Постанова

від 07.06.2016 по справі 916/4940/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2016 р.Справа № 916/4940/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Кіртока Л.В.

За участю повноважних представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю № б/н від 09.03.2016р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал - Дорожник»

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.03.2016р.

по справі № 916/4940/15

за позовом Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал - Дорожник»

про стягнення 494 942,02 грн. та зобов'язання звільнити земельну ділянку

В С ТА Н О В И Л А:

У грудні 2015 року Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал-Доржник» (далі по тексту - ТОВ «Реал-Дорожник») про стягнення заборгованості в сумі 494 942,02 грн., яка складається із суми заборгованості з орендної плати в розмірі 43 316,80 грн. та упущеної вигоди в сумі 451 625,22 грн., а також про зобов'язання звільнити та повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 1,201 га, розташовану на курорті «Расєйка» села Приморського Татарбунарського району Одеської області.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання ТОВ «Реал-Дорожник» земельної ділянки площею 1,201 га, яка розташована на території курорту «Рассейка» села Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, як за період дії договору оренди землі № 46 від 09.02.2007р., так і після його закінчення, без внесення плати за землю, внаслідок чого у ТОВ «Реал-Дорожник» існує обов'язок внесення орендної плати та компенсації суми упущеної вигоди, а також обов'язок повернути Приморській сільській раді Татарбунарського району Одеської області як орендодавцю вищевказану земельну ділянку.

Крім того, під час розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ «Реал-Дорожник» заявлено клопотання про застосування позовної давності до заявлених Приморською сільською радою позовних вимог.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.03.2016р. (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «Реал-Дорожник» на користь Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області грошові кошти у розмірі 43 316,80 грн. в рахунок відшкодування заборгованості з орендної плати, а також збитки в сумі 451 625,22 грн. та судовий збір в сумі 7 424,15грн. Зобов'язано ТОВ «Реал-Дорожник» повернути Приморській сільській раді Татарбунарського району Одеської області земельну ділянку площею 1,201 га, яка розташована на території курорту «Рассейка» села Приморське Татарбунарського району Одеської області.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також місцевий господарський суд дійшов до висновку про необґрунтованість тверджень ТОВ «Реал-Дорожник» з приводу пропуску Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області строків позовної давності для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з орендної плати, нарахованої за період дії договору оренди від 09.02.2007р. через наявність обставини, яка перериває перебіг позовної давності щодо вказаної частини позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду , ТОВ «Реал-Дорожник» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняте нове рішення, яким відмовити Приморській сільській раді Татарбунарського району Одеської області в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Реал-Дорожник» посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми права, які регулюють питання переривання строку позовної давності, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що строк позовної давності не пропущений.

На думку апелянта, судом першої інстанції неправильно застосовано законодавство, яке регулює питання поновлення договору оренди земельної ділянки, що призвело до помилкового висновку про припинення договору оренди земельної ділянки.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вважаючи його правомірним та обґрунтованим.

В судове засідання, призначене на 07 червня 2016 року, представник позивача не з'явився, однак про час, дату та місце його проведення повідомлявся належним чином.

07 червня 2016 року до канцелярії суду від уповноваженого представника Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі. Апеляційною інстанцією враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинствіВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Задовольнивши зазначене клопотання, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника відповідача , дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ст. 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 09 лютого 2007 року між Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області (Орендодавець) та Дочірнім підприємством «Дорожник», правонаступником якого є ТОВ «Реал-Дорожник» (Орендар) укладено договір оренди землі № 46, який був зареєстрований у Татарбунарському реєстраційному відділі Одеської регіональної філії Центру ДЗК, про що 14 вересня 2007 року у Державному реєстрі земель було вчинено запис а № 040753500078 (далі по тексту - договір оренди від 14.09.2007р.) (а.с. 11-15).

За приписами п.п. 1-3 Договору оренди від 09.02.2007р. визначено, що Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території курорту «Рассейка» села Приморське Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області. В оренду передається земельна ділянка орієнтовною площею 1,201 га земель рекреаційного призначення, в тому числі по угіддях 1,201 га. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: база відпочинку «Дорожник», інші об'єкти інфраструктури відсутні.

Статтею 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ст.ст. 1, 2, 4 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до приписів ст.ст. 13 - 15 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із ст.ст. 17, 18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що була чинною на час укладення договору оренди від 09.02.2007р.) передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Факт передання Приморською сільською радою Татарбунарського району Одеської області та прийняття ТОВ «Реал-Дорожник» в користування на умовах оренди земельну ділянку, яка є предметом договору оренди від 14.09.2007р підтверджується актом приймання-передачі від 09 червня 2009 року (а.с. 16).

Оскільки вказаний договір пройшов державну реєстрацію, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 14.09.2007р. за № 040753500078, із 14.09.2007р. вказаний договір є укладеним.

Пунктом 8 договору оренди від 09.02.2007р. передбачено, що вказаний договір укладено до 25.04.2011р. До закінчення строку договору Орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Між тим, Приморська сільська рада Татарбунарського району Одеської області посилається на те, що договір оренди від 09.02.2007р. є таким, що припинив свою дію 25.04.2011р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. В свою чергу, ТОВ «Реал-Дорожник» вважає, що вказаний договір був пролонгований за принципом мовчазливої згоди сторін у зв'язку із відсутністю заперечень орендодавця щодо його пролонгації.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» (у чинній редакції) встановлено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Пунктом 2.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17 травня 2011 року за № 6 (з наступними змінами та доповненнями) роз'яснено, що судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України «Про оренду землі», судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України «Про оренду землі» не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов'язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

З огляду на зазначене, чинне законодавство, за умови продовження використання орендарем земельної ділянки державної або комунальної власності, передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди земель державної та комунальної власності, проте за умови обов'язкового укладення між сторонами відповідної додаткової угоди та без прийняття відповідним компетентним органом рішення про поновлення строку відповідного договору. За умови відсутності відповідної додаткової угоди такий договір не може вважатись поновленим.

Як свідчить матеріали справи, сторонами не було укладено будь-яких угод, направлених на поновлення договору оренди від 14.09.2007р., в той час як ТОВ „Реал-ДорожникВ» не зверталось до позивача із пропозицією щодо укладення додаткової угоди до вказаного договору після закінчення терміну його дії, так само як і не оскаржувало дії або бездіяльність Приморської сільської ради, пов'язані із зволіканням щодо поновлення даної угоди.

Таким чином, з огляду на відсутність передумов, які в силу чинної редакції ст. 33 Закону України „Про оренду земліВ» є обов'язковими для поновлення договору оренди земель державної або комунальної власності на новий строк, суд доходить висновку, що договір оренди від 14.09.2007р. є таким, що припинив свою дію з 25.04.2011р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Про обізнаність відповідача із фактом припинення дії даного договору свідчить також і подана ТОВ „Реал-ДорожникВ» до Приморської сільської ради заява від 30.06.2015р. про надання земельної ділянки, яка раніше перебувала у користуванні відповідача, в оренду.

Виходячи з положень п.п. 9 - 13, 17 договору оренди від 14.09.2007р. орендна плата сплачується Орендарем у грошовій формі в розмірі 695 548,50 грн. на рік за 1 га, з щорічним коригуванням орендної плати за землю згідно рішення сесії Приморської сільської ради з послідуючим інформуванням господаря. Загальна сума орендної плати на рік становить 41 763,93 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Згідно ст. 24 п. 3 Закону України „Про оренду земліВ» при проведенні експертної грошової оцінки земель орендна плата має бути переглянута згідно з діючим законодавством. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 10 числа наступного за звітним місяця. Орендна плата, враховуючи невиплачену підлягає щорічній індексації (один раз на рік) відповідно до індексу інфляції, встановленого чинним законодавством України для індексації земельного податку.

При цьому, згідно з додатковою угодою від 27.01.2011р., що була укладена на підставі рішення Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 20.01.2011р. № 37-VI, сторонами було погоджено викладення до п.п. 9, 10 договору оренди від 14.09.2007р. в наступних редакціях: ставка орендної плати на 2011 рік складає 3% від грошової оцінки землі. Річна сума орендної плати складає 129 998,10 грн. за 1,206 обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, що і кореспондується приписами ст. 525 ЦК України.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду земліВ» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Проте, в порушення наведених норм закону та умов договору оренди від 14.09.2007р., протягом терміну дії вказаної угоди ТОВ „Реал-ДорожникВ» своєчасно не вносило орендну плату, в результаті чого, станом на момент припинення дії договору оренди від 14.09.2007р. за відповідачем рахувалась заборгованість із орендної плати в сумі 43 316,80 грн.

Докази оплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 43 316,80 грн.

Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача збитків у сумі 451 625,22 грн. з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. "д" ч. 1 ст. 156 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р., відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. При цьому неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

При цьому, у відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установленні вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В силу приписів статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме:

вина особи, яка заподіяла шкоду;

протиправна поведінка заподіювача шкоди;

наявність шкоди;

причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Із встановлених судом апеляційної інстанції обставин вбачається, що позивачем належним чином доведено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у бездіяльності ТОВ „Реал-ДорожникВ» з приводу належного оформлення права користування на умовах оренди щодо спірної земельної ділянки після закінчення терміну дії договору оренди від 14.09.2007р.

Досліджуючи питання наявності у вищезазначеному порушенні прийнятих на себе зобов'язань вини відповідача, судова колегія зазначає, що згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Проте, всупереч наведеним вимогам закону, ТОВ „Реал-ДорожникВ» не спростувало своєї вини у наявності вчиненого ним порушення земельного законодавства, в результаті чого, апеляційна інстанція вважає встановленим факт наявності відповідного елементу складу цивільного порушення у діях відповідача.

Розмір заявлених до стягнення збитків, судова колегія визнає обґрунтованим факт визначення їх у розмірі 451 625,22 грн. як суми річної орендної плати, визначеної за період з 2012 по перше півріччя 2015 року виходячи з розміру річної орендної плати, яка застосовувалась за умовами договору оренди від 14.09.2007р. та була проіндексована у визначеному законом порядку, оскільки за умови надання даної земельної ділянки в користування на умовах оренди позивач як уповноважений орган реально міг отримати відповідні грошові кошти, що, в даному випадку, слід кваліфікувати як упущену вигоду. Отже, даний елемент складу цивільного правопорушення у діях ТОВ „Реал-ДорожникВ» також підтверджений матеріалами справи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками полягає у тому, що саме використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який Приморська сільська рада отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.

Таким чином, дослідивши матеріали та обставини справи, враховуючи наведене та норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приморської сільської ради Татарбунарського району Одеської області в частині стягнення з ТОВ «Реал-Дорожник» 451 625,22 грн. збитків слід задовольнити у зв'язку з обґрунтованістю та правомірністю таких вимог, і оскільки позивачем належним чином доведено, а відповідачем не спростовано, наявність всіх вищеперелічених елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків.

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції відносно задоволення позовної вимоги про зобов'язання ТОВ „Реал-ДорожникВ» повернути Приморській сільській раді Татарбунарського району Одеської області земельну ділянку площею 1,201 га, розташовану на території курорту „РассейкаВ» села Приморське Татарбунарського району Одеської області. Наказ видати з огляду на таке.

Договір оренди від 14.09.2007р. є таким, що припинив свою дію з 25.04.2011р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Пунктом 22 договору оренди від 14.09.2007р. передбачено, що після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, в якому він одержав її в оренду, з урахуванням її нормального використання за цільовим призначенням.

В силу положень ст. 34 Закону України „Про оренду земліВ» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Таким чином, з урахуванням викладеного, у відповідача з моменту припинення дії договору оренди земельної ділянки виникло зобов'язання щодо її повернення.

Відтак, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом і місцевий суд, відповідно, правомірно задовольнив позовні вимоги.

Стосовно доводів апелянта з приводу пропуску позивачем строків позовної давності для пред'явлення позову про стягнення заборгованості із орендної плати, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257, 260, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорівВ» від 29 травня 2013 року N 10 зазначено наступне. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як свідчать матеріали справи, 30.06.2015р. відповідач звернувся до позивача із заявою про надання в оренду земельної ділянки площею 1,2 га, що знаходиться на території курорту „РассейкаВ» , із застереженням про визнання та погашення всіх боргів, що рахуються за ТОВ „Реал-ДорожникВ» , протягом одного місяця.

Наведене свідчить про визнання відповідачем існуючого обов'язку погашення заборгованості із орендної плати, яка виникла за час дії договору оренди від 14.09.2007р., та, як наслідок, є обставиною, яка перериває перебіг позовної давності щодо вказаної частини позовних вимог.

Отже, твердження відповідача про сплив позовної давності є хибним, оскільки з моменту переривання позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості із орендної плати в сумі 43 316,80 грн. минуло менше трьох років, тобто загального строку позовної давності, який розповсюджується на ці позовні вимоги.

Скаржник ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх доводів та вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки місцевого суду, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з цим, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал - Дорожник» залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал - Дорожник» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 22 березня 2016 року по справі № 916/4940/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 09.06.2016р

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош