Постанова

від 08.06.2016 по справі 813/1369/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року справа № 813/1369/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Кухар Н.А.

при секретарі судового засідання Єдинак Г.Б.

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_1

від відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Оліяр» до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «Оліяр» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Ухвалою від 21.04.2016 року відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача та є необґрунтованими. Позивач зазначає, що господарські операції з ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт» підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами. З огляду на це, висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства не відповідають фактичним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому запереченні на позов та обґрунтовується тим, що перевіркою відображених у рядках 10.1 «Придбані з податком на додану вартість на митній території України, а саме для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та нульовою ставкою» Декларацій за період з 01.03.15 по 31.03.15 по взаєморозрахунках з ТзОВ Оптова база ««Чай - Агропродукт» не встановлено факту отримання ПП «Оліяр» порошку перлітового фільтрувального та натрію гідрооксиду 100% за березень 2015 року на загальну суму 1373400, 00 грн., в тому числі ПДВ 228900грн., внаслідок документального оформлення нереальних господарських операцій ТзОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт» порошку перлітового фільтрувального та натрію гідрооксиду 100%, які фактично не підтверджені. В позивача відсутні оформлені належним чином підтверджуючі первинні документи, а саме документи, що підтверджують транспортування 90400 кг., порошку перлітового фільтрувального, натрій гідрооксиду 100%, від ТзОВ Оптова база ««Чай - Агропродукт» та сертифікати відповідності.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав наведених у запереченні на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Пустомитівському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Оліяр» (код ЄДРПОУ 32461721) з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТзОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт» (код ЄДРПОУ -30785400) за березень 2015 року. За результатами перевірки складено акт від 25.11.2015 року за № 936/13-25-22-00/32461721.

В акті перевірки зазначено, що згідно з інформаційною системою на рівні ДФС України ІС «Податковий Блок» станом на дату складання акту перевірки стан платника ТзОВ ««Оптова база «Чай - Агропродукт» (код за ЄДРПОУ - 30785400)-9. При проведенні аналізу бази даних «Єдиний реєстр податкових накладних», який сформовано за даними звітності наданими платником до ДПІ та на підставі баз даних при реєстрації платниками податкових накладних, ДПІ у Пустомитівському районі за період з 01.03.2015 по 31.03.2015 року було встановлено, що ТзОВ ««Оптова база «Чай - Агропродукт» сформувало податковий кредит за рахунок найбільших контрагентів - постачальників, а саме : ПП «ОСОБА_3 ФІШ» (код ЄДРПОУ 37786861), ТОВ «ОСОБА_4 Компані» (код ЄДРПОУ 39146820), ТзОВ «ОСОБА_1 ОСОБА_5» (код ЄДРПОУ 39371307), ТзОВ «Виробниче підприємство «Імпульс Плюс» (код ЄДРПОУ 34150627), Публічне акціонерне товариство «Саливонківський цукровий завод» (код ЄДРПОУ 372517). Відповідно до електроних податкових накладних з номенклатурою (вибірково): продукти харчування, душові системи. Враховуючи вищенаведене, підприємство ТзОВ ««Оптова база «Чай - Агропродукт» не могло продати на підприємство ПП «Оліяр» зазначений товар в накладних та як даний товар не був придбаний підприємством постачальником - ТзОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт».

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: п. 14.1.36, п.14.1, п.14.1.231 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 201.1, п. 201.2, п.201.6 ст. 201, пп.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПП «Оліяр» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2015 року в сумі 228900 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «В4»: від 28.12.2015 року № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 228900 грн., та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 228900 грн.

Позивачем було оскаржено в адміністративному порядку дане податкове повідомлення рішення.

За результатами розгляду скарги Приватного підприємства «Оліяр», згідно з Рішенням ГУ Державної фіскальної служби у Львівській області про результати розгляду скарги від 24.02.2016 року № 896/10/13-01-10-0705, залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області від 28.12.2015 року № НОМЕР_1, а скаргу Приватного підприємства «Оліяр», без задоволення.

За результатами розгляду скарги Приватного підприємства «Оліяр», згідно з Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 11.04.2016 року № 7980/6/99-99-10-01-01-25, залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Пустомитівському районі ГУ ДФС у Львівській області від 28.12.2015 року № НОМЕР_1, та рішення прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт», суд зазначає наступне.

Між ТОВ «Оптова база «Чай - Агропродукт» (постачальник) з однієї сторони та Приватне підприємство «Оліяр» (покупець) з іншого боку, було укладено договір поставки № 120315 від 12.03.2015 року. Згідно даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця порошок перлітовий фільтрувальний, натрій гідрооксид 100% , а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Відповідно до п. 2.3 Даного договору поставка товару здійснюється партіями транспортом постачальника за його рахунок за місцем знаходження покупця (с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область). Датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної на партію товару. Постачальник, відповідно до ст. 667 ЦК України, зберігає товар протягом строку не більше десяти днів, з дати, вказаної у видатковій накладній на партію товару, та здійснює доставку партії товару покупцю.

На підтвердження виконання умов договору поставки № 120315 від 12.03.2015 р. позивач надав наступні докази: специфікація № 1 до договору поставки № 120315 від 12.03.2014 року, видаткову накладну № 44 від 27.03.2015 року на суму 763560, 00 грн., в тому числі ПДВ - 127260 грн., видаткову накладну № 45 від 27.03.2015 року на суму 609840 грн., в тому числі ПДВ - 101640 грн., акт приймання - передачі від 27.03.2015 року, податкову накладну № 44 від 27.03.2015 року на суму 763560, 00 грн., в тому числі ПДВ - 127260 грн., податкову накладну № 45 від 27.03.2015 року на суму 609840 грн., в тому числі ПДВ - 101640 грн., витяг з Єдиного реєстру податкових накладних, договір про відступлення права вимоги №250915 від 25.09.2015 року, виписку з банківського рахунку, акти списання матеріалів № 1025 від 31.03.2015 року, № 1555 від 30.04.2015 року, № 1839 від 31.05.2015 року, № 2064 від 30.06.2015 року, регламент виробничий технологічний на виробництво нерафінованих виморожених, рафінованих дезодорованих невиморожених та рафінованих дезодорованих виморожених олій, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того, позивачем до матеріалів справи були долучені наступні докази: ОСОБА_2 з балансу ПП «Оліяр» станом на 31.03.2015 року наявність основних фондів в цеху рафінації, дезодорації, регламент виробничий технологічний на виробництво нерафінованих виморожених, рафінованих дезодорованих невиморожених та рафінованих дезодорованих виморожених олій затверджений від 01.04.2014 року, договір поставки № 0303/1 від 03.03.2014 року, специфікацію № 1 від 11.03.2014 року до договору поставки № 0303/1 від 03.03.2014 року, специфікацію № 2 від 21.05.2014 року до договору поставки № 0303/1 від 03.03.2014 року, специфікацію № 3 від 21.05.2014 року до договору поставки № 0303/1 від 03.03.2014 року, специфікацію № 4 від 21.05.2014 року до договору поставки № 0303/1 від 03.03.2014 року, специфікацію № 5 від 11.09.2014 року до договору поставки № 0303/1 від 03.03.2014 року, специфікацію № 6 від 21.10.2014 року до договору поставки № 0303/1 від 03.03.2014 року, акти приймання - передачі від 31.03.2014 року, від 29.05.2014 року, від 30.05.2014 року, від 30.09.2014 року, від 30.10.2014 року, від 31.10.2014 року, копії наказів «Про облікову політику підприємства» , копію наказу № 111 від 01.10.2015 року, оборотно - сальдові відомості за березень, квітень, травень, червень 2015 року, копії лімітно - забірних карток на відпуск сировини у виробництво за березень, квітень, травень, червень 2015 року, копії звітів виробництва за березень, квітень, травень, червень 2015 року.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Підпунктом 14.1.36 ст.14 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.231 ст. 14 ПК України встановлено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ОСОБА_3 на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.(п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Статтею 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Згідно з п. 11 ОСОБА_3 перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих ОСОБА_3. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Хоча серед документів, з якими чинне податкове законодавство пов'язує право платника на податковий кредит та на формування валових витрат, документи про перевезення вантажу не перелічені як обов'язкові, однак для достеменного з'ясування реального характеру господарської операції з поставки товару необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції (як-от при поставці товарів - документи на підтвердження їх транспортування, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, прийняття за кількістю та якістю, зберігання тощо), наявність у організації-контрагента основних засобів та трудових ресурсів, необхідних для вчинення дій, що становлять зміст відповідних операцій з поставки, і на підставі цього зробити вмотивований висновок про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, зміни у їх майновому стані як обов'язкова ознака господарської операції.

Отже, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.

Також чинним законодавством не передбачена заміна згаданих транспортних документів будь-якими іншими документами, тому здійснення поставки товарів на будь-яких умовах не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Представником позивача не було надано товарно-транспортних накладних та інших відповідних супровідних документів по транспортуванню товару, ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи. Підприємство не надало суду доказів транспортування, приймання та товаро-супровідних документів, наявність яких є обов'язковою для підтвердження реальності господарських операцій та передбачена умовами договору між ТОВ В«Оптова база «Чай - Агропродукт» та ПП В«ОліярВ» (п. 2.3. Договору № 120315 від 12.03.2015 року).

Таким чином, суд не погоджується з твердженням позивача, що сама по собі наявність у нього підписаних видаткових накладних та акт приймання - передачі товару від 27.03.2015 року, підтверджує фактичне отримання товарів від вказаного вище контрагента. На думку суду таких документів недостатньо для підтвердження факту здійснення господарської операцій з використання транспортних засобів ТОВ В«Оптова база «Чай - Агропродукт». Із вищезазначених актів приймання - передачі неможливо встановити обсяг виконаних робіт, а саме: транспортування товару, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ В«Оптова база «Чай - Агропродукт».

Згідно договору від 12.03.2015 року поставка товару, здійснюється партіями транспортом постачальника ТОВ В«Оптова база «Чай - Агропродукт» за його рахунок за місцем знаходження покупця ПП В«ОліярВ» (с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область).

При цьому, суд зазначає, що контрагент позивача знаходяться в м. Києві (згідно інформації зазначеній у договорі поставки № 120315 від 12.03.2015 року та у видаткових накладних) (а.с.66-67, 69-70).

За таких обставин суд вважає, що наявності лише первинних документів недостатньо для спростування висновків податкового органу та не може свідчити про реальність виконання договору. Натомість, наявність ТТН та сертифікатів якості, для встановлення внесення в них правдивих відомостей у господарських відносинах, що передбачають транспортування товару та підтвердження якості товару відповідних стандартів, є визначальною підставою для встановлення реальності господарських відносин.

Суд погоджується із доводами контролюючого органу щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 228900 грн., за березень 2015 року по взаєморозрахунках з ТзОВ В«Оптова база «Чай - Агропродукт» в результаті чого ПП «Оліяр» завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за березень 2015 року в сумі 228900 грн.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що воно було прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити повністю.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 160-163, КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя (підпис) Кухар Н.А.

З оригіналом згідно.

Постанова станом на день виготовлення даної копії законної сили не набрала.

Помічник судді Опришко П.З.

Повний текст постанови виготовлено 10.06.2016 року.