Постанова

від 08.06.2016 по справі 815/708/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/708/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Крусяна А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Глобус» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2016 року № 0000072203,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Глобус» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року № 0000072203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що на підставі направлення від 20.01.2016 року № 000013/33 посадовою особою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області та на виконання постанови від 08.06.2015 року слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, в межах кримінальної справи № 1205270010001392, відповідно до наказу ДПІ від 20.01.2016 року № 49 проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП «Глобус» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вектор АРТ» за період листопад-грудень 2014 року.

За результатами перевірки складено Акт № 444/15-53-22-03/30047289 від 03.02.2016 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99 293 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.02.2016 року № 0000072203 на загальну суму 124 160 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

Підставою для визначення ДПІ порушення ПП «Глобус» податкового законодавства слугували хибні припущення перевіряю чого стосовно відсутності реальності придбання послуг по господарських операціях між позивачем та ТОВ «Вектор Арт», без належного аналізу безпосередньо господарських операцій та первинної документації. Висновок зроблено на підставі отриманої податкової інформації від ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.06.2015 року про неможливість співставлення даних по ТОВ «Вектор Арт», оскільки останнє не знаходиться за податковою адресою.

Представник позивача вважає висновки акту перевірки такими, що не відповідають дійсності, а прийняте відповідачем на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на обґрунтування, викладені в позовній заяві (а.с.4-8).

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 14.03.2016 року не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (а.с.34), письмових заперечень на адміністративний позов не надав.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року № 0000072203. Стягнуто з Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «Глобус» (код ЄДРПОУ 30047289) сплачений судовий збір у розмірі 1862,41 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві грн.) 41 коп.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем на виконання постанови слідчого СВ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області в межах кримінальної справи від 08.06.2015 року, відповідно до наказу ДПІ від 20.01.2016 року № 49 проведена виїзна позапланова документальна перевірка ПП «Глобус».

За результатами перевірки складено Акт № 444/15-53-22-03/30047289 від 03.02.2016 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ПП Глобус з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Вектор АРТ» за період листопад-грудень 2014 року», яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99 293 грн.(а.с.10-19). На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000072203 від 17.02.2016 року, яким ПП «Глобус» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму з урахуванням штрафних санкцій - 124 160,00 грн. (а.с.9).

Не погодившись із зазначеним повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що між ПП «Глобус» та ТОВ «Вектор Арт» укладений Договір транспортного експедирування від 02.06.2014 року № 02/06-2014, відповідно до умов якого ТОВ «Вектор Арт» бере на себе зобов'язання здійснювати транспортне експедирування та перевезення експортного, імпортного або транзитного вантажу в 20-ти та 40-ти футових морських контейнерах автомобільним транспортом на території України, СНД та в міжнародному сполученні (а.с. 37-39).

На підтвердження реальності операцій по даному договору позивач надав суду належним чином завірені копії наступних документів: податкові накладні, рахунки, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні, виписки банку (а.с.40-107).

Також, колегія суддів зазначає наступне.

Разом із тим, в акті перевірки зазначено, що позивач не надав документи, які підтверджували, як само було придбано послуги позивачем та яким чином ТОВ «Вектор Арт» виступало перевізником. Тобто, не доведено господарську діяльність отриманих послуг відповідно актів виконаних робіт, послуг між позивачем та ТОВ «Вектор Арт».

Також, в акті перевірки зазначено, що по підприємству ТОВ «Вектор АРТ» в наданих до перевірки міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) в графі 16,17 «найменування перевізника» не відображено зазначене підприємство, що не дає змоги підтвердити отримання послуг перевезення.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»,за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату i за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажі кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає вiд iменi усiх цих клiєнтiв як вантажовiдправник та/чи вантажоодержувач. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно вiд обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Українi. Такими документами можуть бути: авiацiйна вантажна накладна (Air Waybill); мiжнародна автомобiльна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦIМ (CIM);вантажна вiдомiсть (Cargo Manifest); iншi документи, визначенi законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезеннi пiдтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документiв (залiзничних, автомобiльних, авiацiйних накладних, коносаментiв тощо), якi вiдображають шлях прямування вантажу вiд пункту його вiдправлення до пункту його призначення.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно вважав необґрунтованими доводи податкової, оскільки, позивач надав суду копії міжнародних товарно-транспортних накладних з яких вбачається, що вони заповнені належним чином, а в графі 16,17 СМR чітко зазначений перевізник та печатка ТОВ «Вектор Арт» (а.с.66-94).

Згідно до вимог ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проаналізувавши первинні документи, надані позивачем на підтвердження виконання сторонами умов Договору транспортного експедирування від 02.06.2014 року №02/06-2014, колегія суддів вважає, що вони підтверджують виконання даного договору та правомірність віднесення позивачем витрат на придбання цих послуг до операційних.

Згідно до вимог п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до вимог п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дослідивши акт перевірки та враховуючи, що апелянт не надав жодних документів, які б підтверджували наявність фактів, зазначених в акті перевірки, колегія суддів не встановила доказів на підтвердження висновків податкової про порушення ПП «Глобус» вимог п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України та заниження податку на додану вартість на суму 99 293, 00 грн.

В матеріалах справи містяться документи, що підтверджують здійснення ПП «Глобус» господарських операцій та правомірність включення до складу валових витрат сум витрат на придбання послуг у ТОВ «Вектор Арт», згідно з Договором транспортного експедирування від 02.06.2014 року №02/06-2014.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що господарська діяльність ПП «Глобус» пов'язана з допоміжною діяльністю у сфері транспорту, отже отримання послуг за Договором транспортного експедирування від 02.06.2014 року здійснено в межах господарської діяльності підприємства позивача.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що податкова безпідставно збільшила ПП «Глобус» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму з урахуванням штрафних санкцій 124 160,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Вектор Арт».

На думку колегії суддів, якщо відповідачем ставиться під сумнів здійснення господарських правовідносин із контрагентами позивача, податковий орган не позбавлений можливості здійснити відповідні запити та витребувати пояснення. В даному випадку, відповідачем зроблені висновки без дослідження всіх обставин, позивач виконав усі передбачені законом умови стосовно віднесення сплачених сум до складу валових витрат і має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Також, колегія суддів зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що позивач не порушував податкове законодавство та, відповідач, всупереч нормам Податкового кодексу України, безпідставно прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно по суті вирішив справу, але припустився помилки, поклавши стягнення з Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління ДФС в Одеській області сплаченого судового збору у розмірі 1862,41 (одна тисяча вісімсот шістдесят дві грн.) 41 коп. на користь Приватного підприємства «Глобус» (код ЄДРПОУ 30047289) за рахунок бюджетних асигнувань, з огляду на наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 25 Бюджетного кодексу України (далі - БК) безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

За правилами статті 3 Закону України від 5 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком.

Безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання казначейством та його територіальними управліннями рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (пункт 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок)).

Абзацом третім пункту 26 Порядку передбачено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Враховуючи те, що за правилами БК в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України і управління наявними коштами Державного бюджету України, зокрема безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду входить до компетенції Державного казначейства України, постанова суду першої інстанції, в частині стягнення судових витрат з видатків державного бюджету, спрямованих на асигнування діяльності ДПІ, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому в цій частині рішення підлягає зміні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 року (справа № 826/2689/14).

Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд першої по суті правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права щодо розподілу судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.

Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.

01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.

Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 1862, 40 грн.

Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2016 року до ухвалення судового рішення у справі, а апеляційна скарга розглянута, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2048,64 грн. (110% х 1862,40 грн. = 2048,64 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 201; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року змінити.

Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:

«Адміністративний позов Приватного підприємства «Глобус» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.02.2016 року № 0000072203 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 17.02.2016 року № 0000072203.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі Головного управління ДФС в Одеській області на користь Приватного підприємства «Глобус» (код ЄДРПОУ 30047289) сплачений судовий збір у розмірі 1862,41 (одну тисячу вісімсот шістдесят дві грн.) 41 коп.».

Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 2048 (дві тисячі сорок вісім) грн. 64 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: А.В. Крусян