Рішення

від 07.06.2016 по справі 910/23237/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2016Справа №910/23237/15

За позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М", м. Київ

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ablonar Management Limited

про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії в розмірі 103 347 677,85 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 666 503 303,80 грн. та 531 457 757,93 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

Головуючий суддя Комарова О.С.

Судді Бондарчук В.В.

Домнічева І.О.

Представники сторін:

від позивача Петраш Ю.Л. (представник за довіреністю)

від відповідача не з'явились

від третьої особи-1 Цуканова С.Г. (представник за довіреністю)

від третьої особи-2 не з'явились

В судовому засіданні 07 червня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Дельта банк", 02.09.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н, б/д до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М", про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії в розмірі 94 025 288,78 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 127 172 752,46 грн. та 434 743 108,46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року своєчасно не виконав зобов'язання щодо повернення кредиту та сплаті процентів за його користування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за спірним договором, на підстав чого позивач і звернувся до суду для захисту свого порушеного права.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/23237/15, призначено розгляд справи на 22.09.2015 року.

В судовому засіданні 22.09.2015 року оголошено перерву до 13.10.2015 року.

Через відділ діловодства суду 13.10.2015 року від представника позивача надійшла заява про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 1 Господарського процесуального кодексу України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

По справі № 910/23237/15 судом, за заявою представника позивача, поданої через відділ діловодства суду 13.10.2015 року, у відповідності до вимог до частини 7 статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати по справі фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 року судом, за клопотанням представників сторін, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 27.10.2015 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2015 року розгляд справи відкладено на 11.11.2015 року та за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ablonar Management Limited.

Через відділ діловодства суду 02.11.2015 року від представника відповідача надійшла заява, в якій відповідач просить суд про судове засідання повідомити компанію Аблонар Менеджмент Лімітед (Ablonar Manegement Limited) з застосуванням Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах правах шляхом перекладу ухвали Господарського суду м. Києва по справі №910/23237/15 від 27.10.2015 року та позовної заяви AT "Дельта Банк" на офіційну мову Республіки Кіпр та надіслати переклад відповідних документів за адресою вул. Посейдонос, 1, Ледра Бізнес Центр. Егкомі, А/С 2406, Нікосія, Кіпр.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 року розгляд справи відкладено на 17.11.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 року призначено колегіальний розгляд справи.

18.11.2015 року протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів, було визначено склад колегії суддів: Комарова О.С. (головуючий), Домнічева І.О., Бондарчук В.В.

Судом встановлено, що третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ablonar Management Limited по справі є нерезидентом, доказів, які б свідчили, що третя особа-2 має своє представництво на території України матеріали справи не містять.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 року прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя: Комарова О.С., судді: Домнічева І.О., Бондарчук В.В. справу № 910/23237/15, розгляд справи призначено на 13.04.2016 року та зупинено провадження у справі з метою належного повідомлення нерезидента - третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Ablonar Management Limited в порядку Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року про розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року поновлено провадження у справі № 910/23237/15.

Через відділ діловодства суду 13.04.2016 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 12.04.2016 року та заява про збільшення позовних вимог б/н від 12.04.2016 року, які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2016 року розгляд справи відкладено на 10.05.2016 року та прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог б/н від 12.04.2016 року.

Через відділ діловодства суду 05.05.2016 року від представника третьої особи-1 надійшли письмові пояснення б/н від 04.05.2016 року, які було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 10.05.2016 року від представника позивача надійшли пояснення, які було долучено судом до матеріалів справи.

Судове засідання 10.05.2016 року не відбулось, у зв'язку із перебуванням судді Домнічевої І.О. у відпустці.

Після виходу судді Домнічевої І.О. з відпустки та закінчення відрядження судді Бондарчук В.В., судом ухвалою від 16.05.2016 року розгляд справи призначено на 07.06.2016 року.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2016 року позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник третьої особи-1 заперечив проти позову та дав пояснення по суті спору.

Представники відповідача та третьої особи-2 в судове засідання 07.06.2016 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боні і Клайд", (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М") (надалі - позичальник, відповідач) було укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти, надалі за текстом - «кредит», у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до п. 1.1.1. договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі - за текстом кожна частина окремо - "транш", а у сукупності - "транші ", на умовах, визначених цим договором, в межах відновлювальної відкличної кредитної лінії з загальним максимальним лімітом заборгованості 75 000 000,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами - 05 травня 2014 року, на умовах визначених цим договором.

За умовами п. 1.1.3. договору, плата за користування кредитом у вигляді процентів становить 12% річних.

Пунктом 1.1.5. договору визначено, що у разі прострочення кінцевого терміну повернення кредиту, який визначено в пункті 1.1.1. договору, діюча на такий момент прострочення річна процентна ставка за користування кредитом (траншами) за цим договором встановлюється в розмірі 20% річних та починає застосовуватись до взаємовідносин сторін за цим договором починаючи з дня, наступного за кінцевим терміном (днем) погашення заборгованості за кредитом по день фактичного погашення заборгованості за цим договором. При цьому сторони погодили, що зазначене збільшення розміру річної процентної ставки по цьому договору не потребує додаткового двохстороннього погодження та внесення відповідних письмових змін до цього договору.

У відповідності до п. 1.3. договору, забезпеченням позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою (іпотекою) вимоги за цим договором виступає забезпечення, яке не суперечить вимогам кредитора та діючого законодавства України, про що укладаються відповідні договори

Пунктом 2.6. договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється у валюті кредиту (траншу) щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, за фактичну кількість днів користування кредитом (траншем) в періоді (28-29-30- 31/365). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (траншу).

Сплата процентів за користування кредитом (траншем) здійснюється в день повернення кредиту в повній сумі на рахунок кредитора (п. 2.7. договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.3. договору).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року шляхом перерахування коштів на загальну суму 74 620 000,00 доларів США на поточні рахунки відповідача, проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань, у зв'язку з чим у відповідача наявна заборгованість за договором кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року, яка, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, становить 103 347 677,85 доларів США, що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року становить 2 666 503 303,8 грн. та 531 457 757,93 грн., а всього 3 197 961 061,73 грн., з них: заборгованості за простроченим кредитом - 74 620 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року становить 1 925 292 185,18 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту - 218 533 849,95 грн., заборгованості за простроченими нарахованими процентами - 28 727 677,85 грн., що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року складає 741 211 118,62 грн., пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів - 138 765 207,23 грн. та штрафу - 174 158 700,75 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ст.20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

При цьому, слід наголосити, що способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Так, відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем видано відповідачу грошові кошти в розмірі 74 620 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером № 37520341 від 30.04.2014 року та випискою по рахунку відповідача за період з 30.04.2013 року по 26.08.2015 року.

Позивач зазначає, що належним чином виконав умови договору кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року шляхом перерахування коштів на загальну суму 74 620 000,00 доларів США на поточний рахунок відповідача, проте відповідач в порушення умов вказаного договору допустив прострочення виконання договірних зобов'язань.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач втратив свої права на стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року, оскільки це право було передане Ablonar Management Limited на підставі договору про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року. Крім того, відповідач вказує, що у позивача відсутні підстави вважати договір про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року нікчемним в силу положень п.1 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з огляду на те, що у зв'язку з відступленням права вимоги на користь Ablonar Management Limited та виконання останнім зобов'язань з приводу перерахування коштів за вказаним правочином, тобто внаслідок відповідного відчуження, позивач отримав вигоду в грошовому еквіваленті.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України).

Отже, відступлення права вимоги є правочином, на підставі якого попередній кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права та сплачує вартість відступленого права.

Так, судом встановлено, що 12.05.2014 року між позивачем (надалі - первісний кредитор), Ablonar Management Limited (надалі - новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боні і Клайд", (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М") (надалі - боржник) було укладено договір про відступлення права вимоги № 12В, відповідно до п. 2.1. якого первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги, а новий кредитор приймає право вимоги та зобов'язується сплатити первісному кредитору ціну права вимоги по договору.

Право вимоги за цим договором це - визначені станом на дату укладення цього договору права вимоги до боржника, щодо виконання обов'язків по погашенню загальної суми заборгованості боржника перед первісним кредитором за договором кредитної лінії №ВКЛ-2011020/1 від 30 квітня 2014 року в розмірі 75 012 521,64 доларів США, а саме: основний борг у розмірі 74 620 000,00 доларів С1І1А, проценти у розмірі 392 521,64 доларів США, а також вимоги виконання інших обов'язків належних первісному кредитору за договором кредитної лінії №ВКЛ-2011020/1 від 30 квітня 2014 року.

Відповідно до п. 2.2. договору про відступлення права вимоги, ціна права вимоги, що передається по цьому договору визначена сторонами та складає 22 503 756,49 доларів США.

Пунктом 3.2. договору про відступлення права вимоги визначено, що новий кредитор зобов'язується сплатити на користь первісного кредитора ціну права вимоги зазначену в п. 2.2. цього договору, шляхом перерахування коштів на рахунок № 373980054 протягом 30-ти робочих днів від дати надання первісним кредитором акту звірки взаєморозрахунків згідно пунктів 6.1., 6.2. цього договору, але не раніше дати реєстрації договору в Національному банку України.

За умовами п. 5.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор зобов'язується протягом двох робочих днів після отримання грошових коштів згідно п. 2.2. цього договору передати новому кредитору або його уповноваженому представнику документи, що підтверджують право вимоги виконання зобов'язань, а саме: оригінал кредитного договору та всіх додаткових угод (договорів) до кредитного договору (що були та можуть бути оформлені між первісним кредитором та боржником в майбутньому); платіжні документи, що свідчать про повернення боржником основного боргу, процентів, штрафів тощо, та оригінали всіх інших документів, що свідчать про право вимоги до боржника. Передача вищезазначених документів оформлюється актом приймання-передачі, що підписується повноважними представниками сторін.

На підставі Акту прийому-передачі документів від 20.05.2014 року до договору про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв наступні документи, а саме: договір кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року та кредитну справу боржника - том № 1 на 17 аркушах.

Як визначено ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Приписами ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правомірність правочину презюмується.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини.

Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі - не повинні суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

На виконання умов 3.2. договору про відступлення права вимоги, у відповідності до меморіального ордеру № 42888693 від 19.05.2014 року Ablonar Management Limited (новий кредитор) сплатило на користь позивача (первісний кредитор) 22 503 756,49 доларів США (копія меморіального ордеру міститься в матеріалах справи).

В той же час, позивач зазначає, що відповідно до протоколу № 14 від 30.06.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015 року, яким було затверджено результати перевірки, якою встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - первісний кредитор), Ablonar Management Limited (надалі - новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боні і Клайд", (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М") є нікчемним, в силу статті 38 Закону України «Про систем гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 4 п. 2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам.

Як встановлено судом, у відповідності до рішення №51 від 02.03.2015 року виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта банк» на підставі постанови №150 від 02.03.2015 року правління Національного банку України «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних» введено тимчасову адміністрацію позивача з 03.03.2015 року.

Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року строк дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта банк" визначено до 02.09.2015 року.

В подальшому, рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 року строк дії тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта банк" продовжено до 02.10.2015 року.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" №328 від 02.10.2015 року на підставі постанови №181 від 02.10.2015 року правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" розпочато процедуру ліквідації позивача з 05.10.2015 року.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

У відповідності до положень ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, встановлених цим Законом та делегованих Фондом, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

За приписами ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Позивач зазначає, що у відповідності до протоколу № 14 від 30.06.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, призначеної наказом № 67 від 11.03.2015 року встановлено, що договір про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (надалі - первісний кредитор), Ablonar Management Limited (надалі - новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боні і Клайд", (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М") є нікчемний, з огляду на те, що

укладанням договору відступлення права вимоги банк здійснив відчуження майна (майнових прав за кредитним договором 1) за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 70% відрізняється від вартості майнових прав), що, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», є ознакою нікчемності правочину.

Як зазначено в протоколі № 14 від 30.06.2015 року засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями, 19.05.2014 на підставі фіктивних SWIFT - повідомлень у балансі позивача було відображено надходження коштів на кореспондентський рахунок банку, відкритий в EAST-WEST UNITED BANK S.A. (Luxembourg) (Іст-Вест Банк) на суму 22 503 756,49 доларів США на рахунок 373980054 (згідно з договором про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014). Однак, надходження коштів не було підтверджене Іст-Вест Банк. 31.03.2015 Іст-Вест Банк повідомив, що вихідний залишок на коррахунку банку, відкритому в Іст-Вест Банк становить 0,00 доларів США та надав дублікат виписки за 09.04.2013, відповідно до якої остання операція за коррахунком (списання залишку коштів в сумі 585 777,79 доларів США) відбулася ще 09.04.2013. Таким чином, фактична оплата за договором про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 взагалі не проводилась, а мали місце шахрайські дії з використанням фальшивих SWIFT - повідомлень.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.

Позивач стверджує, що уклавши договір про відступлення права вимоги, позивач здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 70% відрізняється від вартості майнових прав), що суперечить приписам ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Положеннями ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Тобто, нікчемність правочинів, перевірку яких здійснює уповноважена особа Фонду, ставиться в залежність від звичайної вартості товарів, та порівнюється із відповідною вартістю, яка визначена сторонами в договорі, яка в свою чергу, має бути або вищою, або нижчою на 20 %.

Так, пункт 14.1.71 Податкового кодексу України надає визначення поняттю звичайної ціни, за яким звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Пункт 14.1.219. Податкового кодексу України визначає, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

Наведені вимоги щодо повноважень Уповноваженої особи Фонду відображено і в Положенні про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженому рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 N 2 (далі за текстом - Положення № 3 «Дії Фонду щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку протягом тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку»).

У п. 2.14. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013 року № 11 визначено, що звичайними є ціни, які за подібних обставин зазвичай сплачуються за аналогічне майно у відповідний момент часу у відповідному регіоні. Доведення рівня таких цін покладається на особу, яка заявила вимогу про відшкодування вартості майна.

Тобто, для встановлення факту нікчемності договору відступлення права вимоги за кредитним договором позивач має довести, що грошова сума, за яку позивачем було відчужене третій особі-1 право вимоги до відповідача, більше ніж на 20 % відрізняється від плати за відступлення за іншими договорами відступлення права вимоги, які укладалися позивачем у цей період.

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи зі звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до п. 1.18 Положення № 3 Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію зобов'язана протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору.

Умовами, гіршими за звичайні, перевищенням реальної вартості товарів, послуг, іншого майна банку, отриманого банком, визнаються такі умови/вартість, які/яка нижче/більше за звичайні ціни, що діяли на дату укладення відповідного договору (правочину), у разі якщо договірна ціна товарів, послуг, іншого майна банку відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги, майно).

