Ухвала

від 07.06.2016 по справі 808/4870/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" червня 2016 р. м. Київ К/800/65531/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014

у справі № 808/4870/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гратіон 88»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо коригування показників податкової звітності позивача за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року на підставі акту перевірки від 29.03.2013 №50/22-10/33471201 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Верхолаз 2007» за період з 01.08.2009 по 01.10.2010, в тому числі, дії з виключення з системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України сум податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які визначені позивачем у податкових деклараціях за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року. Зобов'язано відповідача відновити показники податкової звітності ТОВ «Гратіон 88» за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року, в тому числі відобразити у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які позивач включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000552210 від 12.04.2013. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій податкового органу щодо формування в акті перевірки висновків про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій у справі не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «ВЕРХОЛАЗ-2007» за період з 01.08.2009 по 01.10.2010, за результатами якої складено акт №50/22-10/33471201 від 01.10.2010, в якому зафіксовані порушення: п.1.3 ст.1, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 354 грн., у тому числі: за листопад 2009 року в сумі 169 грн., за березень 2010 року в сумі 185 грн., та завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 354 грн., у тому числі: за грудень 2009 року в сумі 169 грн., за травень 2010 року в сумі 86 грн.; за липень 2010 року в сумі 99 грн.; неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та постачальником TOB «ВЕРХОЛАЗ-2007» та контрагентами-покупцями при веденні господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у періоді з 01.08.2009 по 01.10.2010.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000552210 від 12.04.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями 46,25 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Верхолаз-2007» підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими, первинним документами бухгалтерського обліку, зокрема: видатковими накладними, рахунками-фактурами та податкових накладних. Транспортування товару здійснювалося транспортом позивача, оплата за товар та послуги здійснювалася безготівковим перерахуванням, що підтверджується виписками з банку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій зробили вірний висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внесення змін до електронної бази даних системи контролюючим органом можливе лише після визначення платнику податків зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку. Разом з тим, податкове повідомлення-рішення №0000552210 від 12.04.2013 є неузгодженим, а відтак дії контролюючого органу щодо здійснення корегувань показників податкової звітності є передчасними.

Однак, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій в частині визнання протиправними дій та зобов'язання відповідача вчинити дії не можна вважати такими, що відповідають вимогам, передбачених ст. ст. 69, 159 КАС України. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного суду України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до положень ст. 2, ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Отже, враховуючи наведені норми законодавства, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте, ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п. 74.1 ст. 74 ПК України).

В даному випадку, судами не враховано, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Отже, судам попередніх інстанцій при розгляді даної справи необхідно дослідити відповідні обставини та встановити, чи впливають безпосередньо на права та обов'язки позивача оскаржувані дії податкового органу, чи порушені права позивача (за захистом яких він звернувся до суду) та чи порушені вони саме внесенням податковим органом до бази даних інформації на підставі вищезазначеного акту перевірки.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

При новому розгляді, слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 в частині визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області щодо коригування показників податкової звітності ТОВ «Гратіон 88» за період з серпня 2009 року по жовтень 2010 року на підставі акту перевірки від 29.03.2013 №50/22-10/33471201, та зобов'язання Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відновити показники податкової звітності ТОВ «Гратіон 88» за вказаний період, - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.07.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. Моторний Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)В.В. Кошіль