Постанова

від 30.05.2016 по справі 820/12120/15

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 р. № 820/12120/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вперед" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису в частині,

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Вперед" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 1, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 15, 16, 17, 18 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 30.11.2015 № 02-25/75.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що винесений відповідачем припис в частині пунктів 1, 3, 5, 6, 7, 8, 15, 16, 17, 18 є протиправним, оскільки прийнятий із порушенням вимог природоохоронного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача, Державної екологічної інспекції у Харківській області, проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірок позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення оскаржуваного припису, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі наказу на проведення перевірки №230/01-04 від 26.10.2015, направлення на перевірку Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вперед", результати якої оформлені актом №230/01-04/02-09 (а.с. 21-36).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, ст. 17 Закону України "Про відходи", ст. 10, 11, 20-2, 52 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України, ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 16, 19, 21, 23 "Про надра" (а.с. 31-32).

З метою усунення виявлених недоліків та порушень природоохоронного законодавства, зафіксованих в акті перевірки, відповідачем 30 листопада 2015 року винесено припис №02-25/75 (а.с. 37-38).

Оскаржуваним приписом позивачу приписано, зокрема:

- пунктом 1 приписано до 03.02.2016 отримати документи, які посвідчують право користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного с/г виробництва по не витребуваним паям, які склались по померлим власникам, а саме: гр. ОСОБА_3 (6,6868 га), ОСОБА_4 (7,1946 га);

- пунктом 3 приписано до 04.02.2016 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

- пунктом 5 приписано з моменту отримання припису налагодити ведення первинного поточного обліку відходів по формі 1-ВТ у відповідності до наказу Міністерства оборони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 №342;

- пунктом 6 приписано в термін встановлений Держкомстатом щорічно у встановленому порядку звітувати за формою Держстатзвітності №1 - відходи;

- пунктом 7 приписано до 28.01.2016 провести паспортизацію та інвентаризацію відходів на СТОВ "Вперед";

- пунктом 8 приписано до 23.12.2015 заключити договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів;

- пунктом 15 приписано до 08.12.2015 надати до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості спожитої води СТОВ "Вперед" за період з 12.11.2012 по 12.11.2015;

- пунктом 16 приписано у п'ятиденний строк після отримання дозволу на спеціальне водокористування надати до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості спожитої води СТОВ "Вперед" з моменту отримання дозволу до 27.11.2015;

- пунктом 17 приписано до 08.12.2015 надати до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості спожитої води СТОВ "Вперед" за період з 27.11.2015 по 30.11.2015;

- пунктом 18 приписано до 04.03.2016 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) на СТОВ "Вперед".

Не погоджуючись із приписом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 30.11.2015 №02-25/75 в частині пунктів 1, 3, 5, 6, 7, 8, 15, 16, 17, 18 позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Положенням Про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 454/2011визначено, що Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр). Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства екології та природних ресурсів України (далі - Міністерство), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України і Міністра, а також цим Положенням.

Основними завданнями Держекоінспекції України зокрема є реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464 (надалі - Порядок №464) визначено, що цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Так, згідно пункту 4.22. Порядку встановлено, що на підставі акта, який складено за результатами перевірки, протягом п'яти днів з дня її завершення, у разі виявлення порушень вимог природоохоронного законодавства складається припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Згідно пункту 4.25. Порядку строк виконання припису встановлює державний інспектор залежно від виявлених порушень природоохоронного законодавства, але не більше ніж 6 місяців. У разі неможливості виконання приписів у встановлені в них строки суб'єкт господарювання, що перевірявся, може звернутись до органу Держекоінспекції для їх продовження з обґрунтуванням та підтверджуючими документами, оформленими належним чином.

Таким чином, суд зазначає, що припис органу державного нагляду (контролю) - Державної екологічної інспекції - виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення цих порушень в термін, що не повинен перевищувати строк шість місяців.

Судом встановлено, що пунктом 1 позивача зобов'язано до 03.02.2016 отримати документи, які посвідчують право користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення для ведення товарного с/г виробництва по не витребуваним паям, які склались по померлим власникам, а саме: гр. ОСОБА_3 (6,6868 га), ОСОБА_4 (7,1946 га).

Згідно з п. 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 № 429 (далі - Положення), державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

За приписами абз б) пп. 4.2. п. 4 Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про використання та охорону земель із: консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню (засміченню) земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; встановлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також із додержання режиму використання їх територій; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду.

Екологічні вимоги - це вимоги, які визначають умови використання природних ресурсів в Україні.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до обов'язкових екологічних вимог відносять: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Вимоги щодо належного оформлення прав користування земельними ділянками, реєстрації договорів оренди таких ділянок тощо до екологічних вимог не відносяться.

Крім того, положеннями ст. 5 Закону України В«Про державний контроль за використанням та охороною земельВ» передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" виконання функцій щодо реалізації державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі віднесено до компетенції Державної інспекції сільського господарства України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" передбачена ліквідація Державної інспекції сільського господарства України. Після її ліквідації функції із забезпечення формування державної політики щодо використання і охорони земель сільськогосподарського призначення перейдуть до Міністерства аграрної політики та продовольства України.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Таким чином, при проведенні планової перевірки дотримання сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Вперед" вимог природоохоронного законодавства в частині, що стосується наявності документів, які підтверджують право користування земельними ділянками відповідач перебрав на себе повноваження іншого органу державної влади.

А тому, суд приходить до висновку, що пункт 1 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 30.11.2015 № 02-25/75 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо пункту 3 вказаного припису суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що пунктом 3 позивачу приписано до 04.02.2016 отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки Держекоінспекцією зафіксовано використання зварювального апарату, ЗАВ (БЦС-50), МС-40/20, "Пектус", зерновантажувачі ЗПС-60, ЗПС-90, ЗПС-100, склади для зберігання зерна (4 шт), ділянка зберігання техніки, склад ПММ без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Тобто, СТОВ "Вперед" може вести свою господарську діяльність пов'язану з викидами в атмосферу від стаціонарних джерел тільки після отримання відповідного дозволу, виданого уповноваженим органом. Розробку документів на основі яких видається дозвіл на викиди проводиться спеціалізованими підприємствами, перелік яких затверджений Міністерством екології та природних ресурсів України.

Згідно Наказу Мінприроди України № 7 від 10.02.1995 "Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві" приведені наступні класифікаційні визначення джерел викидів, згідно наступних пунктів:

-1.15.4. Джерело забруднення атмосфери - об'єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.

-1.15.5. Стаціонарне джерело забруднення атмосфери підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

-1.15.6. Пересувне джерело забруднення атмосфери транспортний засіб, рух якого супроводиться викидом в атмосферу забруднюючих речовин.

-1.15.10. Організований викид - викид який надходить атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди.

-1.15.11. Неорганізований викид - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.

Таким чином, коли на підприємстві є джерело викиду, яке не змінює свого розташування, а саме: склади для зберігання зерна, ділянка для зберігання техніки, склад ПММ то це є стаціонарне організоване джерело, бо викид здійснюється через трубу, газоход - витяжку.

Стаціонарні джерела можуть бути організовані і неорганізовані і відповідно дозвіл на викиди необхідно отримувати, як для організованих так і для неорганізованих джерел, бо головна їх кваліфікаційна ознака - джерела стаціонарні. Так зварювальний апарат ЗАВ (БЦС-50), МС-40/20, "Пектус", зерновантажувачі ЗПС-60, ЗПС-90, ЗПС-100, пересилка сипучих матеріалів з бункерів у машини тощо є стаціонарним неорганізованим джерелом.

Для експлуатації стаціонарних джерел (організованих і неорганізованих) необхідно отримати дозвіл на викиди, на основі розробленого комплекту документації:

- "Звіт по інвентаризації викидів забруднюючих речовин" (наказ Мінприроди України № 7 від 10.02.95, зареєстрованого в Мінюсті України 5 березня 1995 за № 61/597 "Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві").

