Рішення

від 06.06.2016 по справі 907/305/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.2016 Справа № 907/305/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - дослідний технологічний інститут „ЕлектронВ» , м. Мукачево

до товариства з обмеженою відповідальністю „МармарошВ» , м. Рахів

про стягнення суми 765372,52 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 21.07.2015 року)

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „МармарошВ» , м. Рахів

до товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - дослідний технологічний інститут „ЕлектронВ» , м. Мукачево

про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу.

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя В.В. Мокану

суддя Л.С. Журавчак

суддя В.П. Кривка

представники сторін:

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - ОСОБА_1, в.о. директора, ОСОБА_2, довіреність № 11 від 24.02.2016 року

відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) - не брав участі

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Науково - дослідний технологічний інститут „ЕлектронВ» , м. Мукачево заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „МармарошВ» , м. Рахів про стягнення суми 390773,98 грн. боргу по орендній платі з урахуванням індексу інфляції. Заявою про збільшення позовних вимог та зміну предмету позову, яка надійшла до суду 17.12.2014 року, позивач за первісним позовом просив стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю „Мармарош" суму заборгованості у розмірі 818013,24 грн. 24 коп., в тому числі: 536500,00 грн. сума основного боргу, 158775,00 грн. пеня, 98107,00 грн. сума збільшеного боргу з урахуванням індексу інфляції, 24631,24 грн. відсотків річних. Ухвалою від 18.12.2014 року судом прийнято заяву в частині збільшення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, в задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Заявою від 21.07.2015 року позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача суму 765372,52 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції. Ухвалою господарського суду від 28.04.2014 прийнято до розгляду зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „МармарошВ» , м. Рахів до товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - дослідний технологічний інститут „ЕлектронВ» , м. Мукачево про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу.

Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2014 у даній справі рішення господарського суду Закарпатської області від 21.05.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 26.06.2014, якими у задоволенні первісного і зустрічного позовів було відмовлено, скасовано, справу передано до господарського суду Закарпатської області на новий розгляд.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.01.2015 у справі № 907/305/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015, позовні вимоги задоволено частково; присуджено до стягнення з ТОВ "Мармарош" на користь ТОВ "Науково-дослідний технологічний інститут "Електрон" 617768,29 грн., в тому числі, 519661,29 грн. боргу, 98107, 00 грн. інфляційних втрат; у решті позовних вимог за первісним позовом відмовлено; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 року рішення господарського суду Закарпатської області від 27.01.2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2015 року скасовано, справу передано до господарського суду Закарпатської області на новий розгляд. Зазначено, що питання складу цілісного майнового комплексу, а також того, чи він в цілому або його окремі складові увійшли до предмету договору оренди, залишилось до кінця не з'ясованим. Звернуто увагу на необхідність дослідження питання, чи в цілому передане за актом приймання-передачі майно складає господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг) та чи можна його використовувати з метою організації геологічного вивчення (дослідно-промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд.

Враховуючи, що з'ясування питання можливості використання фактично переданого майна з метою організації геологічного вивчення (дослідно-промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд виходить за межі компетенції суду та потребує спеціальних знань, у справі призначалась комплексна судова експертиза, проведення якої було доручено Львівському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Cупровідним листом Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз № 5237 від 02.10.2015 матеріали справи № 907/305/14 повернуті на адресу господарського суду Закарпатської області без виконання ухвали від 08.09.2015 року у зв'язку з відсутністю у Львівському науково - дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України фахівців в даній галузі знань.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 30.10.2015 року проведення експертизи було доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Cупровідним листом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 15822-15 від 13.11.2015 року матеріали справи № 907/305/14 повернуті на адресу господарського суду Закарпатської області без виконання ухвали від 30.10.2015 року у зв'язку з тим, що відповіді на питання, поставлені на вирішення експертів згідно ухвали господарського суду від 30.10.2015, не входять до компетенції експертів інституту. Повідомлено, що питання, які поставлені на вирішення судової експертизи, потребують знань технології виробництва, ремонту, обслуговування та експлуатації об'єкту дослідження і можуть виконуватися акредитованими установами у геологічній галузі.

Ухвалою господарського суду від 17.12.2015 року у зв'язку з одержанням на запит господарського суду від товариства з обмеженою відповідальністю

„Незалежний інститут судових експертизВ» , м. Київ інформації про можливість провести призначену у справі комплексну експертизу із залученням вузькопрофільних спеціалістів, проведення призначеної у справі комплексної судової експертизи, що включатиме висновок товарознавчої експертизи та висновок інженерно - технічної експертизи, доручалось судовим експертам товариства з обмеженою відповідальністю „Незалежний інститут судових експертизВ» ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Однак, листом від 27.01.2016 року № 52 матеріали справи повернуто Незалежним інститутом судових експертиз, оскільки після детального вивчення судовими експертами матеріалів справи було встановлено, що експерти інституту не можуть надати відповідь на поставлені в ухвалі питання без залучення та надання висновку фахівцями Національного гірничого університету, а останні, згідно відповіді ректора Національного гірничого університету, не можуть сказати про строки виконання звернення НІСЕ у зв'язку з великим завантаженням.

Враховуючи необхідність проведення експертизи для виконання вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2015 року; обмежене коло експертів (експертних установ), компетентних у відповідній галузі, колегія суддів дійшла висновку про доручення проведення експертизи експертам Незалежного інституту судових експертиз, м. Київ з залученням ними за необхідності вузькопрофільних спеціалістів та проведення експертизи у прийнятні для відповідних спеціалістів терміни. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 22.03.2016 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням комплексної судової експертизи, що включатиме висновок товарознавчої експертизи та висновок інженерно - технічної експертизи. Проведення експертизи доручено судовим експертам товариства з обмеженою відповідальністю „Незалежний інститут судових експертизВ» - ОСОБА_3, ОСОБА_4. Обов'язок по авансуванню сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, покладено на відповідача за первісним позовом товариство з обмеженою відповідальністю „МармарошВ» .

Супровідним листом від 25.04.2016 ТОВ „Незалежний інститут судових експертизВ» інформував суд про нездійснення товариством з обмеженою відповідальністю „МармарошВ» оплати вартості експертизи у визначений строк, у зв'язку з чим матеріали справи № 907/305/14 повернуто на адресу господарського суду Закарпатської області без виконання призначеної ухвалою від 22.03.2016 комплексної судової експертизи. В зв'язку з неоплатою ТОВ „МармарошВ» призначеної у справі експертизи та відмовою представників товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - дослідний технологічний інститут „ЕлектронВ» на пропозицію суду здійснити таку оплату, справу вирішено на підставі наявних у ній документів.

Представники позивача за первісним позовом ТОВ „Науково - дослідний технологічний інститут „ЕлектронВ» підтримали позовні вимоги, які обґрунтовано невиконанням орендарем ТОВ „МармарошВ» зобов'язань по сплаті орендної плати за користування об'єктом оренди згідно договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011 року. Пояснили, що предметом оренди, щодо якого застосовано термін „цілісний майновий комплексВ» , було майно, вказане у додатку № 1 до договору, а саме, обладнання у кількості 13 одиниць вартістю 290109 грн., виробничі площі 375 кв. м вартістю 519375 грн. та земельна ділянка площею 0,37 га вартістю 538646 грн. Загальна вартість цього майна складає 1348211 грн., що відповідає загальній вартості об'єкту оренди, зазначеній у п. 1.4 договору. Щодо іншого майна, зазначеного у четвертому реченні пункту 1.1 договору, стверджують, що воно не входить до складу цілісного майнового комплексу, істотні умови у договорі стосовно вказаного майна не погоджувалися; узгоджений

сторонами розмір орендної плати стосується тільки майна, яке названо сторонами „цілісним майновим комплексомВ» , перелік, склад та вартість якого встановлена у додатку № 1 до договору.

Відповідач за первісним позовом ТОВ „МармарошВ» явку свого представника в судові засідання не забезпечив. Долученими до матеріалів справи протягом попередніх розглядів та під час нового розгляду справи письмовими поясненнями проти позову заперечив. Стверджує про відсутність у нього зобов'язань за договором оренди, який вважає недійсним. Вимогу зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011 обґрунтовує посиланням на приписи ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки ТОВ НДТІ „Електрон" як орендодавець не вчинив реальних дій, спрямованих на передання орендареві цілісного майнового комплексу, останнім передано обладнання та лише частину господарських приміщень площею 375 кв. м, у той час як предметом договору для визначеної ним мети є цілісний майновий комплекс із загальною площею виробничих приміщень 1322,10 кв. м. Обґрунтовуючи неможливість використання переданого в користування майна з метою, визначеною укладеним між сторонами договором оренди, посилається на норми статей 38, 53, 56, 57 Кодексу України „Про надраВ» , якими регламентовано вимоги щодо геологічного вивчення надр, розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини, та стверджує, що в орендне користування не передані площі, необхідні для складування, збереження та обліку корисних копалин, а також відходів виробництва.

Представники ТОВ НДТІ „Електрон" проти зустрічного позову заперечили. Наголосили на наявності у договорі всіх істотних умов, дотриманні порядку нотаріального посвідчення та реєстрації договору, а також на виконанні орендодавцем зобов'язання по передачі об'єкту оренди, про що свідчить акт прийому - передачі, підписаний сторонами. Зазначили, що у відповідності до умов договору орендодавцем регулярно надсилалися орендарю рахунки на оплату у визначеному договором оренди розмірі. Водночас, звернули увагу суду на те, що орендар жодного разу не звернувся до орендодавця з вимогою про передачу йому додаткових приміщень, які він відносить до складу цілісного майнового комплексу, що свідчить про однакове розуміння сторонами при укладенні договору оренди його умов стосовно складу цілісного майнового комплексу. На підтвердження дійсності договору та його належного виконання зі сторони орендодавця послалися на факт отримання ТОВ „МармарошВ» спеціального дозволу на користування надрами, оскільки умовою отримання таких дозвільних документів була наявність виробничих площ, яку ТОВ „МармарошВ» підтвердило спірним договором оренди; строк дії спеціального дозволу - до 06.12.2016 року відповідає строку дії договору оренди. Спростовуючи твердження ТОВ „МармарошВ» про недостатність фактично переданого майна для організації геологічного вивчення родовищ поліметалевих руд, пояснили, що передане в оренду майно є лабораторним комплексом, який не потребує значних площ для складування корисних копалин та відходів виробництва; питання розміщення відходів виробництва на території ТОВ НДТІ В«ЕлектронВ» сторонами не погоджувалось, дозволів на таке розміщення ТОВ В«МармарошВ» не отримував ні від Мукачівської міської ради, ні від екологічної служби.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників ТОВ НДТІ „ЕлектронВ» , які брали участь у судових засіданнях, суд встановив:

По первісному позову:

Між сторонами спору 06.12.2011 року був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу, відповідно до якого ТОВ НДТІ „ЕлектронВ» як орендодавець передає, а ТОВ „МармарошВ» як орендар приймає в строкове платне користування нерухоме та рухоме майно, що у цілому складає господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг) - цілісний майновий комплекс (ЦМК) з метою організації геологічного вивчення (дослідно - промислової розробки) родовищ (ділянок) поліметалевих руд.

Пунктом 1.1 договору визначено, що перелік, склад та вартість майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу за цим договором, встановлені у додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору. Схеми автономних інженерних комунікацій (водопостачання, каналізації та енергопостачання) встановлені в додатках №№ 2,3,4, що є невід'ємною частиною цього договору. В орендне користування передаються: будівля літ. Е, загальна площа якої 801,00 кв. м; частина будівлі літ. З площею 273,90 кв. м, літ. К площею 194,20 кв. м., літ. Л площею 53,00 кв. м., всього загальна площа 1322,10 кв. м.

У пункті 1.2 договору зазначено, що цілісний майновий комплекс розташований на відокремленій земельній ділянці загальною площею 3,5973 га, яка знаходиться у власності орендодавця по вул. Берегівська - об'їзна, 6 у м. Мукачево.

Згідно п. 1.4 договору відновна вартість ЦМК з урахуванням індексації складає 1 348 211 грн.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування цілісним майновим комплексом у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

Відповідно до п.3.1. договору орендна плата за договором становить 14500 грн. в місяць. Зобов'язання орендаря по сплаті орендної плати згідно п. 3.2 договору починаються з дати підписання договору оренди та акту приймання - передачі цілісного майнового комплексу.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно на поточний рахунок протягом 10 днів з моменту отримання виставлених рахунків. Рахунок виставляється не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 4.2 договору визначено обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 6.1 орендодавець зобов'язався передати орендарю в оренду цілісний майновий комплекс згідно з умовами договору за актом приймання - передачі.

Пунктом 9.1. договору передбачено, що підписання акту приймання - передачі цілісного комплексу є визначальною умовою щодо вступу договору в законну силу.

Підписаний сторонами договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у реєстрі нотаріальних дій під № 6916, про що свідчить витяг з Державного реєстру правочинів від 06.12.2011 року.

Додатком № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, сторони погодили перелік, склад та вартість майна, що входить у цілісний майновий комплекс, який включає 13 одиниць необхідного для виробництва обладнання вартістю 290190 грн., виробничі площі в розмірі 375 кв. м вартістю 519375 грн. та земельну ділянку під ЦМК площею 0,37 га вартістю 538646 грн. Сумарна вартість вказаного майна складає 1348211 грн.

У пункті 2 додатку № 1 зазначено, що загальна вартість майна, що є предметом договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011 року і розміщене за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Берегівська об'їзна, 6, становить 1348211грн.

Актом приймання-передачі від 06.12.2011 року, підписаним сторонами, підтверджено передачу орендодавцем та прийняття орендарем майна, визначеного у додатку № 1 до договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011 року, а саме, обладнання в кількості 13 одиниць вартістю 290190 грн., виробничих площ 375 кв. м вартістю 519375 грн., земельної ділянки під ЦМК 0,37 га вартістю 538646 грн. У акті зазначено, що вартість переданого майна з урахуванням індексації складає 1348211 грн. та наголошено на відсутності у орендаря претензій та зауважень до стану майна, переданого орендодавцем.

Аналіз наведених вище умов договору показує, що зазначена у додатку 1 до договору оренди вартість майна, яке входить до складу ЦМК, в сумі 1348211 грн. відповідає вартості фактично переданого за актом приймання-передачі від 06.12.2011 року майна вартістю 1348211 грн., а також вартості цілісного майнового комплексу, вказаній у п. 1.4 договору оренди майнового комплексу - 1348211 грн. Враховуючи, що вартість фактично переданого майна відповідає вартості майна, вказаній у договорі, та загальній вартості складових цілісного майнового комплексу, зазначених у додатку № 1 до договору, наведене свідчить про одержання ТОВ „МармарошВ» цілісного майнового комплексу, визначеного умовами договору оренди, та виникнення у орендаря обов'язку по оплаті орендних платежів.

Проведеним судом аналізом умов договору встановлено, що щомісячна орендна плата, визначена пунктом 3.1. договору у сумі 14 500 грн., стосується саме майна фактично переданого в оренду відповідачу.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Правовими наслідками непередання наймодавцем майна наймачеві за нормою ст. 766 ЦК України є право наймача вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Судом встановлено, що у договорі оренди відсутня умова про строк передачі об'єкту оренди. Отже, така мала відбутися негайно. Укладений 06.12.2011 року акт приймання - передачі підтверджує передачу об'єкту оренди. Водночас,

матеріали справи не містять доказів звернення орендаря до орендодавця з приводу недостатності переданого майна, що також підтверджує факт виконання НДТІ „ЕлектронВ» обов'язку передати орендарю об'єкт оренди.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Судом встановлено, що визначені договором платежі з орендної плати ТОВ „МармарошВ» не здійснювалися, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму 765372,52 грн. боргу з орендної плати з урахуванням індексу інфляції за період з 06.12.2011 року по 01.07.2015 року.

На підтвердження наявної заборгованості позивач надав суду розрахунок заборгованості по орендній платі, копії рахунків, виставлених ТОВ „Мармарош" та квитанцій УДППЗ „Укрпошта", які підтверджують надсилання цих рахунків відповідачеві.

Здійсненим судом перерахунком встановлено, що розмір заборгованості по орендній платі, визначеній у відповідності до п.3.3 договору оренди цілісного майнового комплексу з урахуванням індексу інфляції, нарахованої за період з 06.12.2011 року по 01.07.2015 року (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог) складає 629987 грн. 11 коп., підлягає стягненню з ТОВ „МармарошВ» . В інший частині розмір позовних вимог завищено, оскільки позивачем помилково нараховано збільшений розмір орендної плати за окремі місяці, в яких відбувалась дефляція, а також застосовано спосіб визначення розміру орендної плати за кожен місяць шляхом індексації попередньо проіндексованого розміру орендної плати, що не відповідає умові п. 3.3 договору оренди.

Аргументи ТОВ „МармарошВ» стосовно неможливості використання переданого в користування майна з визначеною договором метою судом до уваги не прийнято як такі, що не містять жодної деталізації, не підтверджені розрахунками, технологічними характеристиками, є недоведеними. Відповідно до спеціального дозволу на користування надрами № 4104 від 23.02.2012 року, виданого ТОВ „МармарошВ» на підставі наказу Державної служби геології та надр України від 27.12.2011 року № 215, метою користування надрами зазначено геологічне вивчення, в т.ч. дослідно - промислова розробка родовища на ділянці „ГаврищукВ» у Рахівському районі Закарпатської області, яке розташоване на значній відстані від об'єкту оренди. Переданий відповідачу об'єкт, за твердженням позивача, є лабораторією для проведення відповідних досліджень, які не потребують значних площ для складування, збереження та обліку корисних копалин, а також відходів виробництва, на чому наголошує відповідач.

По зустрічному позову:

Зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди цілісного майнового комплексу від 06.12.2011 року ТОВ „МармарошВ» обґрунтовує посиланням на ч. 5 ст. 203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. Недійсність правочину вбачає у нездійсненні орендодавцем реальних дій, спрямованих на передання орендареві цілісного майнового комплексу.

Аналізуючи вимоги зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Недодержання сторонами або стороною при вчиненні правочину вимог ст. 203 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання недійсним укладеного правочину.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 № 11 (із змінами і доповненнями ) судам роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України, тому, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до п. 2.2 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Як зазначалось вище, правові наслідки непередання майна наймачеві встановлені ст. 766 Цивільного кодексу України: якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором або вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою, або відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується ТОВ „МармарошВ» факт отримання ним майна, зазначеного у акті приймання - передачі, а дії, спрямовані на витребування додаткових приміщень або відмову від договору, орендарем не вчинялись.

Таким чином, вимагаючи визнання недійсним договору оренди у зв'язку з недотриманням приписів ч. 5 ст. 203 ЦК України, позивач за зустрічним позовом не довів обставин, якими належним чином було би підтверджено, що оспорюваний правочин при укладенні його сторонами не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а посилання на невиконання орендодавцем умов договору з передачі орендареві цілісного майнового комплексу, не являється підставою для визнання недійсним договору, крім того, таке твердження є недоведеним.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з відсутністю доказів, які б обґрунтовували правомірність заявленого зустрічного позову, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення.

Понесені сторонами судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 ГПК України розподіляються у відповідності до результатів вирішення спору: за первісним позовом судові витрати відшкодовуються позивачу пропорційно задоволеним вимогам, за зустрічним позовом - судові витрати покладаються на позивача за зустрічним позовом.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 33, 34 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Мармарош", (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 37020291) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідний технологічний інститут „Електрон" (м. Мукачево, вул. Берегівська-обїздна, 6, код ЄДРПОУ 14313731) суму 629987 (шістсот двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 11 коп. заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, а також 12599 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 74 коп. у відшкодування сплаченого судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити. Судові витрати в цій частині покласти на позивача за первісним позовом.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 09.06.2016.

Головуючий суддя В.В. Мокану

Суддя Л.С. Журавчак

Суддя В.П. Кривка