Ухвала

від 26.05.2016 по справі 820/1675/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/38286/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги про сплату боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар» (далі - позивач, ТОВ «Слобожанський миловар») звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.02.2015 року № 0000052202 та № 0000091702;

- скасувати вимогу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ю - 0000071702 від 09.02.2015 року.

- скасувати рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000081702 від 09.02.2015 року про застосування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги.

Дергачівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області замінено правонаступником Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем протиправно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку по операціях з ТОВ «Фабрика повітря», ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Східбуд» та ТОВ «Класс ЛТД». Крім того, показаннями свідків встановлено факт виплати ТОВ «Слобожанський миловар» доходів працівникам без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ТОВ «Слобожанський миловар», зареєстроване виконавчим комітетом Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області 04.05.1999 року, та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 604161, діє на підставі Статуту, зареєстрованого в новій редакції 10.02.2015 року реєстраційною службою Дергачівського районного управління юстиції Харківської області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України), ідентифікаційний код підприємства 30357250, місцезнаходження - 62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, б. 53.

З 22.12.2014 року по 06.01.2015 року посадовими особами відповідача було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 26.01.2015 року № 9/28-09-47-08/30357250 від 26.01.2015 року «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобожанський миловар», код ЄДРПОУ 30357250, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 року». Документальна позапланова перевірка проведена у зв'язку з отриманням постанови заступника начальника Дергачівського РВ ГУ МВС України у Харківській області «Про призначення документальної позапланової перевірки ТОВ «Слобожанський миловар».

У висновку вказаного акту перевірки, відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог:

1. п. 189.1 ст. 189, пп. 192.1.1 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п.п. 198.1, 198.3, 198.5 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення сум від'ємного значення та завищення сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню всього у сумі 112800 грн.: - завищено від'ємне значення всього у сумі 112800 грн. Завищено суму податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню всього у сумі 112800 грн.;

2. п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.1, п. 164.1, п. 164.2.1 п. 164.2, п. 164.6 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 ПК України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 30.06.2014 всього у сумі 2241, 30 грн.

3. вимог підпункту «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України та п. 3.1.13 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.01.2011 року № 46/18784 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) а саме: подання податкових розрахунків за 1, 2, 3, 4 квартали 2013 не у повному обсязі та з недостовірними відомостями, що призвело до подання недостовірних відомостей про виплачені доходи фізичним особам.

4. п. 103.9 ст. 103 ПК України, в результаті чого ТОВ «Слобожанський миловар» за 2013 рік не подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидента КGС-SЕRVІСЕ INТЕRNATIONAL UG, Німеччина, якому здійснено виплату за надання послуг з доставки вантажу, у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

5. ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 1 Постанови Правління НБУ від 12.05.2014 року № 270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», зареєстрована в Мін'юсті 14.05.2014 року за № 496/25273, п. 1 Постанови Правління НБУ від 20.08.2014 року № 515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», в результаті чого ТОВ «Слобожнський миловар» у листопаді та грудні 2014 року по контракту № 38/ОС/13 від 02.04.2013 з нерезидентом ООО «ТД «Слобожанский миловар» (Росія) порушено строки розрахунків.

6. ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо поверненню в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Слобожанський миловар» в Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом 01.01.2014 року (вхідний до СДШ ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів №9086634898 від 11.01.2014 року) у п. «Товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку» розділу III «Майно та товари за кордоном» не задекларовано валютні кошти у сумі 430000,0 рос. руб. по експортному контракту № 0092-09 від 05.08.2009 з нерезидентом ООО «Леся», Росія.

