (том V, а.с. 95), ОСОБА_5 - п/к за довіреністю виданою ПП «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» 10.06.2015 р., строком на 1 (один) рік без права передоручення повноважень (том І, а.с. 67), ОСОБА_7 - п/к за довіреністю виданою ПП «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» 08.07.2015 р., строком на 1 (один) рік без права передоручення повноважень (том V, а.с. 101).

Відповідно до ст.ст. 248, 249 ЦК України, вищезазначені довіреності юридичною особою ПП «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР», яка їх видала, не відкликані та не скасовані, такі докази - в матеріалах справи - відсутні.

Слід зазначити, що припинила свою дію, із спливом строку на який її було видано, довіреність від 23.03.2015 р. видана юридичною особою ПП «ГЕО-ТОПО-КАДАСТР» представнику ОСОБА_2, однак на час судового розгляду даної справи місцевим господарським судом та постановлення судового рішення у справі була та є чинною довіреність видана юридичною особою ОСОБА_2 від 10.06.2015 р. (том І, а.с. 66), строк чинності якої - 1 (один) рік, без права передоручення, тобто по 10.06.2016 р. включно.

У суді апеляційної інстанції інтереси апелянта/відповідача, як юридичної особи, представляв ОСОБА_2 на підставі довіреності б/н від 30 травня 2016 р. (том V, а.с. 182).

Як вбачається з матеріалів даної справи представники відповідача не відмовлялися від вчинення дій, які були визначені виданими їм довіреностями, такі докази у справі відсутні.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів дослідивши зазначені вище обставини справи приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, та, зокрема, з підстав передбачених п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач/апелянт був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, в т.ч. про судові засідання, які відбулися 04.04.2016 р. та 11.04.2016 р.

Як вбачається з матеріалів даної справи, місцевим господарським судом 09.07.2015 р. у справі № 914/1664/15 призначена судова технічна експертиза, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз, та одночасно провадження у справі було зупинено до отримання висновку експерта. З підстав зазначених у відповідних ухвалах місцевого суду, провадження у справі, неодноразово, поновлялося та зупинялося (ухвалою суду від 10.08.2015 року провадження у справі поновлено, ухвалою від 14.08.2015 р. - зупинено до отримання висновку експерта, ухвалою суду від 16.11.2015 року провадження у справі поновлено, ухвалою від 24.11.2015 р. - зупинено до отримання висновку експерта, ухвалою суду від 05.02.2016 року провадження у справі поновлено, 19.02.2016 р. - зупинено для проведення судової експертизи).

Ухвалою місцевого суду від 28.03.2016 року поновлено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 04.04.2016 року. З підстав зазначених в ухвалі місцевого суду від 04.04.2016 р. розгляд справи відкладено на 11.04.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені, про що зазначено вище у цій постанові.

Судова експертиза у даній справі - не проведена у зв'язку із неможливістю виконати клопотання експертів Київського НДІСЕ МОУ.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2014 року між Приватним підприємством В«ТІМВ» (Замовник - згідно договору, Позивач - по справі) в особі директора ОСОБА_8 та Приватним підприємством В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» (Виконавець - за договором, Відповідач - по справі) в особі директора ОСОБА_9, було укладено Договір про надання послуг консультування (далі за текстом - Договір консультування)(копія договору - том І, а.с. 38, оригінал Договору консультування - знаходиться в матеріалах справи - том V, а.с. 25).

Згідно п.1.1. Договору консультування, виконавець приймає на себе обов'язок по дослідженню стану мінерально-сировинної бази Західної України (Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської та Волинської областей) та складанню систематизованого збірника нормативно-правових актів з регулювання геологічних відносин, а Замовник зобов'язується прийняти надані послуги та здійснити їх оплату у розмірі, визначеному в п.2.1. Договору.

Загальна вартість консультування становить 800 000,00 грн. без ПДВ (п.2.1. Договору консультування).

Відповідно до п.2.2. Договору консультування, замовник зобов'язаний сплатити вартість наданих послуг виконавцеві протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Як вбачається з умов даного Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 14 березня 2014 р. (п. 3.1. Договору). Розділом 4 Договору передбачено зобов'язання сторін, розділом 5 цього Договору - порядок здачі та приймання консультування. Форсмажорні обставини визначені у розділі 6 Договору, відповідальність сторін - у розділі 7 Договору, інші умови - у розділі 9 Договору консультування.

14 березня 2014 року між ПП В«ТІМВ» та ПП В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» було підписано акт приймання-передачі наданих послуг (оригінал цього ОСОБА_3 знаходиться в матеріалах справи - том V, а.с. 26), відповідно до якого виконавцем було надано замовнику наступні послуги: складено систематизований збірник нормативно-правових актів - на 1021 аркушах, довідку про стан мінерально-сировинної бази Львівської області - на 60 аркушах, довідку про стан мінерально-сировинної бази Закарпатської області - на 40 аркушах, довідку про стан мінерально-сировинної бази Івано-Франківської області - на 35 аркушах, довідку про стан мінерально-сировинної бази Чернівецької області - на 23 аркушах, довідку про стан мінерально-сировинної бази Тернопільської області - на 34 аркушах, довідку про стан мінерально-сировинної бази Волинської області - на 44 аркушах (том ІІ, а.с. 2-236, том ІІІ, а.с. 1-238).

Крім того, 14.03.2014 року між замовником та виконавцем було також підписано акт надання послуг №10 про виконання виконавцем робіт по дослідженню стану мінерально-сировинної бази Західної України та складання систематизованого збірника нормативно-правових актів з регулювання геологічних відносин (оригінал цього ОСОБА_3 знаходиться в матеріалах справи - том V, а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до Господарського суду Львівської області про визнання недійсним договору про надання послуг консультування від 15.01.2014 р., оскільки за твердженнями останнього, вказаний Договір суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 3, ч.3 ст. 92, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.3 ст. 509, ч.1 ст. 627 ЦК України, ч. 5 ст. 65, ч.ч. 1, 2 ст. 189 ГК України, п.2 Постанови КМ України від 13.06.1995 р. № 423 В«Про затвердження Положення про порядок розпорядження геологічною інформацієюВ» .

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав є визнання правочину недійсним.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 215 ЦК України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач, як на підставу недійсності договору про надання послуг консультування від 15.01.2014 р., покликається на положення частин 1, 5 статті 203 ЦК України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України в п.2 своєї постанови № 9 від 06.11.2009 року В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» роз'яснив, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Так, відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 ст. 509 ЦК України також визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Порядок розпорядження (надання у користування і продаж) відкритою геологічною інформацією про надра, отриманою за результатами робіт з геологічного вивчення надр, експлуатації родовищ корисних копалин або використання надр з іншою метою встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. № 423 В«Про затвердження Положення про порядок розпорядження геологічною інформацієюВ» .

Пунктом 12 вказаної Постанови визначено, що розмір плати за геологічну інформацію визначається з урахуванням: споживчого значення об'єкта, щодо якого замовляється чи пропонується інформація (розміри і техніко-економічні показники родовища, якість та кон'юнктура корисних копалин, перспективність площ і окремих ділянок тощо); особливостей геологічної будови та повноти геологічного вивчення надр; рівня повноти та детальності заявленої інформації; попиту на конкретну геологічну інформацію; витрат на підготовку геологічної інформації; мети, з якою використовуватиметься замовлена інформація (геологічне вивчення ділянки надр, родовища корисних копалин, проектування; будівництво підприємств з видобутку корисних копалин тощо).

Таким чином, зазначеною постановою визначено критерії, які мають враховуватися продавцем геологічної інформації (в тому числі, відповідачем) при формуванні її вартості, що відповідає визначеній ст.189 ГК України дефініції ціни як грошової еквівалентності одиниці послуги.

В той же час із змісту оспорюваного договору консультування жодним чином не вбачається погодження сторонами обсягу інформації, що підлягала дослідженню, а також необхідний для її отримання комплекс робіт, які б могли слугувати критеріями для визначення вартості послуг у наперед встановленому розмірі.

Відповідачем не надано обґрунтовані пояснення щодо формування ціни оспорюваного договору консультування, який передбачав складання різних за обсягом та складністю одиниць послуг (довідок про стан мінерально-сировинної бази шести різних областей України та систематизованого збірника нормативно-правових актів).

Місцевим господарським судом встановлено суттєву невідповідність ціни договору визначеним у ньому послугам, що підтверджується наступним.

Представником позивача було надано суду і такий був долучений до матеріалів справи лист Державного науково-виробничого підприємства В«Геоінформ УкраїниВ» від 16.07.2015 року за №02/302-2065, зі змісту якого вбачається, що вартість довідки щодо стану мінерально-сировинної бази по одній адміністративній області складає - 11986,00 грн. (том V, а.с. 86).

Крім того, представником позивача надано та долучено судом до матеріалів справи докази, які вказують на те, що складений відповідачем систематизований збірник нормативно-правових актів здебільшого є тотожним із збірником нормативно-правових актів В«Геологічне право УкраїниВ» , який був складений Державним вищим навчальним закладом В«Національний гірничий університетВ» (том ІV, а.с. 4 - 259) та знаходиться у вільному доступі на офіційному сайті вказаного навчального закладу за наступним посиланням: http://ir.nmu.org.ua/handle/123456789/2942.

