Постанова

від 01.06.2016 по справі 813/5711/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року Справа № 813/5711/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Перчак С.В.,

з участю представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» (надалі - ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів № 1», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Франківському районі, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 29.07.14р. № НОМЕР_1;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області від 29.07.14р. № НОМЕР_2.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем неправильно проведено розрахунок розміру штрафних санкцій. У 2014 році позивач не здійснював погашення податкового боргу, а лише зменшував розмір самостійно визначених податкових зобов'язань по платі за землю, шляхом подання уточнюючих розрахунків. Така зміна показників податкових декларацій не може трактуватись як несвоєчасне погашення податкових зобов'язань та, відповідно, не може бути підставою для застосування штрафних санкцій. З цих підстав позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними та просить скасувати такі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях на позовну заяву. Просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Зазначив, що оскільки позивач в строк, встановлений законом, не сплатив узгоджену суму зобов'язань по платі за землю контролюючим органом правомірно застосовано до ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» штрафні санкції. З урахуванням викладеного, вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено на підставі та в межах повноважень, визначених законом, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ДПІ у Франківському районі проведено перевірку своєчасності сплати до бюджету ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» самостійно визначеного податкового зобов'язання по платі за землю.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з орендної плати за землю.

Результати перевірки оформлено актом від 25.03.14р. №525/15-02/267024. На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.07.14р. №0012101502, яким ПАТ Львівський завод залізобетонних виробів № 1» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 35 223, 95 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (код платежу 13050200) та податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 29.07.14р. №0012091502, яким ПАТ Львівський завод залізобетонних виробів № 1» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 53 600, 15 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (код платежу 13050200).

Не погодившись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до положень п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

З наявних у справі розрахунків штрафних санкцій, копій податкових декларацій, платіжних доручень, карток особових рахунків позивача, а також пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях штрафні санкції, нараховані відповідачем по факту несвоєчасної сплати самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань по платі за землю за період з 2012 по 2014 роки.

Разом з цим, з долучених позивачем до матеріалів справи розрахунків сплати за оренду землі згідно з податковими деклараціями за 2011 - 2014 роки слідує, що частина штрафу, визначена відповідачем по факту подачі позивачем у 2014 році уточнюючих розрахунків по платі за землю за попередні роки, якими позивач самостійно зменшив розмір податкових зобов'язань за вказані періоди у зв'язку з відчуженням частини належної йому земельної ділянки. Зокрема, визначений в податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 29.07.14р. штраф в сумі 31511,95 грн. та в податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_2 від 29.07.14р. в сумі 12829,17 грн. Вказане не спростовано відповідачем та підтверджується даними картки особового рахунку позивача по орендній платі з юридичних осіб.

За визначенням, наведеним в п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Суд зазначає, що помилкове декларування платником надмірних сум, що підлягають сплаті до бюджету, не може вважатися грошовим зобов'язанням, яке повинно обчислюватися у відповідності з вимогами податкового законодавства та містити такі обов'язкові елементи, як об'єкт та базу оподаткування. Обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання.

Таким чином, подання платником уточнюючого розрахунку в порядку статті 50 Податкового кодексу України у зв'язку із самостійним виявленням помилок у показниках податкової звітності щодо суми обчисленого податку, які мали наслідком декларування надлишкових сум, не може вважатися погашенням грошового зобов'язання з огляду на об'єктивну відсутність такого.

Оскільки подання платником податків уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до контролюючого органу чинним податковим законодавством не визначено як, джерело погашення податкового боргу, то з врахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до позивача штрафу, передбаченого п. 1 ст. 126 ПК України , по факту подачі таких розрахунків, суд вважає безпідставним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 17.06.15р. по справі №К/800/33441/13.

Згідно з ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог. А саме, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 29.07.14р., з урахуванням наявного у справі розрахунку фінансових санкцій, слід визнати протиправним та скасувати в частині зобов'язання сплатити штраф в сумі 31511 (тридцять одну тисячу п'ятсот одинадцять) гривень 95 копійок та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_2 від 29.07.14р., в частині зобов'язання сплатити штраф в сумі 12829 (дванадцять тися вісімсот двадцять дев'ять) гривень 17 копійок.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі часткового задоволення позову, судові витрати розподіляються пропорційно задоволеним позовним вимогам. З урахуванням сплаченої позивачем суми судового збору та розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) гривень 96 коп.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 29.07.14р., в частині зобов'язання сплатити штраф в сумі 31511 (тридцять одну тисячу п'ятсот одинадцять) гривень 95 копійок.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_2 від 29.07.14р., в частині зобов'язання сплатити штраф в сумі 12829 (дванадцять тися вісімсот двадцять дев'ять) гривень 17 копійок.

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів № 1» (79021, м.Львів, вул. Кульпарківська, 93, ЄДРПОУ 01267024) судовий збір в сумі 914 (дев'ятсот чотирнадцять) гривень 96 коп.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.