7. п. 2 ст. 6 Розділу II, пп. 1 п. 1 ст. 7, п. 5, п. 7 ст. 8 Розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок за ставкою 3,6% всього у сумі 558,0 грн.; занижено єдиний внесок за ставкою 37,96% всього у сумі 5 883,80 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000052202 від 09.02.2015 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 112800 грн. за основним платежем та 56400, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- податкове повідомлення-рішення № 0000091702 від 09.02.2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у розмірі 4237,07 грн., в тому числі 2241,30 грн. за основним платежем та 1995,77 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю - 0000071702 від 09.02.2015 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6441,80 грн.;

- рішення № 0000081702 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.02.2015 року в розмірі 3220,90 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 09.02.2015 року № 0000052202 суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Між позивачем та ТОВ «Фабрика повітря» було укладено ряд договорів підряду. Згідно договору підряду № 15/10 від 10.08.2010 року ТОВ «Фабрика повітря» зобов'язалося за завданням позивача виготовити та змонтувати приточно-витяжну систему вентиляції ЦМОМ (цех механічної обробки мила) та ЦВМ (цех варки мила) згідно проекту № 3/09-П-ОВ-С, а також Кошторису (Додаток № 1), виконати пуско- налагоджувальні роботи та річне сервісне обслуговування системи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно бухгалтерської довідки № 1 від 28.05.2015 року (а.с. 174 т.3) станом на дату проведення документальної позапланової податкової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року у Позивача рахується дебіторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Фабрика повітря» в загальній сумі 456330 грн., з яких: по договору підряду № 15/10 від 10.08.2010 року в сумі 432 200 грн. (з урахуванням ПДВ 72 033,33 грн.); по перерахованим передплатам в загальній сумі 24 130 грн., а саме: 10 050 грн. (в т.ч. ПДВ 1 675 грн.) та 14080 грн. (в т.ч. ПДВ 2 346, 67 грн.) (т.2 а.с. 45).

Так, за договором підряду позивач на виконання умов договору та графіку платежів (додаток № 2 до договору підряду № 15/10 від 10.08.2010 року) здійснив попередні оплати в наступному порядку:18 серпня 2010 року сплатив за платіжним дорученням № 2962 (а.с. 41 т.2) на користь ТОВ «Фабрика повітря» 288 000 грн. (в т.ч. ПДВ 48000 грн.) передплати на закупку обладнання. 13 вересня 2010 року було перераховано ТОВ «Фабрика повітря» за платіжним дорученням № 3279 (а.с. 43 т.2.) попередню оплату в сумі 144 200 грн. (в тому числі ПДВ 24 033 грн. 33 коп.)

13.09.2010 року позивачем були отримані від ТОВ «Фабрика повітря» податкові накладні № 51 від 18.08.2010 року на суму ПДВ 48 000 грн. (а.с. 42 т. 2.) та № 58 від 13.09.2010 року на суму ПДВ 24 033 грн. 33 коп. (а.с. 44 т.2), що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за вересень 2010 року (а.с. 1-16 т.3), які були включені до складу податкового кредиту за вересень 2010 року, що підтверджується даними Розділу II «Податковий кредит» додатку № 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (№ № з/п 166, 167) (а.с. 76-80 т. 2).

З огляду на порушення зобов'язань перед позивачем з боку ТОВ «Фабрика повітря» внаслідок неналежного виконання робіт за договором підряду № 15/10 від 10.08.2010 року, Позивач не прийняв виконані роботи та в лютому 2012 року звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків (а.с. 125-129 т.1).

29 грудня 2012 року Господарським судом Автономної республіки Крим було видано наказ (а.с. 178 т. 3) на примусове виконання рішення Господарського суду Автономної республіки Крим від 10.12.2012 року у справі № 5002-24/3330-2012 (а.с. 48-57 т. 2), яке набрало законної сили 28 грудня 2012 року.

14.01.2013 року позивачем цінним листом (вих. № 08) з описом вкладення було направлено заяву до Київського відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження щодо боржника ТОВ «Фабрика повітря» (а.с. 176-177 т.3).

Таким чином, Позивач реалізував своє право та звернувся до суду з позовом про стягнення суми збитків з ТОВ «Фабрика повітря» в загальній сумі 432200 гривень.

З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій про відсутність дебіторської заборгованості по зазначеному договору.