Також, в матеріалах справи наявний лист від 14.07.2015 року за вих. №125ЮФ/257 Державного вищого навчального закладу В«Національний гірничий університетВ» , зі змісту якого вбачається, що навчальний заклад ніколи не передавав і не продавав Приватному підприємству В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» право на розпорядження (продаж) систематизованого збірника нормативно-правових актів В«Геологічне право УкраїниВ» (укладач - ОСОБА_10), який захищений Свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № 58014 від 06.01.2015 р. (том V, а.с. 88).

Суд взяв до уваги, що в судовому засіданні представником відповідача не спростовувався факт використання робіт науковців, що знаходяться у вільному доступі, при складанні збірника нормативно-правових актів, що вказує на відсутність при виконанні зазначеної роботи таких складових як значна складність і затрачений час, які б могли слугувати базою для визначення ціни договору в розмірі 800000,00 грн.

Усі вищевказані та встановлені судом обставини засвідчують факт суттєвої невідповідності ціни оспорюваного договору консультування в розмірі 800000,00 грн. передбаченим п.6 ст.3 ЦК України, ч.3 ст.509 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.627 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.189 ГК України засадам справедливості, добросовісності, розумності та еквівалентності ціни оспорюваного правочину передбаченим ним послугам.

Слід зазначити, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності (перша ознака) його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків (друга ознака) та, умови договору завдають шкоди позивачеві (третя ознака). З аналізу умов вищевказаного договору, постанови КМ України від 13.06.1995 р. № 423 та доказової бази зібраної судом вбачається, що зазначені вище три ознаки для кваліфікації умов договору несправедливими, є одночасними.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про те, що доводи відповідача про встановлену законом свободу договору, яка дозволяє на власний розсуд визначати усі умови договору (в т.ч. щодо його ціни), є безпідставними, оскільки така свобода не є абсолютною, а повинна відповідати вимогам чинного законодавства та будуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, яким оскаржуваний договір суперечить.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було помилково застосовано норми постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. № 423 В«Про затвердження Положення про порядок розпорядження геологічною інформацієюВ» , через те, що вона стосується продажу геологічної інформації за результатами проведених робіт, а відповідачем, як виконавцем за оспорюваним Договором, геологічна інформація продавалася за результатами наданих послуг.

Слід зазначити, що аналіз положень статті 901 ЦК України свідчить про те, що відмінність робіт від послуг полягає в тому, що під час виконання робіт, замовнику передається результат роботи, а послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

В той же час, із змісту оскаржуваного договору чітко вбачається, що Приватне підприємство В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» мало виконати саме роботи, які хоч і були названі послугами, з дослідження стану мінерально-сировинної бази 6-ти областей, оскільки наслідком цього мав бути конкретний результат у вигляді складених довідок за наслідками виконаних робіт (послуг).

Вказане повністю узгоджується з положеннями п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. № 423, згідно якої геологічна інформація - це зафіксовані дані геологічного , геофізичного, аерокосмічного, економічного змісту, що характеризують будову надр, наявні в них корисні копалини , умови розробки родовищ, інші якісні і кількісні параметри та особливості надр і отримані за результатами геологорозвідувальних, геолого-екологічних, науково-дослідних , експлуатаційних та інших робіт .

Відтак, посилання апелянта на існуючий у нього обов'язок надати саме послуги, а не роботи, носить формальний характер та жодним чином не вказує на безпідставність застосування судом першої інстанції положень вищевказаної постанови.

В свою чергу слід зазначити, що п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. № 423 визначено, що розмір плати за геологічну інформацію визначається з урахуванням: споживчого значення об'єкта, щодо якого замовляється чи пропонується інформація (розміри і техніко-економічні показники родовища, якість та кон'юнктура корисних копалин, перспективність площ і окремих ділянок тощо); особливостей геологічної будови та повноти геологічного вивчення надр; рівня повноти та детальності заявленої інформації; попиту на конкретну геологічну інформацію; витрат на підготовку геологічної інформації; мети, з якою використовуватиметься замовлена інформація (геологічне вивчення ділянки надр, родовища корисних копалин, проектування; будівництво підприємств з видобутку корисних копалин тощо).

Таким чином, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.1995 р. № 423 визначено критерії, які мають враховуватися продавцем геологічної інформації ( в нашому випадку ПП В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» ) при формуванні її вартості, що відповідає встановленому ст. 189 ГК України визначенню ціни як грошової еквівалентності одиниці послуги.

Суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги доводи позивача про те, що із змісту оскаржуваного договору консультування жодним чином не вбачається погодження сторонами обсягу інформації, що підлягала дослідженню, та необхідний для її отримання комплекс робіт, які б могли слугувати критеріями для визначення вартості послуг у наперед встановленому розмірі. Крім того, скаржником/відповідачем також не було надано роз'яснень з приводу формування ціни оскаржуваного договору.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи доказів, оцінку яким надано вище у цій постанові (том V, а.с. 86, 88, том ІV, а.с. 4 - 259), чітко вбачається невідповідність умов оскаржуваного договору вимогам закону щодо їх добросовісності, розумності та справедливості, на що вказує істотна невідповідність ціни договору визначеним ним роботам (послугам).

Особливу увагу колегія суддів звернула на ту обставину, що представником Відповідача не спростовується факт використання робіт науковців при складанні збірника нормативно-правових актів, що за відсутності відповідного дозволу, свідчить про незаконність таких дій та вказує на фактичну відсутність при виконанні роботи таких складових як складність та значний затрачений час, які могли бути б якимось виправданням для формування ціни роботи в розмірі 800000,00 грн.

Таким чином, наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази засвідчують факт суттєвої невідповідності ціни оскаржуваного договору у розмірі 800000,00 грн. встановленим п. 6 ст. 3 ЦК України, ч. 3 ст. 509 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 189 ГК України засадам справедливості, добросовісності, розумності та еквівалентності ціни оскаржуваного правочину передбаченим ним роботам (послугам), частина з яких, на думку колегії, до того ж є результатом протиправного використання чужої інтелектуальної власності, так як апелянтом не доведено зворотнього.

Як вбачається з матеріалів даної справи, Господарський суд Львівської області досліджував оскаржуваний Договір консультування щодо такої додаткової підстави недійсності правочину я як його фіктивність, з огляду на фактичну відсутність у сторін правочину наміру на створення правових наслідків у вигляді виконаних робіт (наданих послуг), що підтверджується зібраними по справі доказами.

Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2 ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 3.11. постанови від 29.05.2013 р. №11 В«Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійснимиВ» зазначив, що фіктивний правочин є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

Матеріалами справи підтверджено, що ПП В«ТІМВ» створене в 1999 році для виробництва товарів народного вжитку, торгівельної та посередницької діяльності, надання послуг населенню, виконання робіт, сприяння відродженню національної економіки України та її інтеграції у міжнародний світовий ринок, з метою одержання прибутку.

Єдиним засновником та власником, а також теперішнім директором ПП В«ТІМВ» є громадянин України ОСОБА_11.

З пункту 3.1. Статуту ПП В«ТІМВ» , у редакції зареєстрованій 21.11.2005 р. за №14151050001008788, вбачається, що підприємство створюється, окрім іншого, з метою одержання прибутку.

Відповідно до ч.5 ст.65 ГК України, керівник підприємства вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України визначено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Аналіз вищевказаних норм та положень статуту ПП В«ТІМВ» дає підстави стверджувати, що діяльність керівника підприємства повинна спрямовуватися виключно на реалізацію інтересів підприємства і відповідати визначеним статутом цілям, предмету діяльності та меті, якою є одержанню прибутку.

Відповідно до рішення засновника ПП В«ТІМВ» від 27.08.2014 року, призначено аудиторську перевірку фінансової діяльності ПП В«ТІМВ» , відсторонено директора ОСОБА_8 від виконання обов'язків по управлінню підприємством та зобов'язано передати засновнику ПП В«ТІМВ» печатку, штампи підприємства, усі установчі документи, а також документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства до 12:00 год. 29 серпня 2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26.06.2015 року по справі № 466/3128/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.10.2015 р. по справі № 466/3128/15, позов задоволено повністю, зобов'язано ОСОБА_8 передати ПП В«ТІМВ» в особі засновника ОСОБА_11 по ОСОБА_3 приймання - передачі документи та атрибути ПП В«ТІМВ» (том V, а.с. 30-32, 129-131).

Згідно Статуту позивача (п.3.2), предмет діяльності підприємства не містить пункту про розробку надр та добуванням корисних копалин.

Суд вважає підставними вказані доводи, оскільки при укладенні оспорюваного договору консультування, директор ПП В«ТІМВ» ОСОБА_8 діяв не відповідно до визначених статутом цілей, предмету діяльності та мети підприємства, якою є одержанню прибутку.

На відсутність в сторін оспорюваного договору наміру на реальне настання правових наслідків, зумовлених його укладенням, вказує також неможливість використання його результатів в господарській діяльності.

При цьому із мотивувальної частини судового рішення у справі № 466/3128/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 13.10.2015 р. по справі № 466/3128/15, вбачається, що колишнім директором ПП В«ТІМВ» ОСОБА_8 не оспор.ювався факт утримання після відсторонення та подальшого звільнення з посади печатки, штампів, первинних, фінансових та статутних документів ПП В«ТІМВ» та їх повернення новопризначеному директору ПП В«ТІМВ» ОСОБА_11

Згідно постанови державного виконавця Шевченківського відділу ДВС Львівського міського управління юстиції від 29.02.2016 р. виконавче провадження № 49647783 з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Львова було закінчено через невиконання ОСОБА_8 рішення суду, у зв'язку з чим, державним виконавцем скеровано подання у Шевченківський відділ поліції ГУНП України у Львівській області для вирішення питання про притягнення останнього до кримінальної відповідальності (том V, а.с. 132-133).

Вказані вище обставини слугували підставою для суду першої інстанції щодо призначення судової технічної експертизи документів з метою встановлення дати підписання оскаржуваного договору та інших документів.

Окрім вищезазначених обставин, судом першої інстанції було підставно взято до уваги інші доводи позивача, які засвідчують фіктивність оскаржуваного договору консультування.

Зокрема, що укладаючи зазначений правочин колишній директор ПП В«ТІМВ» ОСОБА_8 свідомо проігнорував розділ 3 Статуту ПП В«ТІМВ» , яким визначено предмет діяльності підприємства та який не включає геологічне вивчення надр та промислове видобування корисних копалин.

Крім того, про відсутність у сторін оскаржуваного договору наміру на реальне настання правових наслідків свідчить неможливість використання його результатів в господарській діяльності.

У п. 4 постанови КМ України № 423 визначено, що геологічна інформація, створена (придбана) на власні кошти юридичних та фізичних осіб, є їх власністю. Реалізація цієї інформації здійснюється її власником за погодженням з Держгеонадра .

Згідно п.5 вказаної постанови, геологічна інформація незалежно від форми власності підлягає обов'язковій реєстрації та обліку в Державному інформаційному геологічному фонді Держгеонадра.

Відповідно до п.10 цієї постанови КМ України, для погодження продажу геологічної інформації, яка не є державною власністю, її власник надсилає запит Держгеонадра.

Пунктом 15 постанови КМ України № 423 встановлено, що юридичні та фізичні особи України, інших держав, які отримали геологічну інформацію з порушенням цього Положення, до проведення геологорозвідувальних робіт та освоєння родовищ корисних копалин на території України не допускаються.

Відтак, чинним законодавством визначено порядок розпорядження геологічною інформацією про надра, зокрема, встановлено обов'язок власника геологічної інформації здійснювати її реєстрацію та облік в Державному інформаційному геологічному фонді Держгеонадра та обов'язок погоджувати реалізацію такої інформації з Держгеонадра.

У випадку недодержання зазначених вимог щодо нових власників геологічної інформації застосовується заборона на її використання, зокрема, на проведення георозвідувальних робіт та освоєння родовищ корисних копалин.

Представником позивача було надано і такий був долучений до матеріалів справи лист Державної служби геології та надр України від 03.06.2015 року за №6236/13/10-15, з якого вбачається, що ПП В«ГЕО-ТОПО-КАДАСТРВ» не здійснювало реєстрацію та облік в ДНВП В«Геоінформ УкраїниВ» інформації про стан мінерально-сировинної бази Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської, Волинської областей.

В свою чергу, відповідачем факту дотримання ним вимог законодавства при реалізації геологічної інформації також підтверджено не було. Зокрема, не надано доказів погодження Державною службою геології та надр України продажу геологічної інформації Приватному підприємству В«ТІМВ» .

Вказане вказує на відсутність при укладенні вказаного договору наміру у сторін на реальне настання правових наслідків, оскільки надані відповідачем результати у вигляді складених довідок про стан мінерально-сировинної бази Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької, Тернопільської та Волинської областей жодним чином не могли в подальшому використовуватися.

Таким чином, усі зазначені обставини вказують на фіктивність оспорюваного договору консультування, оскільки укладаючи такий сторони наперед не мали на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином.

Із врахуванням викладеного, місцевий суд дійшов правомірного висновку, що позов є підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Інші твердження апелянта/відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України). Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, дослідивши всі обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 р. у справі № 914/1664/15 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 27, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.04.2016 року у справі № 914/1664/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

02.06.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 06.06.2016 р.