В пункті 1.20 Положення № 3 визначено, що Уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію направляє письмове повідомлення про нікчемність правочину (у тому числі договору) контрагенту за таким правочином (у тому числі договором) із посиланням на відповідну норму закону, у якій зазначені підстави нікчемності. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, визначених у пункті 1.18 цієї глави, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Згідно з п. 1.26 Положення № 3 під час виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію, зокрема, може залучати до оцінки активів неплатоспроможного банку суб'єктів оціночної діяльності, визначених виконавчою дирекцією Фонду для такого банку, у порядку, встановленому цим Положенням, за умови прийняття такого рішення виконавчою дирекцією Фонду; приймає звіт про оцінку майна від суб'єктів оціночної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що 03.07.2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» були направлені на адресу відповідача та Ablonar Management Limited повідомлення №№ 4518, 4519 від 03.07.2015 року про нікчемність договору про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року (в тому числі і договору про відступлення прав вимоги від 11.08.2014 року № 11R), укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», Ablonar Management Limited та Товариством з обмеженою відповідальністю "Боні і Клайд", (нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторіал М") на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що підтверджується фіскальними чеками №№ 5835, 5837 від 03.07.2015 року та описами вкладення у цінні листи (копії містяться в матеріалах справи).

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ст. 228 Цивільного кодексу України).

Моментом недійсності нікчемного правочину є момент його вчинення. Але якщо недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється (ст. 236 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю.

Як вже зазначалось судом вище, позивач як на підставу нікчемності договору про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року посилається на те, що уклавши договір про відступлення права вимоги позивач здійснив відчуження майна (майнових прав), за ціною, нижчою від звичайної (сума оплати на 70% відрізняється від вартості майнових прав).

Так, відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивач втратив свої права на стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року, оскільки це право було передане Ablonar Management Limited на підставі договору про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року. Крім того, відповідач вказує, що у позивача відсутні підстави вважати договір про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року нікчемним в силу положень п.1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з огляду на те, що у зв'язку з відступленням права вимоги на користь Ablonar Management Limited та виконання останнім зобов'язань з приводу перерахування коштів за вказаним правочином, тобто внаслідок відповідного відчуження, позивач отримав вигоду в грошовому еквіваленті.

Водночас, як зазначає позивач та що встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року, яке набрало законної сили 08.04.2016 року у справі № 910/23777/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Компані" про стягнення заборгованості з повернення кредиту за кредитним договором від 23.04.2013 № ВКЛ-2016328, процентів за користуванням кредитом, комісії за обслуговування кредиту, пені та штрафу встановлено, що 03.07.2015 року позивач направив відповідачу повідомлення № 4519 про встановлення факту нікчемності правочинів (в тому числі, договору про відступлення прав вимоги від 11.08.2014 року №11R ) з підстав, передбачених п. З ч. З ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Даним повідомленням уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вказувала відповідачу на те, що зобов'язання за кредитним договором є дійсним, відступлення прав вимоги не відбулось. Відповідно до ст. 54 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішення, що приймаються відповідно до цього Закону НБУ, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у прогресі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, зазначеним рішенням суду встановлено, що доказів оскарження в установленому законом порядку рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» про встановлення факту нікчемності правочинів (договору про відступлення прав вимоги від 11.08.2014 року № 11R) суду не подано.

Суд також звертає увагу на те, що вказаним повідомленням про нікчемність (№ 4519 від 03.07.2015 року) було повідомлено і про нікчемність договору № 12В про відступлення права вимоги від 12.05.2014 року.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено,що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 року по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014 року по справі №910/11595/13.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року у справі 910/23777/15, яке набрало законної сили 08.04.2016 року, має преюдиціальне значення, а встановлений ним факт нікчемності правочинів повторного доведення не потребує.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір про відступлення права вимоги № 12В від 12.05.2014 року є нікчемним, в силу вищезазначених обставин.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству "Дельта Банк" грошових коштів за договором кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року та доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, відповідно до вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов договору кредитної лінії № ВКЛ-2011020/1 від 30.04.2014 року, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 74 620 000,00 доларів США грн. та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Зі змісту приписів п. 4 ч. 1 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національний банк України" офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Також згідно зі ст. 36 цього ж Закону Національний банк встановлює та офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.

Крім того, в п. 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21 лютого 2013 року N 7 визначено, що абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону).

Таким чином, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, та те, що відповідачем факт наявності заборгованості за кредитом та нарахованим процентами не спростовано, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" заборгованості за простроченим кредитом в розмірі 74 620 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року становить 1 925 292 185,18 грн. та заборгованості за простроченими нарахованими процентами в розмірі 28 727 677,85 грн., що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року складає 741 211 118,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 218 533 849,95 грн., пеню за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в розмірі 138 765 207,23 грн. та штраф в розмірі 174 158 700,75 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності з п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справах №23/225 від 28.02.2011 року, №06/5026/1052/2011 від 27.04.2012 року та № 3-88гс11 від 09.04.2012 року.

В пунктах 4.1., 4.2. договору передбачено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів, комісій, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. У випадку порушення позичальником вимог п.3.3. цього договору позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту, визначеного п. 1.1. цього договору, за кожний випадок порушення.

Таким чином, умовами договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати пені та штрафу.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення кредиту, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за 182 дні), тому сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позивачем періоду становить 217 215 156,75 грн., у відповідності до розрахунку, наведеного нижче:

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 74620000.00 06.05.2014 - 16.07.2014 72 9.5000 % 2796716.71 74620000.00 17.07.2014 - 03.11.2014 110 12.5000 % 5622054.79 8418771.51 8 418 771,51 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 217 215 156,75 грн.

Таким чином, загальна сума пені за несвоєчасне повернення кредиту, яка підлягає стягненню з відповідача становить 217 215 156,75 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 1 318 693,20 грн. позивачу належить відмовити.

Крім того, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, суд дійшов висновку, що він виконаний невірно, оскільки позивачем при його розрахунку не враховано приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за 182 дні), тому сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, яка підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позивачем періоду становить 130 555 770,15 грн., у відповідності до розрахунку, наведеного нижче:

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 24532.60 13.05.2014 - 11.06.2014 30 9.5000 % 383.11 383,11 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 9884,73 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1185742.46 06.06.2014 - 11.06.2014 6 9.5000 % 3703.41 3703,41 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 95 552,75 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1080275.06 12.06.2014 - 24.06.2014 13 9.5000 % 7310.35 7310,35 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 188 616,45 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 924061.36 25.06.2014 - 16.07.2014 22 9.5000 % 10582.40 924061.36 17.07.2014 - 12.11.2014 119 12.5000 % 75317.33 924061.36 13.11.2014 - 05.12.2014 23 14.0000 % 16303.99 102203.72 102 203,72 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 2 636 987,71 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1226630.14 01.07.2014 - 16.07.2014 16 9.5000 % 10216.32 1226630.14 17.07.2014 - 12.11.2014 119 12.5000 % 99978.76 1226630.14 13.11.2014 - 29.12.2014 47 14.0000 % 44225.90 154420.94 154 420,94 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 3 984 259,30грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.08.2014 - 12.11.2014 104 12.5000 % 90288.94 1267517.81 13.11.2014 - 29.01.2015 78 14.0000 % 75842.71 166131.65 166 131,65 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 4 286 410,71 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.09.2014 - 12.11.2014 73 12.5000 % 63375.89 1267517.81 13.11.2014 - 05.02.2015 85 14.0000 % 82649.11 1267517.81 06.02.2015 - 01.03.2015 24 19.5000 % 32504.02 178529.02 178 529,02 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 4 606 278,83 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1226630.14 01.10.2014 - 12.11.2014 43 12.5000 % 36126.78 1226630.14 13.11.2014 - 05.02.2015 85 14.0000 % 79983.01 1226630.14 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 34076.79 1226630.14 04.03.2015 - 31.03.2015 28 30.0000 % 56458.59 206645.17 206 645,17дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 5 331 711,75 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.11.2014 - 12.11.2014 12 12.5000 % 10417.95 1267517.81 13.11.2014 - 05.02.2015 85 14.0000 % 82649.11 1267517.81 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 35212.69 1267517.81 04.03.2015 - 01.05.2015 59 30.0000 % 122931.86 251211.61 251 211,61 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 6 481 583,34 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1226630.14 01.12.2014 - 05.02.2015 67 14.0000 % 63045.43 1226630.14 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 34076.79 1226630.14 04.03.2015 - 31.05.2015 89 30.0000 % 179457.67 276579.89 276 579,89 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 7 136 117,67 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 02.01.2015 - 05.02.2015 35 14.0000 % 34031.99 1267517.81 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 35212.69 1267517.81 04.03.2015 - 02.07.2015 121 30.0000 % 252114.50 321359.17 321 359,17 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 8 291 480,81 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.02.2015 - 05.02.2015 5 14.0000 % 4861.71 1267517.81 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 35212.69 1267517.81 04.03.2015 - 01.08.2015 151 30.0000 % 314622.23 354696.63 354 696,63 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 9 151 630,25 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1144854.79 01.03.2015 - 03.03.2015 3 19.5000 % 3669.81 1144854.79 04.03.2015 - 27.08.2015 177 30.0000 % 333105.70 1144854.79 28.08.2015 - 29.08.2015 2 27.0000 % 3387.52 340163.02 340 163,02 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 8 776 644,38 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.04.2015 - 27.08.2015 149 30.0000 % 310455.05 1267517.81 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 52506.49 1267517.81 25.09.2015 - 29.09.2015 5 22.0000 % 7639.83 370601.37 370 601,37 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 9 561 993,05 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1226630.14 01.05.2015 - 27.08.2015 119 30.0000 % 239949.02 1226630.14 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 50812.73 1226630.14 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 51753.71 342515.46 342 515,46 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 8 837 340,37 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 127517.81 01.06.2015 - 27.08.2015 88 30.0000 % 18446.41 127517.81 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 5282.38 127517.81 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 5380.20 127517.81 30.10.2015 - 29.11.2015 31 22.0000 % 4765.32 33874.32

33 874,32 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 874 001,11 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1226630.14 01.07.2015 - 27.08.2015 58 30.0000 % 116949.94 1226630.14 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 50812.73 1226630.14 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 51753.71 1226630.14 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 72455.19 1226630.14 18.12.2015 - 29.12.2015 12 22.0000 % 17744.13 309715.71 309 715,71 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 7 991 064,54 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.08.2015 - 27.08.2015 27 30.0000 % 56256.95 1267517.81 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 52506.49 1267517.81 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 53478.83 1267517.81 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 74870.37 1267517.81 18.12.2015 - 11.01.2016 25 22.0000 % 38199.17 275311.81 275 311,81 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 7 103 399,57 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.09.2015 - 24.09.2015 24 27.0000 % 45005.56 1267517.81 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 53478.83 1267517.81 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 74870.37 1267517.81 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 64174.60 1267517.81 29.01.2016 - 29.02.2016 32 22.0000 % 48761.34 286290.71

286 290,71 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 7 386 669,34 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.10.2015 - 29.10.2015 29 22.0000 % 44311.03 1267517.81 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 74870.37 1267517.81 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 64174.60 1267517.81 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 53332.72 1267517.81 04.03.2016 - 23.03.2016 20 22.0000 % 30475.84 267164.56 267 164,56 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 6 893 190,02 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1226630.14 01.11.2015 - 17.12.2015 47 22.0000 % 69497.84 1226630.14 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 62104.45 1226630.14 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 51612.31 1226630.14 04.03.2016 - 10.04.2016 38 22.0000 % 56036.22 239250.82 239 250,82 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 6 172 297,55 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.12.2015 - 17.12.2015 17 22.0000 % 25975.43 1267517.81 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 64174.60 1267517.81 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 53332.72 1267517.81 04.03.2016 - 10.04.2016 38 22.0000 % 57904.09 201386.84 201 386,84 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 5 196 040,05 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1226630.14 01.01.2016 - 28.01.2016 28 22.0000 % 41289.85 1226630.14 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 51612.31 1226630.14 04.03.2016 - 10.04.2016 38 22.0000 % 56036.22 148938.37 148 938,37 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 3 842 801,92 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.02.2016 - 03.03.2016 32 22.0000 % 48761.34 1267517.81 04.03.2016 - 10.04.2016 38 22.0000 % 57904.09 106665.43 106 665,43 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 2 752 105,58 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1185742.47 01.02.2016 - 03.03.2016 32 22.0000 % 45615.45 1185742.47 04.03.2016 - 10.04.2016 38 22.0000 % 54168.34 99783.79 99 783,79 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 2 574 550,40 грн.

Сума боргу (дол. США)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення (дол. США) 1267517.81 01.04.2016 - 10.04.2016 10 22.0000 % 15237.92 15 237,92 дол. США х 2580,1289 (офіційний курс гривні відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України до долару США на кінцеву дату періоду нарахування пені) / 100 = 393 157,97 грн.

Таким чином, загальна сума пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 130 555 770,15 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів в сумі 8 209 437,08 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому вимоги про стягнення штрафу підлягають задоволенню у розмірі 174 158 700,75 грн. за розрахунками позивача.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 188 432 931,45 грн., з них: заборгованість за простроченим кредитом - 74 620 000,00 дол. США (сімдесят чотири мільйони шістсот двадцять тисяч доларів США), що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року становить 1 925 292 185,18 грн. (один мільярд дев'ятсот двадцять п'ять мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 18 копійок), заборгованість за простроченими нарахованими процентами в розмірі 28 727 677,85 дол. США (двадцять вісім мільйонів сімсот двадцять сім тисяч шістсот сімдесят сім доларів 85 центів), що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року складає 741 211 118,62 грн. (сімсот сорок один мільйон двісті одинадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 62 копійки), пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 217 215 156,75 грн. (двісті сімнадцять мільйонів двісті п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят шість гривень 75 копійок), пеня за несвоєчасне повернення нарахованих процентів - 130 555 770,15 грн. (сто тридцять мільйонів п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят гривень 15 копійок), штраф - 174 158 700,75 грн. (сто сімдесят чотири мільйони сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот гривень 75 копійок).

Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, п. 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 72 862,26 грн. в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач був звільнений від його сплати на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на день подачі позовної заяви до суду.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" (код ЄДРПОУ 37102089; адреса: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 5) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" (код ЄДРПОУ 34047020; адреса: 01133, м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) грошові кошти: заборгованості за простроченим кредитом - 74 620 000,00 дол. США (сімдесят чотири мільйони шістсот двадцять тисяч доларів США), що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року становить 1 925 292 185,18 грн. (один мільярд дев'ятсот двадцять п'ять мільйонів двісті дев'яносто дві тисячі сто вісімдесят п'ять гривень 18 копійок), заборгованості за простроченими нарахованими процентами в розмірі 28 727 677,85 дол. США (двадцять вісім мільйонів сімсот двадцять сім тисяч шістсот сімдесят сім доларів 85 центів), що в гривневому еквіваленті станом на 10.04.2016 року складає 741 211 118,62 грн. (сімсот сорок один мільйон двісті одинадцять тисяч сто вісімнадцять гривень 62 копійки), пені за несвоєчасне повернення кредиту - 217 215 156,75 грн. (двісті сімнадцять мільйонів двісті п'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят шість гривень 75 копійок), пені за несвоєчасне повернення нарахованих процентів - 130 555 770,15 грн. (сто тридцять мільйонів п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч сімсот сімдесят гривень 15 копійок), штрафу - 174 158 700,75 грн. (сто сімдесят чотири мільйони сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот гривень 75 копійок). Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторіал М" (код ЄДРПОУ 37102089; адреса: 01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 5) в дохід Державного бюджету України 72 862,26 грн. (сімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 26 копійок) судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати відповідачу та третій особі-2 у справі №910/23237/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 09.06.2016 року.

Головуючий суддя О.С. Комарова

Судді В.В.Бондарчук

І.О.Домнічева