Крім того, позивачем 16.06.2010 року був укладений договір підряду № 11/10, у відповідності до умов якого ТОВ «Фабрика повітря» (Підрядник) зобов'язалося виготовити та змонтувати приточно-витяжну систему вентиляції в приміщенні складу готової продукції згідно ескізної схеми (Додаток 1), а також кошторису - (Додатку № 2). Загальна сума договору на момент його підписання складала 47500 гривень з урахуванням ПДВ 7916, 66 грн. (п. 4.3 Договору). Також, 14.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Фабрика повітря» був укладений договір підряду № 01/11-П на розробку проектної документації, за умовами якого ТОВ «Фабрика повітря» (Підрядник) зобов'язався внести зміни до проекту вентиляції цеху механічної обробки мила та цеху варки мила. Загальна сума договору складала 15000 гривень, в тому числі ПДВ 2500 гривень, (п. 4.3. договору). Строк дії договору - з моменту підписання до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань у відповідності з договором (п. 6.1. договору) (а.с. 175 т. 3).

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів підряду, реальності здійснення господарської операції, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Фабрика повітря», подано суду копії: договорів, податкових та видаткових накладних, реєстрів отриманих та виданих накладних податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківських виписок та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Як передбачено сторонами в п. 6.1. Договорів № 11/10 від 16.06.2010 року, № 15/10 від 10.08.2010 року, № 01/11-П від 14.01.2011 року даний договір набирає сили з моменту підписання сторонами та діє до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань у відповідності з договором.

Таким чином, обов'язок з виконання зазначених договорів боку ТОВ «Фабрика повітря» триває.

Правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що станом на момент проведення перевірки позивача, дебіторська заборгованість списана не була, а тому у позивача не виник обов'язок щодо зменшення податкового кредиту.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ «Саббіа Груп», суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.12.2013 року між ТОВ «Слобожанський миловар» (новий боржник), ТОВ «Хімімпекс» (первісний боржник) та ТОВ «Саббіа Груп» (кредитор) на підставі ст. 520 ЦК України був укладений договір про переведення боргу б/н.

Відповідно до п. 1 договору про переведення боргу цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору №Н 07 від 20.11.2013 року, укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі - Основний договір).

Згідно з п. 2 договору про переведення боргу первісний боржник переводить на нового боржника борг в розмірі 176538,39 грн., а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання.

За умовами п. 2.1. договору про переведення боргу новий боржник зобов'язався виконати обов'язки первісного боржника щодо грошового зобов'язання в розмірі відповідно до п.2 цього договору до 01.02.2014 р. включно.

Згідно з п. 7 договору про переведення боргу цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.

Відповідно до ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше непередбачено законом. Отже, уклавши договір про переведення боргу б/н від 20.12.2013 року, позивач прийняв на себе борг за договором №Н 07 від 20.11.2013 року, згідно якого відбулася поставка від ТОВ «Саббіа Груп» до ТОВ «Хімімпекс» на суму 176538,39 грн., в т. ч. ПДВ 29423,07 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних, рахунків на оплату, товарно транспортних та видаткових накладних (а.с. 10-15 т.2).

Як вбачається з матеріалів справи позивач на виконання умов п.2.1. договору про переведення боргу та перерахував на рахунок ТОВ «Саббіа Груп» (кредитора) заборгованість в розмірі 176538, 39 грн.

ТОВ «Саббіа Груп» виписала на адресу ТОВ «Слобожанський миловар» податкові накладні №№ 106, 107 від 31.01.2014 року

Відповідачем не заперечується правомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сабіа Груп».

В той же час, в акті перевірки перевіряючими зазначено, що в бухгалтерському обліку ТОВ «Слобожанський миловар» відкориговано поставку від ТОВ «Хімімпекс» на суму 176538,39 грн. в т.ч. ПДВ 29423,07 грн. при цьому коригування податкового кредиту підприємством не здійснено, що призвело до завищення податкового кредиту.

В свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова накладна № 106 від 31.01.2014 року була отримана позивачем 12.02.2014 року, що підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних за лютий 2014 року (а.с. 120-131 т.2) та включена до складу податкового кредиту в лютому 2014 року, що підтверджується даними Додатку 5 до податкової декларації за лютий 2014 року з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» (рядок 99 розділу II Податковий кредит), а податкова накладна № 107 від 31.01.2014 року на суму ПДВ 22089, 73 грн. не включалася позивачем до складу податкового кредиту.

Податковий кредит, сформований ТОВ «Слобожанський миловар» на підставі податкових накладних, наданих ТОВ «Саббіа Груп», не змінив суті та змісту операції внаслідок якого виникло право на отримання податкового кредиту по цим взаємовідносинам.

Також у перевіряємий період позивач мав господарські відносини із ТОВ «Науково-виробниче обєднання «Східбуд» по ряду договорів підряду, ТОВ «Класс ЛТД» щодо договорів транспортно-експедиційного обслуговування.

Позивачем, на підтвердження фактичного виконання умов вказаного договору, реальності здійснення господарської операції, правомірності включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Східбуд» та ТОВ «Класс ЛТД», використання у власній господарській діяльності послуг (робіт), подано суду копії: договорів, додаткових угод, податкових і видаткових накладних, кошторисів, актів виконаних робіт (наданих послуг), карток рахунку, оборотно-сальдових відомостей, банківських виписок та інші документи.

Позивач здійснював оплату за отримані товари роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Фабрика повітря», ТОВ «Саббіа Груп», ТОВ «НВО «Східбуд» та ТОВ «Класс ЛТД», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань за укладеним договорами, підтверджується первинними документами, які у повній мірі відображають зміст господарських операцій та її вартісні показники, а також підтверджують факт використання придбаних послуг (робіт) у господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок (акти неможливості проведення звірки) контрагентів позивача, яким встановлено їх відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не була позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстрований.

Щодо податкового повідомлення-рішення відповідача № 0000091702 від 09.02.2015 року, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю - 0000071702 від 09.02.2015 року та рішення № 0000081702 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 09.02.2015 року в розмірі 3220,90 грн., суд касаційної інстанції зазначає наступне.

У вищевказаному акті перевірки податковим органом зроблено висновок про виплати ТОВ «Слобожанський миловар» доходів працівникам без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Згідно п.п. 83.1.1, п. п. 83.1.2, п.п. 83.1.6 п. 83.1 ст. 83 ПК України матеріалами, які є підставами для висновків під час проведення перевірок є документи, визначені Податковим кодексом України, податкова інформація та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

У разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету здійснюється фактична перевірка (пп. 80.2.7. ст. 80 ПК України).

Фактичної перевірки ТОВ «Слобожанський миловар» з питань використання праці зазначених осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати їм доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету відповідачем не проводилося.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 12.03.2015 року у справі № 619/677/15-а, яка набрала законної сили, за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до начальника Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - ОСОБА_5: визнано незаконними дії відповідача щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення від 26.01.2015 року №16 серія АА700301 та постанови про накладення адміністративного стягнення серія АА №005871 від 04.02.2015 року про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 2040 гривень за порушення п. 2 ст. 6 розділу 2 та п. 1 ст. 7, п. 5, п. 7 ст. 8 розділу 3 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування» зазначену постанову - скасовано, та закрито провадження по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зазначеній постанові Дергачівського районного суду Харківської області від 12.03.2015 року у справі № 619/677/15-а, судами встановлено, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, керувався актом № 9/28-09-47-08/30357250 від 26.01.2015 року «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Слобожанський миловар» та показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які були викладені у протоколах допиту їх як свідків по кримінальному провадженню.

В той же час, відповідачем не вказано первинних або інших документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів виплати колишнім працівникам сум без утримання податків, а лише посилається на пояснення, які на вимогу суду першої інстанції відповідачем не були надані до матеріалів справи та які не є первинними документами.

Таким чином, помилковими є висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 163.1. ст. 163, пп. 164.1., п. 164.1 , п. 164.2.1., ст. 164, пп.168.1., пп. 168.1.2. п. п.168.1 ст. 168, п. 176.2. ст. 176 внаслідок заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року в сумі 2 241 грн. 30 коп. та порушення п. 2 ст. 6 Розділу II, п.п. 1 ст. 7, п. 5, п. 7 ст. 8 Розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування», що призвело до недоїмки зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 6 441 грн. 80 коп.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі № 820/1675/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер О.В. Карась

А.О. Рибченко