Постанова

від 03.08.2016 по справі 902/54/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2016 року Справа № 902/54/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Мачульського Г.М., Коробенка Г.П. перевіривши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справігосподарського суду Вінницької області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" доВінницької обласної державної адміністрації провизнання протиправною бездіяльності щодо не укладення договорів оренди земельних ділянок в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача:Гончар О.І. - дов. від 03.02.2016; від відповідача:не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.03.2016 (суддя Морозов С.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Постановою від 02.06.2016 Київського апеляційного господарського суду (судді: Сулім В,В.- головуючий, Коротун О.М., Гаврилюк О.М.) рішення господарського суду Київської області від 22.03.2016 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відмова Вінницької обласної державної адміністрації в укладенні договору оренди земельних ділянок поза спеціальним порядком, передбаченим нормами Водного кодексу України, є обґрунтованою (відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та норм чинного законодавства України).

Не погоджуючись з судовими рішеннями товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник посилається на те, що господарські суди порушили ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 135 Земельного кодексу України, ст. 51 Водного кодексу України, ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2016 у даній справі визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді Мачульський Г.М., Коробенко Г.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2016 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вказаному вище складі.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Господарськими судами встановлено, що 25.02.2002 Вінницька обласна рада та Оратівський "Міжгосприбгосп", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Злагода", уклали договір № 1 про оренду водних об'єктів, відповідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водні об'єкти:

а) водосховище загальнодержавного значення "Великий став" загальною площею 137.0 га, в с. Новоживотів Оратівського району;

б) ставки місцевого значення:

- став "Шкрабове" загальною площею 26 га, в с. Новоживотів Оратівського району;

- став "Вольський", загальною площею 2,7 га, в с. Новорживотів Оратівського району. Межі виділені в натурі і надані орендарю в користування рішенням 12 сесії 3 скликання Новоживотівської сільської ради від 28.12.2000 та розпорядження райдержадміністрації від 21.02.2002.

02.12.2004 Оратівська районна державна адміністрація Оратівського району Вінницької області (орендодавець) та позивач (орендар) уклали Типовий договір оренди землі, відповідно якого орендодавець надає в оренду земельну ділянку, що належить до земель водного фонду, загальною площею 209,3978 га, у тому числі: Новоживотівська сільська рада: - загальна площа 178,2263 га, водне дзеркало - 158,9208 га, болото - 15,0009 га, під гідротехнічними спорудами - 0,9322 га, під будівлями і дворами - 0,0128 га, зона технічного обслуговування (сіножаті, пасовища) - 3,0896 га; Скоморошківська сільська рада: - загальна площа 21,0439 га, в тому числі болото - 21,0439 га; Якимівська сільська рада: - загальна площа - 10,1276 га, в тому числі болото - 10,1276 га, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки земель водного фонду.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 05.12.2014 №902/1074/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду, визнано недійсним договір оренди землі від 02.12.2004, укладений Оратівською районною державною адміністрацією Вінницької області та позивачем, зареєстрований у Державному реєстрі земель від 26.07.2005 за № 334, зобов'язання з якого припиняються з дня набрання рішенням у справі №902/1074/14 законної сили.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 рішення господарського суду Вінницької області від 05.12.2014 за №902/1074/14 змінено та виключено із резолютивної частини вказівку про те, що зобов'язання за недійсним договором припиняються з дня набрання рішенням у справі №902/1074/14 законної сили.

Договір оренди землі від 02.12.2004 визнаний недійсним з підстав того, що при укладенні вказаного договору оренди порушено вимоги чинного законодавства України.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі №802/3750/13-а визнано протиправним та скасовано розпорядження Оратівської РДА №322 від 08.10.2004. Зокрема, з підстав, що Оратівська РДА при винесенні вказаного розпорядження вийшла за межі своїх повноважень та порушила положення Земельного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".

Господарськими судами встановлено, що за договором оренди водного об'єкта (ставка) від 26.02.2010, укладеного Оратівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та позивачем (орендар), позивачу передано в користування на умовах оренди водний об'єкт, який знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, площею водного дзеркала 30,4562 га.

09.03.2010 позивачу Державним управління охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області видано Дозвіл №4024 на спеціальне водокористування, згідно якого позивач має право на спеціальне водокористування водним об'єктом, що знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська притоки річки Рось басейну річки Дніпро, загальною площею 178,2263 га, в т.ч. водного дзеркала 158,9208 га, терміном дії до 26.07.2015.

Господарськими судами встановлено, що 06.09.2012 Оратівська районна державна адміністрація (орендодавець) та позивач (орендар) уклали договір оренди водного об'єкта, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об'єкт, який знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області площею водного дзеркала 128,4646 га., терміном дії до 26.07.2015.

12.10.2012 позивачу Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області видано Дозвіл №5474 на спеціальне водокористування, згідно якого позивач має право на спеціальне водокористування водним об'єктом, який знаходиться в басейні річки загальнодержавного значення Роська притоки річки Рось басейну річки Дніпро загальною площею 128,4647 га, терміном дії до 26.07.2015.

Господарськими судами також встановлено, що ТОВ Агрофірми "Злагода" звернулось до Вінницької обласної державної адміністрації з заявою (зареєстрована відповідачем за №ОДА 5031/12-07 від 09.06.2015) щодо надання земельних ділянок водного фонду позивачу в оренду без проведення аукціону на території Новоживотівської сільської ради Оратівського району.

Вінницька обласна державна адміністрація листом за №5411/38-51-12 від 21.08.2015 відмовила у передачі в оренду земельних ділянок водного фонду з підстав не надання відомостей, що підтверджують право оформлення договору оренди на дані земельні ділянки водного фонду з водними об'єктами без проведення земельних торгів.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на нерухоме майно.

Закон України "Про оренду державного та комунального майна" покликаний забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам.

Відповідно ст.ст. 2 та 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Відповідно ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Окрім того, водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. (ст. 51 Водного кодексу України).

Відповідно ст. 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Порядок передачі земельних ділянок водного фонду в оренду передбачає спеціальну процедуру такої передачі, а саме проведення земельних торгів, без виключення, на підставі переважного права, передбаченого ст. 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки в даному випадку в оренду передається не лише земля, а й земельні ділянки водного фонду.

Дія договорів та дозволів на спеціальне водокористування, на які посилається позивач, закінчилась.

Отже, чинним законодавством України не передбачено передачу в оренду земель водного фонду у комплексі із земельною ділянкою поза проведенням земельного аукціону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Підставою для їх захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Тобто, право вибору способу захисту порушеного або оспорюваного права належить позивачеві, тоді як перевірка відповідності цього способу наявному порушенню і меті судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення зі справи в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи іншій спосіб захистити порушене право (за наявності підстав для цього), так і необхідність подальшого виконання прийнятого судом рішення.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Пунктом 7 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.

Господарські суди дійшли висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та норм чинного законодавства України, відмовивши в укладенні договору оренди земельних ділянок поза спеціальним порядком, передбаченим нормами Водного кодексу України.

Посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини, а саме що в разі отримання майна від держави неприпустимим є подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, не є коректними, і така практика суду не може бути застосована в справах про визнання протиправною бездіяльності.

Отже, доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права є безпідставними. Інші твердження позивача, зазначені в касаційній скарзі, дублюють доводи апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції під час перегляду справи в апеляційному порядку надав відповідну правову оцінку, також вони зводяться до аналізу наявних у справі доказів, встановлення та їх переоцінку.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.1 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволені касаційної скарги відмовити.

Постанову від 02.06.2016 Київського апеляційного господарського суду зі справи №902/54/16 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Г.М. Мачульський

Г.П. Коробенко