Ухвала

від 07.06.2016 по справі 2а-2571/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року м. Київ К/800/10658/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015

у справі № 2а-2571/11/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросвіт»

до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Електросвіт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2011 № 0000522302 та № 0000532302 Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.12.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 постанову суду першої інстанції скасовано; прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової перевірки ТОВ «Електросвіт» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.09.2010, складено акт перевірки № 858/23-2/31789596 від 18.02.2011, в якому зафіксовано порушення: п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 355 686 грн., у т.ч.: за І квартал 2009 року в сумі 23 750 грн., за II квартал III квартал 2010 року в сумі 320 508 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на додану вартість в сумі 265 549 грн., в т.ч.: за квітень 2010 року - 5 356 грн., травень 2010 року - 3 786 грн., вересень 2010 року - 256 407 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 04.03.2011 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000522302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 444 607 грн., в т.ч.: 355 686 грн. основного платежу та 88 921 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000532302 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 331 936 грн., в т.ч.: 265 549 грн. основного платежу та 66 387 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що позивач уклав угоди на поставку кабельно-провідникової та електротехнічної продукції з ТОВ «Оптдевайс» № 260810-1 від 26.08.2010, з ТОВ «Енерготек СВ» № 21-01 від 12.01.2010 та ТОВ «Інтервекс-Груп» № 3010095-1 від 30.10.2009.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Енерготек СВ», ТОВ «Інтервекс-Груп», ТОВ «Оптдевайс» до суду були надані видаткові та податкові накладні, платіжні документи.

Висновки відповідача базуються на нікчемності правочинів, виходячи з даних перевірок цих контрагентів, які на погляд перевіряючих не могли здійснити дані операції в силу відсутності матеріальних, трудових ресурсів.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 по справі № К/800/36627/14 за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсними угод та стягнення коштів, постанова суду першої інстанції та ухвала апеляційної інстанції залишені без змін, якими в задоволенні позову Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання недійсними угод ТОВ «Електросвіт» з ТОВ «Енерготек СВ», ТОВ «Інтервекс-Груп», ТОВ «Оптдевайс» та стягнення коштів відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з придбанням позивачем товарів у своїх контрагентів фактична поставка, яких не відбулась, первинні документи є недійсними, а правочини нікчемними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що реальність господарських операцій підтверджено не тільки їх правосуб'єктністю, але й належним чином оформленими первинними документами та підтвердженням використання її у господарській діяльності; контрагенти позивача на час господарських операцій були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, а також вказані угоди не визнавалися судом нікчемними; законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права податковий кредит та формування валових витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту; судові рішення по справі № К/800/36627/14 мають преюдиціальне значення, так як стосуються тих самих осіб, про встановлення тих самих обставин, що вказані в акті перевірки № 858/23-2/31789596 від 18.02.2011.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на наведені норми права, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Також, відповідно до п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на викладені норми Закону України «Про податок на додану вартість» можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, фактична сплата грошових коштів контрагентам, в сумі визначеній в податкових накладних, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.

Таким чином, за встановлення фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами: ТОВ «Енерготек СВ», ТОВ «Інтервекс-Груп», ТОВ «Оптдевайс», що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку є правомірним формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат у спірному періоді за результатами господарських операцій із зазначеними контрагентами, які призвели до реальних змін в майновому стані платника податків - ТОВ «Електросвіт».

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2015 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний