Постанова

від 19.10.2016 по справі 13/19/2012/5003

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 13/19/2012/5003

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіВовка І.В., суддіКарабаня В.Я., за участю представника стягувача Яковенка П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року у справі № 13/19/2012/5003 Господарського суду Вінницької області за скаргоюКомунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на дії Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції у справі № 13/19/2012/5003 Господарського суду Вінницької області за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" доКомунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" простягнення 9205106,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 року (суддя Тісецький С.С.) задоволено повністю скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (надалі - КП "Вінницяміськтеплоенерго", боржник) на дії Ленінського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (надалі - Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ, орган ДВС). Визнано недійсною постанову головного державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - КП "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП № 35893523. Прийнято відмову КП "Вінницяміськтеплоенерго" від вимоги щодо зобов'язання Ленінського відділу ДВС Вінницького МУЮ відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, на яке було накладено арешт та припинено провадження щодо розгляду скарги в цій частині.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого судді Саврій В.А., судді Крейбух О.Г., судді Дужич С.П.) скасовано пункти 1, 2 ухвали Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 року. В скасованій частині прийнято нове рішення у справі, яким відмовлено КП "Вінницяміськтеплоенерго" у задоволенні скарги б/н від 16.03.2016 року (вх.№06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції. В решті ухвалу залишено без змін.

У касаційній скарзі КП "Вінницяміськтеплоенерго", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст. 78, 191 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 року залишити в силі.

Вищий господарський суд України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта, дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, якою було визнано недійсною постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виходив із того, що дії державного виконавця щодо накладення арешту на комунальне майно при виконанні рішення суду про стягнення з комунального підприємства заборгованості відповідають вимогам закону, оскільки накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходом примусового виконання рішення відповідно до ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до ст. 25 вказаного Закону може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для самостійного виконання строку. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що судом першої інстанції не було враховано, що жодних заходів щодо реалізації майна боржника державним виконавцем не здійснювалось. При застосуванні положень Закону України "Про виконавче провадження" до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції враховував висновки Вищого господарського суду України, викладені у від 22.06.2010 року у справі № 3/335.

Проте до таких висновків апеляційний господарський суд дійшов із порушенням норм Цивільного та Господарського кодексів України та Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно з ст. 57 цього Закону арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Згідно з ч. 2 ст. 169 ЦК України територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права (комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Право господарського відання є одним із видом речових прав на чуже майно, є похідним від право власності. Суб'єкт господарювання, за яким власником (уповноваженим ним органом) закріплено майно на праві господарського відання, володіє, користується і розпоряджається цим майном, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених ГК України та іншими законами (абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 4 , ч. 1 ст. 136 ГК України, ч. 2 ст. 395 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 176 ЦК України територіальні громади не відповідають за зобов'язаннями створених ними юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом . Територіальні громади відповідають за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 24 ГК України органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки діяльності суб'єктів господарювання, що належать до комунального сектора економіки, на підставах, у межах і порядку, визначених законом.

Отже, територіальні громади можуть відповідати за зобов'язаннями створених ними комунальних підприємств комунальним майном лише у випадках, прямо передбачених законом (наприклад, як у ст. 42 Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка допускає можливість включення до складу ліквідаційної маси майна, що належить банкруту на праві господарського відання, за винятком об'єктів комунальної інфраструктури).

Відтак, беручи до уваги те, що Закон України "Про виконавче провадження" прямо не передбачає можливість арешту майна боржника, яке належать йому на праві господарського відання, і встановлює, що державний виконавець має право арештовувати лише належне боржникові майно та кошти, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець незаконно наклав арешт на комунальне майно, яке не належить боржнику на праві власності. Комунальне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні, і не може відповідати за своїми зобов'язаннями тим комунальним майном, що належить територіальній громаді і було передано підприємству на праві господарського відання з обмеженням правомочності розпорядження (у п. 5.3 статуту боржника передбачено, що на це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства).

Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково застосував практику Вищого господарського суду України щодо застосування положень ст. 64 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції закону, яка на момент виникнення спірних правовідносин вже втратила чинність, внаслідок чого безпідставно скасував ухвалу суду першої інстанції, постановлену згідно із законом, що є підставою для скасування постанову суду апеляційної інстанції із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витати, пов'язані з розглядом справи, в суді касаційної інстанції покладаються на ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , п. 6 ч. 1 ст. 111 9 , ст.ст. 111 10 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" задовольнити.

Скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року в частині скасування пунктів 1, 2 ухвали Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 року у справі №13/19/2012/5003, прийняття нового рішення у справі про відмову Комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у задоволенні скарги б/н від 16.03.2016 року (вх. № 06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції та стягнення з КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 1378,00 грн - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в суді апеляційної інстанції.

Залишити в силі в цій частині ухвалу Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 року.

В решті постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.08.2016 року у справі № 13/19/2012/5003 залишити без змін.

Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (іден.код ЄДРПОУ 31301827, 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1) на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (іден.код ЄДРПОУ 33126849, 21100, м.Вінниця, вул. 600-річчя, 13) 1378,00 грн у рахунок відшкодування сплаченого судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції. Доручити Господарському суду Вінницької області видати наказ.

Головуючий суддяКондратова І.Д. СуддяВовк І.В. СуддяКарабань В.Я.