Ухвала

від 08.06.2016 по справі 826/13829/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"08" червня 2016 р. м. Київ К/800/10265/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О., Смоковича М.І., Чумаченко Т.А.,

секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,

за участю представника Державної архітектурно - будівельної інспекції України Косинської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ТОВ «Европейский Дом Вкуса» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності № 286/13 від 16.07.2013, за касаційною скаргою ТОВ «Европейский Дом Вкуса» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ТОВ «Европейский Дом Вкуса» звернулось до суду з вказаним позовом, у якому просило визнати незаконною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві № 286/13 від 16.07.2013 про накладення штрафу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Европейский Дом Вкуса», посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволенні касаційної скарги.

Встановлено, що відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011, на підставі звернення народного депутата України Мошенського В.З., Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві проведена перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ТОВ «Европейский Дом Вкуса» на об'єкті будівництва III категорії складності «прибудова з металевих конструкцій з обох боків нежитлової будівлі, яке використовується під заклад громадського харчування на вул. Героїв Сталінграду, 4-а, в Оболонському районі м. Києва».

За результатами вказаної перевірки складено акт від 05.07.2013, у якому зафіксовано, що за вказаною адресою позивач самовільно, без реєстрації документів, які б надавали право на виконання будівельних робіт, виконані роботи з будівництва прибудови з металевих конструкцій з обох боків нежитлової будівлі, яка використовується під заклад громадського харчування, чим порушено вимоги частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також вказано, що самовільно збудована прибудова експлуатується без прийняття в експлуатацію, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

05.07.2013 відповідачем відносно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Розглянувши матеріали справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві складено спірну постанову № 286/13 від 16.07.2013, якою ТОВ «Европейский Дом Вкуса» визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 4 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 103230 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

У частинах 1, 2 статті 36 вказаного Закону передбачено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.

Абзацом 4 пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за таке правопорушення як виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації на об'єктах III категорії складності - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат.

Посилаючись на відсутність доказів, які б підтверджували виконання ТОВ «Европейский Дом Вкуса» вимог чинного законодавства шляхом подачі повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає вказаний висновок таким, що зроблений на неповно з'ясованих обставинах та в порушення вимог чинного законодавства.

За змістом статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Частиною 3 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частиною 2 статті 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачено, що до повноважень органу державного архітектурно-будівельного контролю віднесено також розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та застосування санкцій за ці правопорушення, зокрема, за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.

Розмір штрафу за таке правопорушення залежить від категорії складності об'єкта будівництва (пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»).

Однак, судами не досліджувалось питання про те, на підставі якої документації віднесено перевіряємий об'єкт до ІІІ категорії складності. Відповідні висновки з цього приводу у судових рішеннях відсутні.

У статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» надано визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011, за змістом пункту 2.1 якого підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є паспорт прив'язки.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільний центр - робочий орган міської ради міста обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення (її виконавчого органу), обласної, Київської та Севастопольської міських, районної, районної у місті Києві державних адміністрацій, уповноваженого Радою міністрів Автономної Республіки Крим міністерства або республіканського комітету, в якому представники регіональних, місцевих дозвільних органів та державний адміністратор діють за принципом організаційної єдності щодо видачі документів дозвільного характеру, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання документів дозвільного характеру.

Документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів», Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051 (із змінами та доповненнями), Положення про порядок розміщення тимчасових споруд у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.05.2009 № 462/1518, Київською міською радою рішенням № 56/5443від 24.02.2011 затверджено Порядок визначення обсягів пайової участі (внеску) власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі в утриманні об'єктів благоустрою м. Києва (далі - Порядок № 56/5443).

Згідно з пунктами 4.2.1, 4.3.1, 4.5.1, 4.5.4 Порядку № 56/5443 у всіх питаннях щодо організації залучення пайової участі (внеску) в утриманні об'єктів благоустрою виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) виступає в особі Головного управління внутрішньої торгівлі та побутового обслуговування населення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Управління).

Пайову участь (внесок) в утриманні об'єктів благоустрою сплачують фізичні особи, фізичні особи - підприємці та юридичні особи або уповноважені ними особи, які оформлюють дозвільні документи на встановлення (розміщення) тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Для укладення договору про сплату пайової участі суб'єкт господарювання звертається до Управління із заявою, до якої додається, зокрема, документ дозвільного характеру на розміщення тимчасової споруди, виданий до набрання чинності цим Тимчасовим порядком (у разі наявності).

Після сплати суб'єктом господарювання 100 % плати за договором про сплату пайової участі Управління оформлює довідку про функціональне призначення тимчасової споруди у вигляді додатка до договору про сплату пайової участі.

Отже довідки про функціональне призначення тимчасової споруди, на які посилаються суди попередніх інстанцій, не є дозвільними документами у розумінні вище зазначених вимог.

Об'єктами будівництва, згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання наявності на час здійснення перевірки ТОВ «Европейский Дом Вкуса» дозвільних документів на розміщення тимчасових споруд, а отже та чи відноситься перевірямий об'єкт до об'єкту будівництва.

Лише після встановлення вказаних обставин можливо буде зробити висновок про наявність або відсутність підстав для накладення спірною постановою на позивача штрафу за правопорушення у вигляді виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Згідно зі статтею 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

У відповідності до вимог частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З врахуванням того, що у справі необхідно досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про їх скасування та направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи судам необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд,

ухвалив:

Касаційну скаргу ТОВ «Европейский Дом Вкуса» - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 листопада 2013 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: