Постанова

від 02.06.2016 по справі 902/54/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа№ 902/54/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін

від позивача: Гончаров О.І. - представник за дов. б/н від 03.02.2016 року;

від відповідача: Кобзар О.Д. - представник за дов. №0101-66/728 від 02.02.2016 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року

у справі № 902/54/16 (суддя: Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода"

до Вінницької обласної державної адміністрації

про визнання протиправною бездіяльність щодо не укладення договорів оренди земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Вінницької обласної державної адміністрації по заяві позивача від 09.06.2015 року, що була подана та зареєстрована відповідачем 09.06.2015 року за №ОДА 5031/12-07, а саме, щодо неукладення договору оренди земельних ділянок:

- земельних ділянок водного фонду із водним об'єктом на руслі річки Роськи притоки річки Рось басейну річки Дніпро, площею 176,9452 га, місткістю 2186 тис. куб. метрів до якого входять:

- земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 0523183000:02:001:0001), площею 145,7714 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Новоживотівська сільська рада), в тому числі під ставками - 128,4646 га, низинні заболочені землі - 15,0009 га, сіножаті - 0,5376 га, 0,2503 га, 0,2935 га та 1,2245 га;

- земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 0523185000 :02:005:0001), площею 21,0439 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Скоморошинська сільська рада), в тому числі низинні заболочені землі - 21,0439 га;

- земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 0523182000 :02:001:0107), площею 10,1299 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Якимівська сільська рада), в тому числі низинні заболочені землі - 10,1299 га;

- земельних ділянок водного фонду із водним об'єктом на руслі річки Роськи притоки річки Рось басейну річки Дніпро, площею 31,7556 га, місткістю 220,3 тис. куб. метрів до якого входять:

- земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 0523183000 :02:005:0114), площею 31,3735 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб (місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Новоживотівська сільська рада), в тому числі під ставками 29,7817 га, 0,6067 га, 0,0678 га, пасовища 0,0118 га, 0.0132 га та 0,8923 га.;

- земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 0523183000 :02:005:0115), площею 0,2329 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб і місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Новоживотівська сільська рада), в тому числі під гідротехнічними спорудами 0,2006 га та 0,0323 га.

- земельна ділянка водного фонду (кадастровий номер 0523183000 :02:005:0116), площею 0,1492 га з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, місцезнаходження Вінницька область, Оратівський район, Новоживотівська сільська рада, в тому числі під господарськими будівлями і дворами - 0,0020 га та пасовища - 0.0905 га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.02.2002 року позивач уклав з Вінницькою обласною радою Договір №1 про оренду водних об'єктів: водосховища "Великий став" площею 137 га, ставу "Шкрабове" площею 26 га, ставу "Вольський" площею 2,7 га. 02.12.2004 року між Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області та позивачем був укладений договір оренди землі, строком на 10 років. Надалі Рішенням Господарського суду Вінницької області від 05.12.2014 року визнано недійсним договір оренди землі від 02.12.2004 року. Позивач вважає, що є всі підстави для продовження користування водними об'єктами за відсутності такої правової підстави, як договір оренди землі від 02.12.2004 року, що визнаний недійсним, став попередній правомірний договір, що не визнаний недійсним, а саме договір від 25.02.2002 року, а також договір від 06.09.2012 року про оренду водного об'єкта (ставка), договір від 26.02.2010 року про оренду водного об'єкта (ставка), дозвіл на спеціальне водокористування від 09.03.2010 року №4024, дозвіл на спеціальне водокористування від 02.10.2012 року №5472. Однак, відповідач відмовив позивачу в укладенні договору оренди земельної ділянки на новий строк, хоча у позивача є переважне право, передбачене ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.02.2016 року справу №902/54/16 було направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі № 902/54/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права.

Так, скаржник вказав, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не врахував практики Європейського суду з прав людини, а саме, що в разі отримання майна від держави неприпустимим є подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Крім того, скаржник зазначив, що підприємство позбавлено права на зайняття господарською діяльністю і в разі залишення оскаржуваного рішення в силі юридичну особу (Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода") буде ліквідовано.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода" до провадження.

У судовому засіданні 02.06.2016 року представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу та судовому засіданні 02.06.2016 року представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.20165 року по справі №902/54/16 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

25.02.2002 року Вінницька обласна рада (орендодавець) та Оратівський "Міжгосприбгосп" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода") (орендар) уклали між собою договір № 1 про оренду водних об'єктів (далі - договір оренди водних обертів).

Відповідно до п. 1.1. договору оренди водних об'єктів орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водні об'єкти:

а) водосховище загальнодержавного значення "Великий став" загальною площею 137.0 га, яке розташоване в с. Новоживотів Оратівського району;

б) ставки місцевого значення:

- став "Шкрабове" загальною площею 26 га, який розміщений в с. Новоживотів Оратівського району;

- став "Вольський" загальноб площею 2,7 га, який розташований в с. Новорживотів Оратівського району і знаходиться на землях водного фонду, межі яких виділені в натурі і надані орендарю в користування рішенням 12 сесії 3 скликання Новоживотівської сільської ради від 28.12.2000р. та розпорядження райдержадміністрації від 21.02.2002 року.

02.12.2004 року між Оратівською районною державною адміністрацією Оратівського району Вінницької області (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено Типовий договір оренди землі (далі - договір оренди землі), відповідно до п. 1 та п. 2 орендодавець надає в оренду земельну ділянку земель водного фонду загальною площею 209,3978 га, у тому числі: по Новоживотівській сільській раді: загальна площа 178,2263 га, водне дзеркало - 158,9208 га, болото - 15,0009 га, під гідротехнічними спорудами - 0,9322 га, під будівлями і дворами - 0,0128 га, зона технічного обслуговування (сіножаті, пасовища) - 3,0896 га; по Скоморошківській сільській раді: загальна площа 21,0439 га, в тому числі болото - 21,0439 га; по Якимівській сільській раді: загальна площа - 10,1276 га, в тому числі болото - 10,1276 га, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки земель водного фонду.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2014 року №902/1074/14 було визнано недійсним договір оренди землі від 02.12.2004 року, укладений між Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Злагода", зареєстрований у Державному реєстрі земель від 26.07.2005 року № 334, зобов'язання з якого припиняються з дня набрання рішенням у справі №902/1074/14 законної сили.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 року рішення Господарського суду Вінницької області від 05.12.2014 року №902/1074/14 було змінено та виключено із резолютивної частини вказівку про те, що зобов'язання за недійсним договором припиняються з дня набрання рішенням у справі №902/1074/14 законної сили.

Тобто, договір оренди землі від 02.12.2004 року був визнаний недійсним з підстав того, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі №802/3750/13-а визнано протиправним та скасовано розпорядження Оратівської РДА №322 від 08.10.2004 року, на підставі якого укладено договір оренди землі, що є предметом спору у господарській справі №902/1074/14. Так, адміністративним судом, зокрема було встановлено, що Оратівська РДА при винесенні вказаного розпорядження вийшла за межі своїх повноважень та порушила положення Земельного кодексу України,Законів України "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух". З урахуванням наведеного, Господарський суд Вінницької області дійшов висновку, що позовні вимоги в справі №910/1074/14 про визнання недійсним договору оренди землі, який укладено з порушенням вищевказаних норм закону на підставі розпорядження Оратівської РДА, яке в судовому порядку визнано протиправним та скасовано, підлягають задоволенню на підставі ч.ч. 1,3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Так, на підставі договору оренди водного об'єкта (ставка) від 26.02.2010 року, укладеного між Оратівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар), позивачу було передано в користування на умовах оренди водний об'єкт, який знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області площею водного дзеркала 30,4562 га. Договір від 06.09.2012 року є укладений строком до 26.07.2015 року.

09.03.2010 року позивачу було видано Дозвіл №4024 на спеціальне водокористування. Дозвіл виданий Державним управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області. Згідно вказаного дозволу позивач має право на спеціальне водокористування водним об'єктом, який знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська притоки річки Рось басейну річки Дніпро загальною площею 178,2263 га, в т.ч. водного дзеркала 158,9208 га. Термін дії до 26.07.2015 року.

Крім того, матеріали справи містять договір оренди водного об'єкта від 06.09.2012 року, укладеного між Оратівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар) за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об'єкт, який знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області площею водного дзеркала 128,4646 га. року Термін дії договору до 26.07.2015 року.

12.10.2012 року позивачу було видано Дозвіл №5474 на спеціальне водокористування. Дозвіл виданий Державним управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області. Згідно вказаного дозволу позивач має право на спеціальне водокористування водним об'єктом, який знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська притоки річки Рось басейну річки Дніпро загальною площею 128,4647 га. Термін дії до 26.07.2015 року.

Позивач звернувся до відповідача з заявою (зареєстрована відповідачем за №ОДА 5031/12-07 від 09.06.2015 року) щодо надання земельних ділянок водного фонду позивачу в оренду без проведення аукціону на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району.

Відповідач в свою чергу надав відповідь за №5411/38-51-12 від 21.08.2015 року де зазначив, що не підлягають продажу на конкурсних засадах земельні ділянки у разі розташування на них об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, наявність дозволу на спеціальне водокористування, передачі в оренду концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності. У наданих вами (відповідачем) матеріалах відсутні відомості, що підтверджують право оформлення договору оренди на дані земельні ділянки водного фонду з водними об'єктами без проведення земельних торгів.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ради та їх виконавчі органи входять до системи органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на нерухоме майно.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. (ст. 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Окрім того, водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. (ст. 51 Водного кодексу України).

Відповідно до ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, порядок передачі земельних ділянок водного фонду в оренду передбачає спеціальну процедуру такої передачі, а саме проведення земельних торгів, без виключення на підставі переважного права, передбаченого ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки в даному випадку в оренду передається не лише земля, а й земельні ділянки водного фонду.

Отже, діючим законодавством України не передбачено передачі в оренду земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою поза проведенням земельного аукціону.

Позовні вимоги, які ґрунтуються на тому, що надання позивачу земельних ділянок разом з водними об'єктами є обґрунтованим на підставі наявності Договорів оренди водних об'єктів від 25.02.2002 року, від 06.09.2012 року, від 26.02.2010 року та дозволів на спеціальне водокористування правомірно не були взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки спеціальний порядок передачі земельних ділянок водного фонду шляхом проведення земельних торгів був введений змінами до ст. 51 Водного кодексу України прийнятими 01.07.2013 року, які вступили в дію з 14.06.2013 року.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що дія договорів та дозволів на спеціальне водокористування, на які посилається позивач, закінчилась.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Тобто, ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Таким чином, такий спосіб захисту цивільних прав як визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади передбачений нормою ст. 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Тобто, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Так, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до п. 7 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

З огляду на викладене та враховуючи, що, відмова відповідачу в укладенні договору оренди земельних ділянок поза спеціальним порядком, передбаченим нормами Водного кодексу України, є обґрунтованою (відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та норм чинного законодавства України), суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Вінницької обласної державної адміністрації, як необґрунтовані та недоведені.

Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, а саме що в разі отримання майна від держави неприпустимим є подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, не є коректними, і така практика суду не може бути застосована в справах про визнання протиправною бездіяльність.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне доводи скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що підприємство позбавлено права на зайняття господарською діяльністю і в разі залишення оскаржуваного рішення в силі юридичну особу (Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода") буде ліквідовано, як безпідставне.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі №902/54/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Злагода" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року у справі №902/54/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №902/54/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

О.М. Гаврилюк