Ухвала

від 07.06.2016 по справі 13/19/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07 червня 2016 р. Справа № 13/19/2012/5003

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В. , розглянувши в приміщенні суду матеріали по справі

за позовом : дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до : комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849, 21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

про стягнення 9 205 106,94 грн.

представники :

КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго": ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями

Центральний відділ ДВС Вінницького міського управління юстиції : ОСОБА_3, за посвідченням

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Вінницької області здійснювалось провадження у справі № 13/19/2011/5003 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 9 205 106,94 грн..

За результатами розгляду вказаної справи, 24.07.2012 року судом винесено рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 495 955,00 грн. - пені, 1 236 299,45 грн. - інфляційних нарахувань, 974 306,90 грн. - 3% річних та 64 380,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 6 498 544,66 грн. - суми основного боргу на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору..

03.12.2012 року на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 24.07.2012 року по справі № 13/19/2011/5003 судом видано наказ.

16.03.2016 року до канцелярії суду надійшла скарга комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року (вх. № 06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції.

Ухвалою суду від 21.03.2016 року для розгляду вказаної скарги призначено судове засідання на 28.03.2016 року.

24.03.2016 року від скаржника до суду надійшла заява б/н від 24.03.2016 року (вх. № 06-52/2678/16 від 24.03.2016 року) про зменшення заявлених вимог із проханням визнати недійсною постанову головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП № 35893523 та зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна на яке було накладено арешт.

Зазначена заява прийнята судом та долучена до матеріалів справи, оскільки не суперечить ст. 22 ГПК України.

В подальшому, ухвалою суду від 28.03.2016 року відкладено розгляд даної скарги на 18.04.2016 року.

18.04.2016 року від Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції до суду надійшов відзив на скаргу КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" № 14826/07-35/22 від 15.04.2016 року слідуючого змісту.

03.01.2013 року на адресу відділу надійшла заява ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про відкриття виконавчого провадження разом із оригіналом судового наказу №13/19/2012/5003 від 03.12.2012 року, виданого господарським судом Вінницької області про стягнення з КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ДК "Газ "України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості у розмірі 2 770 941,35 грн..

08.01.2013 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. Копії постанов направлено стягувачу для відома, а боржнику - для виконання.

16.05.2013 року державним виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, у зв'язку із відкриттям 08.05.2013 року виконавчого провадження із виконання наказу № 2/20/2012/5003 від 29.01.2013 року, виданого господарським судом Вінницької області про стягнення з КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ДК "Газ України".

06.06.2014 року, керуючись ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та накладено арешт на майно належне боржнику (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".

В подальшому, 17.09.2015 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві відповідно до п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення.

18.04.2016 року від дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до суду надійшло заперечення на скаргу боржника № 31/13-1387 від 12.04.2016 року стосовно таких обставин.

У зв'язку з неотриманням від боржника скарги на дії Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції України, ДК "Газ України" не має можливості підготувати заперечення на доводи наведені боржником у скарзі, однак з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем при виконанні наказу від 03.12.2012 року № 13/19/2012/5003 вживались всі заходи примусового виконання рішення суду відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

Дії державного виконавця повністю відповідають вимогам закону, оскільки накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходом примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до ст. 25 вказаного Закону може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для добровільного виконання строку. Жодних заходів щодо реалізації майна боржника державним виконавцем не здійснювалось.

Тобто, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження в межах повноважень наданих йому законодавством.

Окрім того згідно приписів законодавства, накладання арешту на майно, що передане суб'єкту господарювання на праві господарського відання чи оперативного управління, не забороняється законом.

Майно боржнику передано на праві господарського відання, і власником даного майна є Вінницька міська рада, як засновник підприємства. За загальним правилом, для захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Також, у запереченнях вказується, що боржником пропущено строк на подання скарги на дії органу державної виконавчої служби щодо винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.

Враховуючи викладене, позивач просить суд відмовити скаржнику у задоволенні поданої скарги.

Ухвалою суду від 18.04.2016 року було відкладено розгляд відповідної скарги на 07.06.2016 року.

На визначену дату 07.06.2016 року в судове засідання з'явилися представники КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" та Центрального відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції.

Позивач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх. № 06-69/3745/2016 від 28.04.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Відсутність представника позивача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи.

При цьому, 07.06.2016 року від представника скаржника до суду надійшла заява б/н від 07.06.2016 року (вх. № 06-52/5278/16 від 07.06.2016 року) про відмову від п. 2 заяви про уточнення вимог скарги, яка була подана 24.03.2016 року.

За змістом абз. 2 п. 9.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року № 9, у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Згідно ч. 4, ч. 6 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 78 ГПК України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

В силу п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Заява представника скаржника б/н від 07.06.2016 року (вх. № 06-52/5278/16 від 07.06.2016 року) про відмову від частини заявлених вимог не суперечать чинному законодавству, матеріалам справи та не порушуює чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи викладене, суд розгянувши подану заяву дійшов висновку прийняти відмову скаржника від вимоги викладеної у п. 2 заяви від 24.03.2016 року щодо зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна на яке було накладено арешт та припинити провадження щодо розгляду скарги в цій частині.

Таким чином, предметом розгляду поданої скарги є визнання недійсною постанови головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП № 35893523.

В ході розгляду скарги по суті, представник скаржника, підтримав вимоги викладені у скарзі в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в ній з врахуванням заяви про відмову від частини заявлених вимог. Представник відділу ДВС щодо скарги не заперечив.

Заслухавши пояснення представників скаржника та відділу ДВС, оглянуши матеріали поданої скарги, надавши юридичну оцінку наявних у справі доказів, суд з'ясував наступне.

Як вбачається із скарги, 15.03.2016 року КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (далі - скаржник) стало відомо про постанову про арешт майна боржника (КП ВМР "ВМТЕ") та оголошення заборони на його відчуження головним державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, ВП № 35893523 від 06.06.2014 року (далі - постанова).

Зазначена постанова винесена при виконанні виконавчого провадження: 1) наказ господарського суду Вінницької області № 13/19/2012/5009, виданий 03.12.2012 року про стянення з боржника на користь стягувача 2 770 941,35 грн..

Про постанову скаржнику стало відомо лише 15.03.2016 року, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта КП ВМР "ВМТЕ" (код ЄДРПОУ 33126849) (далі - Інформаційна довідка). Інформаційну довідку було замовлено з метою виконання покладених функцій на скаржника згідно статуту скаржника, а саме пунктом 5.5 статуту зазначено, що : "ОСОБА_4 надано право списувати основні засоби, в порядку визначеному чинним законодавством України та рішенням Вінницької міської ради". Постанова органом виконання скаржнику не надавалась та скаржником отримана не була.

Згідно Інформаційної довідки вбачається, що все нерухоме майно скаржнику належить на праві господарського відання.

Крім того згідно п. 5.2, 5.3 статуту скаржника зазначено, що: "ОСОБА_4 складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності та фінансові ресурси. Майно підприємства відображається і його самостійному балансі. ОСОБА_4 є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. ОСОБА_4 користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_4. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів ОСОБА_4"

Таким чином, накладаючи арешт на нерухоме майно Скаржника, державний виконавець не з'ясував, хто є його дійсним власником, в зв'язку з чим арешт було накладено на нерухоме майно, яке не належить скаржнику.

З огляду на викледене, скаржник просить суд визнати недійсною постанову головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП № 35893523.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч. 1 ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом ч. 1 п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судом встановлено, що 06.06.2014 року головним державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції, ОСОБА_3, в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 13/19/2012/5003 від 03.12.2012 року, прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 35893523).

Як вбачається з даної постанови, державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику - КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та заборнено відчужувати будь-яке майно, яке належить боржнику.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849), нерухоме майно належить скаржнику на праві господарського відання.

Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 Цивільного кодексу України ( 435-15 ), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтями 324-327 Цивільного кодексу України визначено об'єкти та суб'єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.

Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (стаття 133 Господарського кодексу України).

Стаття 136 Господарського кодексу України визначає право господарського відання речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 135 Господарського кодексу України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.

Частиною першою статті 134 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (частина перша статті 24 Господарського кодексу України). Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (частина третя статті 78 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 9 статті 78 Господарського кодексу України, зазначено, що особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, з встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 77 Господарського кодексу України встановлено, що орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить .

Крім того як зазначалось вище в статуті боржника чітко прописано, що підприємство користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_4. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів ОСОБА_4".

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що накладаючи арешт на нерухоме майно скаржника (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго"), державним виконавцем в межах виконавчого провадження (ВП № 35893523) стосовно виконання судового наказу по справі № 13/19/2012/5003 від 03.12.2012 року було накладено арешт на нерухоме майно, яке не належить скаржнику (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго").

Таким чином, вимога скаржника про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 121-2 ГПК України, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно п. 9.13 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції з врахуванням заяви про відмову від частини заявлених вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 78, п. 4 ч.1 ст. 80, 86, 115, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року (вх. № 06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції повністю.

2. Визнати недійсною постанову головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_3 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП № 35893523.

3. Прийняти відмову комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від вимоги щодо зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, на яке було накладено арешт.

4. Припинити провадження щодо розгляду скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року (вх. № 06-54/15/16 від 16.03.2016 року) в частині зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, на яке було накладено арешт.

5. Копію ухвали направити згідно переліку рекомендованим листом.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1);

3 - відповідачу (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13);

4 - Ленінському відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції (вул. Соборна, 15а, м. Вінниця, 21100).