- "Документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин і атмосферне повітря стаціонарними джерелами" (постанова Кабінету Міністрів України № 302 від 13.03.2002 "Про затвердження порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами").

Судом встановлено, що позивачем (замовник) під час здійснення перевірки, а саме 19.11.2015 складено два договори № 15/48 та № 15/49 з товариством з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнський науковий центр екологічних досліджень та аудиту" (виконавець). Відповідно до умов вказаних правочинів, виконавець взяв на себе зобов'язання із проведення та складання звіту з інвентаризації трьох та дев'яти джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря; розробки документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Таким чином, враховуючи, що на момент проведення перевірки у позивача відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суд приходить до висновку, що п. З Припису від 30.11.2015 № 02-25/75 відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо пункту 5 оскаржуваного припису суд зазначає наступне.

Так, пунктом 5 припису від 30.11.2015 зобов'язано СТОВ "Вперед " налагодити ведення первинного поточного обліку відходів по формі 1-ВТ у відповідності до наказу Міністерства оборони навколишнього природного середовища України від 07.07.2008 №342.

Державному обліку підлягають в обов'язковому порядку всі відходи, що утворюються на території України відповідно до Закону України "Про відходи".

Державний облік відходів - це єдина державна система збирання, узагальнення, всебічного аналізу та зберігання відомостей про відходи під час їх утворення та поводження з ними.

Державний облік відходів ведеться з метою уникнення неконтрольованого накопичення небезпечних, у тому числі радіоактивних, відходів і забезпечення оперативного контролю за їх місцезнаходженням, переміщенням, умовами зберігання та захоронення. Державний облік відходів передбачає: паспортизацію та інвентаризацію відходів; ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення, утилізації відходів, реєстру місць видалення відходів та державного реєстру радіоактивних відходів; ведення державного кадастру сховищ радіоактивних відходів і переліку місць тимчасового зберігання радіоактивних відходів.

Підприємства повинні вести первинний облік відходів відповідно до типових форм первинної облікової документації з використанням технологічної, нормативно-технічної, планово-економічної, бухгалтерської та іншої документації. Також для відображення господарських операцій підприємства може використовувати як відповідні типові форми первинного обліку, так й інші первинні документи, що фіксують факти здійснення цих операцій.

Відповідно до "Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.1999, такий облік ґрунтується на даних спостережень за утворенням відходів та здійсненням операцій поводження з ними і охоплює ведення первинного обліку відходів та державної статистичної звітності про них. Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) з використанням відповідної нормативно-технічної, бухгалтерської та іншої документації. Зазначені відомості використовують для заповнення форм державної статистичної звітності та ведення паспорта відходів.

Згідно із Законом України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.

Враховуючи, що Держекоінспекцією під час проведення перевірки встановлено, що СТОВ "Вперед" не здійснює ведення первинного поточного обліку відходів за формою 1-ВТ, що також не заперечується позивачем, суд приходить до висновку, що пункт 5 оскаржуваного припису є таким, що відповідає чинному законодавству.

Поряд із тим, щодо пункту 6 припису, яким позивача зобов'язано щорічно подавати звіти за формою Держстатзвітності №1 - відходи суд зазначає наступне.

Всупереч Указу Президента України від 03.10.1992 №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" наказ Державного комітету статистики України від 14.06.2013 № 182, яким затверджено форму державного статистичного спостереження № 1-відходи не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України і тому вимога його виконання є протиправною.

Щодо пункт 7 припису, а саме проведення паспортизації та інвентаризації відходів на СТОВ "Вперед" суд зазначає наступне.

Паспортизують відходи на підприємствах з метою вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Цей процес передбачає складання і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 "Класифікатор відходів".

Форми паспортів відходів розробляє Мінприроди України за участю інших зацікавлених центральних органів виконавчої влади і затверджує за погодженням з Міністерством охорони здоров'я України.

На кожне місце (об'єкт) зберігання відходів повинен бути складений спеціальний паспорт, у якому зазначаються технічні характеристики місця, найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їхній кількісний та якісний склад, походження, а також відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць (об'єктів).

Реєстр об'єктів утворення, оброблення, утилізації відходів і реєстр видалення відходів ведеться з метою забезпечення збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про об'єкти утворення відходів, повного обліку та опису чинних, закритих і законсервованих місць видалення відходів, їхнього якісного і кількісного складу, контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини. У зазначених реєстрах визначають номенклатуру, обсяги утворення, кількісні та якісні характеристики відходів, інформацію про поводження з ними. У реєстри вносять дані на підставі звітів виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Реєстр місць видалення відходів, крім того, ведеться на підставі відповідних паспортів. Дані цього реєстру підлягають щорічному уточненню. Правила ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів встановлено, зокрема, у "Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів", затвердженому ПКМУ від 31.08.1998 р.

Підприємства-власники об'єктів утворення відходів (ОУВ) та об'єктів оброблення і утилізації відходів (ООУВ) за матеріалами інвентаризації ОУВ і ООУВ на підставі комплексу наявної інформації, в тому числі матеріалів виробничої паспортизації відходів, даних прибутково-видаткових документів, даних спеціальних робіт, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами, складають і ведуть реєстрові карти об'єктів оброблення та утилізації відходів, які погоджуються з державною санітарно-епідеміологічною службою, а затверджують керівники держуправлінь охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, СТОВ "Вперед" повинно розробити інструкцію та план заходів щодо збирання і тимчасового розміщення (зберігання) промислових відходів на промислових майданчиках, відповідно, I, II та III класів небезпеки.

Суд зазначає, що позивачем під час проведення перевірки надано договір №14/08 від 29.01.2014, що укладений з КП "Комплекс по благоустрою Харківського району" про розробку нормативно-технічної та технологічної документації та додаток № 2 до зазначеного договору з переліком відходів які утворюються на СТОВ "Вперед" а саме: батареї свинцеві зіпсовані; відпрацьовані моторні мастила; дрантя обтирочне замаслене; фільтри масляні відпрацьовані; відпрацьовані фільтри повітряні; пісок забруднений нафтопродуктами; лампи розжарювання; сміття з території; шини відпрацьовані зіпсовані; брухт чорних металів дрібний.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача утворюються відходи, по яким СТОВ "Вперед" повинно провести паспортизацію та інвентаризацію відходів, та як наслідок вести первинний облік відходів, в зв'язку з чим пункт 7 припису від 30.11.2015 № 02-25/75 відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо пункту 8 припису від 30.11.2015, яким зобов'язано СТОВ "Вперед" заключити договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності СТОВ "Вперед" є вирощування зернових, бобових і насіння олійних культур.

Статтею 7 Закону України "Про страхування", визначено перелік видів обов'язкового страхування, серед якого з поміж іншого, є певні види страхування, які можна віднести до обов'язкового «екологічного страхування», а саме: страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів.

Тобто, обов'язкове екологічне страхування - це страхування для суб'єктів господарювання, що випадково можуть завдати шкоди/збитків довкіллю чи третім особам у наслідок власної господарської діяльності.

На підставі викладеного та враховуючи використання СТОВ "Вперед" пестицидів і агрохімікатів в здійсненні господарської діяльності, наявність договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно довкіллю або здоров'ю людей під час зберігання та застосування пестицидів і агрохімікатів є обов'язковим, в зв'язку із чим суд приходить до висновку, що п. 8 припису відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо пунктів 15, 16, 17 оскаржуваного припису суд зазначає наступне.

Так, пунктом 15 припису позивача зобов'язано надати до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості спожитої води СТОВ "Вперед" за період з 12.11.2012 та по 12.11.2015 - у строк до 08.12.2015.

Пунктом 16 Припису позивача зобов'язано після отримання дозволу на спеціальне водокористування надати до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості спожитої води СТОВ "Вперед" з моменту отримання дозволу до 27.11.2015 - у п'ятиденний строк.

Пунктом 17 Припису позивача зобов'язано надати до Держекоінспекції інформацію стосовно кількості спожитої води СТОВ "Вперед" за період з 27.11.2015 та по 12.11.2015 - у строк до 08.12.2015.

Суд зазначає, що пункти 15, 16, 17 Припису містять вимогу надати інформацію, а не усунути певні порушення норм чинного законодавства, що не відповідає по своїй суті поняттю "припис" у визначенні, наведеному в Законі України "Про засади державного контролю" .Тобто, такі вимоги не можуть вважатися приписами, бо не містять вимог щодо усунення конкретних порушень.

Крім того, відповідач посилається на порушення Позивачем ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" як на підставу надання інформації. Однак, ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" містить перелік прав відповідача та не встановлює жодних вимог природоохоронного законодавства, які має виконувати суб'єкт господарювання або обов'язків такого суб'єкта.

Право на одержання безоплатно в установленому порядку інформації, яке передбачено ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Відповідач реалізує саме під час контрольного заходу відповідно до п. 4.7 Порядку № 464.

Однак у даному випадку інспекція замінила реалізацію свого права на отримання інформації під час перевірки на вимогу у приписі, що суперечить самому поняттю припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Таким чином, суд вважає, що пункти 15, 16, 17 припису від 30.11.2015 № 02-25/75 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Щодо пункту 18 припису від 30.11.2015 № 02-25/75, яким позивача зобов'язано отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами) у строк до 04.03.2016 суд зазначає наступне.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води належать до державного водного фонду України. Згідно з Кодексом України про надра підземні води є частиною надр (є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827).

Стаття 2 Водного кодексу України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України.

Тобто прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.

Відповідно до положень ст. ст. 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути загальним або спеціальним. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (п. 9 ч. 1 ст. 44, ст. 49 Водного кодексу України).

Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів суб'єкти господарювання мають право лише для власних господарсько-побутових потреб в розмірі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Судом встановлено, що водопостачання позивача здійснюється від двох шахтних колодязів 4-х та 6-ти метрової глибини. Кожен колодязь обладнаний насосом "Водолій" 220В- 50Гц. При цьому відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 21.12.2005 об'єм водоспоживання (максимальний) позивача складає по 28,514 тис кубічних метрів на рік, 78,1 кубічних метрів на добу відповідно. Отже, споживання води СТОВ "Вперед" не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Відповідно до дозволу на спеціальне водокористування від 21.12.2005 позивач використовує воду виключно для господарсько-побутових потреб (у тому числі водопостачання для потреб населення). Позивач не розливає, не фасує або іншим чином не реалізовує забрану прісну підземну воду, не здійснює приготування на основі прісної води продукції з метою подальшого продажу.

Крім того, в дозволі на спеціальне водокористування від 21.12.2005 серед умов водокористування державними органами, які видавали та погоджували умови водокористування, не зазначено, що однією із умов водокористування являється також отримання позивачем ще й дозволу на користування надрами.

Таким чином, враховуючи викладене, у СТОВ "Вперед" відсутній обов'язок отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами), а тому п. 18 Припису є протиправним.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що припис Державної екологічної інспекції у Харківській області від 30.11.2015 № 02-25/75 підлягає скасування в частині пунктів 1, 6, 15, 16, 17, 18, у зв'язку із чим позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вперед" підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вперед" до Державної екологічної інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування припису в частині - задовольнити частково.

Скасувати пункти 1, 6, 15, 16, 17, 18 припису Державної екологічної інспекції у Харківській області від 30.11.2015 № 02-25/75.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вперед" (62122, Харківська область, Богодухівський район, с. Сінне, вул. Леніна, 18, код ЄДРПОУ 00705516) сплачену суму судового збору в розмірі 609 (шістсот дев'ять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Харківській області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 1 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 37999518).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06 червня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников