Рішення

від 18.05.2016 по справі 752/14581/14-ц

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14581/14-ц

Провадження № 2/752/435/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.05.2016 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Шевченко Т.М.

з участю секретаря Крекотень О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Державного департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), треті особи - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві та Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, усунення перешкод у реалізації права на безкоштовну приватизацію шляхом визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, третя особа - Державний департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення до стану, приданого для використання за цільовим призначенням, -

в с т а н о в и в:

у вересні 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_3 та Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, усунення перешкод в реалізації права на безкоштовну приватизацію шляхом визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування своїх вимог позивачі посилаються на те, що вони розпочали процедуру приватизації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, яка була їм надана в користування рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 2280 від 21.11.1961 року і на якій знаходиться домоволодіння, належне позивачам на праві спільної часткової власності.

26 липня 2013 року позивачі та їх сусіди отримали письмове повідомлення про проведення Київським інститутом земельних відносин відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 та бланк акт прийому - передачі межових знаків д підписання.

Позивач зазначає, що спірна земельна ділянка межує з земельною ділянкою на вул. Холмогорській, 2 та з земельною ділянкою на вул. Холмогорській, 2-А і використовується як проїзд загального користування, оскільки є єдиною можливістю під'їзду д цих двох суміжних земельних ділянок.

Позивачі та інші сусіди категорично заперечили проти передання ділянки, які землевпорядні органи визначили як земельна ділянка на АДРЕСА_1 власність відповідачу, яки не користувався нею та не проживав там. Проте, 02 грудня 2013 року із супровідним листом позивачі отримали належним чином завірені копії судових рішень, зокрема рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га на АДРЕСА_1; додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2008 року, яким зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виготовити, провести держану реєстрацію та видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку; ухвалу Голосіївського районного суду . Києва від 30.09.2010 року про відмову начальнику Головного управління земельних ресурсів в роз'ясненні додаткового рішення, а також рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.12.2010 року, яким скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2008 р. про визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку та відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову.

У подальшому, під час укладення договору з КП «Київський інститут земельного кадастру» позивачам стало відомо, що на земельну ділянку 0,10 га на АДРЕСА_1 в лютому 2014 року виготовлені правовстановлюючі документи на ім'я ОСОБА_3

Оскільки такі дії є незаконними, а судове рішення про визнання за відповідачем права власності на земельну ділянку скасоване, позивачі просять визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку, площею 0,10 га за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_3, та скасувати його державну реєстрацію.

В судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов з вищевказаних підстав.

Представник Головного управління Держземагенства у м. Києві в судовому засіданні пояснив, що земельна ділянка, площею 0,10 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд зареєстровано в Державному земельному кадастрі за ОСОБА_3 та присвоєно кадастровий номер: НОМЕР_2.

Представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) в судовому засіданні не визнала позовні вимоги та заперечувала проти їх задоволення, зазначивши, що вони є неналежним відповідачем, оскільки позовні вимоги не відносяться до повноважень Департаменту земельних ресурсів.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та заперечував проти їх задоволення. Звернувся у суд із зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. (а.с. 112)

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 вказує на те, що він є власником земельної ділянки, загальною площею 0,1 га, з кадастровим номером НОМЕР_3 : 0048, яка розташована за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_4 від 19.01.2014 р., зареєстрованого в Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві. У жовтні 2014 року він дізнався про те, що частина належної йому земельної ділянки самовільно зайнята сусідами із домоволодіння на вул. Холмогорській, 2 та незаконно встановлено цегляну огорожу та металеві ворота, зв'язку з чим позивач за зустрічним позовом 13 жовтня 2014 року звернувся до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради з заявою про обстеження земельної ділянки, за наслідками якого складено акт № 1366/01 від 16.10.2014 р. про самовільне зайняття частини земельної ділянки, розміром 0,2 га, суміжними користувачами земельних ділянок.

За таких підстав, ОСОБА_3 просить зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,02 га з кадастровим номером НОМЕР_2, яка знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, а також зобов'язати відповідачів привести зазначену земельну ділянку у попередній стан, придатний для використання, звільнивши від цегляної огорожі та воріт. Крім того, зобов'язати відповідачів надалі не чинити перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом заборони використання земельної ділянки як під'їзду до свого домоволодіння.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20 травня 2002 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_2, посвідчивши його приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєструвавши договір в Бюро технічної інвентаризації м. Києва. (а.с. 7)

21 липня 2003 року ОСОБА_4 уклала договір купівлі-продажу 1/3 частини будинку АДРЕСА_2, посвідчивши його приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєструвавши договір в Бюро технічної інвентаризації м. Києва. (а.с. 10)

17 жовтня 2006 року ОСОБА_2 уклав договір дарування 1/3 частини будинку АДРЕСА_2, посвідчивши його приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєструвавши договір в Бюро технічної інвентаризації м. Києва.

Після набуття права власності на частини вказаного житлового будинку позивачі зверталися до Київського міського голови із заявою про оформлення їм у приватну власність 0,10 га земельної ділянки повул. Холмогорська, 2в м. Києві та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку, яка була їм надана в користування рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих № 2280 від 21.11.1961 р. (а.с. 12)

У грудні 2013 року позивачам стало відомо про рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га на АДРЕСА_1; додаткове рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.11.2008 року, яким зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виготовити, провести держану реєстрацію та видати ОСОБА_3 державний акт на право власності на вказану земельну ділянку; ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 30.09.2010 року про відмову начальнику Головного управління земельних ресурсів в роз'ясненні додаткового рішення, а також рішення Апеляційного суду м. Києва від 02.12.2010 року, яким скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27.10.2008 р. про визнання за ОСОБА_3 права власності на вказану земельну ділянку та відмову ОСОБА_3 в задоволенні позову. (а.с. 21-26)

У липні 2014 року позивачі звернулися до Київської міської ради із заявою про надання доручення на організацію робіт із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0809 га за адресою: АДРЕСА_2 метою подальшої приватизації земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, що перебуває у їх спільній власності, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. (а.с. 27)

05 серпня 2014 року листом № 057021-08/Р-1648-3829 Департамент земельних ресурсів за дорученням Київської міської ради розглянув звернення і вважав за можливе розроблення відповідної технічної документації для приватизації і доручив її розробку КП «Київський інститут земельного кадастру».

Під час укладення відповідного договору з КП «Київський інститут земельного кадастру» позивачам стало відомо, що на земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 в лютому 2014 року виготовлені правовстановлюючі документи на ім'я ОСОБА_3

Земельні ділянки по вул. Холмогорській,2 в м. Києві та АДРЕСА_1 є суміжними і частково накладаються одна на одну, що підтверджується висновком експерта № 14493/14494/15-41 від 04.04.2016 р. за результатами проведення судвої земельно-технічної експертизи Київським НДІСЕ. (а.с. 54 т. 3)

Так, відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 ст. 186 ЗК України зміни до документації із землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Відповідно до ст. 193 ЗК України, державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами

Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема, об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Статтею 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року скасоване рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до Київської міської ради, третя особа - Головне управління земельних ресурсів, про визнання права власності. (а.с. 25)

З реєстраційної справи щодо проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1 (а.с. 207), вбачається, що ОСОБА_3, отримавши рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2008 року про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку, а також виготовивши технічну документацію, звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві із заявою про державну реєстрацію.

17 березня 2014 року державним реєстратором ОСОБА_7 прийнято рішення про реєстрацію права останнього.

19 березня 2014 року ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1.

З огляду на викладене, посилання ОСОБА_3 на те, що у нього виникло право власності на спірну земельну ділянку на законній підставі, на увагу не заслуговують.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вже зазначалось вище судовими рішеннями, а саме - рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02 грудня 2010 року, яке набрало законної сили 02.12.2010 р., встановлено ту обставину, що рішення про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 у Голосіївському районі м. Києва Київська міська рада не приймала.

При цьому, судами встановлено, що ОСОБА_3 в передбаченому законом порядку не набув право власності на ділянку. Відтак, дії державного реєстратора, наслідком яких була реєстрація права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, не можливо вважати законними.

Передача у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, яка відповідно до даних Державного земельного кадастру за ним не зареєстрована, за відсутності доказів про передачу такої земельної ділянки відповідним органом місцевого самоврядування йому у власність чи користування - є порушенням вимог закону, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України, відповідно якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зі ст. 158 ЗК України суди розглядають справи за спорами про межі земельних ділянок, що перебувають у власності чи користуванні громадян-заявників, які не погоджуються з рішенням органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Таким чином, необхідно визнати незаконним та скасувати видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві свідоцтво № НОМЕР_4 від 19 березня 2014 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_2).

А тому, свідоцтво про право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, було видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві 19 березня 2014 року відповідачу ОСОБА_3 без належної правової підстави.

Наведене у сукупності з встановленими обставинами у даній справі свідчить про обгрунтоаність вимог ОСОБА_8 та ОСОБА_2, а також безпідставність вимог ОСОБА_3

Керуючись ст.ст. 21, 79-1, 83, 118, 152, 189, 211 та 212 ЗК України, ст. ст. 10, 12, 30, 60, 212, 213 та 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати видане Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві свідоцтво № НОМЕР_4 від 19 березня 2014 року про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_2).

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві від 17 березня 2014 року за № 11684168 про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, площею 0,10 га, на АДРЕСА_1 в Голосіївському районі м. Києва для будівництва та обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_2), за ОСОБА_3.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2, третя особа - Державний департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення до стану, приданого для використання за цільовим призначенням - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Києва, іден. номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_4 243 грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: