Ухвала

від 31.05.2016 по справі 173/532/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3619/16 Справа № 173/532/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. Дніпропетровськ

31 травня 2016 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Сахарову Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника Приватного підприємства «СТД Агро»

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2014 року позивачка звернулась до суду з позовом до приватного підприємства «СТД Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки та просила суд розірвати договір оренди від 2 листопада 2009 року, укладений між нею та відповідачем, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по орендній платі (а.с.150-151). Також позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь завдані збитки в сумі 23 842 грн., проте потім представник позивача просила суд залишити позов в цій частині без розгляду (а.с.172). Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року позовна заява ОСОБА_2 до приватного підприємства «СТД Агро» в частині стягнення збитків була залишена без розгляду.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 - задоволенні частково.

Розірвано договір оренди землі, укладений 2 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «СТД Агро», який зареєстровано 22 лютого 2010 року за № 041011900166, щодо оренди земельної ділянки площею 5,1850 га на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1221055800-01-024-0328).

В іншій частині позову - відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат ( а.с.177-182).

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, фактично просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди землі та ухвалити нове, яким в цій частині відмовити в повному обсязі (а.с.195-197).

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду в частині задоволених позовних вимог щодо розірвання договору оренди землі, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість вищевказаного рішення суду першої інстанції в цих межах. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом - не перевіряється.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду в оскаржуємій залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно ст.ст.3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ст.16 ЦК України.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Статтею 24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про охорону землі» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Згідно ст.96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані, зокрема, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості.

За змістом ст.141 Земельного кодексу України, яка передбачає підстави припинення права користування земельною ділянкою, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам та систематична несплата, зокрема, орендної плати (п. п. г, д ч.1 ст.141 ЗК України), є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Статтею 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,185 га на території Новомиколаївської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1221055800-01-024-0328), що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 347613 (а.с.7).

02 листопада 2009 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та приватним підприємством «СТД Агро» (орендар) було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець передала орендарю земельну ділянку площею 5,185 га на території Новомиколаївської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1221055800-01-024-0328) строком на 10 років та з умовами сплати орендної плати щорічно в строк до 31 грудня.

Договір було зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділ Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 041011900166 від 22 лютого 2010 року (а.с.8-10).

Відповідно до положень п.5 договору оренди земельної ділянки від 02 листопада 2009 року цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва шляхом вирощування рослинницької сільськогосподарської продукції. Використання земельної ділянки орендар повинен здійснювати з втіленням сучасних агротехнічних заходів з метою отримання високих урожаїв і збереження родючості шару землі, боротьби з бур'янами. А також не допускати погіршення якості, порчу ґрунтів (засмічення, заростання земельної ділянки деревами та бур'янами і іншими негативними наслідками водної і вітрової ерозії ґрунтів).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін або рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використання, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно зі схемою розташування земельних ділянок (паїв) у Новомиколаївській селищній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області земельна ділянка ОСОБА_2 знаходиться на полі № 24 (а.с.84).

За даними актів обстеження земельних ділянок, які обробляються приватним підприємством «СТД Агро» від 5 серпня 2011 року, 16 липня 2012 року та 12 серпня 2013 року, поле № 24 засіяно соняшником (а.с.14-16). Те, що поле № 24 засіяно соняшником також підтверджується актом обстеження полів від 3 серпня 2012 року (а.с.74-75).

Як видно зі справи, доказів в розумінні положень ст.ст.57,58 ЦПК України, які б спростовували обставини, що в період 2011-2014 років земельна ділянка (пай №328), що належить ОСОБА_2, засівалася ПП «СТД-Агро» лише соняшником, останнім у порядку, передбаченому ст.60 ЦПК України, не надано, крім того, зазначені обставини представник відповідача у судовому засіданні не заперечував.

За змістом висновку про родючість ґрунту земельних ділянок, розташованих на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району від 26 вересня 2014 року № 158-04/269/а Дніпропетровської філії ДУ «Держгрунтохорона» родючість земельних ділянок, що знаходяться у користуванні ПП «СТД Агро» на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області станом на 2014 рік значно знизилась та перейшла в нижчу градацію (а.с.73).

Згідно висновку № 1/1 судової еколого-агрохімічної експертизи від 15 грудня 2015 року підтверджується, що за період господарювання орендаря ПП «СТД Агро» з 2009 року по теперішній час на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_2 та розташована на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (кадастровий номер 1221055800-01-024-0328) відбулося істотне погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту через некомпенсовані втрати гумусу та поживних речовин (азоту, фосфору, калію) у зв'язку з тим, що поле, на якому знаходиться земельна ділянка позивача, протягом чотирьох років (2011-2014 роки) засівалася тільки соняшником. Агрохімічний стан та стан родючості ґрунту на земельній ділянці, що належить на праві власності ОСОБА_2 та знаходиться на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області відповідає тому стану, що зафіксований у агрохімічному паспорті поля та характеризуються як погіршення (деградація) через дегуміфікацію (втрата гумусу) та виснаження (а.с.121-126).

Крім того, за змістом вказаного висновку за період 2009-2011 роки та 2013-2014 року в цілому ґрунтом під посівами соняшника у ПП «СТД Агро» було втрачено 0,47 т гумусу з 1 га. Оскільки земельна ділянка позивача була засіяна в цей період соняшником, це свідчить про її безгосподарське (нераціональне) використання, яке призводить до істотного погіршення родючості ґрунту. Також зазначено, що за вказаний період відбулося погіршення агрохімічного стану ґрунту, оскільки з нього було винесено набагато більше поживних речовин, ніж надходило до нього. У цілому за цей період з кожного 1 га ріллі на земельній ділянці позивача було втрачено 94,6 кг азоту, 61,8 кг фосфору та 50,0 кг калію, що призводить до виснаження ґрунту та істотного погіршення родючості(а.с.121-126).

Відповідно до положень п.п. 6,7 рекомендацій щодо поліпшення агрохімічних показників ґрунтів досліджуваної земельної ділянки ПП «СТД Агро» Верхньодніпровського району від 25 листопада 2015 року № 01-13/463 передбачено, що соняшник в сівозміні можна повертати на попереднє місце не раніше чим через 8-10 років. Це дає можливість попередити накопичення в ґрунті інфекцій, різко знизити враження рослин мучнистою росою, сірими і білими гнилями, іншими хворобами. Для досягнення бездефіцитного балансу гумусу необхідно дотримуватись науково-обґрунтованих сівозмін та створювати оптимальну черговість культур в сівозміні (а.с.135-140).

Враховуючи наведені обставини, суд прийшов до правильного висновку, що Приватне підприємство «СТД Агро», як орендар земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_2, засіваючи останню протягом п'яти років поспіль лише соняшником, діяло всупереч умовам договору оренди земельної ділянки від 02 листопада 2009 року, вказаним положенням діючого законодавства, що регулює правовідносини щодо оренди земельної ділянки, та обґрунтовано зазначив, що такі дії підприємства призвели до істотного погіршення агрохімічного стану та стану родючості ґрунту, що є підставою для розірвання договору оренди від 02 листопада 2009 року. Такі висновки суду підтверджуються наведеними доказами, зокрема, вказаними висновками щодо родючості ґрунту спірної земельної ділянки.

Посилання ПП «СТД-Агро» в апеляційній скарзі на те, що акти обстеження полів, висновки судової еколого-агрохімічної експертизи не можуть об'єктивно та беззаперечно підтвердити наявність підстав для розірвання договору, оскільки керівник підприємства не притягувався до адміністративної відповідальності за здійснення відповідачем господарської діяльності всупереч екологічним нормам раціонального використання землі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки суд, дослідивши надані сторонами доказами, у тому числі зазначені акти та висновок судової еколого-агрохімічної експертизи, прийшов до правильного висновку про порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та положень діючого законодавства, що регулює правовідносини щодо оренди земельної ділянки. Та обставина, що керівник підприємства не притягувався до адміністративної відповідальності за здійснення відповідачем господарської діяльності всупереч екологічним нормам раціонального використання землі не є сама по собі підставою для відмови в задоволенні позову.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що висновок суду про погіршення земельної ділянки позивача внаслідок господарювання на ній відповідача фактично є припущенням, безпідставні та спростовуються зазначеними доказами, яким суд дав оцінку відповідно до положень ст.212 ЦПК України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_4, який проводив судову еколого-агрохімічну експертизу та склав висновок № 1/1 від 15 грудня 2015 року, пояснив, що при правильному внесенні мінеральних та органічних добрив якість спірної земельної ділянки може бути значно покращена та доведена до задовільного стану на 2020 рік (рік закінчення договору оренди) завдяки поверненню земельній ділянці раніше винесених посівами корисних речовин, не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі пояснення щодо стану ґрунту спірної земельної ділянки є припущенням на майбутнє, а суд ухвалив рішення з урахуванням обставин та доказів в їх підтвердження станом на час звернення позивача до суду з зазначеним позовом.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, а відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуємій частині відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його в зазначеній частині слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника Приватного підприємства «СТД Агро» - відхилити .

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року в оскаржуємій частині - залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: