Постанова

від 08.08.2016 по справі 13/19/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

08 серпня 2016 року Справа № 13/19/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі судового засідання Кужель Є.М.

розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 31301827, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849, 21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13)

про стягнення 9 205 106,94 грн. (скарга на дії ДВС)

за участю представників:

Позивача - не з'явився;

Відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 14.08.2015 року;

Відділу ДВС - не з'явився;

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003 задоволено скаргу комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року (вх.№06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції повністю. Визнано недійсною постанову головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП №35893523. Прийнято відмову комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від вимоги щодо зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, на яке було накладено арешт. Припинено провадження щодо розгляду скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року (вх. № 06-54/15/16 від 16.03.2016 року) в частині зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна, на яке було накладено арешт.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач - дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.2028/16 від 06.07.2016р.).

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції при розгляді скарги, не враховано той факт, що остання не була направлена на адресу ДК «Газ України», тобто, скарга була подана з порушенням вимог чинного законодавства.

Скаржник вважає, що дії державного виконавця повністю відповідають вимогам Закону, оскільки накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходом примусового виконання рішення відповідно до ст.32 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до ст. 25 вказаного Закону може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для самостійного виконання строку. Судом першої інстанції, не враховано, що жодних заходів щодо реалізації майна боржника державним виконавцем не здійснювалось. Тобто, державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження в межах повноважень наданих йому законодавством.

Судом першої інстанції не досліджувався той факт, що Боржник в силу закону та положень статуту самостійно здійснює господарську діяльність, виступає учасником цивільно-правових відносин, набуває майнових та немайнових прав, тобто наділений цивільною дієздатністю, а відтак, і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном в силу приписів ст. 96 Цивільного кодексу України.

Також, господарським судом Вінницької області не враховано, що встановлюючи межі відповідальності суб'єктів господарювання, законодавство не розмежовує її залежно від правового режиму майна. Звернення стягнення на майно, що належить суб'єктам господарювання на праві господарського відання чи оперативного управління здійснюється у тому ж порядку, що й на майно, яке належить їм на праві власності.

Апелянт вважає, що накладання арешту на майно, що передане суб'єкту господарювання на праві господарського відання чи оперативного управління, не забороняється законом.

При цьому скаржник посилається на положення ст.ст.74, 78, 219 Господарського кодексу України, ст.ст.328, 392 Цивільного кодексу України, ст.ст.25, 27, 32, 52, 57, 60, 66 Закону України «Про виконавче провадження», ч.8 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

На підставі викладеного позивач просить суд: скасувати ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003; відмовити Комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» у задоволенні скарги на дії органу ДВС щодо винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, витрати зі сплати судового збору покласти на боржника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.07.2016р. апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до слухання на 26.07.2016р. об 11:30 год.

Ухвалою від 21.07.2016р. задоволено клопотання КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№19201/16 від 20.07.2016р.).

Згідно з розпорядженням керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 25.07.2016р., оскільки суддя Мамченко Ю.А. перебуває у відпустці, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2016р. для розгляду справи №13/19/2012/5003 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., судді Дужич С.П., Крейбух О.Г.

Ухвалою від 25.06.2016р. розгляд апеляційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., судді Дужич С.П., Крейбух О.Г.

05.08.2016р. на електронну адресу суду від апелянта надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.06.2016р. у справі №13/19/2012/5003.

В підтвердження правової позиції, зазначеній в апеляційній скарзі, ДК «Газ України» посилається на практику Вищого господарського суду України, викладену у постанові від 22.06.2010р. у справі №3/335, в якій зазначено, що: «...під час виконання рішень судів або інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на майно боржників комунальної форми власності, державний виконавець здійснює виконавче провадження на загальних підставах у відповідності до вимог спеціального Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи з аналізу правових норм, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження» та у вищенаведеній постанові, вбачається що «...у разі накладення арешту на майно, державний виконавець здійснює звернення без будь-яких повідомлень та погоджень. Що ж до майна, зазначеного у п.3 ч.2 ст.64 Закону, в редакції що діяла на дату винесення постанови ВГСУ від 22.06.2010р. №3/335, то у разі накладення на нього арешту, державний виконавець зобов'язаний лише повідомити про це уповноважений орган, до сфери управління якого належить майно. Тобто, Закон не передбачає отримання від уповноваженого органу дозволу на накладання арешту на майно боржника, а відтак й на його подальшу реалізацію».

Представник відповідача не скористався правом, передбаченим ст.96 ГПК України, на подачу письмового відзиву на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 26.07.2016р. представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги та надала пояснення в обгрунтування своєї позиції. Вважає, що ухвала суду першої інстанції незаконна та необгрунтована, у зв'язку з чим просить її скасувати та відмовити комунальному підприємству Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" у задоволенні скарги на дії органу ДВС щодо винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження.

У судових засіданнях апеляційної інстанції 26.07.2016р., 08.08.2016р. представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст.102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та представника органу ДВС у судовому засіданні 08.08.2016р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень до апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Згідно ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Господарським судом Вінницької області здійснювалось провадження у справі №13/19/2011/5003 за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 9205106,94 грн.

За результатами розгляду вказаної справи, 24.07.2012р. судом винесено рішення, яким позов задоволено частково та стягнуто з комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 495 955,00 грн. - пені, 1 236 299,45 грн. - інфляційних нарахувань, 974 306,90 грн. - 3% річних та 64 380,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору; припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача 6498544,66 грн. - суми основного боргу на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, в зв'язку з відсутністю предмета спору.

03.12.2012р. на виконання рішення господарського суду Вінницької області від 24.07.2012р. по справі № 13/19/2011/5003 судом видано наказ.

06.06.2014 року головним державним виконавцем Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції, ОСОБА_2, в ході примусового виконання наказу господарського суду Вінницької області № 13/19/2012/5003 від 03.12.2012 року, прийнято постанову про арешт майна, що належить боржнику - КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" та оголошення заборони на відчуження будь якого майна, що належить боржнику (ВП № 35893523).

16.03.2016р. комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернувся до господарського суду Вінницької області з скаргою б/н від 16.03.2016 року (вх.№06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції.

24.03.2016р. від КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" до суду першої інстанції надійшла заява б/н від 24.03.2016р. (вх.№06-52/2678/16 від 24.03.2016 року) про зменшення заявлених вимог із проханням визнати недійсною постанову головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП №35893523 та зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна на яке було накладено арешт.

07.06.2016 року від представника скаржника до місцевого господарського суду надійшла заява б/н від 07.06.2016 року (вх. № 06-52/5278/16 від 07.06.2016 року) про відмову від п.2 заяви про уточнення вимог скарги, яка була подана 24.03.2016 року.

Зважаючи на положення ч.4, ч.6 ст.22, ч.1, ч.4 ст.78, п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, абз.2 п.9.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17 жовтня 2012 року №9, суд першої інстанції правомірно прийняв подану заяву про відмову скаржника від вимоги викладеної у п.2 заяви від 24.03.2016 року щодо зобов'язання Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції відкликати з реєстраційних органів повідомлення про арешт та заборону відчуження майна на яке було накладено арешт та припинити провадження щодо розгляду скарги в цій частині.

Як вбачається з скарги КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016р. (вх.№06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції, предметом розгляду поданої скарги є визнання недійсною постанови головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП № 35893523.

В скарзі відповідач зазначав, що з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта КП ВМР "ВМТЕ" (код ЄДРПОУ 33126849) вбачається, що все нерухоме майно скаржнику належить на праві господарського відання.

Крім того згідно п.5.2, 5.3 статуту скаржника зазначено, що: "ОСОБА_3 складають основні фонди, оборотні кошти, а також інші цінності та фінансові ресурси. Майно підприємства відображається і його самостійному балансі. ОСОБА_3 є комунальною власністю територіальної громади міста та передається підприємству в експлуатацію на правах господарського відання. ОСОБА_3 користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_3. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів ОСОБА_3"

Таким чином, накладаючи арешт на нерухоме майно скаржника, державний виконавець не з'ясував, хто є його дійсним власником, в зв'язку з чим арешт було накладено на нерухоме майно, яке не належить КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго".

З огляду на викладене, скаржник просив господарський суд Вінницької області визнати недійсною постанову головного державного виконавця Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" від 06.06.2014 року ВП № 35893523.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ч.1 ст.116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом. Накази про стягнення судового збору надсилаються до державних податкових інспекцій.

Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п.5 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

За змістом ч.1 п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції з врахуванням заяви про відмову від частини заявлених вимог у повному обсязі.

Обгрунтовуючи вказаний висновок зазначив, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта КП Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33126849), нерухоме майно належить скаржнику на праві господарського відання. А в Статуті боржника чітко прописано, що підприємство користується майном без права відчуження його основних засобів, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та Статуту ОСОБА_3. На це майно не може бути звернено стягнення на вимогу кредиторів підприємства".

Посилаючись на норми ч.3 та ч.4 ст.77, ч.9 ст.78, ст.134-136 Господарського кодексу України, 324-327 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що накладаючи арешт на нерухоме майно скаржника (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго"), державним виконавцем в межах виконавчого провадження (ВП №35893523) стосовно виконання судового наказу по справі №13/19/2012/5003 від 03.12.2012 року було накладено арешт на нерухоме майно, яке не належить скаржнику (КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго"), таким чином, вимога скаржника про визнання недійсною постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком господарського суду Вінницької області, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про виконавче провадження», в разі якщо строк пред'явлення виконавчого документу до виконання не закінчився і за умови відповідності документу вимогам даного Закону, - державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення.

У зв'язку з тим, що рішення суду боржником у наданий строк самостійно не виконане, державним виконавцем винесено постанову від 06.06.2016р. про арешт майна боржника.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішення державний виконавець розпочинає у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.1 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.

Згідно зі ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Відповідно до ч.1 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як встановлено ст.57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети (ч.3 ст.57 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Дії державного виконавця відповідають вимогам закону, оскільки накладення арешту (без вилучення та примусової реалізації майна) не є заходом примусового виконання рішення відповідно до ст.32 Закону України "Про виконавче провадження", а є лише заходом забезпечення виконання рішення суду, який відповідно до ст.25 вказаного Закону може бути застосований державним виконавцем протягом встановленого для самостійного виконання строку.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано, що жодних заходів щодо реалізації майна боржника державним виконавцем не здійснювалось.

Колегія суддів також звертає увагу на практику викладену в Постанові Вищого господарського суду України від 22 червня 2010 року у справі №3/335, у якій, зокрема, було вказано: «під час виконання рішень судів або інших органів (посадових осіб) про звернення стягнення на майно боржників комунальної форми власності, державний виконавець здійснює виконавче провадження на загальних підставах у відповідності до вимог спеціального Закону України "Про виконавче провадження"», а також «у разі накладення арешту на майно, зазначене у пунктах 1, 2 частини другої ст.64 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює звернення без будь-яких повідомлень та погоджень. Що ж до майна, зазначеного у пункті 3 ч.2 ст.64 Закону, то у разі накладення на нього арешту, державний виконавець зобов'язаний лише повідомити про це уповноважений орган, до сфери управління якого належить майно. Тобто закон не передбачає отримання від уповноваженого органу дозволу на накладання арешту на майно боржника, а відтак й на його подальшу реалізацію».

З огляду на зазначені норми та правову позицію Вищого господарського суду України, колегія суддів вважає неправомірним посилання суду першої інстанції на неможливість накладення арешту на нерухоме майно, що належить боржнику на праві господарського відання.

Тому колегія суддів вважає, що державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та заборону на його відчуження в межах повноважень наданих йому законодавством.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні скарги комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" б/н від 16.03.2016 року на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції (з врахуванням заяви про відмову від частини заявлених вимог у повному обсязі).

Як встановлено ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003, а саме: скасувати пункти 1, 2 ухвали господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003, в скасованій частині прийняти нове рішення у справі, яким відмовити комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» у задоволенні скарги на дії органу ДВС щодо винесення постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження. В решті ухвалу залишити без змін.

У зв'язку з викладеним, судовий збір за подання апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 78, п.4 ч.1 ст.80, 99, 101, 103, 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003 - задоволити частково.

Скасувати пункти 1, 2 ухвали господарського суду Вінницької області від 07.06.16р. у справі №13/19/2012/5003.

В скасованій частині прийняти нове рішення у справі, яким відмовити комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» у задоволенні скарги б/н від 16.03.2016 року (вх.№06-54/15/16 від 16.03.2016 року) на дії Ленінського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції.

В решті ухвалу залишити без змін.

Стягнути з комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (іден.код ЄДРПОУ 33126849, 21100, м.Вінниця, вул. 600-річчя, 13) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (іден.код ЄДРПОУ 31301827, 04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1) 1378,00 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Дужич С.П.