Ухвала

від 09.06.2016 по справі 2а-1586/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2016 р. м. Київ К/9991/54273/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Балакіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 по справі № 2а-1586/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 №0001562307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 222 297,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 55 574,25 грн., від 28.09.2011 №0001572307, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 177 837,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 44 459,25 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2012 позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства суд виходив з реальності здійснення господарських операцій, наявності у платника податку (позивача у справі) оформлених первинних документів, що підтверджують правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Також суд зазначив, що обставини, зазначені у акті перевірки Товариства не є обґрунтованими, оскільки: відомості, на яких базуються висновки податкової служби, зокрема, відомості, надані ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, не є податковою інформацією, адже не віднесені до такої законом (статтями 72 , 83 Податкового кодексу України), а відомості ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, щодо порушення кримінальної справи відносно контрагента позивача (ТОВ "Венд Груп") повинні бути підтверджені виключно судовим рішенням.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що угоди укладені позивачем з його контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків та не підтверджені належно оформленими первинними документами, оскільки в ході провадження досудового слідства по кримінальній справі було встановлено, що в 2007-2009 роках без наміру здійснення господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності були вчинені дії по створенню та придбанню суб'єкта господарської діяльності ТОВ "Венд Груп", що дало змогу невстановленим особам здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись фактом реєстрації вказаного підприємства, а тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту та валових витрат за угодами укладеними з ТОВ "Венд Груп".

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача стосовно взаємовідносин з ТОВ "Венд Груп" за період з 01.01.2007 по 30.06.2010, за результатами якої складено акт перевірки від 09.09.2011 № 416/1-23-70-32847201.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 222 297,00 грн. та ПДВ на загальну суму 177 837,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що фактично господарські операції між позивачем та контрагентом ТОВ "Венд Груп" не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними, оскільки у контрагента позивача відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, фактичне проведення господарських операцій в межах договорів на виконання маркетингових та інформаційно - консалтингових послуг, укладених з вказаним контрагентом, не підтверджені належно оформленими первинними документами, оскільки відносно невстановлених осіб за фактом створення та придбання ТОВ "Венд Груп" порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), а отже первинні документи складені такою юридичною особою не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт вчинення господарських операцій, а тому формування валових витрат та податкового кредиту на підставі неналежно оформлених первинних документів є безпідставним.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку,

А згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цієї статті).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином первинні документи, складені платником податку (позивачем) та його контрагентом на підтвердження господарської операції, повинні бути належно оформленими, мати всі обов'язкові реквізити та підписані повноважними на те особами.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Проте, судом апеляційної інстанції під час вирішення спору наведене вище враховано не було.

Як вже зазначалось вище суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з наявності порушеної кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), за фактом створення та придбання ТОВ "Венд Груп".

Проте, матеріали справи не містять будь - яких документів, як от постанова про порушення кримінальної справи, вирок, які б підтверджували вказаний факт.

Для з'ясування зазначених обставин суду належить ретельно перевіряти доводи податкового органу, викладені в акті перевірки або підтверджені іншими доказами.

При цьому за змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 по справі № 2а-1586/12/2670 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко