Ухвала

від 05.10.2016 по справі 813/5711/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 876/5318/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Кіри Н.В.,

представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів №1» до Державної податкової інспекції в Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів №1» звернувся до Державної податкової інспекції в Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_1 від 29.07.14р., в частині зобов'язання сплатити штраф в сумі 31511 (тридцять одну тисячу п'ятсот одинадцять) гривень 95 копійок. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № НОМЕР_2 від 29.07.14р., в частині зобов'язання сплатити штраф в сумі 12829 (дванадцять тися вісімсот двадцять дев'ять) гривень 17 копійок. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція в Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області оскаржила її, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова є незаконна і необґрунтована та прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач в строк, встановлений законом, не сплатив узгоджену суму зобов'язань по платі за землю, а тому контролюючим органом правомірно застосовано до ПАТ В«Львівський завод залізобетонних виробів № 1В» штрафні санкції.

Представник Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, яка є правонаступником ДПІ у Фрагнківському районі Головного управління ДФС у Львівській області, в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи, і оскільки його явка в суді апеляційної інстанції не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Франківському районі проведено перевірку своєчасності сплати до бюджету ПАТ В«Львівський завод залізобетонних виробів № 1В» самостійно визначеного податкового зобов'язання по платі за землю.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено суму самостійно визначеного податкового зобов'язання з орендної плати за землю.

Результати перевірки оформлено актом від 25.03.14р. №525/15-02/267024.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми В«ШВ» від 29.07.14р. №0012101502, яким ПАТ Львівський завод залізобетонних виробів № 1В» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, у сумі 35 223, 95 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (код платежу 13050200) та податкове повідомлення-рішення форми В«ШВ» від 29.07.14р. №0012091502, яким ПАТ Львівський завод залізобетонних виробів № 1В» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, у сумі 53 600, 15 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб (код платежу 13050200).

Відповідно до положень п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з наявних у справі розрахунків штрафних санкцій, копій податкових декларацій, платіжних доручень, карток особових рахунків позивача, а також пояснень представників сторін, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях штрафні санкції, нараховані відповідачем по факту несвоєчасної сплати самостійно визначених позивачем податкових зобов'язань по платі за землю за період з 2012 по 2014 роки.

Разом з цим, з долучених позивачем до матеріалів справи розрахунків сплати за оренду землі згідно з податковими деклараціями за 2011 - 2014 роки слідує, що частина штрафу, визначена відповідачем по факту подачі позивачем у 2014 році уточнюючих розрахунків по платі за землю за попередні роки, якими позивач самостійно зменшив розмір податкових зобов'язань за вказані періоди у зв'язку з відчуженням частини належної йому земельної ділянки. Зокрема, визначений в податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_1 від 29.07.14р. штраф в сумі 31511,95 грн. та в податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_2 від 29.07.14р. в сумі 12829,17 грн. Вказане не спростовано відповідачем та підтверджується даними картки особового рахунку позивача по орендній платі з юридичних осіб.

За визначенням, наведеним в п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що помилкове декларування платником надмірних сум, що підлягають сплаті до бюджету, не може вважатися грошовим зобов'язанням, яке повинно обчислюватися у відповідності з вимогами податкового законодавства та містити такі обов'язкові елементи, як об'єкт та базу оподаткування. Обов'язок зі сплати податку не може виникати у платника в силу допущеної ним помилки при обчисленні податкового зобов'язання.

Таким чином, подання платником уточнюючого розрахунку в порядку статті 50 Податкового кодексу України у зв'язку із самостійним виявленням помилок у показниках податкової звітності щодо суми обчисленого податку, які мали наслідком декларування надлишкових сум, не може вважатися погашенням грошового зобов'язання з огляду на об'єктивну відсутність такого.

Оскільки подання платником податків уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань до контролюючого органу чинним податковим законодавством не визначено як, джерело погашення податкового боргу, то з врахуванням встановлених у даній справі обставин, застосування до позивача штрафу, передбаченого п.1 ст.126 ПК України, по факту подачі таких розрахунків, колегія суддів вважає безпідставним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 813/5711/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлений 05 жовтня 2016 року.